Рішення № 140717485, 16.10.2026, Іванківський районний суд Київської області

Справа № 363/2887/26

Провадження № 2/366/1482/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 селище Іванків

Іванківський районний суд Київської області у складі судді Слободян Н.П., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 81073,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.12.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №288372992, на підставі якого відповідач отримала грошові кошти.

24.06.2025 між ТОВ Таліон Плюс та ТОВ Манівео швидка фінансова допомога укладено договір факторингу №МВ-ТП/41, згідно з яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до боржників первісного кредитора, в т.ч. до відповідача за договором №288372992 від 01.12.2024.

04.12.2025 між ТОВ Таліон Плюс та ТОВ Юніт Капітал укладено договір факторингу №04/1225-01, згідно з яким до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право вимоги до боржників первісного кредитора, в т.ч. до відповідача за договором №288372992 від 01.12.2024, у сумі 94371,73 грн, з яких:26597,25 грн - заборгованість за тілом кредиту;54475,85 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом;13298,63 грн заборгованість за штрафними санкціями. Позивач просить стягнути 81073,10 грн заборгованості (тобто без штрафних санкцій), а також понесені судові витрати: 2662,40 грн - сплачений судовий збір та 7000, 00 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Рух справи та процесуальні рішення

11.05.2026 позовна заява,з клопотанням про витребування доказів,надійшла до Вишгородського районного суду Київської області та передана на розгляд судді.

25.06.2026 ухвалою судді справа передана за підсудністю до Іванківського районного суду Київської області, куди надійшла 22.07.2026 та була передана на розгляд судді.

22.07.2026 у справі відкрите провадження. Вирішено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Задоволене клопотання представника позивача про витребування доказів. Відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

31.07.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому остання просила відмовити у задоволенні позову, де заперечується факт належного підтвердження видачі кредиту; настання строку дострокового повернення тіла; обґрунтованість процентів; належність доказів переходу права вимоги; розмір витрат на правову допомогу. Позиція мотивована тим, що: 1) в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи (надана виписка з особового рахунку по кредитному договору не містить ідентифікаційних даних позичальника, факту зарахування суми кредиту на рахунок позичальника, неможливо встановити рух коштів з моменту видачі кредиту, ця виписка складена самим позивачем, надане платіжне доручення не підтверджує факту отримання коштів відповідачем); 2) оскільки позивач заявляє вимогу про дострокове повернення кредиту, відповідачу мала бути направлена досудова вимога, проте доказів направлення такої вимоги відповідачу не надано, а тому відсутні правові підстави для стягнення заборгованості; 3) розмір нарахованих відсотків є неспівмірним та необґрунтованим; 4) не доведено перехід права вимоги за договором факторингу №МВ-ТП/41 та не повідомлено відповідача про заміну кредитора у зобов?язанні; 5) вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованим, неспівмірним та не відповідає критеріям розумності і необхідності: адвокат Тимошенко О.О. є постійним представником позивача у таких справах, процесуальні акти складені за однотипними шаблонами, не потребують значних витрат часу та інтелектуальних зусиль, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та без проведення судових засідань. З огляду на викладене просять у задоволенні позову відмовити та стягнути з позивача витрати на правову допомогу у сумі 4000,00 грн.

31.07.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому представник позивача виклав свої заперечення проти доводів відзиву на позов. Просить позов задовольнити.

17.08.2026, на виконання ухвали суду, від АТ КБПриватБанк надійшла витребувана інформація.

19.08.2026 представником позивача подано додаткові пояснення.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Встановлені судом обставини та застосовані норми права

Судом встановлено, що 01.12.2024 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , на підставі заявки на отримання коштів в кредит уклали договір кредитної лінії№288372992, який підписаний одноразовим ідентифікатором «EKWF».(а.с.39-50)

За умовами договору сума ліміту кредитної лінії становить 26600 грн. Строк дії кредитної лінії 5 років. Процентна ставка: стандартна 0,98%в день від суми залишку кредиту, процентна ставка протягом дисконтного періоду (перші 30 днів) - 0,20% (застосовується до31.12.2025). Розмір комісії за надання першого траншу - 1330,00 грн.

Крім того, відповідачем одноразовим ідентифікатором підписаний паспорт споживчого кредиту продукту 9653 з аналогічними умовами. (а.с.37-38)

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов?язання, перерахувавши відповідачу 26600,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 01.12.2024 про переказ коштів на картку № НОМЕР_1 , яка зазначена відповідачем у договорі. Крім того, належність картки відповідачу та факт зарахування на неї 26600,00 грн підтверджено інформацією, наданою АТ КБ ПриватБанк. (а.с.72, 150-151)

Суд відхиляє доводи представника відповідача щодо недоведеності факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Дійсно, сама по собі складена кредитором виписка з особового рахунку не є єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт надання кредиту. Водночас доводи відповідача про те, що платіжна інструкція підтверджує лише ініціювання переказу, але не доводить фактичного зарахування коштів позичальнику, спростовуються доказами, отриманими судом безпосередньо від банку, який обслуговував платіжну картку відповідача.

Так, АТ КБ «ПриватБанк» підтвердило належність ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_2 , реквізити якої зазначені у кредитному договорі, а також фактичне зарахування 01.12.2024 на цю картку грошових коштів на суму 26600,00 грн.

Отже, факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів: укладеним електронним кредитним договором, платіжною інструкцією первісного кредитодавця та інформацією банку, який обслуговував платіжну картку відповідача.

За таких обставин наведені у відзиві висновки Верховного Суду щодо недостатності самої платіжної інструкції або складеного кредитором розрахунку для підтвердження факту видачі кредиту не оскаржують встановлених в цій справі обставин, оскільки факт фактичного зарахування кредитних коштів підтверджений також незалежним доказом, отриманим безпосередньо від банку.

Оскільки відповідач не виконувала належним чином свої зобов?язання, утворилась заборгованість.

24.06.2025 між Первісним кредитором та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № МВ-ТП/41, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до боржників, в т.ч. відповідача за договором №288372992 від 01.12.2024.(а.с.79-81)

За змістом пункту 4.1 договору факторингу № МВ-ТП/41 від 24.06.2025 перехід права вимоги від первісного кредитора до фактора відбувається з моменту укладення Реєстру прав вимоги. При цьому пунктом 3.2 договору передбачено здійснення фінансування протягом 45 календарних днів після підписання такого Реєстру. Отже, сторони договору не пов`язали момент переходу права вимоги з фактичним перерахуванням фактором грошових коштів клієнту, а тому сама по собі відсутність доказів здійснення такого перерахування не свідчить про ненабуття позивачем права вимоги.

Згідно реєстру прав вимоги від 24.06.2025 до договору № МВ-ТП/41 від 24.06.2025 до ТОВ «Таліон Плюс» під номером 1025 перейшло право вимоги до відповідача на суму 57098,78 грн, з яких:26597,25 грн - заборгованість за тілом кредиту;17202,90 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом;13298,63 грн заборгованість за штрафними санкціями. При цьому в реєстрі зазначено ПІП відповідача, її РНОКПП, номер кредитного договору, дата його укладення та сума заборгованості із зазначенням її складових. (а.с.7-8)

04.12.2025 між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено Договір факторингу № 04/1225-01,відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до боржників, в т.ч. відповідача за договором №288372992 від 01.12.2024. Оплата за відступлення прав вимоги згідно цього договору у сумі 4913398,09 грн підтверджена платіжною інструкцією від 15.12.2025 №759. (а.с.12-16, 19, 20)

Згідно реєстру прав вимоги №1 від 04.12.2025 до ТОВ «Юніт капітал» перейшло право вимоги до відповідача (номер в реєстрі 1554) на суму 94371,73 грн, з яких:26597,25 грн - заборгованість за тілом кредиту;54475,85 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом;13298,63 грн заборгованість за штрафними санкціями. При цьому в реєстрі зазначено ПІП відповідача, її РНОКПП, номер кредитного договору, дата його укладення та сума заборгованості із зазначенням її складових. (а.с.52-60)

Матеріали справи містять повідомлення ТОВ Таліон Плюс від 15.11.2025 №ТП/288372992 про дострокове розірвання кредитного договору та вимогу про погашення заборгованості. (а.с.51)

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України в редакції, чинній на час укладення договору факторингу, за договором факторингу клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника), а предметом такого договору може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

З огляду на надані позивачем договори факторингу та витяги з реєстрів прав вимоги до них, де зазначено відповідача, кредитний договір №288372992 від 01.12.2024 та розмір переданої за ними грошової вимоги, суд вважає підтвердженим перехід до ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги за спірним кредитним договором у тому обсязі, в якому таке право належало первісному кредитору.

Доводи представника відповідача щодо недоведеності переходу права вимоги суд відхиляє, оскільки матеріали справи містять договори факторингу, відповідні реєстри прав вимоги, у яких ідентифіковано відповідача, кредитний договір та розмір переданої за ним заборгованості. У сукупності зазначені докази підтверджують послідовний перехід права вимоги від первісного кредитодавця до ТОВ «Таліон Плюс», а надалі до ТОВ «Юніт Капітал».

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Відповідно до частин третьої, шостої, дванадцятої статті 11 та статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) та її прийняття (акцепту), зокрема шляхом підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Електронний договір, підписаний у визначеному законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

За змістом статей 1048, 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитодавцю одержані кошти та сплатити проценти у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Щодо вимоги про стягнення основної суми кредиту

Вирішуючи вимогу позивача про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту в розмірі 26 597,25 грн, суд виходить із такого.

Відповідно до умов укладеного сторонами кредитного договору строк дії кредитної лінії становить п`ять років, а кінцевою датою повернення кредиту згідно з пунктом 7.3 договору визначено 31.12.2029.

Пунктом 7.2 договору передбачено повернення суми кредиту у зв`язку із закінченням строку дії договору або його достроковим припиненням на передбачених договором підставах.

Водночас умови договору передбачають право кредитодавця вимагати дострокового повернення кредиту в разі порушення позичальником зобов`язань, зокрема щодо своєчасної сплати процентів.

За змістом частини четвертої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» реалізація кредитодавцем права вимагати дострокового повернення споживчого кредиту пов`язана з дотриманням встановленого законом порядку повідомлення споживача про допущене порушення та наданням йому строку для його усунення.

Матеріали справи містять повідомлення ТОВ «Таліон Плюс» від 15.11.2025 про дострокове розірвання кредитного договору та вимогу щодо погашення заборгованості.

Проте доказів направлення зазначеного повідомлення відповідачу, його вручення або доведення змісту повідомлення до відома позичальника позивачем не надано.

Саме по собі складання кредитором повідомлення про дострокове розірвання договору не підтверджує дотримання передбаченого законом порядку пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

Отже, позивач не довів настання строку виконання відповідачем зобов`язання щодо дострокового повернення всієї непогашеної суми кредиту.

При цьому умовами договору передбачено періодичну сплату процентів за користування кредитом, однак не встановлено обов`язку позичальника здійснювати щомісячне погашення визначених частин основної суми кредиту.

Таким чином, враховуючи, що кінцевий строк повернення кредиту 31.12.2029 на час розгляду справи не настав, а належного пред`явлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредиту не доведено, вимога позивача про стягнення 26 597,25 грн заборгованості за основною сумою кредиту є передчасною та задоволенню не підлягає.

Водночас наведене не звільняє відповідача від обов`язку повернення фактично отриманих кредитних коштів у строки та порядку, визначені договором і законом.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом

Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору №288372992 від 01.12.2024 відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 26 600,00 грн, а сторонами погоджено порядок нарахування та сплати процентів за користування кредитом.

Згідно з умовами договору протягом початкового дисконтного періоду тривалістю 30 календарних днів проценти за користування кредитом становили 1 596,00 грн, що відповідає 53,20 грн за кожний день користування кредитом, або 0,20% від суми наданого кредиту.

Після закінчення дисконтного періоду договором передбачено застосування базової процентної ставки у розмірі 0,98% на день від фактичного залишку кредиту.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, первісним кредитодавцем протягом перших 30 днів проценти нараховувалися у розмірі 53,20 грн на день, а в подальшому за базовою процентною ставкою 0,98% на день.

При цьому розмір щоденного нарахування процентів змінювався залежно від залишку основної суми кредиту та становив 260,68 грн, 260,67 грн, 260,66 грн і 260,65 грн.

Зазначені зміни пов`язані з частковим погашенням відповідачем основної суми кредиту.

Із розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач здійснила п`ять платежів:

? 25.12.2024 2 607,00 грн, з яких 1 330,00 грн зараховано на погашення комісії, 1 276,80 грн процентів та 0,20 грн основної суми кредиту;

? 23.01.2025 6 315,00 грн, з яких 6 314,84 грн зараховано на погашення процентів та 0,16 грн основної суми кредиту;

? 20.02.2025 7 300,00 грн, з яких 7 299,04 грн зараховано на погашення процентів та 0,96 грн основної суми кредиту;

? 21.03.2025 7 560,00 грн, з яких 7 559,43 грн зараховано на погашення процентів та 0,57 грн основної суми кредиту;

? 19.04.2025 7 560,00 грн, з яких 7 559,14 грн зараховано на погашення процентів та 0,86 грн основної суми кредиту.

Таким чином, відповідачем сплачено 30 009,25 грн процентів за користування кредитом та 2,75 грн основної суми кредиту. Залишок непогашеної основної суми кредиту становить 26 597,25 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості станом на 24.06.2025, тобто на дату відступлення права вимоги ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість відповідача за процентами становила 17 202,90 грн.

У подальшому, за період із 25.06.2025 до 14.11.2025 включно, що становить 143 календарні дні, проценти нараховувалися за базовою ставкою 0,98% на день від залишку кредиту 26 597,25 грн.

Щоденна сума нарахування процентів становила 260,65 грн.

Отже, за зазначений період нараховано:

143 дні ? 260,65 грн = 37 272,95 грн.

З урахуванням заборгованості за процентами станом на 24.06.2025 загальний залишок заборгованості становить:

17 202,90 грн + 37 272,95 грн = 54 475,85 грн.

При цьому з наданого розрахунку вбачається, що здійснені відповідачем платежі враховані кредитодавцем під час визначення залишку заборгованості, а тому підстав для їх повторного віднімання від заявленої до стягнення суми немає.

Суд також враховує, що пунктом 7.4 договору передбачено періодичну сплату процентів за користування кредитом, а тому настання строку виконання відповідного зобов`язання не пов`язується виключно із закінченням загального строку дії кредитного договору.

Доводи представника відповідача про необґрунтованість нарахованих процентів лише з огляду на їх значний розмір суд відхиляє, оскільки сам по собі розмір заборгованості, який перевищує суму отриманого кредиту, не свідчить про неправильність її визначення.

Враховуючи погоджені сторонами умови кредитного договору, застосовані процентні ставки, періоди нарахування, здійснені відповідачем платежі та наданий розрахунок заборгованості, суд доходить висновку про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 54 475,85 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати у разі часткового задоволення позову розподіляються між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Із заявлених позивачем 81 073,10 грн суд дійшов висновку про задоволення вимог у розмірі 54 475,85 грн, що становить 67,19% ціни позову.

Відповідно, частка позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, становить 32,81%.

З урахуванням пропорційності розподілу судових витрат із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 788,76 грн судового збору із сплачених 2 662,40 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат позивачем надано договір № 20/01/26-02 про надання правничої допомоги від 20.01.2026, Протокол погодження вартості послуг, додаткова угода №25771510032 до Договору від 21.01.2026 (відносно ОСОБА_1 ), акт прийому-передачі наданих послуг від 20.03.2026, а також додаткові пояснення щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до акта прийому-передачі наданих послуг вартість правничої допомоги у цій справі становить 7000,00 грн, з яких: 1000,00 грн вивчення матеріалів справи (2 години); 5000,00 грн складання позовної заяви (2 години); 500,00 грн підготовка адвокатського запиту (1 година); 500,00 грн підготовка клопотання про витребування інформації (1 година).

Відповідач у поданій до суду заяві просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи, яка є типовою, та обсягом виконаної адвокатом роботи.

Оцінюючи обсяг та вартість наданої позивачу професійної юридичної допомоги, суд враховує, що зазначена в акті приймання-передачі послуга з вивчення матеріалів справи за своїм змістом безпосередньо пов`язана з підготовкою позовної заяви та фактично охоплюється цією послугою, оскільки складання позову об`єктивно передбачає попереднє вивчення документів, визначення правової позиції та аналіз доказів.

Водночас підготовка адвокатського запиту та клопотання про витребування доказів була безпосередньо пов`язана з розглядом цієї справи та направлена ??на отримання доказів належності відповідачу платіжної картки та фактичного зарахування на неї кредитних коштів. Отримана від банку інформація мала значення для встановлення обставин справи, а тому підстав для виключення вартості цих послуг зі складу витрат на професійну юридичну допомогу суд не вбачає.

Оцінивши надані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, обсяг виконаних адвокатом робіт, складність справи, а також заперечення представника відповідача, суд визнає обґрунтованими та співмірними витрати позивача у розмірі 6 000,00 грн із заявлених 7 000,00 грн з мотивів, наведених вище.

З урахуванням часткового задоволення позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 031,40 грн.

Відповідачем також заявлено вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

З урахуванням наданих доказів, змісту підготовленого представником відповідача відзиву, обсягу наданої правничої допомоги та погодженого сторонами розміру гонорару суд визнає зазначені витрати обґрунтованими.

Оскільки в задоволенні 32,81% позовних вимог відмовлено, з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 312,40 грн.

Керуючись ст. 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 334-335 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором кредитної лінії №288372992 від 01.12.2024 у розмірі 54 475 (п`ятдесят чотири тисячі чотириста сімдесят п`ять) гривень 85 копійок, яка складається із заборгованості за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 1 788,76 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 031,40 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1312,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складений 16.10.2026.

Інформація про сторони

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333. Код ЄДРПОУ: 43541163);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Суддя Наталія СЛОБОДЯН