Рішення № 140717445, 25.09.2026, Вишгородський районний суд Київської області

25.09.2026 Справа № 363/3210/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лукач О.П.,

за участю секретаря Ставиченка О.В.,

представника позивача адвоката Басараб Н.В.,

представника відповідача-1 Черепан С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Вишгороді у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради (відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1» (відповідач-2) про визнання рішення недійсним,

ВСТАНОВИВ:

04.08.2021 до Вишгородського районного суду Київської області, засобами поштового зв`язку, надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій позивач просить визнати недійсним рішення Вишгородської міської ради від 13.07.2021 №9/24, яким затверджена документація із землеустрою щодо інвентаризації земель, що перебувають у власності Вишгородської міської територіальної громади в особі Вишгородської міської ради (Вишгородміськреконструкція-1), а також судові витрати покласти на відповідачів у рівних частках.

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням Вишгородської міської ради від 13.07.2021 №9/24 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 комунальної власності Вишгородської міської ради, що знаходиться у користуванні ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020 № 427, розроблену ТОВ «Інтелектуальний геодезичний альянс 2010». Вказаним рішенням встановлено площу земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в розмірі 2,2300 га та вирішено внести зміни до договору оренди земельної ділянки шляхом укладення додаткової угоди. Позивач вважає зазначене рішення незаконним, посилаючись на те, що за його прийняття проголосували 15 депутатів, тоді як, на його думку, необхідною була наявність не менше 18 голосів. За таких обставин, на думку позивача, рішення не є прийнятим, однак усупереч закону офіційно оголошено про його прийняття. Також зазначає про порушення під час розроблення та затвердження технічної документації із землеустрою і про порушення його прав унаслідок зміни землекористування. У позові вказано, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться у межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 площею 2,4 га. Позивач посилається на рішення Вишгородської міської ради від 12.03.2020 № 61/42 про передачу земельної ділянки в оренду ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» строком на десять років та укладений на його підставі договір оренди від 17.03.2020 № 427. Позивач зазначає, що станом на дату подання позовної заяви з ним не погоджено умови знесення будинку АДРЕСА_1 та господарських споруд, розташованих на земельній ділянці, якою він користується не один десяток років. На його думку, внаслідок інвентаризації без погодження з ним зменшено площу та змінено конфігурацію земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, що, як він зазначає, зроблено з грубим порушенням існуючих будівельних норм і правил та правил містобудування. Посилаючись на положення статей 149, 152 Земельного кодексу України, позивач вказує, що вилучення земельної ділянки із користування повинно відбуватися у встановленому законом порядку, за згодою землекористувача, а за відсутності такої згоди - у судовому порядку. Посилається також на право землекористувача вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо вони не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. За наведених обставин просить захистити його право шляхом визнання недійсним рішення Вишгородської міської ради від 13.07.2021 №9/24.

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 10.08.2021 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у цивільній справі та призначено до розгляду у загальному позовному провадженні у підготовче засідання на 28.09.2021, про що повідомлено учасників провадження.

03.09.2021 до суду надійшов відзив Вишгородської міської ради, у якому відповідач-1 заперечує проти задоволення позову (том 1 а.с. 24-28). В обґрунтування заперечень зазначає, що необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність у позивача суб`єктивного права або законного інтересу та його порушення, невизнання чи оспорювання відповідачем. Вказує, що при вирішенні спору необхідно з`ясувати не лише наявність такого права та факту його порушення, а й те, чи забезпечить обраний позивачем спосіб захисту ефективне поновлення цього права. На думку відповідача-1, обов`язок обґрунтувати позовні вимоги та довести поданими суду доказами порушення, оспорювання або невизнання своїх прав та інтересів покладається на позивача, а відсутність порушеного права чи невідповідність обраного способу його захисту є підставою для відмови у позові. Міська рада зазначає, що позивачем не оформлено у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Із цією обставиною відповідач-1 пов`язує відсутність порушення прав та інтересів позивача. Вважає доводи позову абстрактними, такими, що не містять обґрунтування негативного впливу оспорюваного рішення на конкретні, індивідуально визначені права чи інтереси ОСОБА_1 , а свідчать лише про його незгоду з рішенням міської ради, що, на думку відповідача-1, не є тотожним порушенню права або законного інтересу. Щодо обставин прийняття оспорюваного рішення відповідач-1 вказує, що 13.07.2021 Вишгородською міською радою прийнято рішення № 9/24, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 комунальної власності Вишгородської міської ради, яка знаходиться у користуванні ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020 №427. Зазначає, що цим рішенням встановлено площу земельної ділянки у розмірі 2,2300 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, код 02.03. У відзиві також зазначено, що у зв`язку зі зміною істотних умов договору оренди земельної ділянки між міською радою та товариством внесено зміни до договору шляхом укладення додаткової угоди. Зокрема, пункт 2 договору викладено у новій редакції, за якою в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003, розташована у провулку Прожекторному в місті Вишгороді Київської області, площею 2,2300 га, комунальної форми власності, категорія земель землі житлової та громадської забудови, цільове призначення для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, вид використання для будівництва багатоповерхової житлової забудови. Заперечуючи проти доводів позивача про недостатню кількість голосів для прийняття рішення, відповідач-1 посилається на зміни, внесені Законом України від 28.04.2021 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зазначає, що встановлена цією нормою вимога про прийняття рішення не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради стосується безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність, із передбаченими законом винятками, а не затвердження документації щодо інвентаризації земельної ділянки, яка перебуває у користуванні на умовах оренди. Тому, вважає помилковим тлумачення позивачем зазначених положень та його довід про необхідність прийняття оспорюваного рішення двома третинами голосів депутатів. При цьому звертає увагу, що позивач, посилаючись на недостатню кількість голосів, не зазначив конкретної норми закону, яку, на його думку, порушено. Відповідач-1 наводить результати голосування за оспорюване рішення: «за» - 15, «утримались» - 1, «проти» - 1, не брали участі у голосуванні - 6. Вказує, що рішення прийнято більшістю депутатів від загального складу Вишгородської міської ради, відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Регламенту Вишгородської міської ради VIII скликання, затвердженого рішенням ради від 10.12.2020 №2/2. На підтвердження своїх доводів посилається на протокол дев`ятої сесії Вишгородської міської ради VIII скликання та положення зазначеного Регламенту. В обґрунтуванні відзиву міська рада посилається на частину другу статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої рішення ради приймається на пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім передбачених законом випадків, а при встановленні результатів голосування до загального складу ради включається міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні, та враховується його голос. Також відповідач-1 наводить положення частини третьої цієї статті щодо відкритого поіменного голосування, обов`язкового оприлюднення його результатів та їх належності до невід`ємної частини протоколу сесії ради. Крім того, відповідач-1 посилається на частину дванадцяту статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка передбачає повноважність сесії ради за умови участі у її пленарному засіданні більше половини депутатів від загального складу ради. З огляду на викладене вважає, що оспорюване рішення прийнято з дотриманням вимог зазначеного Закону, а позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. До відзиву додано копію рішення міської ради № 9/24 та копію протоколу дев`ятої сесії ради № 9 від 13.07.2021 (том 1 а.с. 29-41).

22.09.2021 до суду від ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», за підписом представника адвоката Ярмоленка А.М., надійшли заява про розгляд справи у відсутності представника відповідача-2, а також відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (том 1 а.с. 43-44, 45-52). У відзиві відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову повністю, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що викладені у позовній заяві відомості не ґрунтуються на належних та допустимих письмових доказах, які б засвідчували протиправну поведінку відповідачів стосовно позивача. На думку відповідача-2, ОСОБА_1 помилково стверджує про недійсність рішення Вишгородської міської ради від 13.07.2021 №9/24, не наводячи доказів на підтвердження наявності підстав для визнання цього рішення недійсним. В обґрунтування заперечень представник відповідача-2 вказує, що відповідачами вжито організаційних та практичних заходів, спрямованих на виконання постанови Верховного Суду від 02.09.2020 у цивільній справі №363/1322/16-ц за позовом ОСОБА_1 . За твердженням відповідача-2, зазначеною постановою відповідачів було зобов`язано вилучити із загальної площі орендованої товариством земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 ту її частину, яка знаходиться під житловим будинком з надвірними будівлями та спорудами і необхідна співвласникам для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 . Зазначає, що саме з метою виконання судового рішення у вказаній справі Вишгородська міська рада 13.07.2021 прийняла рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 комунальної власності Вишгородської міської ради, яка знаходиться у користуванні ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020 № 427. Відповідач-2 вважає це рішення колегіальним та законним, як і договір оренди, на підставі якого товариство користується земельною ділянкою. За доводами відзиву, за результатами інвентаризації загальну площу орендованої товариством земельної ділянки зменшено та залишено у його користуванні лише земельну ділянку площею 2,2300 га. При цьому відповідач-2 стверджує, що решту земельної ділянки, яка знаходиться під житловим будинком АДРЕСА_1 , повернуто до комунальної власності Вишгородської міської ради в інтересах співвласників цього будинку. Таким чином, проведення інвентаризації та зміну площі орендованої земельної ділянки відповідач-2 пов`язує з урахуванням прав співвласників зазначеного домоволодіння, а не з їх порушенням. Також представник відповідача-2 зазначає, що житловий будинок АДРЕСА_1 з надвірними будівлями та спорудами розташований на земельній ділянці комунальної власності Вишгородської міської ради, а тому, на думку відповідача-2, земельна ділянка під цим будинком позивачу не належить. Вказує, що зміну конфігурації орендованої товариством земельної ділянки проведено на підставі проєкту землеустрою та фактично в інтересах співвласників житлового будинку АДРЕСА_1 , що, за його твердженням, свідчить про відсутність з боку відповідачів протиправних дій чи бездіяльності стосовно співвласників будинку, зокрема ОСОБА_1 . Вважає, що погодження з позивачем зміни конфігурації земельної ділянки законодавством не передбачено, оскільки позивач не є її власником та не може самостійно визначати її конфігурацію і площу. Заперечуючи проти наданих позивачем доказів, відповідач-2 вказує, що долучені до позовної заяви акт від 02.08.2021 та фотознімок не можуть бути належними і допустимими доказами у цій справі, оскільки, на його думку, не підтверджують викладених у позовній заяві обставин. Зазначає, що земельна ділянка, на якій проводяться будівельні роботи, повністю огороджена будівельним парканом відповідно до проєктної документації із землеустрою та будівництва. Стверджує, що будівельні роботи здійснюються виключно на орендованій товариством земельній ділянці та відповідно до законодавства. Крім того, представник відповідача-2 посилається на рішення Господарського суду Київської області у справах №911/1454/20, №911/1672/20, №911/207/20, які набрали законної сили, із зазначенням про їх апеляційний та касаційний перегляд. За твердженням відповідача-2, цими судовими рішеннями вже встановлено законність укладення між Вишгородською міською радою та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 від 17.03.2020 зі змінами та доповненнями. У зв`язку із цим, відповідач-2 наводить положення частини четвертої статті 82 ЦПК України щодо звільнення від доказування обставин, встановлених рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. З огляду на викладене вважає, що позовна заява та додані до неї матеріали не містять належних і допустимих доказів порушення відповідачами прав позивача, а тому підстав для задоволення позову немає. Крім того, у відзиві представник відповідача-2 просив визнати поважними причини пропущення строку для його подання та продовжити такий строк, посилаючись на труднощі у спілкуванні з керівництвом товариства і необхідність самоізоляції під час пандемії коронавірусної хвороби.

На стадії підготовчого провадження брали участь представник позивача адвокат Гриньковський С.П., представник відповідача-1 Черепан С.М. та представник відповідача-2 адвокат Ярмоленко А.М.

На вказаній стадії провадження, за участі представників сторін, судом прийнято відзиви на позовну заяву; за клопотанням представника позивача, ухвалою суду від 09.08.2022 витребувано у відповідача-1 - Вишгородської міської ради копію технічної документації, на підставі якої прийнято рішення №9/24 від 13.07.2021; іншою ухвалою від цієї ж дати закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (том 1 а.с. 125-128).

06.09.2022 на виконання ухвали суду про витребування доказів, представником відповідача-1 із супровідним листом від 01.09.2022 подано копію технічної документації із землеустрою (том 1 а.с. 174-250, том 2 а.с. 1-25).

28.08.2023 представник позивача адвокат Гриньковський С.П. надіслав до суду клопотання про призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи (том 2

а.с. 79-83).

14.02.2023 до суду надійшов лист від представника відповідача-2 адвоката

Ярмоленка А.М. про втрату повноважень представника у цивільній справі №363/3210/21 (том 2 а.с. 39-40).

Цього самого дня, до суду надійшло клопотання від директора ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» Н.В. Нечитайло, у якому, зазначаючи про неможливість подальшої участі адвоката Ярмоленка А.М. під час розгляду справи, а також вирішення питання про укладання договору на правову допомогу з іншим адвокатом, просять відкласти розгляд справи (том 2 а.с. 41).

Так, на підставі ордеру від 11.04.2023 представником відповідача-2 у цій справі є адвокат Варченко І.В. (том 2 а.с. 50-52).

У зв`язку із неявкою у судові засідання представника відповідача-2, з урахуванням клопотань представників позивача та відповідача-1, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 20.11.2023 явку представника ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» визнано обов`язковою та відкладено розгляд справи на 31.01.2024 для отримання пояснень щодо обставин спору (том 2 а.с. 96-97).

13.06.2024 до суду від адвоката Варченко І.В. надійшов відзив на позовну заяву з додатками (том 2 а.с. 142-174). Так, адвокат Варченко І.В. зазначає, що ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування заперечень вказує, що на підставі рішення Вишгородської міської ради від 12.03.2020 №61/42 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1»» укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом 17.03.2020 та зареєстрований у реєстрі за №427. Згідно із зазначеним договором в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 загальною площею 2,3718 га. Право оренди зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 35968060, що, як зазначає представник відповідача-2, підтверджується витягом з індексним номером 204401044 від 17.03.2020. Посилається на те, що відповідно до рішення Вишгородської міської ради від 13.07.2021 №9/24 «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що перебувають у власності Вишгородської міської територіальної громади в особі Вишгородської міської ради» 18.08.2021 укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом 17.03.2020 та зареєстрованого у реєстрі за №427. Згідно із цією додатковою угодою внесено зміни до договору, у тому числі щодо площі земельної ділянки, а саме: в оренду передається земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 загальною площею 2,2300 га. Представник відповідача-2 стверджує, що при прийнятті Вишгородською міською радою рішення від 13.07.2021 № 9/24 було виділено частину земельної ділянки площею 0,1418 га, необхідну для обслуговування житлового будинку позивача, у зв`язку із чим зменшилася площа земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003, яка перебуває в оренді ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», із 2,3718 га до 2,2300 га. Саме на ці обставини посилається, заперечуючи доводи позивача про порушення його прав оскаржуваним рішенням. Крім того, адвокат Варченко І.В. зазначає, що у подальшому Вишгородська міська рада прийняла рішення від 05.10.2023 №36/18, яким затвердила ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 2,2300 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003, яка знаходиться у користуванні товариства на підставі договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020, та погодила формування нових земельних ділянок. У відзиві представник відповідача-2 наводить відомості про формування земельних ділянок: площею 0,3558 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0153; площею 0,2785 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0154; площею 0,2667 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0155; площею 0,1573 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0156; площею 0,1337 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0158; площею 0,1181 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0159; площею 0,7972 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0160. Зазначає, що на підставі рішення Вишгородської міської ради від 05.10.2023 №36/18 укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки. З огляду на викладені обставини представник відповідача-2 вважає, що права позивача оскаржуваним рішенням Вишгородської міської ради не порушуються, та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Копію вказаного відзиву було надано представнику позивача адвокату

Гриньковському С.П., який не заперечував щодо його прийняття та не скористався правом подати відповіді на усі відзиви, подані стороною відповідачів у цій справі.

26.11.2024 до суду надійшло клопотання адвоката Басараб Н.В. про її вступ до участі у справі як представника позивача (том 2 а.с. 191-192).

21.04.2025 до суду надійшли письмові пояснення відповідача-1 Вишгородської міської ради (том 2 а.с. 219-223), у яких додатково зазначено, що 13.07.2021 Вишгородська міська рада прийняла рішення № 9/24 «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що перебувають у власності Вишгородської міської територіальної громади в особі Вишгородської міської ради». Підставою для прийняття цього рішення, як вказує відповідач-1, була постанова Верховного Суду від 02.09.2020 у цивільній справі № 363/1322/16-ц за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договору оренди земельної ділянки від 20.01.2006 та договору суборенди від 28.12.2012. Посилається на те, що зазначеною постановою визнано недійсними договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,4 га, укладений між Вишгородською міською радою та ЗАТ «Дніпрожилбуд», та договір суборенди цієї ж земельної ділянки у частині передачі у користування орендаря та суборендаря земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями за адресою:

АДРЕСА_1 . Відповідач-1 стверджує, що оскаржуване рішення прийнято з додержанням вимог чинного законодавства. Посилаючись на частини першу, другу статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зазначає, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу ради включається міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, та враховується його голос. При цьому міська рада звертає увагу, що правило про прийняття рішення не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради стосується безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність, крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній будинку, іншої будівлі чи споруди. Натомість у спірному випадку земельна ділянка передається у користування, а не у приватну власність, тому, на думку відповідача-1, прийняття рішення повинно здійснюватися у порядку, передбаченому абзацом першим частини другої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», тобто більшістю депутатів від загального складу ради, а не у порядку, визначеному абзацом другим цієї частини статті. Крім того, відповідач-1 зазначає, що відповідно до рішення Вишгородської міської ради від 13.07.2021 № 9/24 укладено додаткову угоду про внесення змін до договору оренди, у тому числі стосовно площі земельної ділянки. Так, в оренду передано земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 загальною площею 2,2300 га. Міська рада стверджує, що вказаним рішенням виключено частину земельної ділянки площею 0,1418 га, необхідну для обслуговування житлового будинку позивача, у зв`язку із чим загальна площа орендованої земельної ділянки зменшилася з 2,3718 га до 2,2300 га. У подальшому, як зазначає відповідач-1, на підставі рішення Вишгородської міської ради від 05.10.2023 № 36/18 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яка знаходиться в оренді ТОВ Вишгородміськреконструкція-1» укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020. Цей договір укладено у зв`язку з поділом земельної ділянки площею 2,2300 га та формуванням нових земельних ділянок. У письмових поясненнях наведено відомості про земельні ділянки, сформовані в результаті такого поділу, а саме: площею 0,3558 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0153; площею 0,2785 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0154; площею 0,2667 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0155; площею 0,1573 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0156; площею 0,1227 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0157; площею 0,1337 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0158; площею 0,1181 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0159; площею 0,7972 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0160. Зазначено, що усі вказані земельні ділянки мають цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, код 02.03, та розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач-1 вважає, що наведені обставини необхідно враховувати під час розгляду справи, оскільки задоволення позову не призведе до поновлення прав та обов`язків позивача. Обґрунтовуючи свою позицію, міська рада також посилається на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009 за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у справі про скасування актів органів місцевого самоврядування. Зазначає, що відповідно до пункту 4 цього рішення органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Натомість ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Крім того, відповідач-1 наводить положення пункту 4.1 зазначеного рішення Конституційного Суду України про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас урегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Зазначає, що звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього, а з прийняттям нового акта, якщо інше не визначено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. На наведені положення міська рада посилається на обґрунтування доводу про реалізацію оскаржуваного рішення та вичерпання ним своєї дії. На підставі викладеного, відповідач-1 вважає, що рішення Вишгородської міської ради від 13.07.2021 № 9/24 прийнято у передбаченому законодавством порядку, воно є реалізованим та таким, що вичерпало свою дію, у зв`язку із чим просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» про визнання рішення недійсним у повному обсязі.

01.05.2025 до суду, через систему «Електронний суд» представником позивача подано клопотання про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи, з додатками

(том 3 а.с. 1-51).

Так, за клопотаннями представників позивача від 28.08.2023 та від 01.05.2025, ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 01.05.2025 у справі призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерта поставлено питання щодо зміни площі та/або конфігурації земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 як співвласника домоволодіння по АДРЕСА_1 , у зв`язку з інвентаризацією земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 та її подальшим поділом (том 3 а.с. 59-63).

Після повернення до суду 24.06.2025 матеріалів цивільної справи з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів (том 3 а.с. 68-69), ухвалою суду від 25.06.2025 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 04.07.2025.

03.07.2025 до суду, засобами поштового зв`язку, від заступника директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Б.Теплицького надійшло клопотання про погодження строку проведення експертизи понад 90 днів (том 3 а.с. 76).

28.07.2025 до суду, через систему «Електронний суд» представником відповідача ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» Варченко І.В. подано заяву про проведення судового засідання у її відсутності, долучивши на виконання клопотання експерта запитувані документи, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221810100:01:257:0153; 3221810100:01:257:0154; 3221810100:01:257:0155; 3221810100:01:257:0156; 3221810100:01:257:0157; 3221810100:01:257:0158; 3221810100:01:257:0159; 3221810100:01:257:0160 (Додаток: Технічна документація поділ.pdf; Re_ЖК Вишгород Сіті Парк для експерта (2).zip) (том 3 а.с. 83-173).

29.07.2025 до суду, через систему «Електронний суд» представником позивача адвокатом Басараб Н.В. подано клопотання про долучення доказів, згідно переліку, зазначеного у додатку до вказаного клопотання (том 3 а.с. 174-183).

31.07.2025 до суду надійшла заява представника відповідача-2 про долучення матеріалів на флеш носії (том 3 а.с. 193-194).

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 31.07.2025 погоджено проведення експертизи у строк понад 90 календарних днів, долучено надані сторонами матеріали та направлено справу до експертної установи для продовження дослідження (том 3 а.с. 196-198 ).

16.09.2025 до суду надійшов супровідний лист за підписом директора Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України М.Кисельова від 10.09.2025, до якого долучено повідомлення про неможливість надання висновку, акт здачі-приймання повідомлення про неможливість надання висновку у цивільній справі за ухвалою суду та матеріали цивільної справи №363/3210/21 (том 3 а.с. 204-209).

Ухвалою суду від 20.10.2025 поновлено провадження у справі та продовжено судовий розгляд справи за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні 03.12.2025.

03.12.2025 до суду, через систему «Електронний суд», представником позивача -адвокатом Басараб Н.В. подано клопотання про долучення висновку експерта Мисковця Н.О. від 02.12.2025 № 2-02/12, складеного за результатами проведення земельно-технічної експертизи на замовлення сторони позивача (том 3 а.с. 217-240). У клопотанні про долучення цього висновку представник позивача заперечила обґрунтованість повідомлення КНДІСЕ про неможливість надання висновку, посилаючись на наявність у справі плану земельної ділянки з координатами поворотних точок та достатність матеріалів для проведення дослідження. Також вказала на необхідність використання спеціальних знань для встановлення перетину земельних ділянок.

08.07.2026 для дослідження документів, первісно наданих у копіях неналежної якості, до матеріалів справи долучено копії договору оренди від 17.03.2020, витягу з Державного реєстру речових прав від 17.03.2020, додаткової угоди від 18.08.2021 та договору про внесення змін від 10.05.2024 (том 4 а.с. 1-13), які раніше подано з відзивом у копіях гіршої якості (том 2 а.с. 144-151, 156-161). Також долучено копії технічної документації 2021 року та договірних документів (том 4 а.с. 14-147), що досліджувалися поряд із первісно наданими копіями (том 1 а.с. 179-250, том 2 а.с. 1-25).

Відповідно до статті 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У судовому засіданні 23.02.2026 представник позивача адвокат Басараб Н.В., підтримала позов у повному обсязі. Пояснила, що ОСОБА_1 як співвласник житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , має право користування земельною ділянкою для обслуговування цього домоволодіння, яке виникло до запровадження сучасного порядку кадастрової реєстрації та не припинене у встановленому законом порядку. Послалася на відомості про облік за домоволодінням земельної ділянки площею 0,1500 га та на постанову Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №363/1322/16-ц, обставини якої вважає преюдиційними. Представник позивача звернула увагу, що за планом знімання 2016 року площа фактичного землекористування становила 0,2011 га, тоді як згідно з висновком експерта від 02.12.2025 фактичне користування становить 0,0905 га, а частина такого землекористування площею 158,63 кв.м розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0160. Вважала, що цим підтверджується порушення прав позивача, у тому числі внаслідок проведення будівництва поруч із його домоволодінням. Заперечуючи проти доводів відповідачів про виключення земельної ділянки позивача з орендованої території, представник зазначила, що зменшення загальної площі орендованої землі не доводить виключення всієї землі, яка перебуває у правомірному користуванні співвласників домоволодіння. На її думку, відповідачами не підтверджено, що зменшення відбулося саме з боку землекористування позивача, а не за рахунок інших земель. Представник позивача наполягала, що визнання недійсним рішення від 13.07.2021 №9/24 є належним способом захисту, оскільки воно передувало подальшому поділу земельної ділянки, а прийняття наступних рішень та укладення договорів, не усувають допущеного, на її думку, порушення.

Представник відповідача-1 Черепан С.М. заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях. Зазначила, що рада врахувала права співвласників домоволодіння, зменшивши площу орендованої земельної ділянки, а після її поділу земельна ділянка під домоволодінням по АДРЕСА_1 , не перебуває в оренді товариства. Посилалася на дотримання процедури голосування, реалізацію рішення від 13.07.2021, прийняття рішення від 05.10.2023 №36/18 та укладення договору про внесення змін до договору оренди. Вважала, що самостійне визнання недійсним рішення №9/24 не вирішить наявного спору про користування землею.

Представник відповідача-2 адвокат Варченко І.В. під час розгляду справи також заперечувала проти позовних вимог, посилаючись на виключення частини земельної ділянки з оренди, наступний поділ землі та неефективність обраного позивачем способу захисту.

Заслухавши 23.02.2026 пояснення представників сторін, дослідивши у наступних судових засіданнях матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Водночас правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду, що передбачено частиною сьомою цієї статті.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є співвласником 1/4 частини житлового будинку з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Обставини набуття ним права власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.02.1998 встановлені у справі №363/1322/16-ц та наведені у дослідженій судом копії постанови Верховного Суду від 02.09.2020 (том 4 а.с. 157-173).

У вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_2 є власником іншої 1/4 частини будинку на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.05.2000.

У справі №363/1322/16-ц на підставі витягів з погосподарської книги за 1966-1968 роки та довідок виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 23.05.2016 №362 і від 27.10.2016 №533 встановлено, що під зазначеним домоволодінням у користуванні знаходиться земельна ділянка площею 0,1500 га.

З наданих позивачем планів меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , складених за результатами знімання ФОП ОСОБА_3 у 2016 році, вбачається, що на них відображено земельну ділянку площею 0,2011 га, її межі, проміри, координати поворотних точок, житлові будинки та господарські споруди. Власниками/користувачами у плані зазначені ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (том 1 а.с. 8-9).

До позову також долучено схему накладання земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на земельну ділянку з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 (том 1 а.с. 10). Відповідно до назви документа її складено за викопіюванням із кадастрової карти станом на жовтень 2016 року. На схемі окремими лініями відображено межі цих земельних ділянок.

12.03.2020 Вишгородською міською радою прийнято рішення №61/42 «Про передачу в оренду земельної ділянки ТОВ Вишгородміськреконструкція-1», яким товариству передано в оренду строком на десять років земельну ділянку площею 2,3718 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку у АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 189-190, том 4 а.с. 23). Пунктом 5 рішення передбачено проведення інвентаризації з метою вилучення з меж цієї ділянки землекористувань громадян, які мають у власності розташовані в її межах житлові садибні будинки та господарські споруди, і подальше внесення відповідних змін до договору оренди.

На підставі зазначеного рішення, 17.03.2020 між Вишгородською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л.А. та зареєстрований у реєстрі за №427 (том 1 а.с. 193-195, том 4 а.с. 1-4).

Відповідно до пунктів 1, 2 договору в оренду передано земельну ділянку комунальної власності площею 2,3718 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003, розташовану у АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, код цільового призначення 02.03.

Пунктом 7 договору встановлено строк його дії - десять років, до 16.03.2030.

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.03.2020, індексний номер 204401044, право оренди зазначеної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», номер запису про інше речове право 35968060 (том 1

а.с. 191-192, том 4 а.с. 5).

Постановою Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №363/1322/16-ц скасовано постанову Київського апеляційного суду від 12.12.2018. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 0708.2018 в частині вирішення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди та суборенди змінено та викладено його резолютивну частину у такій редакції:

«Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2,4 га, кадастровий номер 3221810100:01:257:0003, що розташована у

АДРЕСА_1 , укладений між Вишгородською міською радою та Закритим акціонерним товариством «Дніпрожилбуд», посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А. 20 січня

2006 року та зареєстрований у реєстрі за № 223, та договір суборенди цієї ж земельної ділянки, укладений між Приватним акціонерним товариством «Дніпрожилбуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1», посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А.

28 грудня 2012 року та зареєстрований у реєстрі за № 3097, у частині передачі у користування орендаря та суборендаря, Приватного акціонерного товариства «Дніпрожилбуд» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1», земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок з надвірними будівлями за адресою:

АДРЕСА_1 . У задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів оренди та суборенди в іншій частині їх умов відмовити».

У 2021 році на замовлення ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» ТОВ «Інтелектуальний геодезичний альянс 2010» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель комунальної власності. Підставами виконання робіт у документації зазначено рішення міської ради від 12.03.2020 №61/42, договір від 02.02.2021 №122-02/21 та технічне завдання. За результатами інвентаризації площу земельної ділянки визначено у розмірі 2,2300 га (том 1 а.с. 179-185, 187, том 4 а.с. 18-22).

Технічна документація містить пояснювальну записку, матеріали топографо-геодезичних робіт, інвентаризаційний та кадастровий плани, каталоги координат поворотних точок і плани обмежень. У графічних матеріалах відображено межі земельної ділянки після інвентаризації та розташування існуючої забудови (том 1 а.с. 209-219, тому 4 а.с. 18-144).

Висновком Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 13.05.2021 №7426/82-21 технічну документацію погоджено; у ньому зазначено площу земельної ділянки 2,2300 га, комунальну форму власності та цільове призначення 02.03. Висновком відділу інфраструктури, містобудування та архітектури, житлово-комунального господарства, екології Вишгородської районної державної адміністрації від 19.05.2021 №1-21/301 документацію погоджено за умови дотримання містобудівної документації та встановлених охоронних, санітарних, захисних й інших обмежень (том 2 а.с. 5-8, том 4 а.с. 54-55).

Із витягу з Державного земельного кадастру від 25.06.2021 №НВ-3223118922021 та доданого до нього кадастрового плану вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 обліковувалася площею 2,2300 га, належала до комунальної власності та мала цільове призначення для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. Датою її державної реєстрації у витягу зазначено 23.11.2015 (том 2 а.с. 18-25).

13.07.2021 Вишгородською міською радою прийнято оспорюване рішення №9/24 «Про затвердження документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що перебувають у власності Вишгородської міської територіальної громади в особі Вишгородської міської ради» (том 1 а.с. 6-7, 29-30).

У преамбулі зазначено, що рішення прийняте на виконання пункту 5 рішення ради від 12.03.2020 №61/42.

Пунктом 1 рішення №9/24 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003, яка перебуває у користуванні товариства на підставі договору оренди від 17.03.2020 №427. Пунктом 2 встановлено її площу - 2,2300 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку, код 02.03.

Пунктом 3 цього рішення передбачено внесення змін до договору оренди шляхом укладення додаткової угоди: викладення пункту 2 договору у новій редакції із зазначенням площі 2,2300 га та приведення у відповідність пунктів 4, 8, 9 після отримання витягу про нормативну грошову оцінку. Інші пункти договору залишено без змін. Рішення також передбачає дотримання обмежень у використанні земельної ділянки, забезпечення доступу до інженерних мереж та здійснення благоустрою.

З витягу з протоколу дев`ятої сесії Вишгородської міської ради VIII скликання від 13.07.2021 №9 встановлено, що загальний склад ради становив 26 депутатів, у пленарному засіданні брали участь 22 депутати та міський голова. Після обговорення питання за рішення №9/24 подано 15 голосів, проти - один, утримався - один, не брали участі у голосуванні - шість. Протокол містить також відомості про негативний висновок профільної комісії та заперечення представника мешканців будинку по АДРЕСА_1 , щодо прийняття рішення (том 1 а.с. 31-41).

У складеному та підписаному ОСОБА_1 акті від 02.08.2021 зазначено, що під час обстеження земельної ділянки площею 0,15 га він виявив представників ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1», які проводили будівельні роботи. На підтвердження викладеного до акту додано фотознімок (том 1 а.с. 11-12).

18.08.2021 між Вишгородською міською радою та ТОВ «Вишгородміськреконструкція-1» укладено додаткову угоду №1 до договору оренди від 17.03.2020, посвідчену приватним нотаріусом Голуб Л.А. та зареєстровану у реєстрі за №1425. На підставі рішення №9/24 пункт 2 договору оренди викладено у новій редакції, за якою площа орендованої земельної ділянки становить 2,2300 га. Змінено також умови щодо нормативної грошової оцінки та орендної плати. Решта умов договору залишена без змін (том 2 а.с. 150-151, том 4 а.с. 6-7).

Таким чином, за дослідженими документами площа орендованої товариством земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 зменшилася з 2,3718 га до 2,2300 га, тобто на 0,1418 га, або 1418 кв.м.

Рішенням Вишгородської міської ради від 05.10.2023 №36/18 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 2,2300 га з кадастровим номером 3221810100:01:257:0003 та визначено вісім земельних ділянок, утворених у результаті її поділу: 3221810100:01:257:0153, площею 0,3558 га; 3221810100:01:257:0154, площею 0,2785 га; 3221810100:01:257:0155, площею 0,2667 га; 3221810100:01:257:0156, площею 0,1573 га; 3221810100:01:257:0157, площею 0,1227 га; 3221810100:01:257:0158, площею 0,1337 га; 3221810100:01:257:0159, площею 0,1181 га; 3221810100:01:257:0160, площею 0,7972 га (том 2 а.с. 152-153).

Загальна площа цих земельних ділянок становить 2,2300 га та їх цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, код 02.03. Рішенням передбачено внесення змін до договору оренди у зв`язку з поділом земельної ділянки та державну реєстрацію права користування новоутвореними ділянками. Їх розташування, конфігурацію та площі відображено у викопіюванні з топографічного плану і схемі поділу

(том 2 а.с. 154-155).

10.05.2024 між відповідачами укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 17.03.2020 №427, посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Леденьовим В.С. та зареєстрований у реєстрі за №759 (том 2 а.с. 156-161, том 4 а.с. 8-13). На підставі рішення №36/18 пункти 1, 2 договору оренди викладено у новій редакції: об`єктами оренди визначено зазначені вісім земельних ділянок з окремими кадастровими номерами та площами. У документі наведено відомості про державну реєстрацію права комунальної власності на ці ділянки 18.04.2024. Змінено також пункти 4, 21 договору. Інші умови договору оренди залишено незмінними.

У листі Вишгородської міської ради від 14.07.2025 №02-14/2065 повідомлено, що за даними книги податкового обліку поселення Вишгород, том II за 1968 рік, за будинком АДРЕСА_1 з 1966 року рахувалася земельна ділянка площею 0,1500 га, домовласником зазначено ОСОБА_6 . Водночас рада повідомила про відсутність у її розпорядженні землевпорядної документації та планово-картографічних матеріалів щодо цього домоволодіння. Лист долучено представником позивача до клопотання від 29.07.2025 (том 3 а.с. 174-183).

З повідомлення експерта КНДІСЕ від 04.09.2025 №4904/4936/25-41 вбачається, що висновок за призначеною судом земельно-технічною експертизою не надано (том 3 а.с. 206-209). Експерт зазначив про недостатність документів щодо права користування та меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , необхідних для її зіставлення з іншими земельними ділянками, і про незадоволення клопотання про додаткові матеріали у повному обсязі. Відповіді по суті поставленого судом питання це повідомлення не містить.

За заявою представника позивача проведено інше земельно-технічне дослідження, за результатами якого експертом ОСОБА_7 складено висновок від 02.12.2025 №2-02/12. У ньому зазначено, що висновок підготовлено для подання до суду, а експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Предметом дослідження були фактичні межі та площа землекористування співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1 , його розташування відносно восьми новоутворених земельних ділянок і порівняння з планом знімання 2016 року (том 3 а.с. 217-240).

У пункті 1 заключної частини цього висновку конфігурацію фактичного землекористування визначено як неправильний многокутник, наведено проміри його меж, а площу визначено у розмірі 0,0905 га, або 905 кв.м.

У пункті 2 зазначено, що частина фактичного землекористування площею 158,63 кв.м, або 0,0159 га з округленням, розташована у межах земельної ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0160. Щодо решти семи земельних ділянок з кадастровими номерами 3221810100:01:257:0153, 3221810100:01:257:0154, 3221810100:01:257:0155, 3221810100:01:257:0156, 3221810100:01:257:0157, 3221810100:01:257:0158, 3221810100:01:257:0159 - такого розташування не виявлено.

У пункті 3 заключної частини висновку зазначено, що порівняно з планом меж 2016 року, за яким площа становила 0,2011 га, або 2011 кв.м, площа фактичного землекористування зменшилася на 0,1106 га, або 1106 кв.м. До висновку додано фототаблицю та схему взаємного розташування об`єктів дослідження (сторінки 18-21 висновку, додатки 1, 2, том 3 а.с. 217-240).

Надаючи оцінку дослідженим доказам та доводам сторін, суд виходить із того, що позивач заявив одну вимогу визнати недійсним рішення Вишгородської міської ради від 13.07.2021 №9/24. Він пов`язує порушення своїх прав із зменшенням площі та зміною меж землі, якою користується для обслуговування домоволодіння. Тому для вирішення цього позову має значення не лише наявність у позивача права користування землею, а й те, чи усуне саме визнання недійсним зазначеного рішення те порушення, на яке він посилається.

Статтями 15, 16, 21 ЦК України та статтями 152, 155 ЗК України передбачено захист прав та інтересів особи, зокрема шляхом визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке суперечить вимогам закону та порушує її права на земельну ділянку. Такий спосіб захисту допускається законом, однак у конкретній справі він повинен забезпечувати поновлення порушеного права, а не лише усувати один із документів, пов`язаних зі спірними правовідносинами.

Щодо доводу позивача про недостатню кількість голосів для прийняття рішення суд погоджується із запереченнями Вишгородської міської ради. Частина друга статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у редакції, чинній на 13.07.2021, передбачала прийняття рішення на пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім установлених законом випадків. Якщо у засіданні бере участь міський голова, при визначенні результатів голосування він включається до загального складу ради та враховується його голос.

Вимога про не менш як дві третини голосів, на яку посилається позивач, стосувалася визначених цією нормою випадків безоплатної передачі земель комунальної власності у приватну власність. Рішенням №9/24 такої передачі не здійснювалося: затверджено документацію щодо інвентаризації комунальної земельної ділянки та передбачено зміну умов уже укладеного договору оренди. За загального складу ради у 26 депутатів, із врахуванням міського голови, необхідна більшість становила 14 голосів. За рішення подано 15 голосів. Участь у пленарному засіданні 22 депутатів відповідала вимозі частини дванадцятої статті 46 цього Закону щодо повноважності сесії. Отже, підстав для визнання рішення недійсним через недостатність голосів суд не встановив.

Відображені у протоколі негативний висновок профільної комісії та заперечення представника мешканців не змінюють установленого законом порядку визначення більшості голосів і не забороняли раді розглянути питання та прийняти рішення. Водночас дотримання процедури голосування не звільняло раду від обов`язку враховувати права землекористувачів.

Досліджені документи підтверджують також заперечення відповідачів у частині зменшення площі орендованої землі: після інвентаризації замість 2,3718 га у договорі оренди визначено 2,2300 га. Отже, зазначене відповідачами зменшення площі користування товариства на 0,1418 га підтверджене договором та додатковою угодою. При цьому мета інвентаризації - вилучення з меж орендованої ділянки землекористувань власників садибних будинків та господарських споруд, прямо передбачена пунктом 5 рішення від 12.03.2020 №61/42. Така мета узгоджується з необхідністю врахування прав співвласників домоволодіння, про яку зазначено у постанові Верховного Суду від 02.09.2020.

Разом із тим, документальне зменшення загальної площі оренди та встановлення меж землекористування конкретного домоволодіння не є одним і тим самим. Різниця у 0,1418 га не доводить, що з оренди виключено саме всю землю, право користування якою мають співвласники будинку АДРЕСА_1 . Для такого висновку необхідно зіставити її місце розташування та межі. Тому суд враховує доведений факт зменшення орендованої площі, але не ототожнює його з доведеністю повного усунення спору між сторонами.

Щодо самого права позивача на землю суд враховує постанову Верховного Суду від 02.09.2020 у справі №363/1322/16-ц. У ній встановлено обставини набуття права власності на частину домоволодіння та існування землекористування площею 0,1500 га. Ці обставини щодо ОСОБА_1 не підлягають повторному доказуванню відповідно до частини четвертої

статті 82 ЦПК України. Верховний Суд також зазначив, що набуте за попереднім законодавством право користування землею зберігається незалежно від відсутності сучасних правовстановлюючих документів. Правові висновки цієї постанови суд враховує відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Пункт 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачає, що земельні ділянки, право власності або користування на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Тому, відсутність приватизації, кадастрового номера чи переоформлення землекористування за сучасними правилами не є підставою вважати, що позивач узагалі не має права на землю. Водночас, установлене право користування землею під спільним домоволодінням, не означає належності всієї цієї землі одноособово ОСОБА_1 . Проведення інвентаризації не є способом припинення такого права.

За частиною п`ятою статті 116 ЗК України у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення, передача землі, яка перебуває у користуванні іншої особи, допускається лише після припинення її права у встановленому законом порядку.

Посилання на постанову Верховного Суду від 02.09.2020 не визначає наперед результату цієї справи. У попередній справі вирішено вимоги щодо договорів оренди 2006 року і суборенди 2012 року та визнано їх недійсними лише у відповідній частині. Натомість у цій справі оспорюється рішення про інвентаризацію 2021 року. Попередня постанова не містить висновку про недійсність цього рішення чи договору оренди від 17.03.2020, не встановлює координат меж земельної ділянки площею 0,1500 га та не визнає за позивачем права користування всією площею 0,2011 га, відображеною у плані 2016 року.

За змістом статей 102, 106, 110 ЦПК України висновок експерта, складений на замовлення учасника справи, підлягає оцінці разом з іншими доказами. Суд враховує зміст висновку від 02.12.2025 №2-02/12 у межах поставлених експерту питань: визначення фактичного землекористування та його порівняння з межами інших ділянок і планом 2016 року.

Зокрема, у заключній частині висновку наведено площу фактичного користування

905 кв.м, розташування його частини площею 158,63 кв.м у межах ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0160 та відсутність такого розташування у межах решти семи ділянок. Ці відомості стосуються конкретного перетину меж. Вони не дають підстав поширювати спір на всю орендовану площу 2,2300 га або вважати доведеним, що саме на всій площі 158,63 кв.м забудовник збудував багатоквартирний будинок. Такого питання експерту не ставили і такого висновку він не надав.

Порівнюючи площі, необхідно враховувати, що 0,1500 га це площа за історичними обліковими даними, 0,2011 га площа за планом знімання 2016 року, а 0,0905 га фактичне користування, визначене у висновку 2025 року. Зазначене експертом зменшення на 1106 кв.м є різницею між 2011 кв.м та 905 кв.м. Воно не встановлює, що всі 2011 кв.м належали позивачу на праві користування та що вся вказана різниця виникла саме внаслідок прийняття рішення №9/24. Висновок експерта не підміняє вирішення судом питання про обсяг права на спірну землю.

Повідомлення КНДІСЕ від 04.09.2025 не є висновком про відсутність перетину меж чи порушення права позивача. Воно лише пояснює причини, з яких експерт не надав відповіді на поставлене судом питання. Так само акт позивача від 02.08.2021 і фотознімок підлягають дослідженню, але не визначають точних меж права користування та не підтверджують, яку саме частину такої землі включено до оренди внаслідок оспорюваного рішення.

Отже, із матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що їхній спір не вичерпується незгодою із проведенням інвентаризації. Він стосується користування конкретною частиною землі біля домоволодіння АДРЕСА_1 та її включення до меж земельної ділянки, якою товариство користується за договором оренди. Саме з огляду на цей зміст спору суд погоджується із запереченнями відповідачів про те, що окреме визнання недійсним рішення №9/24 не забезпечить поновлення того права, на захист якого подано позов.

У постанові від 05.07.2023 у справі №912/2797/21, пункти 8.13-8.15, Велика Палата Верховного Суду розмежувала оспорювання рішення органу місцевого самоврядування та захист права у правовідносинах, що виникли на його підставі. Визнання недійсним рішення, реалізованого укладенням договору оренди до звернення з позовом, не забезпечує відновлення володіння землею. Законність такого рішення може оцінюватися судом під час вирішення вимоги, безпосередньо спрямованої на захист порушеного права, без обов`язкового пред`явлення окремої вимоги про недійсність рішення.

У цій справі додаткову угоду від 18.08.2021 укладено після звернення позивача до суду 04.08.2021. Тому, суд не виходить із того, що ця угода вже існувала на день подання позову. Однак, право оренди товариства було оформлено ще договором від 17.03.2020 та зареєстровано до прийняття оспорюваного рішення і подання цього позову. Рішення №9/24 не було первісною підставою передачі землі товариству, а стосувалося інвентаризації та зміни характеристик ділянки у вже існуючих орендних правовідносинах.

Надалі рішенням від 05.10.2023 №36/18 земельну ділянку поділено, а договором від 10.05.2024 змінено об`єкти оренди. Ці документи не припинили орендні правовідносини, а визначили користування вісьмома окремими земельними ділянками за договором від 17.03.2020 зі змінами. Позивач у цій справі не заявив вимог щодо обсягу права оренди спірної частини землі, її повернення або усунення конкретних перешкод у користуванні нею.

Визнання недійсним лише рішення №9/24 не виключить спірну частину землі з об`єкта чинного договору оренди, не вирішить питання про межі землекористування сторін та не покладе на відповідачів обов`язку повернути землю чи усунути перешкоди. Зокрема, воно не буде рішенням про припинення або відсутність права оренди товариства на ту частину ділянки з кадастровим номером 3221810100:01:257:0160, щодо якої позивач посилається на висновок експерта. Для вирішення цього спору після задоволення заявленої вимоги залишилася б необхідність нового звернення до суду щодо самого права користування землею.

Такий висновок узгоджується з підходом Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 22.01.2025 у справі №446/478/19 (пункти 77-114, 142). У справі про часткове накладення земельних ділянок Велика Палата звернула увагу на необхідність захисту права саме на спірну частину землі, а не лише визнання недійсними документів щодо більшої земельної ділянки, та зазначила, що неефективність обраного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові. Суд враховує цей підхід щодо результату захисту, не ототожнюючи різні види земельних прав та не визначаючи замість позивача зміст іншого позову.

Твердження представника позивача про обов`язковість попереднього визнання недійсним саме рішення №9/24 не є переконливим. Під час вирішення спору щодо конкретного права користування суд може надати оцінку законності рішення ради, на яке посилається інша сторона, без окремого позову про його недійсність. Отже, позивач не зобов`язаний послідовно оскаржувати всі рішення та договори, але заявлена ним вимога повинна бути спрямована на усунення того порушення, яке він просить припинити.

Відмова у цьому позові обумовлена не зміною кадастрових номерів під час розгляду справи, а тим, що ізольоване оспорювання рішення про інвентаризацію - не вирішує спору про користування землею, який існував і за договором оренди від 17.03.2020. Визнання рішення №9/24 недійсним лише у частині, також не усунуло б цього недоліку, оскільки питання про право користування спірною частиною землі та перешкоди у його здійсненні залишилося б невирішеним.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу у межах позовних вимог і не вправі самостійно доповнити їх вимогами про недійсність договору оренди, повернення землі чи усунення перешкод у її використанні.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що довід про необхідність 18 голосів для прийняття рішення №9/24 є помилковим, а факт зменшення орендованої площі та подальшої зміни об`єктів оренди підтверджений документами. Водночас наявність у позивача права користування землею і наведені ним відомості про перетин меж не усувають необхідності обрати спосіб, який безпосередньо захищає це право. Заявлена вимога про визнання недійсним лише рішення від 13.07.2021 №9/24 такого результату не забезпечує.

За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з неефективністю обраного способу захисту.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 15, 16, 21 ЦК України, статтями 12, 79-1, 116, 152, 155 ЗК України, статтями 35, 57 Закону України «Про землеустрій», статтями 26, 46, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 2 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», статтями 2-5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 102, 106, 110, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Вишгородської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1» про визнання рішення недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 19.10.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .;

Відповідач-1: Вишгородська міська рада Київської області, код ЄДРПОУ 04054866, адреса: Київська область, місто Вишгород, площа Шевченка, 1;

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишгородміськреконструкція-1», код ЄДРПОУ 38256650, адреса: Київська область, місто Вишгород, вулиця Шолуденка, 1, офіс 7.

Суддя О.П. Лукач