Рішення № 140715576, 19.10.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/8909/26

Категорія 38

2/295/4570/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі головуючої судді Стрілецької О.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №52097-10/2024 від 27.10.2024 у розмірі 24300,00 грн, а також судові витрати.

Позов обґрунтований тим, що 27.10.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 з використанням інформаційно-комунікаційної системи в електронній формі був укладений договір №52097-10/2024 про надання фінансового кредиту на суму 9000,00 грн на строк 120 днів з кінцевою датою погашення кредиту 23.02.2025 зі сплатою процентів у розмірі 1 % в день.

У порушення умов укладеного кредитного договору відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 24300,00 грн, з яких тіло кредиту - 9000,00 грн, відсотки 10800,00 грн, пеня/штраф 4500,00 грн.

24.02.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу №24022025, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право грошової вимоги до боржників, у тому числі, за кредитним договором №52097-10/2024 від 27.10.2024, боржником за яким є ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи наявність права вимоги до відповідача, позивач посилається на положення ст. 512, 514 ЦК України, вказує, що на підставі укладеного договору про відступлення права вимоги позивач набув права кредитора у зобов`язаннях, а відтак і права вимоги до боржника.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 15.06.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін; задоволено клопотання ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та витребувано з АТ КБ «ПриватБанк» інформацію про зарахування коштів у сумі 9000,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у період з 27.10.2024 до 31.10.2024.

02.07.2026 з АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду від 15.06.2026 надійшли відомості, які витребовував суд (а. с. 29).

Судом були вжиті заходи для забезпечення повідомлення відповідача про судове провадження.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі двічі направлялась відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання (а. с. 14), проте поштові відправлення повернулись на адресу суду не врученими з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», а відтак на підставі п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач вважається такою, що копію процесуального рішення отримала (а. с. 25-26, 31-32).

Крім того, копія ухвали про відкриття провадження у справі судом надсилалась та доставлена до електронної скриньки, вказаної позивачем в позовній заяві, яка була зазначена відповідачем під час укладення кредитного договору, що підтверджується змістом довідки про доставку електронного листа, складеного відповідальним працівником суду (а. с. 24, 28).

Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Заяви по суті справи до суду також не надходили.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Ц частинах 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

Судом встановлено, що відповідно до положень ст. 626, 627, 638, 639, 1048, 1054 ЦК України 27.10.2024 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 в електронному вигляді був укладений договір №52097-10/2024 про надання фінансового кредиту, який підписаний відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором W3690 (а. с. 37-43).

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Стар Файненс Груп» надає ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 9000,00 грн на таких умовах: строк кредитування 120 днів; останній день погашення кредиту 23.02.2025, процентна ставка в розмірі 1% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом, процентна ставка фіксована; загальні витрати по кредиту складають 19800,00 грн (пункти договору 1.1-1.4.1).

Згідно з пунктом 1.6 Договору визначено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі на рахунок клієнта на платіжну картку № НОМЕР_1 .

У пункті 7.1 договору передбачено, що він вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами і він діє протягом строку, вказаного в п. 1.2. договору.

Додаток №1 до Договору про надання фінансового кредиту №52097-10/2024 від 27.10.2024, підписаний ОСОБА_1 електронним цифровим підписом W3690, містить Графік платежів, дата видачі кредиту 27.10.2024, кількість днів у розрахунку 120, чиста сума кредиту у розрахунковому періоді 19800,00 грн, сума кредиту за договором 9000,00 проценти за користування кредитом 10800,00 грн, реальна річна процентна ставка 2428,90 %, загальна вартість кредиту 19800,00 грн.

На виконання умов договору 27.10.2024 відповідачу були надані кредитні кошти в розмірі 9000,00 гривень шляхом здійснення переказу на банківський рахунок ОСОБА_1 , зазначений нею в кредитному договорі №4149499997289333, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 17.02.2026, а також випискою за договором по картковому рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_1 , яка на запит суду надійшла з АТ КБ "ПриватБанк".

З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, який визначений договором.

24.02.2025 між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладений договір факторингу №24022025, відповідно до умов якого ТОВ «Стар Файненс Груп» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до відповідача в сумі 24300,00 грн, що підтверджується змістом самого договору та Витягом з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 24.02.2025, платіжною інструкцією № 3699 від 24.02.2025.

У частині 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, на підставі ст. 512, 514 ЦК України до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №52097-10/2024 від 27.10.2024.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Встановивши, що відповідно до умов кредитного договору відповідач отримала кредитні кошти, судом не встановлено, що вона належним чином виконала свої зобов`язання з їх повернення у повному обсязі та сплатила інші платежі за договором, що призвело до виникнення заборгованості.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем за кредитним договором №52097-10/2024 від 27.10.2024 становить: 9000,00 грн за тілом кредиту, 10800,00 грн відсотки за користування чужими коштами, які нараховані у межах строку кредитування з 27.10.2024 по 23.02.2025 за відсотковою ставкою 1 % у день, який суд у цій частині визнає правильним, таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та вимогам чинного законодавства.

Щодо стягнення пені/штрафу в розмірі 4500,00 грн.

У частині 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.

Кредитний договір укладений ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п.18 Перехідних положень ЦК України.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23, дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Аналогічний правовий висновок, щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 зазначив, що тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Практика Верховного Суду в цих правовідносинах є послідовною і незмінною.

Отже, суд вважає, що нарахування пені/штрафу за невиконання грошових зобов`язань, які виникли на підставі договору споживчого кредиту в період дії воєнного стану, є неправомірним, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню частково з підстав, наведених вище по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 19800,00 грн. У задоволенні вимог про стягнення пені/штрафу в розмірі 4500,00 грн суд відмовляє за безпідставністю.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2156,50 грн (2662,40 грн х 81% від задоволених вимог).

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на оплату професійної правничої допомоги в сумі 8000,00 грн підтверджено змістом договору №0107 про надання правової допомоги від 01.07.2025, детальним описом виконаних робіт від 11.05.2026, які складаються з усної консультації клієнта 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год., погодження правової позиції клієнта 30 хв., складання позовної заяви 3 год. 30 хв.; актом №249 від 11.05.2026 на підтвердження надання правничої (правової) допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

В постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначено, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постанова від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80, від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16).

Враховуючи категорію і складність цієї справи, яка за характером спірних правовідносин є малозначною, розглянута в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін розмір заявлених до стягнення вимог, те, що позовні вимоги задоволені частково, беручи до уваги обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, яка складається фактично з підготовки позовної заяви та направлення її до суду, з огляду на зміст позовної заяви, яку складав адвокат, яка є типовою, значною мірою містить лише загальні формулювання і посилання на правові норми, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності наданих адвокатських послуг, суд вважає не підтвердженим необхідність складання позовної заяви протягом 3 год. 30 хв., а також ознайомлення з матеріалами кредитної справи протягом 2 год., консультацію та погодження правової позиції в кожній справі, які є однотипними, подаються до суду у значній кількості, а відтак суд робить висновок, що заявлені до стягнення витрати на надання правничої допомоги підлягають зменшенню, судом не встановлена їх доцільність в такому розмірі, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача витрати з надання правничої допомоги в сумі 4000,00 грн.

Керуючись ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263-268, 280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №52097-10/2024 від 27.10.2024 у розмірі 19800,00 грн, яка складається із заборгованості: за тілом кредиту - 9000,00 грн, за відсотками - 10800,00 грн, а також стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги у сумі 4000,00 грн та судовий збір у розмірі 2156,50 грн.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальність «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28; код ЄДРПОУ: 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя О.В. Стрілецька