Рішення № 140715497, 19.10.2026, Турійський районний суд Волинської області

Справа № 169/918/26

Провадження № 2/169/795/26

ТУРІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року селище Турійськ

Турійський районний суд Волинської області в складі

головуючого Тітівалова Р. К.

з участю

секретаря судового засідання Веремчук Л. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

в с т а н о в и в:

18 вересня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (далі ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Позов мотивований тим, що 02 грудня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 4307352, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 7000 гривень на строк 15 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 2 % від залишку фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. Право вимоги за вказаним договором на підставі договору факторингу від 26 липня 2024 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС». Вказуючи, що у зв`язку з невиконанням відповідачем належним чином умов кредитних договорів у нього виникла заборгованість в загальному розмірі 20314 гривень, позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості та судові витрати.

28 вересня 2026 року до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач, вказуючи на відсутність договору факторингу та належним чином завіреного Витягу з Реєстру боржників, вважав відсутнім у позивача права вимоги та просив застосувати строк позовної давності і відмовити у задоволенні позову. Також зазначив, що витрати позивача на правову допомогу в розмірі 13000 гривень є неспівмірними зі складністю цієї справи та тілом кредиту, у зв`язку з чим на підставі статті 137 ЦПК України просив відмовити в стягненні витрат на правову допомогу (а. с. 61-62).

07 жовтня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача вказав, що доводи відповідача є безпідставними, оскільки перед укладенням кредитного договору 02 грудня 2021 року сторони досягли згоди з усіх істотних його умов, відповідач своїм підписом у договорі засвідчив, що він ознайомлений з інформацією про умови кредитування. Відповідачем не доведено, що договір факторингу № 26-07/2024 є неукладеним, недійсним або таким, що не охоплює право вимоги за кредитним договором № 4307352, а тому ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» є належним кредитором за вказаним договором та має право вимагати від відповідача виконання грошового зобов`язання. Також зазначив, що строк позовної давності позивачем не пропущений, оскільки відповідно до пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України на період карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк їхньої дії. Просив позов задовольнити в повному обсязі

Також зазначив, що твердження відповідача про неспівмірність розміру витрат позивача на правову допомогу є необґрунтованими (а. с. 66 на звороті - 75).

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві вказав, що позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи та просить справу розглядати без його участі (а. с. 17).

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи в контексті положень частини восьмої статті 128 ЦПК України був належним чином повідомлений (а. с. 80), 28 вересня 2026 року подав до суду заяву, в якій вказав, що не може з`явитися в судове засідання у зв`язку з проходженням військової служби та просить розглядати справу за його відсутності (а. с. 63).

Враховуючи, що в судове засідання учасники судового розгляду не з`явилися, то відповідно до вимог частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Встановлено, що 02 грудня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 4307352 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти (фінансовий кредит) в розмірі 7000 гривень на строк 15 днів шляхом їх перерахування на банківський рахунок відповідача із використанням реквізитів електронного платіжного засобу зі сплатою процентів від суми позики у розмірі 2100 гривень, які нараховуються за ставкою 2 % від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом, базова процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку за кожен день строку користування кредитом.

Пунктом 1.5.1 Договору передбачена комісія за надання кредиту в розмірі 1330 гривень, яка нараховується за ставкою 19 % від суми кредиту одноразово.

У пункті 1.4 Договору визначена дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 17 грудня 2021 року (а. с. 9-14).

Договір про споживчий кредит, Графік платежів за договором про споживчий кредит № 4307352 від 02 грудня 2021 року та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем 02 грудня 2021 року за допомогою електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором F75513 (а. с. 8, 21).

На виконання умов Договору 02 грудня 2021 року відповідачу були надані кредитні кошти в розмірі 7000 гривень шляхом перерахунку на його банківський рахунок за допомогою системи LiqPay (IDплатежу 1840790527) (а. с. 22)

Пунктом 2.2.3 Договору передбачено, що якщо визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової), то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно пункту 2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно пункту 1.6. Договору.

Пунктом 2.3.1.2 Договору передбачена пролонгація строку кредитування на стандартних (базових) умовах, зокрема згідно з цим пунктом Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 Договору.

У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.

ТОВ «Мілоан», надавши відповідачу кредит, свої зобов`язання за договором виконало.

Наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов`язання, які випливають з кредитного договору, цей договір є укладеним відповідно до вимог статей 639, 1054 ЦК України, оскільки передача грошей відбулася і сторонами договору було досягнуто згоди відносно всіх його істотних умов.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З розрахунку ТОВ «Мілоан» видно, що заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4307352 від 02 грудня 2021 року становить 20314 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу складає 6300 гривень, заборгованість за відсотками 12684 гривень, заборгованість з комісії 1330 гривень (а. с. 23).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

З матеріалів справи видно, що 26 липня 2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладений договір факторингу № 26-07/2024 (а. с. 24-28).

Відповідно до пункту 2.1 вказаного договору ТОВ «МІЛОАН» відступає за плату своє право грошової вимоги до боржників строк виконання зобов`язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому у сумі 287052895,25 гривень, а ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належать ТОВ «МІЛОАН», і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між ТОВ «МІЛОАН» та боржниками.

Відповідно до пункту 6.1.3 договору факторингу перехід від ТОВ «МІЛОАН» до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» прав вимоги заборгованості боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру боржників для друку згідно Додатку №4, після чого ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

26 липня 2024 року уповноважені представники ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» підписали акт прийому-передачі Реєстру боржників для друку до договору факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 року (а. с. 30).

Згідно з Витягом з Додатку № 3 до договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 4307352 від 02 грудня 2021 року становить 20314 гривень (а. с. 35).

Зобов`язання по оплаті фактором виконані повністю (а. с. 29).

Аналіз наведених норм матеріального права та обставин справи дає підстави для висновку, що позивач набув у встановленому законом порядку право вимоги до відповідача за кредитним договором № 4307352 від 02 грудня 2021 року, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачем ОСОБА_1 , а доводи відповідача про протилежне є безпідставними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У цій справі кредитний договір, укладений між відповідачем та первісним кредитором, договір факторингу, укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАТРНЕРС» в установленому законом порядку недійсними не визнані, у зв`язку з чим у розглядуваному випадку відповідно до положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Посилання відповідача у відзиві на неотримання договору факторингу та Витягу з реєстру боржників є безпідставним, оскільки позивачем до позовної заяви додано докази надіслання відповідачу позову з додатками у паперовій формі листом з описом вкладення, де під №7 та № 11, 12 зазначено копія договору факторингу №26-07/2024 від 26 липня 2024 року, копія витягу з оригіналу Реєстру боржників до Договору № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року та копія витягу з Реєстру боржників до Договору № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просив стягнути заборгованість в сумі 20314 гривень, з яких заборгованість за основною сумою боргу складає 6300 гривень, заборгованість за відсотками 12684 гривень, заборгованість з комісії 1330 гривень (а. с. 23).

Заборгованість розрахована відповідно до умов укладеного відповідачем кредитного договору з урахуванням пролонгації на стандартних (базових) умовах в межах 60 днів (пункт 2.3.1.2 Договору).

Відповідач власний розрахунок заборгованості суду не надав.

Твердження відповідача про сплив строку позовної давності на звернення позивача до суду з цим позовом є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 256, статті 257, частини другої статті 258 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до частини першої статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (в редакції від 02 квітня 2020 року) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

За змістом пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Перебіг строків позовної давності в Україні відновлений з 04 вересня 2025 року на підставі Закону України № 4434-IX «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо зупинення перебігу строків позовної давності»

З огляду на вказане, суд вважає, що строк позовної давності у цій справі позивачем не пропущений та підстави для застосування наслідків спливу позовної давності, про що просив відповідач, відсутні.

За таких обставин справи, які підтверджуються належними і допустимими доказами, та відповідно до зазначених норм матеріального права суд дійшов висновку про наявність у розглядуваному випадку передбачених законом підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, оскільки останній порушив його умови, що виразилося у неналежному виконанні договірних зобов`язань, а саме: неповерненні кредитних коштів у визначений договором строк.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу в розмірі 13000 гривень позивач надав договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02 липня 2024 року, заявку на надання юридичної допомоги № 1336 від 03 серпня 2026 року, витяг з Акту № 42 про надання юридичної допомоги від 31 серпня 2026 року, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс» затверджений рішенням загальних зборів № 01-12/2025 від 01 грудня 2025 року (а. с. 40-43, 45-48).

Таким чином, позивачем підтверджений обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.

Всього адвокатом затрачено на надання правничої допомоги 5 годин, а загальна вартість виконаних робіт становить 13000 гривень.

Відповідач у відзиві на позов відповідно до положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України вказував на неспівмірність розміру витрат на правничу допомогу з тілом кредиту, складністю справи та невідповідність такого розміру критерію розумності.

Враховуючи, складність цієї справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг таких робіт (надання усної консультації з вивченням документів та складання позовної заяви), ціну позову та критерії реальності, розумності й співмірності, суд вважає за необхідне зменшити розмір понесених позивачем витрат на правову допомогу до 4000 гривень.

Таким чином, з урахуванням того, що позов задоволений повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 2662,4 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 гривень.

На підставі викладеного, статей 512, 514, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 634, 1054, 1056-1 ЦК України та керуючись статтями 137, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273, 280, 282, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за договором про споживчий кредит № 4307352 від 02 грудня 2021 року в розмірі 20314 (двадцять тисяч триста чотирнадцять) гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту становить 6300 (шість тисяч триста) гривень, за процентами за користування кредитними коштами 12684 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) гривні, за комісією 1330 (одна тисяча триста тридцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень та судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», адреса місця знаходження: вулиця Гедройця Єжи, 6/521, місто Київ, код ЄДРПОУ 42640371.

Представниця позивача: Ушакова Марія Ігорівна, адреса місця знаходження: вулиця Гедройця Єжи, 6/521, місто Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Повне рішення складене 19 жовтня 2026 року.

Головуючий