Рішення № 140715268, 19.10.2026, Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/1032/26

Провадження № 2/156/738/26

Рядок статзвіту № 40

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2026 року сел. Іваничі

Іванічівський районний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Малюшевської І.Є.,

за участю секретаря судового засідання Киці Л.Ф.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду у сел. Іваничі цивільну справу № 156/1032/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

І. Зміст спору

05 червня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та Відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 186336 в електронній формі. Укладення договору відбулося шляхом підписання Відповідачем індивідуальної частини договору електронним підписом (одноразовим ідентифікатором). Згідно з умовами договору, Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання кредиту в загальному розмірі 21 687,00 грн, спрямувавши кошти у наступному порядку: 15 667,93 грн на погашення заборгованості Відповідача за попереднім договором про споживчий кредит № 177480 від 05.04.2025; 2 332,28 грн безготівковим перерахуванням на платіжну картку Відповідача № 4149-49XX-XXXX-2007 (емітент АТ КБ «ПРИВАТБАНК»); 3 686,79 грн шляхом утримання комісії за надання кредиту.

10 жовтня 2025 року між первісним кредитором (ТОВ «ФК «Кредіплюс») та позивачем (ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ») було укладено договір факторингу № 10102025. На підставі Реєстру прав вимог № 4 та Акту приймання-передачі від 06 січня 2026 року, право вимоги заборгованості за кредитним договором № 186336 від 05.06.2025 перейшло до ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Відповідач неналежним чином виконувала зобов`язання щодо вчасного повернення кредиту та сплати відсотків, передбачених графіком платежів. Станом на момент подання позову загальна нарахована заборгованість за карткою обліку договору становить 21 791,10 грн, що включає: заборгованість за тілом кредиту 12 665,28 грн; заборгованість по відсотках 5 625,82 грн; заборгованість по комісії 700,00 грн; штрафні санкції (пеня та штрафи) 2 800,00 грн.

Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 800,00 грн у межах даного позову Позивачем не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог, підлягаючих стягненню, становить 18 991,10 грн.

Таким чином, представник позивача просить суд стягнути з відповідача 18 991,10 грн заборгованості за кредитним договором, а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

ІІ. Позиції учасників

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Ухвалою судді Іванічівського районного суду Волинської області від 31.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу було встановлено строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та строк для подання відзиву на позовну заяву. Конверт із ухвалою про відкриття провадження у справі ОСОБА_1 отримала 03.09.2026 (а.с.135).

Клопотань від жодної із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, тому відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального техничного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов таких висновків.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 05 червня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 186336. Договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційної системи відповідно до Законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронні довірчі послуги».

Сторони погодили наступні істотні умови договору: загальний розмір кредиту складає 21 687,00 грн; загальний строк кредитування 126 днів (з 05.06.2025 р. по 09.10.2025 р.); періодичність сплати платежів 1 раз на два тижні (згідно з графіком платежів, що складається з 9 періодичних платежів по 4 299,90 грн). Комісія за надання кредиту склала 3 686,79 грн (17,00% від суми кредиту). Проценти за користування кредитом нараховуються за фіксованою денною процентною ставкою 0,7575% в день (що відповідає 350,00% річних). Орієнтовна реальна річна процентна ставка визначена на рівні 8 888,31% річних, а орієнтовна загальна вартість кредиту 42 385,89 грн.

Структура видачі кредитних коштів (п. 2.2.1 договору) вигладає таким чином:

1) 15 667,93 грн рефінансування (погашення заборгованості за попереднім договором № 177480 від 05.04.2025 р.).

2) 2 332,28 грн фактичне безготівкове перерахування на платіжну картку позичальника в АТ КБ «ПриватБанк» (№ 4149-49XX-XXXX-2007).

3) 3 686,79 грн утримання комісії за надання кредиту (17% від суми кредиту) за рахунок кредитних коштів.

На виконання умов кредитного договору 05.06.2025 первісний кредитор перерахував кошти в сумі 2 332,28 грн на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (що підтверджується довідкою про перерахування коштів), спрямував 15 667,93 грн на погашення заборгованості Відповідача за договором № 177480 від 05.04.2025, а 3 686,79 грн було спрямовано на утримання комісії за надання кредиту. Окрім цього, факт зарахування 05.06.2025 коштів у сумі 2 332,28,00 грн на рахунок відповідача підтверджується відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 11.09.2026, наданою на виконання ухвали суду від 31.08.2026.

Під час дії кредитного договору Відповідачка здійснювала часткові платежі на погашення кредиту (зокрема, 19.06.2025 2 300,00 грн, 20.06.2025 2 000,00 грн, 05.07.2025 400,00 грн, 07.07.2025 600,00 грн, 10.07.2025 400,00 грн, 11.07.2025 1 500,00 грн, 20.08.2025 500,00 грн, 21.08.2025 500,00 грн, 25.08.2025 500,00 грн, 27.08.2025 300,00 грн), у зв`язку з чим заборгованість за тілом кредиту було зменшено з 21 687,00 грн до 12 665,28 грн.

Однак надалі Відповідачка порушила зобов`язання щодо вчасного повернення кредиту та сплати відсотків.

Відповідно до розрахунку заборгованості та картки обліку виконання договору, станом на 01.05.2026 непогашена заборгованість становить 21 791,10 грн, з яких: прострочене тіло кредиту 12 665,28 грн; прострочені відсотки 5 625,82 грн; заборгованість по комісії за управління та обслуговування кредиту 700,00 грн; штрафні санкції 2 800,00 грн.

При цьому з початкової суми кредиту 21 687,00 грн позичальником протягом червнясерпня 2025 року було здійснено низку часткових платежів. Загалом позичальником сплачено в рахунок погашення тіла кредиту 9 021,72 грн. Внаслідок цього залишок непогашеного тіла кредиту зменшився до 12 665,28 грн, що відповідає вимогам позову.

Нарахування відсотків здійснювалося щоденно на фактичний залишок основної заборгованості за ставкою 350% річних. Усі внесені позичальником кошти в першу чергу покривали нараховані відсотки.

Сукупна сума ненарахованих/непогашених відсотків на момент зупинення нарахувань склала 5 625,82 грн.

Відповідно до п. 2.4 договору, комісія за обслуговування становить 1,00 грн (знижений тариф) або 100,00 грн (стандартний/базовий тариф у разі прострочення). У зв`язку з порушеннями графіку платежів кредитор 7 разів нарахував комісію за базовим тарифом по 100,00 грн (19.06, 03.07, 17.07, 31.07, 14.08, 28.08, 11.09, 25.09, 09.10), що загалом склало 700,00 грн.

10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 10102025, за яким на підставі Реєстру прав вимог № 4 та Акту приймання-передачі від 06 січня 2026 року до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача за Кредитним договором № 186336 від 05.06.2025.

Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у сумі 2 800,00 грн Позивачем не заявляються, у зв`язку з чим ціна позову за заявленими вимогами становить 18 991,10 грн (12 665,28 грн тіло + 5 625,82 грн відсотки + 700,00 грн комісія).

Відзив на позовну заяву відповідач до суду не подавав. Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували наявність у відповідача заборгованості у вищенаведеному розмірі, матеріали справи не містять. Вказана сума заборгованості відповідачем не спростована під час розгляду справи, оскільки належних доказів, які б спростовували розмір нарахувань по кредитному договору ним до суду не надано.

ІV. Застосоване судом законодавство

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно зі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов`язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст.ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно з ст. 514, ч.1 ст.516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

V. Висновки суду

Розглянувши та оцінивши подані матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Дослідженими судом доказами підтверджено, що Відповідач на підставі укладеного кредитного договору отримала кредитні кошти, однак в обумовлений договором строк їх повністю не повернула. З огляду на це, вимоги Позивача про стягнення простроченої заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12 665,28 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд перевірив розрахунок позивача в частині нарахованих процентів за користування кредитом і встановив, що з урахуванням узгодженого розміру процентної ставки (0,7575% в день), строку кредитування та здійснених часткових погашень, вимоги про стягнення заборгованості по відсотках у розмірі 5 625,82 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з Відповідача заборгованості по комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 700,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17, кредитодавець неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, розрахунок і облік заборгованості тощо), адже такі дії не становлять окрему банківську чи фінансову послугу, замовлену споживачем, а є наслідком реалізації прав та обов`язків кредитора за договором. Умови договору про встановлення щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості без надання споживачу конкретних окремих супутніх послуг є нікчемними.

Щодо нарахування додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 700,00 грн суд зазначає, що у частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»). Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту і ця умова договору не визнана недійсною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що: «Закон № 1734-VIII (ЗУ Про споживче кредитування) у редакції, чинній до 19 жовтня 2019 року (дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року), до загальних витрат за споживчим кредитом відносив витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цей же пункт з 19 жовтня 2019 року визначив, що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб. В цьому висновку Велика Палата Верховного Суду зауважує, що згідно з п. 8 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав споживачів фінансових послуг» від 20 вересня 2019 року, що набрав чинності 19 жовтня 2019 року і положення якого зберігають свою чинність на день розгляду справи, пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» виклали в такій редакції, згідно якої до загальних витрат за споживчим кредитом відносять витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту (пункт 4 частини першої статті 1). Цими ж змінами починаючи з 19 жовтня 2019 року визначено у частині другій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», що до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб».

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Своїм підписом на договорі відповідач підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії, розуміє та зобов`язується їх виконувати.

Кредитний договір відноситься до оспорюваних договорів.

Відповідач не оспорював укладений кредитний договір ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

У розділі «Терміни та визначення» індивідуальної частини договору про споживчий кредит № 186336 від 05.06.2025 р. Вказано, що «комісія за управління та обслуговування кредиту комісія, яку позичальник сплачує на користь Кредитодавця, що нараховується за кожний період користування кредитом між датами здійснення чергового платежу згідно графіку платежів (розрахунковий період) за зниженим тарифом. Якщо Позичальник порушив (прострочив) строки сплати чергового платежу згідно Графіку платежів, комісія у наступному розрахунковому періоді нараховується за стандартним (базовим) тарифом».

Разом з тим, у долучених позивачем письмових доказах відсунє визначення (економічна сутність) терміну «комісія за управління та обслуговування кредиту», а тому неможливо визначити чи така комісія є штрафною санкцією, чи складовою кредитного договору.

Поряд з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Як слідує зі змісту п. 2.4 та п. 2.7.1 Кредитного договору № 186336 від 05.06.2025, позичальнику встановлено комісію за управління та обслуговування кредиту в сумах 1,00 грн (за зниженим тарифом) та 100,00 грн (за стандартним тарифом). При цьому, в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з управлінням та обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику та за які встановлена така комісія; також позивачем не надано доказів наявності переліку зазначених послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, як і не надано доказів, що якась із таких послуг надавалась відповідачу. Отже, стороною позивача не було доведено, що відповідач фактично користувався послугами з управління та обслуговування кредиту, а тому у задоволенні вимоги про стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 700,00 грн. слід відмовити.

З картки обліку виконання договору № 186336, зарахування коштів у рахунок комісії відбувалося два рази:

1) 20.06.2025 року із внесеного платежу в розмірі 2 000,00 грн було спрямовано 1,00 грн на погашення комісії за зниженим тарифом (нарахованої 19.06.2025 р.).

2) 14.07.2025 року із внесеного платежу в розмірі 1 900,00 грн було спрямовано 100,00 грн на погашення комісії за базовим тарифом (нарахованої 03.07.2025 р.).

Оскільки суд дійшов висновку, що позивачем не доведено правомірність нарахування комісії за управління та обслуговування кредитом, однак з відповідачки стягнуто 101,00 грн на сплату такої комісії, суд зараховує цю суму в суму заборгованості по несплаченим відсоткам за кристування кредитом.

Вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 800,00 грн у межах даного позову позивач не заявляє.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню на загальну суму 18 190,10 грн, з яких: 12 665,28 грн тіло кредиту та 5 524,82 грн відсотки. У задоволенні вимог про стягнення 700,00 грн комісії слід відмовити.

VI. Судові витрати

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (з застосуванням коефіцієнта 0,8 для електронної форми). Заявлені позовні вимоги становили 18 991,10 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 18 291,10 грн, що становить 95,78% від загального розміру позову. З огляду на це, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2 550,05 грн (2 662,40 грн ? 95,78%).

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат за надання правничої допомоги. Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3 та 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, зокрема, представник позивача просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 7 000 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представник позивача до матеріалів справи долучив такі документи: копію договору № 20/01/26-02 про надання правничої допомоги від 20.01.2026 з протоколом погодження вартості послуг; копію додаткової угоди від 21.01.2026 № 25771391561 до Договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026; копію акта прийому-передачі наданих послуг від 20.02.2026.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15. При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7000 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на корить ТзОВ «Юніт Капітал» понесені у даній справі витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 16, 203, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 7681, 133, 141, 263265, 273, 274279 ЦПК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист прав споживачів», суд,

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 186336 від 05.06.2025 у розмірі 18 190 (вісімнадцять тисяч сто дев`яносто) гривень 10 коп., з яких: 12 665,28 грн заборгованість за тілом кредиту; 5 524,82 грн заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 700,00 грн комісії за управління та обслуговування кредиту відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» понесені позивачем витрати щодо сплаченого судового збору в розмірі 2 550 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень 05 коп. та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В задоволенні решти частини вимог про стягнення судових витрат відмовити.

Апеляційна скарга на рішення подається до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ: 43541163, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. Є. Малюшевська