Рішення № 140715128, 19.10.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/983/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:

- визнати протиправними та скасувати рішення від 29.12.2025р. №262940024274 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , а саме період з 01.04.1990 р. по 16.03.2000 р. (запис 10-13), врахувати довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.10.2025р. №20/10-25 та призначити пенсію за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, виплатити недоотриману пенсію з 24.09.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, однак відповідач протиправно відмовив у призначені пенсії. Позивач зазначає, що не відповідає за правильність заповнення трудової книжки, а тому недоліки при заповненні роботодавцем записів про періоди роботи позивача не може позбавляти його зарахування стажу та призначення пенсії. Крім того зазначає, що відповідачем безпідставно відмовлено у врахуванні довідки про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.10.2025р. №20/10-25.

Відповідач подав відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позову та вказав, що у позивача відсутній достатній страховий стаж для призначення пенсії за віком.

Рух справи у суді

Судом відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

23.12.2025 р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії за віком. Згідно рішення пенсійного органу № 262940024274 від 29.12.2025 р. позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Підставами для відмови зазначено - відсутній страховий стаж роботи. До страхового стажу позивача не зараховано періоди згідно наданої трудової книжки: період роботи з 01.04.1990 по 10.10.1992, оскільки у підставі видачі дописаний номер та дата наказу; період роботи з 21.10.1992 по 16.03.2000, оскільки відсутні підстави зарахування на роботу; період навчання згідно наданої академічної довідки серія ІІ №873628, оскільки заявник відрахований за академічну неуспішність, диплом не видавався та кваліфікація не присвоєна; період згідно довідки №07 від 16.12.2025, оскільки відсутні підстави видачі довідки.

В матеріалах справи наявна копія трудової книжки позивача НОМЕР_1 , в якій містять записи, зокрема записи 10-13, про роботу позивача з 01.04.1990 по 10.10.1992 у МП «Комплекс», з 21.10.1992 по 16.03.2000 у ТОВ «C&A група».

Матеріали справи містять лист ТОВ «C&A група»№07 від 16.12.2025 р. підтвердження щодо періоду роботи позивача у період з 21.10.1992 р. по 16.03.2000 року.

Також матеріали справи містять копію довідки від 20.10.2025 р. №20/10-25 ТОВ «C&A група» про заробітну плату позивача за період 1993-1997 роки.

Мотивувальна частина

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються, зокрема, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

За ч. 2 ст. 26 Закону № 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

23.12.2025 р. позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо призначення пенсії за віком. Згідно рішення пенсійного органу № 262940024274 від 29.12.2025 р. позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Підставами для відмови зазначено - відсутній страховий стаж роботи. До страхового стажу позивача не зараховано періоди згідно наданої трудової книжки: період роботи з 01.04.1990 по 10.10.1992, оскільки у підставі видачі дописаний номер та дата наказу; період роботи з 21.10.1992 по 16.03.2000, оскільки відсутні підстави зарахування на роботу; період навчання згідно наданої академічної довідки серія ІІ №873628, оскільки заявник відрахований за академічну неуспішність, диплом не видавався та кваліфікація не присвоєна; період згідно довідки №07 від 16.12.2025, оскільки відсутні підстави видачі довідки.

Суд вертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За правилами п.п. 1.1 п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Крім того, у п. 3 Порядку зазначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29.07.1993 р. затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в т.ч. внесення до неї записів є підприємство роботодавець.

Положеннями Закону №1058-ІV підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Відповідний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі №754/14989/15-а.

Таким чином, суд вважає безпідставною відмову у зарахуванні відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 , а саме: з 01.04.1990 по 10.10.1992 та з 21.10.1992 по 16.03.2000. Крім того, період роботи позивача у період з 21.10.1992 р. по 16.03.2000 р. підтверджується відповідною довідкою ТОВ «C&A група» від 16.12.2025 р., а відтак у відповідача були відсутні підстави для неврахування зазначеного періоду роботи.

Також суд звертає увагу, що згідно норм ч. 3 ст. 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

У даному випадку пенсійним органом не надано доказів звернення до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем документів щодо періодів роботи, страхового (трудового) стажу.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 р. по справі №120/8471/23 зробив висновки, що хоча й витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання обов`язку доказування, надання відомостей на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може слугувати умовою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Згідно п. 1.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 р. №22-1 визначено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності з 01.04.1990 по 10.10.1992 та з 21.10.1992 по 16.03.2000, що вказує на необґрунтованість та передчасність висновків оскаржуваного рішення.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено суду правомірність та обґрунтованість рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком.

Щодо позовних вимог зобов`язального характеру, суд встановив, що під час розгляду заяви позивача від 23.12.2025 р., не досліджено належним чином надані позивачем документи, у зв`язку із чим безпідставно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача періодів роботи 01.04.1990 по 10.10.1992 та з 21.10.1992 по 16.03.2000. Таким чином, суд дійшов висновку, що заява позивача від 23.12.2025 р. належним чином розглянута не була, у зв`язку із чим належним способом відновлення порушеного права у спірних правовідносинах буде зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути вказану заяву позивача з урахуванням висновків суду в даній справі.

Стосовно визначення у спірних правовідносинах суб`єкта, який має вчинити дії зобов`язального характеру суд звертає увагу позивача на правові висновки Верховного Суду у постановах від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, відповідно до яких дії зобов`язального характеру щодо призначення пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який приймав оскаржуване рішення.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача врахувати під час призначення пенсії довідку про заробітну плату для обчислення пенсії від 20.10.2025 р. №20/10-25, суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відсутні доводи суб`єкта владних повноважень щодо відмови у врахуванні вказаної довідки, а тому вказана вимога є неналежним способом відновлення порушеного права, оскільки наразі відсутні підстави вважати, що відповідачем буде порушено його право в майбутньому. При цьому, суд не може приймати рішення про зобов`язання відповідача вчиняти чи утримуватись від вчинення певних дій в майбутньому до моменту порушення прав, свобод та інтересів особи, а тому вказані позовні вимоги є безпідставними та не можуть бути задоволені.

У зв`язку із зазначеним, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати

Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 9, 14, 77, 78, 90, 139, 143, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України ,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення від 29.12.2025 р. №262940024274 Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 23.12.2025 р. про призначення пенсії за віком, із зарахуванням до страхового стажу позивача періоду роботи з 01.04.1990 по 10.10.1992 та з 21.10.1992 по 16.03.2000 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , з урахуванням висновків суду в даній справі.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судовий збір, пропорційно задоволеним позовним вимогам, в сумі 665,60 гривень.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення складання.

Найменування сторін:

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 58002, ЄДРПОУ 40329345); Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, ЄДРПОУ 42098368).

Суддя Т.М. Брезіна