Рішення № 140715118, 19.10.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/3625/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач-2), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25.12.2024 № 241670078699 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності, про яке позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30.12.2024 № 2400-1708-52533;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області зарахувати до страхового стажу період навчання позивача з 01.09.1997 по 30.05.2002 у Теологічному православному ліцеї-семінарії «Митрополит Дософтей» у місті Сучава, Румунія;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача від 20.12.2024 про призначення пенсії по інвалідності.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 20.12.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії по інвалідності. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 25.12.2024 № 241670078699 у призначенні пенсії відмовлено через відсутність необхідного страхового стажу. Позивач зазначає, що під час розгляду його заяви про призначення пенсії по інвалідності відповідач-2 безпідставно не зарахував до страхового стажу період навчання з 01.09.1997 по 30.05.2002 у Теологічному православному ліцеї-семінарії «Митрополит Дософтей» у місті Сучава, Румунія.

На підтвердження зазначеного періоду позивач посилається на довідку навчального закладу від 26.09.2024 № 1438, що на його думку, підтверджує факт і тривалість навчання. Вважає, що відповідач-2 не надав належної оцінки цим документам та не врахував відповідний період під час визначення страхового стажу.

Позивач зазначає, що відповідач не мав права не враховувати період його навчання до страхового стажу, а за наявності сумнівів мав звернутися із відповідним запитом до компетентних установ для перевірки відомостей про навчання, а не відмовляти у призначенні пенсії по інвалідності.

2. Відповідач-1 подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що за принципом екстериторіальності заява позивача була передана на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яке 25.12.2024 прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії.

Відповідач зазначає, що при опрацюванні наданих позивачем документів по обчисленню страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності, органом Пенсійного фонду України розраховано страховий стаж, який склав 05 років 07 місяців 29 днів.

За доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:

- період навчання з 01.09.1997 по 30.05.2002 відповідно до довідки №1438 від 26.09.2024, оскільки відсутня інформація, що Теологічний Православний Ліцей Семінарія «Митрополит Дософтей» має статус навчального закладу та про отримання заявником кваліфікації професії.

Інші документи передбачені пунктом 8 порядку №637 відсутні.

Таким чином, враховуючи вищенаведені факти та норми чинного законодавства вважають, що в діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій по відношенню до Позивача, розрахунок стажу проведено згідно вимог чинного законодавства, таким чином в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки у Позивача відсутній необхідний страховий стаж для призначення пенсії по інвалідності 10 років.

3. Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області також заперечує проти позову. У відзиві на позовну заяву пояснює, що рішення прийнято за результатами розгляду документів, поданих позивачем, а підтверджений страховий стаж становив 5 років 7 місяців 29 днів.

Зазначає, що згідно зі статтею 43 Закону України «Про освіту» вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Вищі та середні духовні навчальні заклади, які в установленому порядку зареєстрували статути в Державному органі України у справах релігій відповідно до Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», набувають статус навчальних закладів, незалежно від конфесійної належності та рівня освіти, який вони надають студентам.

За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:

- період навчання з 01.09.1997 по 30.05.2002, відповідно до довідки від 26.09.2024 №1438, оскільки відсутня інформація, що Теологічний Православний Ліцей-Семінар «Митрополит Дософтей» має статус навчального закладу та про отримання позивачем кваліфікації (професії).

Інші документи, передбачені пунктами 3, 8 Порядку №637, відсутні.

Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 05 років 07 місяців 29 днів.

Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області є правомірними та вмотивованими, а позов є необґрунтованим, тому підлягає залишенню без задоволення.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13.08.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

2. 28.08.2025 відповідач-1 та 03.09.2025 відповідач-2 подали до суду відзив на адміністративний позов.

3. Інших заяв чи клопотань по суті справи, які мають значення для вирішення спору, учасниками справи не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 20.12.2024 звернувся із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

2. За принципом екстериторіальності заява про призначення пенсії була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Житомирській області

3. За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 25.12.2024 прийняло рішення № 241670078699 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

У вказаному рішенні зазначено те, що за доданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано:

- період навчання з 01.09.1997 по 30.05.2002 відповідно до довідки №1438 від 26.09.2024, оскільки відсутня інформація, що Теологічний Православний Ліцей Семінарія «Митрополит Дософтей» має статус навчального закладу та про отримання заявником кваліфікації професії.

4. Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області від 30.12.2024 № 2400-1708-52533.

5. Судом також досліджено додану до матеріалів позову довідку № 1438 від 26.09.2024 (із перекладом зазначеної довідки українською мовою), видану Теологічним православним ліцеєм-семінарією «Митрополит Дософтей» (м. Сучава, Румунія), у якій зазначено, що ОСОБА_1 навчався в закладі у період шкільних років з 01.09.1997 по 15.06.2002, за денною формою, за теологічним православним профілем, спеціалізація священик із середньою освітою. Документ складений румунською мовою на бланку, у реквізитах якого зазначені Міністерство національної освіти Румунії, Шкільний інспекторат повіту Сучава та архієпископія Сучави і Редеуць.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ

1. Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій визначено Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 9 Закону № 1058-IV у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування призначаються, зокрема, пенсія за віком, пенсія по інвалідності та пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 30 Закону № 1058-IV пенсія по інвалідності призначається особі, якій установлено інвалідність, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

За змістом частини першої статті 32 Закону № 1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності залежно від групи інвалідності за наявності визначеного цією статтею страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією.

При цьому необхідна тривалість страхового стажу залежить від групи інвалідності та віку особи. Зокрема, для осіб з інвалідністю II та III груп, які на час настання інвалідності або звернення за призначенням пенсії досягли віку від 43 до 45 років включно, частиною першою статті 32 Закону № 1058-IV передбачено необхідність наявності страхового стажу тривалістю 10 років.

Отже, вирішення питання про наявність у позивача права на призначення пенсії по інвалідності залежить, зокрема, від правильного визначення тривалості страхового стажу та правомірності неврахування відповідачем спірного періоду навчання.

2. Процедура подання та оформлення документів для призначення пенсії визначається Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1).

Відповідно до Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається особою до територіального органу Пенсійного фонду України разом із документами, необхідними для встановлення права на відповідний вид пенсійного забезпечення.

Документи, що подаються для підтвердження страхового стажу, оцінюються з урахуванням положень Закону № 1058-IV та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок № 637).

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, які враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку й на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, під час вирішення питання про зарахування до страхового стажу періоду навчання позивача, який припадає на 19972002 роки, необхідно враховувати законодавство, що регулювало зарахування відповідних періодів до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом № 1058-IV.

3. Щодо правомірності не зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання в Теологічному православному ліцеї-семінарії «Митрополит Дософтей» в місті Сучава, Румунія, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Зазначена норма передбачає можливість зарахування відповідних періодів навчання до стажу роботи для призначення пенсії. Водночас для вирішення питання щодо конкретного періоду необхідно встановити, чи належав навчальний заклад до категорій закладів, навчання в яких відповідно до законодавства, що діяло у відповідний період, підлягало зарахуванню до стажу роботи, а також чи підтверджено належними документами факт і тривалість навчання позивача.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Отже, для зарахування періоду навчання до страхового стажу мають значення як документальне підтвердження факту й тривалості навчання, так і відповідність навчального закладу та виду навчання вимогам законодавства, яке підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

4. Судом установлено, що позивач посилається на проходження навчання в Теологічному православному ліцеї-семінарії «Митрополит Дософтей» в місті Сучава, Румунія, у період з 01 вересня 1997 року до 15 червня 2002 року.

На підтвердження цієї обставини позивачем подано довідку навчального закладу №1438 від 26 вересня 2024 року. Згідно з її змістом позивач навчався за денною формою, за профілем православного богослов`я, за спеціалізацією «священик із середньою освітою». Довідка вказує, що її видано на підставі оригіналів документів про навчання, наданих позивачем, справжність яких підтверджує заклад. Водночас серед наданих суду матеріалів відсутній диплом чи інший документ про завершення повного курсу навчання, присвоєння кваліфікації або офіційного підтвердження компетентним органом Румунії правового статусу закладу та рівня освіти.

Суд зазначає, що відповідно до статті 7 Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації», до релігійних організацій в Україні належать, зокрема, духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з релігійних організацій.

Статтею 11 Закону № 987-XII передбачено, що релігійні управління і центри відповідно до своїх зареєстрованих статутів (положень) мають право створювати духовні навчальні заклади для підготовки священнослужителів та служителів інших необхідних їм релігійних спеціальностей. Духовні навчальні заклади діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

При цьому громадяни, які навчаються у вищих і середніх духовних навчальних закладах, користуються правами і пільгами щодо включення часу навчання до трудового стажу в порядку та на умовах, установлених для студентів і учнів державних навчальних закладів.

Системний аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що навчання у вищих і середніх духовних навчальних закладах за денною формою до 01 січня 2004 року за певних умов могло зараховуватися до стажу роботи. Водночас наведені положення законодавства України самі по собі не підтверджують правового статусу закладу, розташованого на території Румунії, у 19972002 роках; такі обставини мають підтверджуватися належними доказами.

При цьому, законодавство не обмежує можливість підтвердження періоду навчання виключно дипломом про закінчення навчального закладу. Належними доказами відповідних обставин можуть бути також довідки та інші документи, які містять відомості про факт, форму і тривалість навчання та відповідають вимогам пункту 8 Порядку № 637.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 440/4164/23, у якій під час вирішення питання про зарахування періоду навчання судом було враховано сукупність документів, зокрема трудову книжку, диплом та архівну довідку, що містила відомості про зарахування на денну форму навчання і закінчення навчання на підставі відповідних наказів.

Таким чином, подана позивачем довідка № 1438 від 26.09.2024 року у розумінні пункту 8 Порядку № 637 є документом, який може підтверджувати обставини навчання. Саме по собі оформлення підтвердження навчання у формі довідки, а не диплома, не може бути безумовною підставою для відмови в зарахуванні відповідного періоду до страхового стажу, оскільки пункт 8 Порядку № 637 прямо передбачає можливість підтвердження навчання довідками та іншими документами.

Поряд з цим, суд зазначає, що вирішальне значення має зміст поданого документа, зокрема наявність у ньому відомостей, які дають змогу встановити факт навчання, його форму та тривалість, а також відповідність навчального закладу й виду освіти вимогам законодавства, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Так, у перекладі довідки на українську мову зазначено період навчання з 01 вересня 1997 року до 30 травня 2002 року, тоді як у тексті документа румунською мовою зазначено період з 01.09.1997 року по 15.06.2002 року. Отже, наявна розбіжність у даті закінчення навчання, яка не обґрунтована позивачем у заявах по суті справи.

Крім того, зі змісту наданої довідки не представляється можливим установити, чи підтверджує довідка не лише факт навчання позивача, а й обставини, необхідні для віднесення відповідного закладу до категорій навчальних закладів, навчання в яких зараховується до стажу роботи відповідно до частини третьої статті 56 Закону № 1788-XII та пункту 8 Порядку № 637.

Саме по собі зазначення в довідці профілю навчання та спеціалізації не дає змоги зробити остаточний висновок про правовий статус закладу в Румунії у відповідний період та про відповідність такого навчання вимогам українського законодавства щодо зарахування його до страхового стажу.

Таким чином, сам факт навчання позивача у закладі, зазначеному в довідці № 1438 від 26.09.2024, не є достатньою підставою для автоматичного зарахування всього вказаного в ній періоду до страхового стажу без з`ясування інших юридично значущих обставин. Подані документи не дають змоги достовірно встановити точну тривалість навчання та підтвердити, що відповідний заклад за своїм правовим статусом і характером освітньої діяльності належав до закладів, навчання в яких підлягало зарахуванню до стажу відповідно до законодавства, що діяло у спірний період.

Суд також бере до уваги, що відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. Водночас покладений на суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 77 цього Кодексу обов`язок доведення правомірності свого рішення не звільняє позивача від необхідності надати докази на підтвердження обставин, з якими він пов`язує виникнення права на пенсійне забезпечення.

За таких обставин суд доходить висновку, що наявні у матеріалах справи документи не підтверджують належним чином усіх необхідних умов для зарахування спірного періоду навчання до страхового стажу позивача. Відтак, за відсутності достатніх доказів, які б підтверджували правові підстави для такого зарахування, суд не вбачає підстав для висновку про протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії по інвалідності з мотивів не зарахування зазначеного періоду навчання.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. З огляду на те, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судом не вирішується питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (с. Форосна, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 60341, код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3,м. Чернівці,58002, код ЄДРПОУ: 40329345).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, код ЄДРПОУ: 13559341 ).

Суддя О.В. Боднарюк