Рішення № 140715117, 19.10.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/3744/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії за віком на визначений пенсіонером банківський рахунок за заявою, поданою її представником;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити нарахування ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 лютого 2024 року та поновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01 лютого 2024 року шляхом перерахування коштів на визначений пенсіонеркою банківський рахунок за заявою, поданою її представником.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що позивач є одержувачкою пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вказує, що у березні 2022 року позивач виїхала за межі України та на цей час проживає у Португальській Республіці. Виплата призначеної їй пенсії здійснювалася через відділення поштового зв`язку № 59452 у с. Горішні Шерівці Чернівецької області.

За твердженням представник позивача, виплату пенсії було припинено з 01 лютого 2024 року. У зв`язку із цим, 09 червня 2025 року її представник звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії за віком та її перерахування на визначений пенсіонеркою банківський рахунок.

Водночас, відповідач за результатами розгляду зазначеної заяви неправомірно відмовив у поновленні виплати пенсії. Листом від 24 червня 2025 року № 2400-1708-8/22919 відповідач повідомив представника позивача про порядок поновлення виплати пенсії та зазначив, що подані документи не можуть бути підставою для її поновлення.

На думку представника позивача, такий результат розгляду її звернення є протиправним, оскільки відповідач не забезпечив належного вирішення питання про поновлення виплати раніше призначеної пенсії та не врахував належним чином подані документи.

Вважає, що звернення із заявою про поновлення виплати пенсії через представника, повноваження якого підтверджуються відповідною довіреністю, саме по собі не може бути підставою для відмови у поновленні виплати пенсії. Також зазначає, що право позивача на отримання раніше призначеної пенсії не може бути обмежене лише у зв`язку з проживанням за межами України.

З огляду на викладене, просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо відмови у поновленні виплати пенсії, викладеної в листі від 24 червня 2025 року № 2400-1708-8/22919, та зобов`язати відповідача здійснити нарахування пенсії за віком з 01 лютого 2024 року і поновити її виплату з цієї дати шляхом перерахування коштів на визначений пенсіонеркою банківський рахунок за заявою, поданою її представником.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувачка пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач пояснює, що виплата пенсії позивачці здійснювалася через відділення поштового зв`язку № 59452 у с. Горішні Шерівці Чернівецької області. Водночас, за даними пенсійного органу, з серпня 2023 року позивач не отримувала призначені їй пенсійні виплати.

У зв`язку з неотриманням пенсії протягом шести місяців поспіль відповідач припинив її виплату з 01 лютого 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також відповідач зазначає, що листом від 13 вересня 2024 року № 2400-1708-8/37599 позивача було повідомлено про припинення перерахування коштів до відділення поштового зв`язку.

Стосовно звернення представника позивача від 09 червня 2025 року відповідач вказує, що листом від 24 червня 2025 року № 2400-1708-8/22919 надано роз`яснення щодо порядку поновлення виплати пенсії та зазначено про неможливість поновлення її виплати на підставі поданих документів.

Відповідач посилається на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, а також постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299, якою врегульовано питання виплати пенсій та здійснення відповідних страхових виплат окремим категоріям осіб, які перебувають за межами України.

На думку відповідача, поновлення виплати пенсії можливе за умови дотримання встановлених законодавством вимог та подання документів, необхідних для вирішення відповідного питання. Відповідач вважає, що подані позивачем документи не дають підстав для поновлення виплати пенсії у заявленому нею порядку.

З огляду на наведене відповідач заперечує проти доводів позивача щодо протиправності своїх дій та просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.

1. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 серпня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі № 600/3744/25-а та визначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

2. Відповідач подав відзив на позовну заяву 27 серпня 2025 року.

3. Інших заяв чи клопотань по суті справи, які мають значення для вирішення спору, учасниками справи не подано.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області як одержувачка пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV).

2. Як убачається з матеріалів справи, позивач до припинення виплати пенсії отримувала пенсійні виплати через відділення поштового зв`язку № 59452 у с. Горішні Шерівці Чернівецької області. У березні 2022 року вона виїхала за межі України та проживає у Португальській Республіці.

3. Із матеріалів справи та доводів відповідача вбачається, що пенсійні виплати через зазначене відділення поштового зв`язку не отримувалися протягом періоду, який відповідач визначає як шість місяців поспіль. Відповідач зазначає, що виплату пенсії було припинено з 01 лютого 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV.

4. 09 червня 2025 року представник позивача Коропецька Т.В. звернулася до відповідача із заявою щодо поновлення виплати пенсії за віком. До заяви, за доводами представника позивача, додано документи, які підтверджують її особу, повноваження представника, проживання за кордоном та реквізити банківського рахунку.

5. Листом від 24 червня 2025 року № 2400-1708-8/22919 відповідач повідомив представника позивача про порядок поновлення виплати пенсії та зазначив, що подані документи не можуть слугувати підставою для її поновлення.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ

1. Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з такого.

Спірні правовідносини регулюються Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV), Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до цього Закону, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок № 22-1), а також, у відповідній частині, постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299.

2. Як убачається з матеріалів справи та підтверджено відповідачем у відзиві, ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV. Виплата пенсії здійснювалася через відділення поштового зв`язку № 59452 у селі Горішні Шерівці Чернівецької області.

Відповідач зазначив, що пенсійні виплати починаючи із серпня 2023 року не отримувалися, у зв`язку з чим виплату пенсії було припинено з 01 лютого 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV. Окремо відповідач послався на лист від 13 вересня 2024 року № 2400-1708-8/37599, яким позивача повідомлено про припинення перерахування пенсійних коштів до відділення поштового зв`язку з 01 березня 2024 року у зв`язку з не проходженням фізичної ідентифікації.

09 червня 2025 року представник позивача Коропецька Т.В. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про поновлення виплати пенсії. Листом від 24 червня 2025 року № 2400-1708-8/22919 відповідач повідомив про порядок поновлення виплати та зазначив, що подані документи не можуть бути підставою для її поновлення. Зокрема, у відповіді наведено пункт 2.23 Порядку № 22-1 та вказано на необхідність подання особами, які тимчасово проживають за кордоном, копій документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію місця тимчасового проживання/перебування за кордоном.

Отже, суд оцінює не лише належність розгляду заяви від 09 червня 2025 року, а й те, чи є наведена відповідачем вимога пункту 2.23 Порядку № 22-1 достатньою правовою підставою для відмови у поновленні раніше призначеної пенсії, з огляду на встановлені законом підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

3. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії припиняється, зокрема, у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд.

Частина друга цієї статті передбачає, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Аналіз статті 49 Закону № 1058-IV свідчить, що підстави припинення виплати пенсії визначаються законом, а звернення про поновлення раніше призначеної пенсії підлягає розгляду з урахуванням відповідних законодавчих умов. Сам по собі факт проживання чи тимчасового перебування пенсіонера за межами України не є тотожним втраті права на раніше призначену пенсію. Водночас це не звільняє пенсіонера від виконання процедурних вимог, які законно застосовуються до конкретної категорії осіб і конкретної заяви.

У відзиві також наведено різні дати: припинення виплати пенсії з 01 лютого 2024 року та припинення перерахування коштів до поштового відділення з 01 березня 2024 року. Ці обставини не є тотожними, а тому відповідь на заяву про поновлення мала чітко розмежувати юридичну підставу припинення виплати пенсії та припинення її доставки, а також пояснити, які саме вимоги застосовуються до поновлення виплати.

4. Пункт 1.1 Порядку № 22-1 передбачає подання заяви про призначення, перерахунок, поновлення або продовження виплати пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України.

Пункт 1.2 цього Порядку регулює подання заяви про виплату пенсії шляхом зарахування коштів на поточний рахунок пенсіонера в банку відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596.

У постанові від 20.01.2022 року у справі № 280/4551/21 Верховний Суд сформулював висновок, що подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії відповідної редакції Порядку № 22-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю.

Цей висновок стосується допустимості звернення через представника та неприпустимості надмірно формального тлумачення загальних процедурних норм. Водночас, не стосується питання застосування спеціальних документальних вимог згідно пункту 2.23 Порядку № 22-1 у редакції, чинній у червні 2025 року, якщо вони поширюються на заявника.

5. Пунктом 2.23 Порядку № 22-1 передбачено спеціальні вимоги до документів, які додаються до заяви про призначення (поновлення) пенсії особами, які тимчасово проживають за кордоном. Зокрема, положення цього пункту передбачають подання копій документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.

Отже, вимога пункту 2.23 Порядку № 22-1 не може бути проігнорована. Водночас її застосування передбачає встановлення того, що заявник належить саме до категорії осіб, яка тимчасово проживає за кордоном і на яку поширюється цей пункт. Поняття тимчасового проживання за кордоном не можна автоматично ототожнювати ані з постійним проживанням за кордоном, ані із самим фактом перебування особи поза територією України. Правова кваліфікація має ґрунтуватися на відомостях і документах конкретної пенсійної справи.

У справі, що розглядається, з наданих суду матеріалів не випливає достатньо чітко встановлений статус позивача як особи, що тимчасово проживає за кордоном у значенні пункту 2.23 Порядку № 22-1. Відповідач навів положення цього пункту, однак саме по собі цитування норми не доводить, що позивач належить до категорії її адресатів, а також не замінює оцінки її заяви, доданих документів та відомостей пенсійної справи.

За таких обставин суд не робить висновку, що документи, передбачені пунктом 2.23 Порядку № 22-1, за жодних умов не можуть вимагатися під час поновлення пенсії. Суд доходить іншого висновку: ненадання таких документів може бути враховане як підстава для негативного рішення лише за умови, що відповідач установив застосовність пункту 2.23 до конкретної особи, визначив конкретні документи, яких бракує, та навів мотивоване правове пояснення, чому без них заява не може бути задоволена. Саме лише загальне посилання на пункт 2.23 без індивідуалізованої оцінки не є достатнім обґрунтуванням відмови.

6. У постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 240/3805/19 Верховний Суд звернув увагу на необхідність установлення причин невиплати пенсії та правових підстав, з яких пенсійний орган припинив її виплату.

Також, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 20 травня 2020 року у справі №815/1226/18 сформулювала правову позицію щодо неприпустимості позбавлення особи права на отримання раніше призначеної пенсії лише у зв`язку з її проживанням за межами України у випадках, коли припинення виплати ґрунтувалося на положеннях, визнаних неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009. Подібний підхід відображено в постановах Верховного Суду від 16 березня 2023 року у справі № 420/7835/19 та від 29 липня 2025 року у справі № 460/5634/24.

Наведені правові висновки підлягають урахуванню під час вирішення цього спору з огляду на необхідність забезпечення ефективного захисту права особи на пенсійне забезпечення. Водночас суд оцінює обставини цієї справи та правові підстави припинення виплати пенсії з урахуванням установлених обставин і нормативного регулювання, чинного на відповідний час виникнення спірних правовідносин.

7. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, а також чи є вони обґрунтованими, добросовісними, розсудливими та пропорційними.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень, яким особі відмовлено в реалізації належного їй права, має містити зрозуміле правове й фактичне обґрунтування такої відмови. При цьому суд перевіряє саме ті підстави, з яких суб`єкт владних повноважень виходив під час прийняття оскаржуваного рішення, та оцінює їх відповідність вимогам законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, 09 червня 2025 року представник позивача звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії. Листом від 24 червня 2025 року № 2400-1708-8/22919 відповідач повідомив про відсутність підстав для поновлення її виплати, посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299.

Водночас у відзиві на позовну заяву відповідач також обґрунтовує свою позицію положеннями зазначеної постанови, не посилаючись на неподання позивачем документів, передбачених пунктом 2.23 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1.

За таких обставин суд оцінює правомірність відмови з огляду на фактичні та правові підстави, наведені самим відповідачем.

8. Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України № 299 та проходження фізичної ідентифікації, то суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» врегульовано особливості виплати пенсій окремим категоріям одержувачів, зокрема особам, які тимчасово проживають за межами України.

Застосування положень цієї постанови має здійснюватися у взаємозв`язку із Законом №1058-IV, який визначає підстави припинення та поновлення виплати пенсії, а також з урахуванням мети запроваджених процедурних вимог.

Установлення спеціального порядку виплати пенсії та вимог щодо фізичної ідентифікації спрямоване, зокрема, на підтвердження того, що одержувач пенсії є живим, та забезпечення належного здійснення пенсійних виплат. Водночас реалізація цих процедур не може призводити до непропорційного обмеження права особи на пенсійне забезпечення без урахування конкретних обставин, змісту поданих документів та характеру вчинених нею дій для поновлення виплати.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач пов`язує припинення виплати пенсії позивачу з неотриманням пенсійних коштів протягом шести місяців підряд, а також зазначає, що перерахування коштів до відділення поштового зв`язку було припинено з 01 березня 2024 року у зв`язку з не проходженням фізичної ідентифікації.

При цьому припинення виплати пенсії з 01 лютого 2024 року та припинення перерахування коштів до поштового відділення з 01 березня 2024 року є різними за змістом обставинами, які не можуть ототожнюватися. Правомірність припинення виплати пенсії підлягає оцінці з урахуванням установлених статтею 49 Закону № 1058-IV підстав, тоді як питання її поновлення має вирішуватися з урахуванням обставин, що існували на час звернення позивача, та вимог законодавства, чинного на цей момент.

Суд ураховує, що 09 червня 2025 року представник позивача звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про поновлення виплати раніше призначеної пенсії. До заяви було додано документи з перекладами, які, за їхнім змістом, підтверджують місце проживання позивача за кордоном.

Наведені документи мають оцінюватися не ізольовано, а в сукупності з іншими матеріалами справи та обставинами звернення за поновленням пенсії. Вони підтверджують відомості про місце проживання позивача та її фактичний зв`язок із місцем перебування за межами України. У контексті спірних правовідносин ці відомості мають значення для оцінки обставин, за яких позивач звернулася за поновленням виплати пенсії, а також для перевірки обґрунтованості висновку відповідача про недостатність поданих документів.

Водночас суд розмежовує документи, які підтверджують місце проживання особи, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою, у значенні спеціальної процедури, передбаченої постановою № 299. Саме по собі підтвердження місця проживання не є тотожним проходженню фізичної ідентифікації. Проте наявність таких документів не могла бути залишена відповідачем поза увагою під час розгляду заяви про поновлення пенсії та оцінки обставин, на які посилалася позивач.

Суд також ураховує, що позивач не залишила питання поновлення пенсії невирішеним зі свого боку, а ініціювала відповідну процедуру шляхом подання заяви через представника та надання документів на підтвердження обставин свого перебування за кордоном. Така поведінка свідчить про вчинення нею дій, спрямованих на відновлення виплати раніше призначеної пенсії, і мала бути врахована пенсійним органом під час вирішення питання по суті.

Сам факт не проходження фізичної ідентифікації до звернення не звільняв відповідача від обов`язку належно розглянути подану заяву, оцінити додані до неї документи та визначити правові наслідки встановлених обставин відповідно до постанови № 299 і Закону № 1058-IV. Відповідач мав надати оцінку не лише формальній відсутності відомостей про проходження ідентифікації, а й змісту звернення та наданих документів, з урахуванням мети відповідних процедурних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що у відповіді від 24 червня 2025 року № 2400-1708-8/22919 відповідач повідомив представника позивача про порядок поновлення пенсії та зазначив, що подані документи не можуть бути підставою для її поновлення. При цьому у відзиві відповідач обґрунтовує свою позицію посиланням на постанову № 299, зокрема на передбачений нею порядок підтвердження факту, що особа є живою.

Однак, загальне посилання на положення постанови № 299 не є достатнім для обґрунтування відмови в поновленні раніше призначеної пенсії. Відповідач мав співвіднести вимоги зазначеного нормативно-правового акта з конкретними обставинами позивача, змістом її заяви та поданими документами, а також навести належне обґрунтування того, чому ці документи не можуть бути враховані під час вирішення питання про поновлення виплати.

Крім того, посилання на не проходження фізичної ідентифікації, як на підставу припинення виплати пенсії, не може саме по собі підміняти визначення правових підстав для вирішення питання про її поновлення відповідно до статті 49 Закону № 1058-IV. Процедурні вимоги постанови № 299 підлягають застосуванню в межах їхнього нормативного призначення та не усувають обов`язку пенсійного органу діяти обґрунтовано, добросовісно й пропорційно.

Отже, суд доходить висновку, що під час розгляду заяви позивача від 09 червня 2025 року відповідач не забезпечив належної оцінки поданих документів та обставин звернення в їх сукупності, а наведені ним мотиви не є достатніми для обґрунтування відмови в поновленні виплати раніше призначеної пенсії.

9. Щодо належного способу захисту та поновлення виплати пенсії суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України протягом десяти днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

За змістом наведеної норми вирішення питання про поновлення пенсії передбачає встановлення обставин, які мають значення для відновлення її виплати, та прийняття пенсійним органом рішення відповідно до закону. Водночас наявність у пенсійного органу відповідних повноважень не виключає судового контролю за їх реалізацією та можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити дії, необхідні для ефективного поновлення порушеного права.

Судом установлено, що позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Виплату пенсії припинено з 01 лютого 2024 року, а 09 червня 2025 року її представник звернулася до відповідача із заявою про поновлення виплати. До заяви було додано документи з перекладами, які підтверджують відомості про місце проживання позивача за кордоном.

Натомість відповідач не навів належного обґрунтування того, чому з урахуванням поданих документів та обставин звернення позивача відсутні підстави для поновлення виплати раніше призначеної пенсії. Саме лише посилання на постанову № 299 та не проходження фізичної ідентифікації до звернення не є достатнім для відмови у поновленні виплати пенсії відповідно до вимог Закону № 1058-IV.

Відтак, припинення виплати пенсії не припиняє самого права особи на пенсійне забезпечення, набутого за наявності передбачених законом умов. А тому, питання про поновлення виплати має вирішуватися з урахуванням установлених законом підстав, а не шляхом формального відтворення обставин, які стали причиною припинення перерахування пенсійних коштів раніше.

За таких обставин суд доходить висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З метою ефективного захисту порушеного права належить зобов`язати відповідача поновити виплату позивачці раніше призначеної пенсії за віком з 01 лютого 2024 року та здійснити виплату належних їй сум відповідно до вимог статті 46 Закону № 1058-IV з урахуванням установлених законом правил виплати пенсії за минулий час.

10. Щодо вимоги про здійснення виплати шляхом зарахування коштів на банківський рахунок суд зазначає, що порядок виплати пенсії через поточні рахунки в банках регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 та відповідними положеннями Порядку № 22-1.

Суд ураховує, що підставою для виплати пенсії через поточні рахунки в банках є заява про виплату пенсії та грошової допомоги, яка може бути подана пенсійному органу відповідно до пункту 10 Порядку №1596 двома шляхами: особисто пенсіонером до органу Пенсійного фонду або від установи уповноваженого банку. За наявності такої заяви органи Пенсійного фонду зобов`язані здійснювати виплату пенсії через поточні рахунки в банках.

Тому поновлення виплати пенсії має супроводжуватися вчиненням відповідачем необхідних дій для забезпечення її виплати обраним позивачем способом за умови дотримання встановлених законодавством вимог щодо подання відповідної заяви та банківських реквізитів. При цьому, ні Закон № 1058-IV, ні Порядки №22-1 та №1596 не передбачають такої підстави для відмови у виплаті призначеної довічно пенсії через банківську установу, як надання заяви про виплату пенсії або грошової допомоги через уповноваженого представника.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Таким чином, судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області у поновленні виплати ОСОБА_1 пенсії за віком за заявою, поданою її представником.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити нарахування та поновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 01 лютого 2024 року шляхом перерахування коштів на визначений пенсіонеркою банківський рахунок за заявою, поданою її представником.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області судовий збір у сумі 1211,20 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (площа Центральна, 3, м. Чернівці, 58002, код ЄДРПОУ: 40329345).

Суддя О.В. Боднарюк