Єдиний державний реєстр судових рішень
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2026 рокусправа № 580/9939/26м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилюка В.О.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) через свою представницю подав позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі ГУ ПФУ в Черкаській області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, яка полягає у не здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 зарахувавши до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 20.06.2002 по 31.12.2010 врахувавши довідку ДПІ у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області про факт сплати фізичною особою - підприємцем єдиного податку;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 зарахувавши до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 20.06.2002 по 31.12.2010 врахувавши довідку ДПІ у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області про факт сплати фізичною особою - підприємцем єдиного податку, за заявою від 11.03.2026.
В обґрунтування позовних вимог представниця позивача зазначила, що згідно з пунктом 3-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності; з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску). Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патенту, або патенту про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування. Обов`язок доводити саме розмір страхових внесків Законом на особу, яка звертається з заявою про призначення пенсії, не покладено.
Позивач звернувся до Пенсійного фонду України шляхом подання заяви про здійснення перерахунку належного йому пенсійного забезпечення зарахувавши до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 20.06.2002 по 31.12.2010 врахувавши довідку ДПІ у м. Черкаси про сплату фізичною особою-підприємцем єдиного податку. Вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області та листом від 08.04.2026 відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії з зазначенням того, що до страхового стажу зараховано 2015-2016.
Ухвалою від 18 вересня 2026 року суддя Черкаського окружного адміністративного суду прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24.09.2026 до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому представниця відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю та зазначила, що недотримання особою чинних законодавчих норм щодо порядку звернення за перерахунком пенсії не породжує у органів Пенсійного фонду України юридичного обов`язку щодо перерахунку пенсії. Листи Головного управління є роз`яснювальними листами, направленим позивачу відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», і не підпадають під ознаки акту (рішення) суб`єкта владних повноважень, а тому не є підставою публічно-правового спору в розумінні статті 4 КАС України.
По суті позовних вимог зазначила, що належними доказами, якими підприємець може підтвердити свій стаж можуть бути документи про сплату страхових внесків, а саме до 01 липня 2000 року - довідка Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, після 01 липня 2000 року - довідка із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. В системі персоніфікованого обліку Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (довідка ОК-5) не містяться відомості про нарахований дохід та сплату внесків з 20.06.2002 до 31.12.2010. Документів про сплату страхових внесків, передбачених Порядком № 637 позивач не надав. Враховуючи викладене, підстави для проведення перерахунку пенсії із зарахуванням до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності за 2002-2010 роки відсутні.
Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд зазначає таке.
Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
11.03.2026 позивач звернувся із заявою про зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності з 20.06.2002 до 31.12.2010 та здійснити перерахунок пенсії.
Листом від 08.04.2026 № 7676-6509/К-02/8-2300/26 відповідач повідомив, що надана довідка Головного управління ДПС у Черкаській області від 12.01.2017 № 415/23-01-13-0514 згідно якої заявник перебував на податковому обліку як суб`єкт підприємницької діяльності та із 20.06.2002 до 31.12.2010 здійснював діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування у матеріалах електронної пенсійної справи відсутня. Документів про сплату страхових внесків передбачених Порядком № 637 не надано. Індивідуальні відомості про застраховану особу у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового Державного соціального страхування за періоди ведення підприємницької діяльності за 2002-2010 роки відсутні. Періоди роботи за 2015-2016 роки та 2019 рік зараховано до страхового стажу відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку із чим зазначив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії із зарахуванням до страхового періоду підприємницької діяльності за 2002-2010 роки.
Бездіяльність відповідача, яка полягає у не здійсненні перерахунку пенсії зарахувавши до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 20.06.2002 до 31.12.2010 врахувавши довідку ДПІ у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області про факт сплати фізичною особою-підприємцем єдиного податку позивач вважає протиправною, а тому звернувся в суд з цим позовом.
Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Згідно із ч. ч. 2, 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09 липня 2003 року (далі Закон № 1058-ІV) страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до п. 3-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди:
1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:
з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;
з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску);
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі Порядок № 22-1).
Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562, а у разі необхідності за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу. Для підтвердження періоду здійснення підприємницької діяльності до 01 січня 2004 року можуть прийматись інші документи про сплату страхових внесків. Періоди підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, можуть зараховуватись до страхового стажу також на підставі свідоцтва про сплату єдиного податку або спеціального торгового патента, або патента про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування.
Відповідно до п. 4 Порядку № 637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).
З огляду на вищевикладене, обов`язковою умовою для зарахування до страхового стажу, під час обчислення пенсії, періоду здійснення особою підприємницької діяльності є сплата за період здійснення підприємницької діяльності щомісячно внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування або єдиного соціального внеску.
Суд встановив, що позивач у період з 20.06.2002 до 31.12.2010 був зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, перебував на спрощеній системі оподаткування та сплачував єдиний податок, що підтверджується відомостями ДПІ у м. Черкаси Головного управління ДФС у Черкаській області у листі від 12.01.2017 № 415/23-01-13-0514 (а.с. 9).
Суд зазначає, що 03.07.1998 Президент України прийняв Указ № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємства» (далі Указ Президента № 727/98).
Відповідно до пункту 2 Указу Президента № 727/98 (чинного на час сплати позивачем єдиного податку у період з 20.06.2002 до 31.12.2010) суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
- до місцевого бюджету - 43 відсотки;
- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
- на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Згідно з пунктом 6 Указу Президента № 727/98 суб`єкт малого підприємства, який сплачує єдиний податок, не є платником податків, в тому числі збору на обов`язкове державне пенсійне страхування.
Дію Указу Президента № 727/98 припинено згідно із Законом України від 04.11.2011 № 4014-VІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності», який набрав чинності з 01.01.2012.
Отже, здійснюючи підприємницьку діяльність та сплачуючи єдиний податок у період з 20.06.2002 до 31.12.2010, позивач сплачував у Пенсійний фонд внески у складі єдиного податку через орган Казначейства відповідно до вимог Указу Президента № 727/98 із змінами та доповненнями (42% від суми сплаченого єдиного податку перераховувались на рахунок територіального управління Пенсійного фонду).
За таких обставин суд висновує, що позивач має право на зарахування до страхового стажу періоду здійснення ним підприємницької діяльності з 20.06.2002 до 31.12.2010, оскільки у цьому періоді позивач сплачував страхові внески у складі єдиного податку.
Стосовно недотримання чинних законодавчих норм щодо порядку звернення за перерахунком пенсії та відсутність у зв`язку з цим у органів Пенсійного фонду України юридичного обов`язку щодо перерахунку пенсії, суд зазначає таке.
Суд врахував, що під час вирішення питання правомірності нерозгляду органом пенсійного фонду заяви, форма якої не відповідає тій, яка встановлена Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок 22-1), Верховний Суд у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 748/696/17 вказав, що важливим при вирішенні спірних правовідносин є зміст зазначеної заяви, який очевидно дає змогу оцінити намір заявника.
Такий підхід до вирішення подібних правовідносин Верховний Суд застосував у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 537/3480/17, від 27 листопада 2019 року у справі № 748/696/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 541/543/17-а, від 16 грудня 2021 року у справі № 500/1879/20, від 09 серпня 2023 року у справі № 520/5045/2020.
Крім того, у постанові від 23 вересня 2024 року у справі № 620/2027/23 Верховний Суд наголосив, що у разі якщо зміст поданої заяви є зрозумілим і дає можливість оцінити намір заявника, підстави для нездійснення її розгляду в органу Пенсійного фонду України відсутні. Суд у цій справі також вказав, що доступ до соціальних прав є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян. У цьому контексті можливість подання заяви у довільній формі є ключовим елементом, що спрощує процес отримання пенсійного забезпечення та сприяє реалізації такого конституційного права.
За усталеною практикою Верховного Суду ключове значення при вирішенні спорів щодо призначення чи перерахунку пенсії має зміст звернення, що дає змогу об`єктивно встановити волю заявника, а не виключно формальне дотримання затвердженої бланкової форми. Зазначені позиції послідовно наголошують, що надмірний формалізм у сфері соціального забезпечення є неприпустимим та призводить до безпідставного обмеження конституційних прав.
Отже, суд зауважує, що право особи на звернення за перерахунком пенсії є складовою права на соціальне забезпечення, гарантованого Конституцією України (стаття 46) та законодавством у сфері пенсійного забезпечення. Незважаючи на формальні вимоги до заяви, визначені Порядком № 22-1, її зміст має відігравати ключову роль при оцінці дійсного волевиявлення особи.
Суд встановив, що у заяві від 11.03.2026 позивач просив зарахувати до страхового стажу період підприємницької діяльності з 20.06.2002 до 31.12.2010 та здійснити перерахунок пенсії.
Зміст цієї заяви однозначно свідчить про звернення саме за перерахунком пенсії, відтак покликання представниці відповідача у відзиві на позов про недотримання чинних законодавчих норм щодо порядку звернення за перерахунком пенсії суд вважає проявом надмірного формалізму.
Більше того, у листі від 08.04.2026 № 7676-6509/К-02/8-2300/26 відповідач зазначив, надана довідка Головного управління ДПС у Черкаській області від 12.01.2017 № 415/23-01-13-0514 згідно якої заявник перебував на податковому обліку як суб`єкт підприємницької діяльності та із 20.06.2002 до 31.12.2010 здійснював діяльність із застосуванням спрощеної системи оподаткування у матеріалах електронної пенсійної справи відсутня. Документів про сплату страхових внесків передбачених Порядком № 637 не надано. Індивідуальні відомості про застраховану особу у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового Державного соціального страхування за періоди ведення підприємницької діяльності за 2002-2010 роки відсутні. Періоди роботи за 2015-2016 роки та 2019 рік зараховано до страхового стажу відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку із чим зазначив про відсутність підстав для проведення перерахунку пенсії із зарахуванням до страхового періоду підприємницької діяльності за 2002-2010 роки.
Вказане, на переконання суду, свідчить про розгляд відповідачем поданої позивачем заяви по суті.
Суд наголошує, що відповідно до вимог Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1 результат розгляду порушеного у зверненні питання щодо перерахунку пенсії має бути оформлений розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі рішення (розпорядження) органу Пенсійного фонду України, про перерахунок або відмову у перерахунку пенсії із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження, яке за загальним правилом має бути прийнято не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Відтак, суд вважає, що розгляд заяви позивача від 11.03.2026 про перерахунок розміру пенсії відповідно до Закону України «Про звернення громадян» та надання відповіді на таку заяву у формі листа свідчить про недотримання відповідачем вимог Закону № 1058-IV та Порядку № 22-1.
Отже, для належного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ГУ ПФУ в Черкаській області щодо не прийняття рішення про перерахунок позивачу пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV.
Під час обрання способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у цьому випадку належить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити перерахунок пенсії позивача, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV, зарахувавши до страхового стажу позивача період здійснення ним підприємницької діяльності з 20.06.2002 по 31.12.2010, та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
Суд також враховує інші аргументи сторін, зазначені у заявах по суті справи, однак зауважує, що встановлені судом обставини є самостійними та достатніми підставами для ухвалення рішення по суті спору.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов потрібно задовольнити частково.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.
Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір» та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не прийняття рішення про перерахунок ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», із зарахуванням до його страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності з 20.06.2002 до 31.12.2010.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до його страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 20.06.2002 до 31.12.2010, та здійснити виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Учасники справи:
1) позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 );
2) відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, Черкаська обл., Черкаський р-н, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).
Рішення складене у повному обсязі та підписане 19.10.2026.
СуддяВасиль ГАВРИЛЮК
Судове рішення № 140715031, Черкаський окружний адміністративний суд було прийнято 19.10.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти корисні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити корисні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 580/9939/26. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: