Рішення № 140714452, 19.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5818/26

РІШЕННЯ

іменем України

19 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення п`ятдесят четвертої сесії Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області VIII скликання від 06.03.2026 року №43/VІІІ «Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 » про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі у приватну власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0430 га (кадастровий номер 6822489100:01:001:0139) в межах населеного пункту с. Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

2. Зобов`язати Слобідсько-Кульчієвецьку сільську раду Кам`янець-Подільського району Хмельницької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою та передачі у приватну власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0430 га (кадастровий номер 6822489100:01:001:0139) в межах населеного пункту с. Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та прийняти рішення у двотижневий строк після закінчення в Україні воєнного стану з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішенням Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області 9 сесії 7 скликання від 08.07.2016 №4 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в селі Устя орієнтовною площею 0,0430 га для ведення садівництва у власність. В подальшому, розроблено проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки у власність та внесено відомості про таку до Державного земельного кадастру. 06.03.2026 відповідачем, за результатами розгляду заяви позивача, прийнято рішення №43/VІІІ, яким у затвердженні проекту землеустрою та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,0430 га (кадастровий номер 6822489100:01:001:0139), яка розташована в межах населеного пункту с. Устя, відмовлено, у зв`язку з дією встановленої законом заборони.

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали норми підпункту 5 пункту 27 Розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України, яким визначено, що під час воєнного стану безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Вказує, що зазначеним пунктом визначено винятки, за яких можлива безоплатна передача земельних ділянок у приватну власність, однак позивач до таких не належить. Крім того зазначає, що згідно витягу з Державного земельного кадастру, зазначена земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній зоні. Вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв в межах чинного законодавства. У задоволенні позову просить відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач у 2016 році звернувся із заявою до Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельної ділянки орієнтовною площею 0,0430 га для ведення садівництва у власність в селі Устя.

Рішенням Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області дев`ятої сесії VII скликання від 08.07.2016 №4 «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою» позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0430 га для ведення садівництва у власність в селі Устя.

Згідно договору №198-07-1 від 27.07.2021 ТОВ «Атлас бізнес груп» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва.

Відомості про земельну ділянку площею 0,0430 га з цільовим призначенням для індивідуального садівництва (код КВЦПЗ - 01.05) внесено до Державного земельного кадастру.

Земельній ділянці 0,0430 га присвоєно кадастровий номер 6822489100:01:001:0139.

20.02.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою про затвердження розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ - 01.05) в межах населеного пункту с. Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та передання у земельної ділянки площею 0,0430 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6822489100:01:001:0139 в межах населеного пункту с. Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Рішенням Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області 8 скликання 54 сесії 43/VIII від 06.03.2026 позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,0430 га (кадастровий номер 6822489100:01:001:0139), яка розташована в межах населеного пункту с. Устя, у зв`язку з дією встановленої законодавством заборони.

Зазначеним рішенням позивачу роз`яснено, що відповідно до підпункту 5 пункту 27 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, безоплатна передача земель комунальної власності у приватну власність під час дії воєнного стану заборонена, а також рекомендовано звернутися до сільської ради з відповідним клопотанням після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Вважаючи рішення 06.03.2026 року №43/VІІІ протиправним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами статті 14 Конституції України та статті 1 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III (далі - ЗК України) визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 2 ЗК України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 статті 3 ЗК України передбачено що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно із статтею 4 ЗК України, земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до пунктів "б", "д" частини 1 статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За нормами статті 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно із пунктами "а", "б" частини 1 статті 80 ЗК України, суб`єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно із частинами першою, другою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 3 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення.

Частиною 5 статті 116 ЗК України встановлено, що передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту землеустрою щодо приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У заяві зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно із частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає заяву у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За приписами частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, що передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Статтею 25 Закону №280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до пункту 34-1 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо здійснення виконавчим органом сільської, селищної, міської ради державного контролю за використанням та охороною земель.

За правилами частин 1, 2 статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення ради щодо безоплатної передачі земельної ділянки комунальної власності у приватну власність (крім земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, та випадків передачі земельної ділянки власнику розташованого на ній жилого будинку, іншої будівлі, споруди) приймається не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

Згідно із пунктом "д" частини 1 статті 184 ЗК України, землеустрій передбачає складання проектів відведення земельних ділянок.

Відповідно до пункту 6 частини 3 статті 186 ЗК України, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок затверджуються, зокрема, органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Частинами 8, 9, 10 статті 186 ЗК України передбачено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.

Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.

Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб`єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 у справі №820/4852/17 дійшов висновку, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України, норми статті 118 ЗК України не містять. Перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже рішення про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою має бути прийнято на підставі повного та всебічного аналізу поданих документів та за результатами правової оцінки таких.

Розділ X "Перехідні положення" ЗК України доповнено пунктом 27 згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" № 2145-IX від 24.03.2022, який набрав чинності 07.04.2022 року.

Згідно із підпунктом 5 пункту 27 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється. Положення цього підпункту не поширюються на безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність власникам розташованих на таких земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), безоплатну передачу земельних ділянок у приватну власність колишнім власникам знищеного внаслідок обставин, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, нерухомого майна (будівель, споруд), право власності на яке відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно припинено у зв`язку із знищенням майна, а також на безоплатну передачу у приватну власність громадянам України земельних ділянок, переданих у користування до набрання чинності цим Кодексом.

Суд встановив, що позивач 20.02.2026 подав відповідачу заяву про затвердження розробленого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ - 01.05) в межах населеного пункту с. Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та передання у земельної ділянки площею 0,0430 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 6822489100:01:001:0139 в межах населеного пункту с. Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

У додатках до заяви позивачем надано проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва (код згідно КВЦПЗ - 01.05) гр. ОСОБА_1 в межах населеного пункту с. Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області та витяг ДЗК щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822489100:01:001:0139.

06.03.2026 відповідачем прийнято рішення за №43/VIII, яким на підставі підпункту 5 пункту 27 Перехідних положень Земельного кодексу України позивачу відмовлено у затвердженні проекту землеустрою та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,0430 га (кадастровий номер 6822489100:01:001:0139), яка розташована в межах населеного пункту с. Устя, у зв`язку з дією встановленої законодавством заборони.

З огляду матеріалів справи суд встановив, що такі не містять доказів, що відповідачем здійснено повний та всебічний аналіз та правову оцінку наданих позивачем документів за результатами якого сформовано висновок (рішення) який, відповідно до вимог статті 186 ЗК України, містить вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Не надані такі докази і відповідачем в ході розгляду справи.

Суд при прийнятті рішення не бере до уваги доводи відповідача про те, що зазначена земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі, оскільки відповідачем не надано доказів, що дане питання досліджувалась в ході надання оцінки вказаного проекту землеустрою.

Суд зазначає, що наявність правової норми щодо обмеження безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі, розроблення такої документації, на час дії воєнного стану не звільняє відповідача від обов`язку дотримання процедури погодження та затвердження проекту землеустрою, встановленої ЗК України.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанова Верховного Суду від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).

Публічно-правові земельні відносини, що є предметом розгляду суду по даній справі виникли до набуття чинності змінами до Земельного Кодексу. Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що норми права застосовуються до відносин, які виникли після набрання цими нормами чинності, і не можуть бути застосовані до тих, що існували раніше.

Суд враховує, що дозвіл на розробку проекту землеустрою надано позивачу рішенням Устянської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області дев`ятої сесії VII скликання від 08.07.2016 та розроблення проекту землеустрою здійснено у 2021 році, тобто до внесення змін до ЗК України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" № 2145-IX від 24.03.2022, який набрав чинності 07.04.2022 року.

Тому відповідно до принципу закріпленого статтею 58 Конституції України про дію закону в часі, положення пункту 27 розділу X ЗК України не можуть застосовуватися до відносин що виникли при реалізації права позивачем на безоплатну передачу у власність земельної ділянки.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.1997 № 1-зп висловив позицію, згідно якої закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Враховуючи викладене, беручи до уваги, що оскаржуване рішення не містить обґрунтувань щодо можливості затвердження чи відмови у затвердженні такого проекту землеустрою відповідно норм ЗК України, таке рішення необхідно визнати протиправним та скасувати.

При цьому суд враховує, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою позивач отримав у 2016 році, а сам проект розроблено у 2021 році, тобто до запровадження законодавчих обмежень, пов`язаних із дією воєнного стану.

Водночас, зважаючи на встановлену підпунктом 5 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України заборону безоплатної передачі земель державної та комунальної власності у приватну власність під час дії воєнного стану, суд вважає за необхідне визначити особливий строк виконання рішення в частині повторного розгляду заяви позивача.

За таких обставин суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є скасування оскаржуваного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву у двотижневий строк після припинення чи скасування воєнного стану в Україні або набрання чинності законодавчими змінами, які усунуть відповідну заборону, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною1 статті139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн., тому ці витрати слід присудити на його користь.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення п`ятдесят четвертої сесії Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області VIII скликання від 06.03.2026 №43/VIII "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 " щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою та передачі у приватну власність земельної ділянки площею 0,0430 га (кадастровий номер 6822489100:01:001:0139), розташованої в межах населеного пункту с. Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Зобов`язати Слобідсько-Кульчієвецьку сільську раду Кам`янець-Подільського району Хмельницької області у двотижневий строк після припинення чи скасування воєнного стану в Україні (або внесення відповідних змін до законодавства, що регулює ці правовідносини) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою та передачі у приватну власність земельної ділянки для індивідуального садівництва площею 0,0430 га (кадастровий номер 6822489100:01:001:0139), розташованої в межах населеного пункту с. Устя Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, та за результатами розгляду прийняти рішення відповідно до вимог Земельного кодексу України з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн.20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Слобідсько-Кульчієвецької сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19 жовтня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )Відповідач:Слобідсько-Кульчієвецька сільська рада Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (вул. Механізаторів, 45, с. Слобідка-Кульчієвецька, Кам`янець-Подільський р-н, Хмельницька обл., 32389 , код ЄДРПОУ - 04407276)

Головуючий суддя Д.А. Божук