Рішення № 140711125, 19.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( з а о ч н е )

Справа №338/1242/26

Провадження №2/338/1141/26

19 жовтня 2026 року Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Шишка О. А.,

з участю: секретаря Сіщук Г. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Богородчани в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 4725922 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11 червня 2024 року в загальному розмірі 84072,56 грн, з яких: 14999,98 грн заборгованість за тілом кредиту; 53997,60 грн проценти, нараховані первісним кредитором; 15074,98 грн проценти, нараховані позивачем після відступлення права вимоги. Також позивач просив стягнути 2662,40 грн судового збору та 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Позов обґрунтовано тим, що 11 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 4725922, за яким відповідач отримав 15000 грн строком на 360 днів. Відповідач виконав зобов`язання частково. За договором факторингу № 31-1/03/2025 від 31 березня 2025 року первісний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідача.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав повністю та не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, однак у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, доказів погашення заборгованості або інших заяв і клопотань не подав.

Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною п`ятою статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву не подав, а представник позивача не заперечував проти заочного вирішення справи, суд відповідно до статей 280-282 ЦПК України ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 11 червня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-комунікаційної системи кредитодавця укладено договір № 4725922 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором «39495».

За пунктами 1.2, 1.3 договору сума кредиту становить 15 000 грн, строк кредитування 360 днів, а проценти мали сплачуватися кожні 30 днів. Пунктом 1.4 передбачено фіксовану стандартну процентну ставку 1,5 % за кожний день користування кредитом та можливість застосування зниженої ставки.

За статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони та її прийняття другою стороною, а електронний підпис одноразовим ідентифікатором є допустимим способом підписання електронного правочину.

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св19) зазначено, що електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, прирівнюється за правовими наслідками до договору, укладеного в письмовій формі. Без одержання одноразового ідентифікатора, входу до особистого кабінету та вчинення дій з акцепту такий договір не міг би бути укладений. Аналогічний підхід викладено у постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19.

Факт надання кредиту підтверджений довідкою ТОВ «ПЕЙТЕК» від 9 квітня 2025 року, згідно з якою 11 червня 2024 року о 10 год 09 хв на платіжну картку НОМЕР_1 успішно перераховано 15000 грн., а також відповіддю АТ КБ «ПриватБанк» від 19.08.2026, наданою на запит суду. Банк підтвердив, що платіжна картка, зазначена у документах щодо перерахування кредиту, емітована на ім`я ОСОБА_1 , а на відповідний рахунок було зараховано 15000 грн. У договорі ця сама картка зазначена відповідачем як платіжний засіб для одержання кредиту. Додатковим підтвердженням одержання коштів є два наступні платежі відповідача за цим договором.

Отже, сукупність електронного договору, відомостей про платіжний засіб, довідки платіжної установи та фактичного часткового виконання зобов`язання підтверджує укладення договору та одержання відповідачем кредитних коштів.

За договором факторингу № 31-1/03/2025 від 31 березня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі. Передання реєстру підтверджується актом приймання-передачі від 31 березня 2025 року. У реєстрі за порядковим номером 381 зазначено ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , договір №4725922, основний борг 14999,98 грн, проценти 53997,60 грн та штраф 7500 грн. Сплату фактором ціни договору підтверджує платіжна інструкція № 6 від 31 березня 2025 року на суму 2 263 453,51 грн.

Відповідно до статей 512, 514, 516, 1077 ЦК України кредитор може бути замінений іншою особою внаслідок передання прав за правочином; до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу. Згода боржника на таку заміну не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зазначила, що відступлення права вимоги не створює нового зобов`язання та не змінює його змісту, а лише замінює кредитора. Верховний Суд у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 розмежував цесію і факторинг та вказав, що за договором факторингу право вимоги відступається фактору за плату.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не припиняє зобов`язання та не робить відступлення недійсним. За частиною другою статті 516 ЦК України воно покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків, якщо боржник виконає зобов`язання первісному кредитору. Доказів здійснення відповідачем платежів первісному кредитору після відступлення права вимоги суду не надано.

Тому позивач довів набуття статусу належного кредитора за договором № 4725922. Водночас відповідно до статті 514 ЦК України до нього не могло перейти більше прав, ніж фактично належало первісному кредитору.

Із поданого первісним кредитором розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач здійснив два платежі: 7 липня 2024 року в сумі 5163,76 грн та 3 серпня 2024 року в сумі 5973,52 грн, а всього 11137,28 грн. Із цих коштів первісний кредитор зарахував 11137,26 грн у рахунок сплати процентів і лише 0,02 грн у рахунок погашення тіла кредиту.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої згідно із частиною четвертою цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Кредитний договір № 4725922 укладено 11 червня 2024 року, тобто після набрання чинності зазначеною нормою. Отже, під час визначення розміру грошових зобов`язань відповідача підлягає застосуванню встановлене законом обмеження денної процентної ставки не більше 1 %.

За змістом частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Тому умова пункту 1.4.1 договору про застосування стандартної процентної ставки в розмірі 1,5 % на день у частині, яка перевищує встановлену законом граничну ставку 1 % на день, не створює для відповідача обов`язку зі сплати процентів у більшому розмірі.

Такий висновок відповідає меті Закону № 3498-IX, спрямованого на обмеження надмірного фінансового навантаження на споживачів послуг мікрокредитування. Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 820/1670/18 зазначив, що при застосуванні норми права необхідно враховувати не лише її буквальний зміст, а й легітимну мету законодавчого регулювання та сутність суспільної проблеми, для вирішення якої відповідну норму було прийнято.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 10 листопада 2021 року у справі №320/5115/17 наголосила, що у разі нечіткості сформульованих у стандартному договорі умов вони повинні тлумачитися проти сторони, яка підготувала та запропонувала такі умови. Кредитодавець є професійним учасником ринку фінансових послуг, який самостійно сформулював умови договору, тому ризик включення до договору положення, що не відповідає встановленому законом обмеженню, не може покладатися на споживача.

З огляду на це проценти за користування кредитом підлягають перерахунку за ставкою 1 % на день. Кошти, які первісний кредитор зарахував у рахунок процентів понад їх законний розмір, належить зарахувати в рахунок погашення основного боргу відповідно до черговості, встановленої статтею 534 ЦК України.

За період із 11 червня до 7 липня 2024 року включно, тобто за 27 днів, проценти становлять 4050 грн: 15000 грн ? 1 % ? 27 днів.

Із внесеного 07 липня 2024 року платежу в сумі 5163,76 грн кошти в розмірі 4050 грн підлягають зарахуванню в рахунок процентів, а решта 1113,76 грн у рахунок погашення основного боргу. Після цього залишок тіла кредиту становить 13886,24 грн.

За період із 08 липня до 03 серпня 2024 року включно, тобто за 27 днів, проценти становлять 3749,28 грн: 13886,24 грн ? 1 % ? 27 днів.

Із внесеного 03 серпня 2024 року платежу в сумі 5973,52 грн кошти в розмірі 3749,28 грн підлягають зарахуванню в рахунок процентів, а решта 2224,24 грн у рахунок погашення основного боргу. Залишок тіла кредиту після цього платежу становить 11662 грн.

Доказів здійснення відповідачем інших платежів матеріали справи не містять.

За період із 04 серпня 2024 року до 31 березня 2025 року включно, тобто за 240 днів, розмір процентів становить 27988,80 грн: 11 662 грн ? 1 % ? 240 днів.

Після відступлення права вимоги позивач мав право нараховувати договірні проценти лише в межах погодженого сторонами 360-денного строку кредитування. Із 11 червня 2024 року до 31 березня 2025 року включно минуло 294 дні, тому після переходу права вимоги проценти могли бути нараховані за решту 66 днів строку кредитування.

Розмір процентів за цей період становить 7696,92 грн: 11662 грн ? 1 % ? 66 днів. Нарахування процентів за 67 днів призвело б до їх стягнення загалом за 361 день, що суперечить установленому пунктом 1.3 договору строку кредитування тривалістю 360 днів.

Таким чином, належний розмір заборгованості відповідача становить 47347,72 грн, з яких: 11662 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 27988,80 грн проценти, нараховані до відступлення права вимоги; 7696,92 грн проценти, нараховані позивачем після відступлення права вимоги в межах погодженого строку кредитування.

Відповідно до статей 526, 530, 610, 1048, 1049, 1054 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а позичальник зобов`язаний повернути одержані кредитні кошти і сплатити проценти в розмірі, який не перевищує встановленого законом обмеження.

Оскільки відповідач належним чином зобов`язання не виконав, із нього на користь позивача підлягає стягненню 47347,72 грн заборгованості. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти 36724,84 грн належить відмовити.

Крім того, у ст.265 ЦПК України закріплено, що у рішенні суд зазначає про розподіл судових витрат.

Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується судом відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив 2662,40 грн судового збору. Позов задоволено на 56,3177 %, тому відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача належить стягнути 1499,40 грн судового збору.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір, додаткову угоду, заявку, рахунок, акт приймання-передачі послуг та детальний опис робіт загальною вартістю 10000 грн.

За статтею 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 3 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначила, що суд не зобов`язаний присуджувати всі заявлені витрати, якщо їх розмір є неспівмірним, а окремі роботи дублюють одна одну або охоплюються підготовкою основного процесуального документа.

Ця справа є малозначною, розглянута за відсутності сторін, відзив не подавався, додаткових заяв по суті спору адвокат не готував і участі в судовому засіданні не брав. Зазначені в описі консультація, дослідження документів, аналіз законодавства, підготовка правової позиції та оформлення додатків значною мірою охоплюються складанням позовної заяви. Тому розумною та співмірною сумою витрат суд вважає 4000 грн.

Оскільки позов задоволено на 56,3177 %, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2252,71 грн витрат на професійну правничу допомогу: 4000 грн ? 56,3177 %.

На підставі викладеного, статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статей 8, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статей 512, 514, 516, 526, 530, 534, 610, 1048, 1049, 1054, 1077 ЦК України, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за договором № 4725922 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 11 червня 2024 року в сумі 47347 гривень 72 копійки, з яких: 11662 гривні 00 копійок основний борг; 35685 гривень 72 копійки проценти.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» 1499 гривень 40 копійок судового збору та 2252 гривні 71 копійку витрат на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Богородчанським районним судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідач може оскаржити рішення в загальному порядку. Строк на апеляційне оскарження в такому разі обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», код ЄДРПОУ 40966896, адреса: 04070, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40, приміщення 19, літ. «Н», «П».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Головуючий О. А. Шишко