Рішення № 140710551, 16.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 рокусправа № 260/5899/2610 год 40 хв м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача Закарпатського окружного амдіністративного суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач), за участі третьої особи яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача Закарпатського окружного адміністративного суду (далі - боржник) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління щодо виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року у справі № 260/5899/26;

- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити відповідні виконавчі дії для виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року у справі № 260/5899/26 із дотриманням положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII в частині розумності строків виконавчого провадження.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказав, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року у справі №260/4697/24 набрало законної сили відповідно до постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026 року. На виконання судового рішення у вказаній частині, 01.05.2026 року Львівським окружним адміністративним судом видано відповідний виконавчий лист. 25.05.2026 року позивач звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання вказаного виконавчого листа. Ствердив, що відповідачем не вжито жодних примусових заходів з примусового виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року у справі № 260/4697/24. Вважає таку бездіяльність протиправною, тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.08.2026 адміністративну справу № 260/5899/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - направлено до Восьмого апеляційного адміністративного суду для визначення суду, до підсудності якого віднесена дана справа.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2026 визначено підсудність щодо розгляду адміністративної справи № 260/5899/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії за Львівським окружним адміністративним судом. Адміністративну справу № 260/5899/26 повернуто до Закарпатського окружного адміністративного суду для передачі справи за визначеною підсудністю.

Матеріали адміністративної справи № 260/5899/26 надійшли до Львівського окружного адміністративного суду 24.09.2026.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.09.2026 справі № 260/5899/26 передано для розгляду судді Качур. Р.П.

Ухвалою суду від 28.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На адресу суду від третьої особи надійшли пояснення. Третя особа звернула увагу суду на те, що постанова Відділу примусового виконання рішень у цьому виконавчому провадженні № 81107175 була предметом судового розгляду у Львівському окружному адміністративному суді. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2026 року у справі № 260/3835/26 вирішено скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ від 26.05.2026 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 81107175 у розмірі 34588 гривень.

Зазначає що, на думку позивача, протиправна бездіяльність відповідача підтверджується тим, що матеріали щодо виконавчого провадження № 81107175 не містять доказів вчинення державним виконавцем усіх передбачених законом виконавчих дій, зокрема: 1) перевірки стану виконання рішення у справі № 260/4697/24; 2) винесення постанов про накладення штрафів; 3) інших заходів примусового виконання. Вважає, що твердження позивача про те що відсутність таких доказів самостійно підтверджують протиправну бездіяльність відділу примусового виконання рішень не відповідають дійсності. Просить відмовити у задоволенні позову.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив, у якому вказав, що передбачену ст. 63 і ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» процедуру відповідачем розпочато та реалізовано: перевірку виконання рішення проведено, її результат зафіксовано актом, штраф на боржника накладено, новий строк для виконання рішення встановлено, попередження про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення оголошено. Інших заходів, які виконавець був би вправі вчинити за рішенням немайнового характеру, Закон не передбачає. Зазначив про те, що предметом виконання у виконавчому провадженні № 81107175 є зобов`язання боржника вчинити певні дії. Виконавчий документ не містить грошової вимоги до боржника, у зв`язку з чим заходи примусового виконання, передбачені ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» (звернення стягнення на кошти та майно боржника, накладення арешту), до цього виконавчого провадження не застосовуються. Просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав на адресу суду відповідь на відзив, у якій виклав свої заперечення щодо доводів відповідача. Просив задовольнити позовні вимоги.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 260/4697/24 від 31 березня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Закарпатського окружного адміністративного суду задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Закарпатського окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, доплати за вислугу років, в розмірі 50% від посадового окладу, щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді, в розмірі 10 % від посадового окладу судді Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 18.04.2024 по 18.07.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 в розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 в розмірі 2481,00 грн, та з 01.01.2024 в розмірі 3028,00 грн.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Закарпатський окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, доплати за вислугу років, в розмірі 50% від посадового окладу, щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді, в розмірі 10 % від посадового окладу судді Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 18.04.2024 по 18.07.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 в розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 в розмірі 2481,00 грн, та з 01.01.2024 в розмірі 3028,00 грн.

Визнано протиправними дії Закарпатського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, доплати за вислугу років, в розмірі 50% від посадового окладу, щомісячної доплати за перебування на адміністративній посаді, в розмірі 10 % від посадового окладу за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 18.04.2024 по 18.07.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 грн.

Зобов`язано Закарпатський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити судді Закарпатського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення, доплату за вислугу років, в розмірі 50% від посадового окладу, щомісячну доплату за перебування на адміністративній посаді, в розмірі 10 % від посадового окладу за період з 01.01.2021 по 18.07.2022 та з 18.04.2024 по 18.07.2024, обчислену виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 в розмірі 2270 грн, з 01.01.2022 в розмірі 2481,00 грн, та з 01.01.2024 в розмірі 3028,00 грн, із урахуванням виплачених сум та з проведенням відрахування загальнообов`язкових платежів.

Львівським окружним адміністративним судом 01 травня 2026 року видано виконавчі листи у адміністративній справі № 260/4697/24.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ від 26.05.2026 відкрито виконавче провадження № 81107175 (далі - ВП № 81107175).

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ від 26.05.2026 у ВП № 81107175 визначено для боржника - Закарпатського окружного адміністративного суду розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Заявою від 28.05.2026 № 06-07/20508/26 боржник повідомив відповідача про вжиті заходи з добровільного виконання рішення суду, надавши наказ від 08.04.2026 № 50/К про нарахування суддівської винагороди, доповідну записку від 03.04.2026, звернення до Державної судової адміністрації України від 15.04.2026 № 03-22/2/50/26 та відповідь Державної судової адміністрації України від 04.05.2026 № 11-9678/26 про не виділення бюджетних асигнувань.

Вимогою старшого державного виконавця від 29.06.2026 № 5-81107175/2216 у боржника витребувано довідку про фактично виплачені стягувачу суми із зазначенням дат і розмірів виплат, а в разі відсутності виплат - довідку про те, що виплата не здійснювалася, а також відомості про розмір невиплаченого залишку.

Листом від 08.07.2026 № 01-16/25819/26 та довідкою начальника відділу бухгалтерського обліку та господарського забезпечення від 08.07.2026 № 19 боржник повідомив, що сума суддівської винагороди, нарахованої згідно з наказом від 08.04.2026 № 50/К та такої, що підлягає виплаті стягувачу, становить 413 464,77 грн, а кошти для її виплати по КЕКВ 2800 «Інші видатки» за бюджетною програмою 0501150 Державною судовою адміністрацією України не виділялися.

Старшим державним виконавцем проведено перевірку виконання рішення боржником, за результатами якої складено акт державного виконавця про результати перевірки виконання рішення боржником від 06.10.2026, яким встановлено, що рішення суду в частині виплати стягувачу присуджених сум не виконано, документів на підтвердження фактичної виплати до Відділу примусового виконання рішень не надходило, а заборгованість становить 413464,77 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду у справі № 260/3835/26 від 31.08.2026 визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ від 26.05.2026 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 81107175 у розмірі 34588 гривень.

Позивач вважає, що відповідачем не вжито жодних примусових заходів з примусового виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року у справі № 260/4697/24, тому звернувся до суду із цим позовом.

Суд при вирішенні спору по суті керується таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Конституційний принцип обов`язковості виконання судового рішення, яке набрало законної сили, знайшов своє відображення й у відповідних положеннях КАС України.

Так, згідно з частинами 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. № 1404-VIII (далі - Закон № 1404).

За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частинами 1, 2, 4 статті 27 Закону № 1404 встановлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Згідно з частиною 1 статті 42 Закону № 1404 кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до пунктів 1, 16 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

За змістом абзацу 1 частини 4 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Пунктами 1 та 6 частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що боржник зобов`язаний: утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Згідно з частиною 8 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частинами 1, 2 статті 18 Закону № 1404 встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки;

6) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання відповідного звернення від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, cтвореного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства в оборонно-промисловому комплексі, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", вчинити дії щодо зняття арешту з майна, щодо якого було здійснено заходи із заміни майна, передбачені статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Як встановив суд, Львівським окружним адміністративним судом 01 травня 2026 року видано виконавчі листи у адміністративній справі № 260/4697/24.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ від 26.05.2026 відкрито виконавче провадження № 81107175 (далі - ВП № 81107175).

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ від 26.05.2026 у ВП № 81107175 визначено для боржника - Закарпатського окружного адміністративного суду розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Заявою від 28.05.2026 № 06-07/20508/26 боржник повідомив відповідача про вжиті заходи з добровільного виконання рішення суду, надавши наказ від 08.04.2026 № 50/К про нарахування суддівської винагороди, доповідну записку від 03.04.2026, звернення до Державної судової адміністрації України від 15.04.2026 № 03-22/2/50/26 та відповідь Державної судової адміністрації України від 04.05.2026 № 11-9678/26 про не виділення бюджетних асигнувань.

Вимогою старшого державного виконавця від 29.06.2026 № 5-81107175/2216 у боржника витребувано довідку про фактично виплачені стягувачу суми із зазначенням дат і розмірів виплат, а в разі відсутності виплат - довідку про те, що виплата не здійснювалася, а також відомості про розмір невиплаченого залишку.

Листом від 08.07.2026 № 01-16/25819/26 та довідкою начальника відділу бухгалтерського обліку та господарського забезпечення від 08.07.2026 № 19 боржник повідомив, що сума суддівської винагороди, нарахованої згідно з наказом від 08.04.2026 № 50/К та такої, що підлягає виплаті стягувачу, становить 413 464,77 грн, а кошти для її виплати по КЕКВ 2800 «Інші видатки» за бюджетною програмою 0501150 Державною судовою адміністрацією України не виділялися.

Старшим державним виконавцем проведено перевірку виконання рішення боржником, за результатами якої складено акт державного виконавця про результати перевірки виконання рішення боржником від 06.10.2026, яким встановлено, що рішення суду в частині виплати стягувачу присуджених сум не виконано, документів на підтвердження фактичної виплати до Відділу примусового виконання рішень не надходило, а заборгованість становить 413464,77 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського МРУ МЮ за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Отже, встановлені судом обставини свідчать про те, що відповідачем вжито заходи для виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 у справі № 260/4697/24. Тому, суд критично оцінює доводи позивача про те, що відповідачем не вжито жодних примусових заходів з примусового виконання рішення.

Суд зауважує, що згідно із усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а та від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

У постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі № 804/2076/17 зазначено, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи.

Додатково суд враховує, що в умовах воєнного стану більша частина державних коштів спрямовуються на посилення обороноздатності країни, що в свою чергу мінімізує фінансування державних установ за рахунок бюджету, в тому числі і на виконання рішення судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно приписів ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи усі встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 256, 293, 295 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (88000 Закарпатська область м. Ужгород пл. Ш. Петефі 14; код ЄДРПОУ 43316386)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Закарпатський окружний адміністративний суд (88017 Закарпатська область м. Ужгород вул. Загорська 30; код ЄДРПОУ 35231455).

Суддя Р.П. Качур