Рішення № 140710181, 16.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м. Львівсправа № 380/14442/26

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування до належного ОСОБА_1 пенсійного забезпечення обмежень, не передбачених нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та її виплати з 01 липня 2026 року у неповному обсязі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виплату ОСОБА_1 пенсії з 01 липня 2026 року, перерахованої на підставі судового рішення у справі № 380/11878/25, здійснювати однією сумою в розмірі 35268,55 грн, без застосування до неї будь-яких обмежень, не передбачених нормами Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням уже виплачених сум;

- судові витрати покласти на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон № 2262). Зазначає, що після перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі № 380/11878/25 відповідач з 01 липня 2026 року обмежив його пенсійну виплату максимальним розміром. Позивач уважає зазначену поведінку відповідача протиправною та такою, що порушує його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки норми Закону № 2262 не передбачають обмеження пенсії осіб, яким вона призначена відповідно до цього Закону, максимальним розміром.

З огляду на вказане позивач за захистом свого порушеного права звернувся з цим позовом до суду, який просить задовольнити повністю.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що відповідно до частини сьомої статті 43 Закону № 2262 максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Після перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду у справі № 380/11878/25 розмір його пенсії з 01 липня 2026 року становить 35258,55 грн, а з урахуванням максимального розміру пенсії 25950,00 грн (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

З огляду на наведене у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Також у відзиві на позовну заяву відповідач просить суд розглядати цю справу за участі його представника (у судовому засіданні).

Щодо розгляду цієї справи за участі представника відповідача (у судовому засіданні) суд ураховує таке.

Відповідно до частин п`ятої, шостої, сьомої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Предметом оскарження у цій справі є дії відповідача щодо обмеження пенсійної виплати позивача максимальним розміром, отже, ця адміністративна справа з урахуванням вимог статті 263 КАС України має розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Жодних аргументів про необхідність розгляду цієї справи з повідомленням (викликом) сторін відповідач у відзиві на позовну заяву не наводить.

Тому, зважаючи на предмет позову, характер спірних правовідносин, а також, ураховуючи приписи пункту 1 частини шостої статті 262 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду цієї справи за участі представника відповідача (у судовому засіданні).

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 20 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону № 2262.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі № 380/11878/25, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1159/12/6519 від 03.04.2025 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1159/12/6519 від 03.04.2025 з урахуванням виплачених сум.

На виконання вказаного рішення суду відповідач здійснив відповідний перерахунок пенсії позивача; підсумок пенсії (з надбавками) з 01 липня 2026 року становить 35258,55 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 25950,00 грн (десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Позивач, уважаючи протиправною поведінку відповідача щодо обмеження пенсії з 01 липня 2026 року після її перерахунку на виконання рішення суду у справі № 380/11878/25 максимальним розміром, звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ та деяких інших осіб, визначає Закон № 2262.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон № 3668), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року.

Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668 максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668 внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, яку викладено в редакції Закону № 3668, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20 грудня 2016 року.

Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016, яким визнав таким, якими, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто, заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. Водночас Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262, у спосіб викладення її в редакції Закону № 3668.

Тобто положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262 та положення частини першої статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262) та є однаковими за змістом.

Конституційний Суд України у рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 надав оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнав таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262.

Одночасно з цим положення статті 2 Закону № 3668 (у частині поширення її дії на Закон № 2262), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин, змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто була наявна колізія між Законом № 2262 з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668 у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Водночас суд ураховує, що Конституційний Суд України у рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону № 3668 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року. Вказав, що приписи статті 2 Закону № 3668, зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, норма Закону № 3668, якою встановлений максимальний розмір пенсії, та який поширював свою дію на Закон № 2262, втратила чинність з 12 квітня 2023 року (через шість місяців з дня ухвалення вказаного вище рішення Конституційного суду України).

З огляду на наведене суд доходить висновку, що станом на момент проведення перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду у справі № 380/11875/25 (01 липня 2026 року) у законодавстві України відсутня норма, яка б обмежувала пенсію, призначену згідно із Законом № 2262, максимальним розміром.

Суд також підкреслює, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної згідно із Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, на що вказав Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016.

До того ж, закон не уповноважує територіальний орган Пенсійного фонду України на власний розсуд визначати підстави та умови для обмеження пенсійних виплат, а тому відповідні дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області є протиправними, оскільки вчинені всупереч приписам частини другої статті 19 Конституції України.

Водночас суд відхиляє покликання позивача на протиправність застосування під час перерахунку пенсії положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року № 1778, оскільки, як видно зі змісту перерахунку пенсії за пенсійною справою позивача від 01 липня 2026 року, пенсія позивача з 01 липня 2026 року обмежена саме десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність (25950,00 грн), а не у спосіб застосування передбачених цією постановою коефіцієнтів пониження.

Суд також не оцінює повноту виконання відповідачем рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 380/11878/25, оскільки це виходить за межі предмета розглядуваного судом у цій справі спору.

За наведених обставин, зважаючи на визнання неконституційними положень частини сьомої статті 43 Закону № 2262, а також приписів статті 2 Закону № 3668 зі змінами, що поширюють свою дію на Закон № 2262, якими було передбачено обмеження пенсії, призначеної згідно із цим законом, максимальним розміром, суд дійшов висновку про протиправність поведінки відповідача щодо обмеження пенсії позивача з 01 липня 2026 року максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) після її перерахунку на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 380/11878/25.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд ураховує принцип верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також принцип ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом, без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

З метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача суд зобов`язує відповідача провести позивачу з 01 липня 2026 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії, перерахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 380/11878/25, без обмеження максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).

Щодо вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснювати виплату перерахованої пенсії однією сумою у розмірі 35268,55 грн суд зазначає, що обрахунок розміру пенсії належить до дискреційних повноважень саме органу Пенсійного фонду України, яким є відповідач. Крім того, суд не може передбачати можливу зміну розміру пенсії позивача надалі, зокрема у зв`язку з її індексацією, встановленням нових надбавок чи доплат тощо, що виключає можливість зазначення конкретної суми пенсії, яку відповідачу належить виплачувати після виконання цього рішення суду. Отже, позовна вимога в цій частині не може бути задоволена судом.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом правил статті 139 КАС України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суд встановив, що за подання цього позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Оскільки позов містить позовні вимоги немайнового характеру, які хоча і частково, але задоволені судом, тому розмір компенсації судових витрат суд визначає з урахуванням кількості, а не розміру задоволених/незадоволених позовних вимог.

Отже, відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень належить суму судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Докази понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні, тому їх розподіл не здійснюється.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо обмеження з 01 липня 2026 року пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) після її перерахунку на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 380/11878/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області провести ОСОБА_1 з 01 липня 2026 року перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії, перерахованої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі № 380/11878/25, без обмеження максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 1331,20 грн сплаченого судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 16 жовтня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна