Рішення № 140709406, 19.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2026 року № 320/43807/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді - Діски А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пилипчуком К.Р. по примусовому виконанню виконавчого листа № 826/15553/18, виданого 08.09.2020 Окружним адміністративним судом м. Києва;

- зобов`язати головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пилипчука К.Р. продовжити виконання судового рішення згідно виконавчого листа №826/15553/18, виданого 08.09.2020 Окружним адміністративним судом м. Києва відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням роз`яснень суду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на переконання позивача відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2 з огляду на те, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 826/15553/18 виконано не в повному обсязі. Державним виконавцем не було вчинено дій щодо перевірки виконання зобов`язальної частини рішення, та виплати передбаченої на виконання рішення суду суми у повному обсязі.

Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та вказує, що до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов лист від Головного управління ПФУ в м. Києві про виконання рішення у справі № 826/15553/18. З урахуванням наведеного, 04.09.2024 державним виконавцем винесена постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою суду було залучено до розгляду справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління ПФУ в м. Києві.

Представником третьої особи було подано до суду копії перерахунку з пенсійної справи, принтскрин картки зпідсистеми РСР, Витяг зі списку, що підтверджує виплату ОСОБА_1 суми боргу, що утворилася на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 826/15553/18.

Ухвалою суду було замінено назву відповідача по справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2020 в адміністративній справі № 826/15553/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 90% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

08.09.2020 судом видано виконавчий лист № 826/15553/18 у вказаній справі.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Пилипчука К.Р. від 16.11.2023 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 826/15553/18, виданого 08.09.2020 Окружним адміністративним судом міста Києва про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 90% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

Постановами від 06.12.2023 та 11.07.2024 по ВП № НОМЕР_1 на боржника - Головного управління ПФУ в м. Києві за невиконання рішення суду на ненадання до відділу інформації про повне, фактичне виконання вказаного рішення накладено штраф на користь держави у розмірі 5100 грн та 10200 грн відповідно.

Листом Головного управління ПФУ в м. Києві орган ДВС повідомлено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2020 у справі № 826/15553/18 Головним управлінням у жовтні 2020 року здійснено перерахунок пенсії позивачу в порядку, встановленому судовим рішенням.

Виплату різниці пенсії на виконання рішення суду за період з 01.12.2019 по 31.10.2020 у сумі 6635,73 грн було здійснено у липні 2023 року.

04.09.2024 державним виконавцем, керуючись пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Вважаючи протиправною постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо здійснення виконавчих дій регулюються Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

Відповідно до положень статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1404-VІІІ, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 13 Закону № 1404-VІІІ, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VІІІ, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (частина шоста статті 26 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до частини четвертої статті 19 цього Закону сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

За змістом частини першої статті 63 Закону № 1404-VІІІ, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VІІІ).

Відповідно до частини третьої статті 63 Закону № 1404-VІІІ, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Аналізуючи зазначені норми, суд зазначає, що державний виконавець, як суб`єкт владних повноважень повинен виконувати свої повноваження лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та зобов`язаний вчинити всі заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення. Прийняттю державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження мають передувати певні дії відносно боржника, послідовність яких визначена Законом № 1404-VІІІ. Лише після здійснення всіх необхідних заходів, спрямованих на примусове виконання рішення суду, державний виконавець має можливість винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Як встановлено судом, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.02.2020 в адміністративній справі № 826/15553/18 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 90% відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

Звернувшись до суду з цією позовною заявою позивач вказує, що згідно рішення суду ГУ ПФУ в м. Києві мало здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.01.2018 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 90% відповідних сум грошового забезпечення. При цьому боржник в листі зазначає, що згідно вказаного рішення здійснено перерахунок пенсії позивачу з 01.12.2019 по 31.10.2021 в сумі 6635,73 грн.

Позивач зазначає, що така сума йому виплачена, однак він не отримував ніяких виплат за рішеннями судів.

Також позивач зазначає, що боржник під час виконання судового рішення по справі № 826/15553/18 основний розмір зменшив з 90% до 70%.

Як вбачається з оскаржуваної постанови ВП № НОМЕР_1, на адресу відповідача надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким повідомлено, що на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2020 у справі № 826/15553/18 Головним управлінням у жовтні 2020 року здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, встановленому судовим рішенням, з 01 січня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», з урахуванням 90 % суми грошового забезпечення та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум. Виплату різниці пенсії на виконання рішення суду за період з 01.12.2019 по 31.10.2020 в сумі 6635,73 грн. було виплачено у липні 2023 року.

Виплата перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводиться з 1 січня 2018 р. у таких розмірах: з 1 січня 2018 р. - 50 відсотків; з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - 75 відсотків; з 1 січня 2020 р. - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Враховуючи вище викладене доплата за період з 01.01.2018 по 30.11.2019 відсутня, оскільки пенсія виплачувалась з урахуванням обмеження максимального розміру до та після виконання рішення суду та її розмір не змінився.

Також Головне управління ПФУ в м. Києві повідомило державного виконавця, що на виконання ухвали Київського окружного адміністративного суду від 09.05.2024 в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії з 01.01.2018 з урахуванням основного розміру пенсії за вислугу років 90% відповідних сум грошового забезпечення.

З наявних в матеріалах справи розрахунків пенсії позивача, судом вбачається, що розмір пенсійної позивача станом на 01.01.2018 становить 20192,45 грн, з урахуванням максимального розміру пенсії 13730, попередньої суми пенсії 9104,45 грн та підвищення 2312,78 грн, остаточний розмір 11417,23 грн.

Розрахунок станом на 01.01.2018 проведений виходячи із розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення.

Також згідно наявного в матеріалах справи розрахунку станом на 01.04.2019, пенсію позивача також перераховано виходячи із розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення. Розмір пенсії становить 20192,45 грн.

З 01.02.2022 розмір пенсії позивача також було розраховано виходячи із розміру 90% відповідних сум грошового забезпечення. Розмір пенсії позивача становить 54549,75 грн.

Отже, на переконання суду, боржником виконане судове рішення у зобов`язальній частині шляхом здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2018 у розмірі 90%.

Разом з тим, як вбачається судом з розрахунків на доплату пенсії позивача від 08.10.2020, наданих Головним управлінням ПФУ в м. Києві на виконання вимог ухвали суду від 13.07.2026, сума доплати пенсії позивачу становила 6635,73 грн та згідно витягу зі списку № 1 на зарахування пенсій на поточні рахунки в АТ «Ощадбанк» за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 позивачу було виплачено вказану суму.

Таким чином, третьою особою було виконано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2020 у справі № 826/15553/18 в межах покладених на третю особу зобов`язань.

04.09.2024 державним виконавцем, керуючись пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд зазначає, що нарахування пенсії є дискреційними повноваженням органів Пенсійного фонду України, а державний виконавець не втручається у здійснення повноважень Пенсійного фонду під час нарахування та виплати пенсій та виконання рішення суду, що містить вимогу зобов`язального характеру вчинити дію, а саме зобов`язати здійснити перерахунок пенсії, тому винесення постанови про закінчення виконавчого провадження за наявних доказів про надану відповідь є обов`язком державного виконавця, який визначено Законом № 1404-VІІІ.

У постанові від 21.02.2018 № 814/2655/14 Верховний Суд зазначив, що у державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження відсутні повноваження самостійно визначати розмір перерахунку пенсії та/або ставити під сумнів їх розмір, визначений органом Пенсійного фонду України.

При цьому, доводи позивача про обмеження відповідачем пенсії позивача максимальним розміром на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.02.2020 у справі № 826/15553/18 судом не приймаються до уваги, оскільки вказаним рішенням не ухвалювалось жодних зобов`язань до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування виплати пенсії без обмеження максимального розміру пенсії. Вказана вимога не була предметом спору в справі № 826/15553/18.

Отже, враховуючи, що на виконання рішення суду по справі № 826/15553/18 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві надало державному виконавцю відповідне повідомлення про виконання рішення суду, з підтверджуючим на те розрахунком перерахованої пенсії, відтак, судом не встановлено порушення відповідачем вимог Закону №1404-VІІІ при ухваленні оскаржуваної постанови, а тому підстави для визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 04.09.2024 ВП НОМЕР_1 про закінчення виконавчого провадження відсутні.

Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, адже судом не встановлено у межах даної справи порушень прав позивача, спричинених оскаржуваною постановою відповідача.

Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні, оскільки у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа - Головне управління Пенсійного Фонду України в м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Діска А.Б.