Рішення № 140709310, 19.10.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. справа № 300/2789/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Остап?юка С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2026 ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання протиправними дії щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії на підставі заяви від 26.03.2026 щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) за період роботи з 01.02.2010 до 31.12.2012 та зобов`язання повторно розглянути заяву та прийняти рішення про перерахунок пенсії з урахуванням отриманих доходів за період роботи з 01.02.2010 до 31.12.2012; визнання протиправним дії щодо припинення компенсаційної виплати 75-ти річним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 та зобов`язання провести компенсаційну виплату 75-ти річним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, з 26.03.2026.

04.05.2026 ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі в порядку статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги щодо предмету спору обґрунтовані тим, що відповідач без належного правового та розрахункового обґрунтування відмовив у врахуванні заробітної плати з 01.02.2010 до 31.12.2012 під час обчислення пенсії, пославшись лише на можливе зменшення індивідуального коефіцієнт заробітної плати. Вважає, що така відмова є протиправною, оскільки відповідач не навів конкретних розрахунків на підтвердження можливого зменшення коефіцієнта заробітку та не обґрунтував застосування положень статті 40 Закону України Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, відповідач протиправно не виплачує компенсаційну виплату 75-ти річним у розмірі 456 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, обґрунтовуючи це тим, що загальний розмір пенсійної виплати позивача склав 10 397, 38 гривень та перевищив розмір середньої заробітної плати в Україні, яка враховується для обчислення пенсії за 2020 рік в розмірі 10 340, 35 гривень. Вважає такі дії відповідача протиправними, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідач направив суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження. Просив в задоволенні позову відмовити, з тих підстав, що станом на 01.03.2026 страховий стаж позивача становить 68 років 9 місяців 24 дні (коефіцієнт стажу 0,68750), заробітна плата врахована з 01.01.1995 до 31.12.1999 та з 01.07.2000 до 31.01.2010 (коефіцієнт заробітку 1, 33218). Розмір пенсії з 01.03.2026 становить 10 397, 38 гривень. При зарахуванні спірного періоду роботи позивача до страхового стажу та врахуванні заробітної плати за вказаний період коефіцієнт заробітку становить 1,29690. Зважаючи на зазначене, для розрахунку заробітку не враховано період з 01.02.2010 до 31.12.2012 оскільки при врахуванні даного періоду знижується коефіцієнт заробітку. Щодо вимог про компенсаційну виплату пенсіонерам, яким виповнилося 75 років, то з 01.03.2026 після проведення індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 загальний розмір пенсійної виплати позивача склав 10 397, 38 гривень та перевищив розмір середньої заробітної плати в Україні, яка враховується для обчислення пенсії за 2020 рік (10 340, 35 гривень), що стало причиною припинення встановлення компенсаційної виплати 75-річним (456 гривень).

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

26.03.2026 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням отриманих за період з 01.02.2010 до 31.12.2012 доходів та повернення до виплати компенсаційної виплати 75-річним у розмірі 456 гривень.

За наслідками розгляду заяви позивача від 26.03.2026, відповідач листом від 23.04.2026 № 9957/7980/К-02/8-0900/26 повідомив позивача про те, що станом на 01.03.2026 її страховий стаж становить 68 років 9 місяців 24 дні (коефіцієнт стажу 0,68750), заробітна плата врахована з 01.01.1995 до 31.12.1999 та з 01.07.2000 до 31.01.2010, коефіцієнт заробітку 1,33218. Розмір пенсії з 01.03.2026 становить 10 397, 38 гривень. Період з 01.02.2010 до 31.12.2012 зарахований до страхового стажу згідно з наданою заявою про перерахунок пенсії від 08.04.2014, для розрахунку заробітку цей період не враховується, оскільки це недоцільно (коефіцієнт заробітку знижується). Деяким категорій пенсіонерів передбачена щомісячна компенсаційна виплата. Це стосується пенсіонерів, яким виповнилось 70 ,75 80 років і у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням набавок, підвищень та інших доплат до пенсії, встановлений законодавством, не досягає розміру 10 340, 34 гривень. З 01.03.2026 після проведення індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 загальний розмір пенсійної виплати позивача склав 10 397, 38 гривень та перевищив розмір середньої заробітної плати в Україні, яка враховується для обчислення пенсії за 2020 рік (10 340, 35 гривень), що стало причиною припинення встановлення компенсаційної виплати 75-річним (456 гривень), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2020 №№ 849.

Позивач, вважаючи протиправною відмову у проведенні перерахунку пенсії на підставі заяви від 26.03.2026 щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) за період роботи з 01.02.2010 до 31.12.2012 та щодо припинення компенсаційної виплати 75-ти річним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168, звернулася до суду для захисту своїх прав.

Надаючи оцінку даним правовідносинам та вирішуючи зміст заявлених вимог, суд зазначає таке.

Згідно з частиною 2 статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії визначає стаття 40 Закон №1058-ІV, згідно норм якої для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю I групи або дитиною з інвалідністю віком до 18 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8, 9, 14, 15 і 16 статті 11 цього Закону та періоди страхового стажу під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з місяця запровадження карантину у 2020 році та шести календарних місяців після його завершення, періоди страхового стажу під час воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з місяця введення воєнного стану та протягом трьох календарних місяців після його припинення або скасування. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

У разі відсутності на день призначення пенсії даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, для визначення середньої заробітної плати (доходу) враховується наявна заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, з наступним перерахунком заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії після отримання даних про заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії.

Коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи за кожний місяць страхового стажу, який враховується при обчисленні пенсії, визначається за формулою:

Кз = Зв : Зс, де:

Кз - коефіцієнт заробітної плати (доходу) застрахованої особи;

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії, за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), а в разі одноразової сплати єдиного внеску відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" - за місяць, в якому укладено договір про добровільну участь.

Сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу), визначається за формулою:

Зв = З + Зд, де:

Зв - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсії за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

З - сума заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу). У разі якщо сума страхових внесків, сплачена виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), для обчислення пенсії враховується розмір мінімальної заробітної плати. У разі якщо сума страхових внесків визначена платником та/або застрахованою особою, яка є працівником та гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", і сплачена виходячи з суми, що є більшою за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), але меншою за фактичну суму заробітної плати (доходу) застрахованої особи, для обчислення пенсії враховується лише та частина суми заробітної плати (доходу) застрахованої особи, з якої фактично сплачено страхові внески згідно з цим Законом за місяць, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати (доходу);

Зд - сума заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, застрахованої особи, розрахована виходячи із передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону доплати, за місяць, за який визначається коефіцієнт заробітної плати (доходу) або з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, і яка визначається за формулою:

Зд = Д / Т х 100%, де:

Д - сума доплати, здійснена відповідно до частини третьої статті 24 цього Закону, або додаткових сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;

Т - розмір страхового внеску до солідарної системи у відповідному місяці.

У разі подання застрахованою особою для обчислення розміру пенсії даних про заробітну плату (дохід) за період до 1 січня 1992 року при визначенні коефіцієнта заробітної плати (доходу) середня заробітна плата за рік (квартал) у відповідному періоді вважається щомісячною середньою заробітною платою (доходом) в Україні, з якої сплачено страхові внески, відповідного року (кварталу).

У разі відсутності на момент призначення пенсії даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за попередні місяці для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) враховується щомісячна середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за наявний попередній місяць з наступним перерахунком коефіцієнта заробітної плати (доходу) після отримання даних про щомісячну середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за місяць (місяці), що передує зверненню за призначенням пенсії.

При обчисленні коефіцієнта заробітної плати (доходу) за періоди сплати страхових внесків за застрахованих осіб, зазначених у пунктах 7, 8, 9, 14, 15 і 16 статті 11 цього Закону та за періоди, які включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, враховується мінімальний розмір заробітної плати.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію.

Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення", та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону.

Отже, вирішення питання про врахування заробітної плати за певний період потребує застосування передбаченого законом порядку обчислення пенсії, визначення всіх складових розрахунку та встановлення того, як включення або виключення відповідного періоду впливає на індивідуальний коефіцієнт заробітної плати й остаточний розмір пенсії.

Водночас стаття 40 Закону України № 1058-IV передбачає можливість виключення з періоду, за який враховується заробітна плата для обчислення пенсії, окремих періодів страхового стажу за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з дотриманням установлених законом умов та обмежень. Тому вирішення питання щодо врахування заробітної плати за конкретний період потребує перевірки правових підстав застосування відповідного порядку обчислення пенсії та належного обґрунтування проведених розрахунків.

Як встановлено судом, позивач звернулася до відповідача із заявою про врахування заробітної плати за період з 01 лютого 2010 року до 31 грудня 2012 року під час обчислення її пенсії. За результатами розгляду заяви відповідач відмовив у врахуванні заробітної плати за цей період, посилаючись на те, що це призведе до зменшення індивідуального коефіцієнта заробітної плати позивача.

Разом із тим зі змісту наданих суду матеріалів не встановлено, що відповідач навів конкретні розрахунки, які підтверджують зазначений висновок. Зокрема, не наведено порівняння індивідуального коефіцієнта заробітної плати за чинним розрахунком із коефіцієнтом, який утворився б у разі врахування заробітної плати за спірний період, а також не розкрито вплив такого врахування на остаточний розмір пенсії позивача.

Крім того, відповідач не навів достатнього правового обґрунтування неврахування заробітної плати за зазначений період за обставин, установлених у справі, та не пояснив, яким чином застосований порядок оптимізації заробітної плати впливає на можливість задоволення заяви позивача.

Суд звертає увагу, що зарахування певного періоду до страхового стажу та врахування заробітної плати за цей період під час обчислення пенсії є різними за своїм правовим змістом питаннями. Сам факт зарахування відповідного періоду до страхового стажу не означає автоматичного врахування заробітної плати за нього при визначенні розміру пенсії. Водночас неврахування такого заробітку повинно мати належну правову підставу та відповідати встановленому законом порядку обчислення пенсії.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб`єкта владних повноважень має бути прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією і законами України, а також бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його ухвалення.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У цій справі відповідач, обґрунтовуючи відмову можливим зменшенням коефіцієнта заробітної плати, повинен був надати докази, які дозволяють перевірити правильність такого висновку та відповідність застосованого порядку обчислення пенсії вимогам законодавства. Однак саме по собі посилання на можливе зменшення коефіцієнта без належного розрахункового й правового обґрунтування не є достатнім для підтвердження правомірності відмови.

Таким чином, відповідач не довів, що відмова у врахуванні заробітної плати за період з 01 лютого 2010 року до 31 грудня 2012 року прийнята з дотриманням установлених законом вимог щодо обґрунтованості рішення та належного застосування порядку обчислення пенсії.

При цьому предметом судового контролю в цій справі є правомірність відмови відповідача у врахуванні заробітної плати за спірний період, а не визначення судом замість органу Пенсійного фонду України конкретного розміру пенсії за відсутності повного та належно перевіреного розрахунку.

З огляду на те, що для вирішення питання необхідно встановити склад періодів, урахованих при обчисленні пенсії, перевірити правові підстави застосування оптимізації заробітної плати та визначити вплив врахування спірного періоду на індивідуальний коефіцієнт заробітної плати й остаточний розмір пенсії, суд вважає належним способом захисту прав позивача визнання протиправною відмови відповідача у врахуванні заробітної плати за спірний період і зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У зв`язку з цим під час повторного розгляду заяви позивача від 26.03.2026 відповідач повинен: установити правові та фактичні підстави врахування або неврахування заробітної плати за період з 01 лютого 2010 року до 31 грудня 2012 року; перевірити правильність застосування порядку оптимізації заробітної плати та визначити склад місяців, заробіток за які враховано або виключено з розрахунку; провести належні розрахунки індивідуального коефіцієнта заробітної плати з урахуванням обставин, на які посилається позивач, і визначити вплив відповідного варіанта розрахунку на розмір пенсії; прийняти мотивоване рішення із зазначенням застосованих норм законодавства, відповідних розрахунків та конкретних підстав врахування або неврахування заробітної плати за спірний період.

Якщо за результатами повторного розгляду відповідач дійде висновку про відсутність правових підстав для врахування заробітної плати за спірний період, таке рішення повинно містити належне правове та розрахункове обґрунтування, а не обмежуватися загальним посиланням на можливе зменшення коефіцієнта заробітної плати.

Водночас повторний розгляд заяви має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства про пенсійне забезпечення. Сам факт повторного розгляду заяви не може бути самостійною підставою для зменшення вже встановленого розміру пенсії. Якщо обраний варіант розрахунку призводить до зменшення пенсії, відповідач повинен окремо встановити наявність передбачених законом підстав для такого зменшення та належно їх обґрунтувати.

Такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого порушення, забезпечує належний судовий контроль за реалізацією відповідачем своїх повноважень і водночас не підміняє орган Пенсійного фонду України у здійсненні розрахунків, які належать до його компетенції.

За наведених обставин суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині заявлених вимог.

Щодо щомісячної компенсаційної виплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №849 від 16.09.2020 "Про питання підвищення пенсійних виплат для окремих категорій осіб у 2020 році", суд зазначає наступне.

16.09.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №849 "Деякі питання підвищення пенсійних виплат для окремих категорій осіб у 2021 році та в подальшому", пунктом 2 якої установлено з 1 липня 2021 р. особам, яким виповнилося 75 років до досягнення 80-річного віку, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2020 рік, щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 400 гривень у межах зазначеного розміру.

Щомісячна компенсаційна виплата особам, які отримують пенсію та досягли 75 років до досягнення 80-річного віку після 1 липня 2021 р., встановлюється і виплачується з дати досягнення ними зазначеного віку.

У разі коли після встановлення відповідно до цього пункту щомісячної компенсаційної виплати розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням страхового стажу, передбаченого абзацом другим пункту 4-1 розділу XV Прикінцеві положення зазначеного Закону, не досягає 2500 гривень, таким особам надається доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році» від 22.02.2021 № 127 в абзацах першому і другому пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 р. № 849 слово липня замінено словом жовтня.

15.09.2021 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 963 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб у 2022 році та в подальшому». Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування, крім пункту 6 цієї постанови, яка набрала чинності з 1 жовтня 2022 року.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 963 визнано такими, що втратили чинність, абзац третій пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 р. № 849 Деякі питання підвищення пенсійних виплат для окремих категорій осіб у 2021 році та в подальшому.

Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 963 установлено з 1 жовтня 2021 р. особам, яким виповнилося 75 років до досягнення 80-річного віку, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2020 рік, щомісячну компенсаційну виплату в розмірі до 400 гривень у межах зазначеного розміру.

Щомісячна компенсаційна виплата особам, які отримують пенсію та досягли 75 років до досягнення 80-річного віку після 1 жовтня 2021 р., встановлюється і виплачується з дати досягнення ними зазначеного віку.

24.02.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», якою пункти 1-3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 р. № 849 «Деякі питання підвищення пенсійних виплат для окремих категорій осіб у 2021 році та в подальшому» та пункт 2 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 і від 1 квітня 2020 р. № 251, затверджених зазначеною постановою, пункти 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 р. № 963 Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб у 2022 році та в подальшому, визнано таким, втратили чинність.

Пунктом 8 постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» від 24.02.2023 № 168 установлено з 1 березня 2023 р. щомісячну компенсаційну виплату особам, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, не досягає розміру середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2020 рік: яким виповнилося 80 років і більше, - у розмірі до 570 гривень; яким виповнилося 75 років до досягнення 80-річного віку, - у розмірі до 456 гривень; яким виповнилося 70 років до досягнення 75-річного віку, - у розмірі до 300 гривень.

Щомісячна компенсаційна виплата особам, які досягли 70-, 75- і 80-річного віку після 1 березня 2023 р., встановлюється і виплачується з дати досягнення ними відповідного віку.

Суд встановив, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , їй була встановлена щомісячна компенсаційна виплата. Однак, відповідач з 01.03.2026 після проведення індексації пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» від 25.02.2026 №236, припинив позивачу виплату компенсаційної виплати в розмірі 456 гривень.

Після такого перерахунку розмір пенсії позивача становив 10 397, 38 гривень. При цьому показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2020 рік, становить 10 340,35 гривень, що підтверджується відповідним офіційним повідомленням Пенсійного фонду України.

Разом із тим сам факт попереднього призначення та виплати компенсації не свідчить про наявність безумовного права на її подальше отримання незалежно від зміни розміру пенсії. Право на зазначену виплату визначається з урахуванням умов нормативно-правового регулювання, чинного у відповідному періоді, та фактичного розміру пенсійної виплати особи.

Згідно матеріалів справи, з 01 березня 2026 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236. За результатами такого перерахунку розмір щомісячної пенсійної виплати позивачки становить 10 397, 38 гривень без урахування спірної компенсаційної виплати.

Зазначений розмір пенсійної виплати, як стверджує відповідач, включає всі складові, які відповідно до пункту 8 постанови Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 підлягають урахуванню для визначення права на відповідну компенсаційну виплату, зокрема надбавки, підвищення, суми індексації та інші передбачені законодавством доплати до пенсії. При цьому спірна компенсаційна виплата в розмірі 456 гривень до зазначеної суми не включена.

Визначальним для вирішення спірного питання є показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка враховується для обчислення пенсії за 2020 рік. Згідно з офіційними відомостями Пенсійного фонду України зазначений показник становить 10 340, 35 гривень.

При цьому суд ураховує, що постанова Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2020 року №849 не є безпосередньою правовою підставою для призначення спірної виплати з 1 березня 2026 року, оскільки відповідні її положення втратили чинність. Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється пунктом 8 постанови №168 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Порівняння розміру пенсійної виплати позивачки після перерахунку з відповідним показником свідчить, що пенсійна виплата в сумі 10 397, 38 гривень перевищує його на 57,03 гривень.

Отже, станом на 01 березня 2026 року розмір щомісячної пенсійної виплати позивача без урахування спірної компенсації вже перевищує показник середньої заробітної плати за 2020 рік, із яким пункт 8 постанови №168 пов`язує право на встановлення відповідної компенсаційної виплати.

За таких обставин суд доходить висновку, що після проведення перерахунку пенсії з 01 березня 2026 року позивач не відповідає встановленій зазначеною нормою умові щодо розміру пенсійної виплати, необхідній для отримання щомісячної компенсації в розмірі до 456 гривень.

При цьому суд бере до уваги, що проведення індексації пенсії саме по собі не є достатньою підставою для припинення компенсаційної виплати. Значення в цій справі має те, що внаслідок перерахунку розмір пенсійної виплати позивачки, визначений з урахуванням усіх передбачених законодавством складових та без спірної компенсації, перевищив установлений показник середньої заробітної плати за 2020 рік. Саме ця обставина зумовлює відсутність передбаченої пунктом 8 постанови №168 умови для подальшого отримання компенсації.

Суд також ураховує, що попереднє призначення позивачу компенсаційної виплати не створює безумовного права на її незмінне отримання в майбутньому за обставин, коли внаслідок перерахунку пенсії змінюється співвідношення між розміром пенсійної виплати та встановленим нормативним показником.

Таким чином, з огляду на те, що розмір пенсійної виплати позивача з 01 березня 2026 року становить 10 397, 38 гривень, перевищує показник середньої заробітної плати за 2020 рік у розмірі 10 340,35 гривень та визначений без урахування спірної компенсації, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для продовження виплати позивачу щомісячної компенсації в розмірі 456 гривень із зазначеної дати.

Відтак дії відповідача щодо припинення виплати щомісячної компенсації з 01 березня 2026 року за встановлених обставин відповідають умовам пункту 8 постанови №168. Доводи позивача в частині наявності права на поновлення такої виплати не спростовують установленого перевищення граничного показника.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо припинення виплати щомісячної компенсації в розмірі 456 гривень з 01 березня 2026 року та, як наслідок, для зобов`язання відповідача поновити її виплату з цієї дати. А тому в задоволенні позовних вимог в цій частині потрібно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Решта доводів та заперечень учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють. Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Стаття 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначає види судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 даного Кодексу до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною 3 статті 139 цього ж Кодексу при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно з частиною 2 статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Дана адміністративна справи належить до категорії справ незначної складності (малозначної справи).

Отже, у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.

Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку статтей 132, 134, 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Натомість у цій справі правову допомогу/юридичні послуги позивачу надавала фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , що підтверджується договором № 5032603 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 25.03.2026, який не є адвокатом.

З урахуванням викладеного, у задоволенні клопотання позивача компенсувати витрати на правову допомогу за подання за подання даного адміністративного позову у розмірі 5 000 гривень потрібно відмовити.

Документально підтвердженими судовими витратами в даній справі є витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 1 331, 20 гривень, згідно квитанції № 1.638649509.1 від 28.04.2026.

Як наслідок, враховуючи, що позов підлягає задоволенню частково, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, частина судового збору в розмірі 665, 60 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі заяви від 26.03.2026 щодо неврахування при обчисленні розміру пенсії заробітної плати (доходу) за період роботи з 01.02.2010 до 31.12.2012.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 26.03.2026, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (індекс 76018, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, код ЄДРПОУ 20551088) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Остап`юк С.В.