Рішення № 140709278, 19.10.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2026 р. справа № 300/6593/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо здійснення позивачу перерахунку грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу (зокрема грошова допомога на оздоровлення) з 20.05.2023 по 21.01.2025, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня відповідно 2023, 2024, 2025 років на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.

- зобов`язати відповідача перерахувати грошове забезпечення позивача (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення), інших виплат, які розраховуються з урахуванням посадового окладу (зокрема грошова допомога на оздоровлення) з 20.05.2023 по 21.01.2025, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на перше січня відповідно 2023, 2024, 2025 років на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1 і 14 до постанови КМУ Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити відповідачу грошової компенсації за 83 доби невикористаної щорічної відпустки та невикористаних 42 діб відпустки як учаснику бойових дій за 2020-2024 роки з урахуванням додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що при розрахунку його грошового забезпечення за період з 20 травня 2023 року по 21 січня 2025 року відповідач протиправно не застосовував прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року як базовий показник. Також позивач вказав, що додаткова винагорода у розмірі 30 000 гривень, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, повинна включатися до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та відпустки як учаснику бойових дій при звільненні.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2025 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. У відзиві відповідач зазначив, що нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу за період з 20 травня 2023 року по 21 січня 2025 року здійснювалися у суворій відповідності до норми пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року та імперативно встановила базову розрахункову величину в розмірі 1762,00 гривні.

Також у відзиві відповідач вказав, що щодо вимог про перерахунок грошової компенсації за невикористані відпустки за 20202024 роки з урахуванням додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень, відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, така компенсація обчислюється виходячи з основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 260 та постановою Кабінету Міністрів України № 168 додаткова винагорода належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, має тимчасовий характер, залежить від виконання спеціальних завдань у період воєнного стану і не входить до складу щомісячних постійних виплат, що підтверджено правовими висновками Верховного Суду у постановах від 27 березня 2025 року у справі № 240/2921/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 200/1564/24.

Відповідач також подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що за наслідками касаційного перегляду справи № 320/29450/24 Верховний Суд скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалив нове рішення про повну відмову в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та додаткові пояснення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 05 березня 2022 року був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05 березня 2022 року № 52.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21 січня 2025 року № 21 (по стройовій частині) старшого матроса ОСОБА_1 , колишнього оператора відділення управління командира батареї 2 артилерійської батареї артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 17 січня 2025 року № 7-РС у запас за станом здоров`я за підпунктом "б" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 21 січня 2025 року виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. При звільненні позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані 83 доби щорічної основної відпустки та невикористані 42 доби відпустки як учаснику бойових дій, а також одноразову грошову допомогу при звільненні.

Чотирнадцятого квітня 2025 року позивач подав позовну заяву у справі № 300/2735/25 щодо перерахунку грошового забезпечення та виплат при звільненні за період з 05 березня 2022 року по 19 травня 2023 року. За наслідками розгляду справи № 300/2735/25 Івано-Франківським окружним адміністративним судом 01 вересня 2025 року ухвалено рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 05 березня 2022 року по 19 травня 2023 року.

Позивач вважаючи, що відповідач протиправно при розрахунку грошового забезпечення позивача за період з 20.05.2023 року по 21.01.2025 року не застосував прожитковий мінімум, як базовий показник, звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481, яка набрала чинності 20 травня 2023 року, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносилися постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103, та викладено пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 у новій редакції. Згідно з чинним приписом пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями військовослужбовців розраховуються виходячи з розміру 1762,00 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт.

Починаючи з 20 травня 2023 року, в системі підзаконного регулювання діє імперативна норма пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 704, яка встановлює сталу базову розрахункову величину для обчислення окладів військовослужбовців у розмірі 1762,00 гривні і не передбачає використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року.

Чинні приписи Постанови № 704 у редакції Постанови № 481 підлягали обов`язковому застосуванню відповідачем при розрахунку виплат позивачу за період з 20 травня 2023 року по 21 січня 2025 року.

Зазначена правова позиція повністю підтверджується постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 16 липня 2026 року у справі № 320/29450/24, якою скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалено нове рішення про повну відмову у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 року № 481. У цій постанові Верховний Суд зазначив, що за відсутності базового спеціального закону питання визначення структури, складових та базового критерію розрахунку посадових окладів військовослужбовців належить до дискреційних повноважень Уряду відповідно до статті 117 Конституції України, статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року № 794-VII та статті 9 Закону № 2011-XII, що також узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постановах від 15 вересня 2021 року у справі № 640/33771/20 та від 09 червня 2022 року у справі № 520/2098/19.

Аналогічні висновки щодо обов`язковості застосування базової величини 1762,00 гривні для розрахунку окладів військовослужбовців з 20 травня 2023 року викладено у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24 червня 2025 року у справі № 420/5584/24, від 26 червня 2025 року у справі № 480/7154/24, від 21 серпня 2025 року у справі № 520/22317/23, від 30 червня 2025 року у справах № 280/8083/24, № 280/8605/24 та № 460/3942/24, від 04 липня 2025 року у справі № 120/8298/24, від 15 червня 2023 року у справі № 380/13603/21 та від 30 квітня 2025 року у справі № 600/9741/24.

Таким чином, військова частина НОМЕР_1 діяла правомірно та в межах наданих повноважень при обчисленні грошового забезпечення позивача за період з 20 травня 2023 року по 21 січня 2025 року.

Стосовно позовних вимог про здійснення перерахунку грошової компенсації за 83 доби невикористаної щорічної основної відпустки та 42 доби відпустки як учаснику бойових дій за 20202024 роки з урахуванням додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 6 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, розрахунок грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної та додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою.

Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку № 260 та статтею 9 Закону № 2011-XII додаткова винагорода, встановлена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за своєю правовою природою є одноразовим (тимчасовим) додатковим видом грошового забезпечення, оскільки виплачується лише на період дії воєнного стану, залежить від виконання спеціальних завдань і не має постійного щомісячного характеру.

Зазначений правовий висновок відповідає стабільній судовій практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 27 березня 2025 року у справі № 240/2921/23 та від 16 січня 2025 року у справі № 200/1564/24, згідно з якими додаткова винагорода за Постановою № 168 не відноситься до щомісячних постійних видів грошового забезпечення та не підлягає включенню до розрахунку компенсації за невикористані дні відпусток [2022]. Відтак дії відповідача щодо обчислення компенсації за відпустки без урахування додаткової винагороди у розмірі 30 000 гривень є повністю правомірними.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що військова частина НОМЕР_1 повністю довела правомірність своїх дій та відсутність протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах. Відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», а у задоволенні позову відмовлено повністю, розподіл судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не здійснюється.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.