Рішення № 140707860, 19.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокуСправа №160/744/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій позивачка просить:

визнати протиправним та скасувати рішення № 047050034652 від 01.01.2026 р. Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 2 виробництв, робіт професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України періоди моєї роботи з 01.11.1999 року по 24.01.2012 рік в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», згідно відповідним записам трудової книжки НОМЕР_1 від 24.01.2000 року та зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 1 виробництв, робіт професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України періоди моєї роботи з 25.01.2012 року по 30.09.2013 рік в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат», згідно відповідним записам трудової книжки НОМЕР_1 від 24.01.2000 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 26.12.2025 р. з дня подачи мною заяви про призначення мені пенсії до управління ПФУ, на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» до пункту «б» статті 13 з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 26.12.2025 позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, надавши, зокрема, трудову книжку НОМЕР_1 від 24.01.2000, довідку за формою ОК-5 з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, копії постанов про атестацію робочих місць за умовами праці з додатками, листи Головного державного експерта області з умов праці та архівну довідку від 21.01.2025 № П-21/2-09/75, видану архівним управлінням Кам`янської міської ради Дніпропетровської області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.01.2026 № 047050034652 у призначенні пенсії відмовлено з мотивів того, що пільговий стаж не підтверджений.

Позивачка вважає це рішення протиправним, оскільки, за її твердженням, у період з 01.11.1999 по 24.01.2012 вона працювала оператором поста керування сортопрокатного цеху, а з 25.01.2012 по 30.09.2013 - оператором поста керування на гарячій ділянці робіт, тобто на посадах, передбачених розділом III підрозділом 3 Списків № 1 і № 2. Ці обставини, на її переконання, підтверджуються записами трудової книжки, архівною довідкою, постановами про атестацію робочих місць за умовами праці та відомостями реєстру застрахованих осіб, у якому наведено помісячні коди підстави обліку спеціального стажу з посиланням на накази про атестацію робочих місць, чого орган, який призначає пенсію, не врахував. Позивачка також посилається на Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, за яким для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на відповідних посадах, застосуванню підлягає стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII, що передбачає для жінок право на пенсію за Списком № 2 після досягнення 50 років.

На підтвердження наведених обставин позивачка долучила до позовної заяви копії паспорта та документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків, трудової книжки, оскаржуваного рішення, архівної довідки, довідки за формою ОК-5, розрахунку стажу, а також копії постанов про атестацію робочих місць за умовами праці від 20.10.1994 № 813, від 25.12.2001 № 1269, від 29.12.2006 № 992 і від 03.09.2012 № 461 з додатками (вибірково) та копії листів Головного державного експерта з умов праці у Дніпропетровській області від 26.10.1999, від 27.12.2000 і від 29.11.2011.

Ухвалою суду від 19.01.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 160/744/26.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив, у якому просило відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Позиція цього відповідача зводиться до того, що умови набуття права на пенсію визначаються виключно Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пункт 2 частини другої статті 114 якого передбачає призначення пенсії за Списком № 2 жінкам після досягнення 55 років; що стаття 114 цього Закону неконституційною не визнавалася, а Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 стосується статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», тоді як у цій справі йдеться про вік, визначений статтею 114; що період роботи, який підлягає зарахуванню до пільгового стажу, визначає підприємство шляхом надання належно оформленої уточнюючої довідки за результатами атестації робочих місць, а за відсутності правонаступника підтвердження таких періодів здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, які створені при головних управліннях Фонду; що до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди, страховий стаж становить 26 років 07 місяців 11 днів, а пільговий стаж не підтверджений. Відповідач також зазначив, що з прийняттям рішення про відмову в призначенні пенсії його функції щодо розгляду заяви позивачки вичерпано.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом на подання відзиву не скористалося (частина шоста статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України). Суд наголошує, що неподання відзиву саме по собі не є підставою для задоволення позову до цього відповідача: обґрунтованість звернених до нього вимог суд перевіряє по суті, за нормами, які регулюють спірні відносини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Згідно з архівною довідкою архівного управління Кам`янської міської ради Дніпропетровської області від 21.01.2025 № П-21/2-09/75 наказом (розпорядженням) від 03 липня 1995 року № 413 по Дніпровському ордена Леніна металургійному комбінату ім. Ф. Е. Дзержинського позивачку прийнято учнем оператора поста керування сортопрокатного цеху з 25 липня 1995 року; у подальшому її переведено оператором поста керування сортопрокатного цеху з 01 листопада 1999 року; наказом (розпорядженням) від 20 січня 2012 року № 162 і розпорядженням від 23 січня 2012 року № 142 переведено оператором поста керування (гаряча ділянка робіт) 3чм1 розряду сортопрокатного цеху з 25 січня 2012 року; наказом (розпорядженням) від 24 вересня 2013 року № 5500 переведено тимчасово за терміновим договором машиністом насосних установок 4 розряду цеху водопостачання з 01 жовтня 2013 року; наказом від 02 серпня 2021 року № 840 позивачку звільнено з 02 серпня 2021 року у зв`язку з переведенням до іншого підприємства.

Ті самі відомості відображено в трудовій книжці НОМЕР_1 , заповненій 24.01.2000. Зокрема, записом № 7 засвідчено переведення позивачки з 25.01.2012 оператором поста керування 3 розряду на гарячу ділянку робіт на підставі розпорядження від 20.01.2012 № 162, а записом № 8 засвідчено, що робоче місце позивачки атестовано за Списком № 1, розділ III, підрозділ 3, позиція 3.3а, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, підстава - постанова від 03.09.2012 № 461. Записом № 9 засвідчено переведення з 01.10.2013 до цеху водопостачання машиністом насосних установок.

26.12.2025 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.01.2026 № 047050034652 у призначенні пенсії за віком відмовлено. У рішенні зазначено, що вік заявниці становить 50 років 01 місяць 19 днів; страховий стаж особи становить 26 років 07 місяців 11 днів; пільговий стаж особи не підтверджений; до пільгового стажу роботи не зараховано період роботи згідно з архівною довідкою від 21.01.2025 № П-21/2-09/75, оскільки, на думку органу, підтвердження періодів роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи. Окремо зазначено, що до страхового стажу не зараховано період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у зв`язку з розбіжністю прізвища матері дитини у свідоцтві про народження та прізвища заявниці.

Суд окремо зазначає, що позовними вимогами питання зарахування періоду догляду за дитиною до страхового стажу не охоплено, а тому в цій справі воно не вирішується.

У матеріалах справи є сформована засобами автоматизованих систем Пенсійного фонду України 25.12.2025 довідка за формою ОК-5 - індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У розділах «Відомості по спеціальному стажу» цієї довідки за страхувальником з ідентифікаційним кодом 05393043 (Дніпровський металургійний комбінат) наведено такі записи.

За періоди до 2009 року включно: 1999 рік - код підстави обліку спецстажу ЗП3013Б1, 2 місяці 00 днів; 2000 рік - ЗП3013Б1, 12 місяців 00 днів; 2001 рік - ЗП3013Б1, 9 місяців 12 днів, і ЗП3013А1, 2 місяці 19 днів; 2002 рік - ЗП3013А1, 9 місяців 11 днів, і ЗП3013Б1, 3 місяці 20 днів; 2003 рік - ЗП3013Б1, 1 місяць 26 днів, і ЗП3013А1, 10 місяців 05 днів; 2004 рік - ЗП3013А1, 3 місяці 27 днів, і ЗП3013Б1, 8 місяців 06 днів; 2005 рік - ЗП3013Б1, 12 місяців 00 днів; 2006 рік - ЗП3013Б1, 7 місяців 00 днів; 2007 рік - ЗП3013Б1, 12 місяців 00 днів. За 2008 і 2009 роки записів про спеціальний стаж у довідці немає.

За періоди з 2010 року включно записи наведено помісячно: березень і травень 2010 року - код ЗП3013Б1; з квітня по грудень 2011 року - коди ЗП3013Б1 та ЗП3013А1 з посиланням на наказ № 992 від 29.12.2006; усі місяці 2012 року і січень 2013 року - код ЗП3013А1 з посиланням на наказ № 992 від 29.12.2006; з лютого по вересень 2013 року - код ЗП3013А1 з посиланням на наказ № 461 від 03.09.2012. Крім того, довідка містить два поодинокі записи: грудень 2014 року - код ЗП3013Б1, 1 день, і серпень 2017 року - код ЗП3013Б1, 23 дні, обидва з посиланням на наказ № 666 від 26.12.2012.

У матеріалах справи є також сформована органом, що призначає пенсію, довідка за формою РС-право № 047050034652, в якій відображено обчислений цим органом стаж позивачки: період з 01.09.1992 по 13.06.1995 - навчання; з 25.07.1995 по 31.12.2003; з 01.01.2004 по 17.04.2005 за страхувальником 05393043; з 18.04.2005 по 17.04.2008 - догляд за пенсіонером за страхувальником 03192543; з 18.04.2008 по 21.04.2008 за страхувальником 03192543; з 01.03.2010 по 31.03.2010, з 01.02.2011 по 28.02.2011 і з 01.04.2011 по 02.08.2021 за страхувальником 05393043; далі періоди за страхувальником 05393085. Усього - 26 років 07 місяців 11 днів.

Постановою Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф. Е. Дзержинського» від 03.09.2012 № 461 «Про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників сортопрокатного цеху» за результатами проведеної атестації затверджено переліки робочих місць сортопрокатного цеху, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації за роботу зі шкідливими (особливо шкідливими) і важкими (особливо важкими) умовами праці. Матеріали справи містять також копії постанов про атестацію робочих місць за умовами праці від 20.10.1994 № 813, від 25.12.2001 № 1269 і від 29.12.2006 № 992 з додатками (вибірково) та копії листів Головного державного експерта з умов праці у Дніпропетровській області щодо збереження раніше встановлених пільг.

Вирішуючи справу по суті, надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України кожному гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.

Оскільки центральним у цій справі є питання про те, з якого віку в позивачки виникає право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, суд вирішує його першим, адже від відповіді на нього залежить оцінка всіх інших вимог.

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Абзацами другим - тринадцятим цього пункту встановлено перехідну вікову шкалу: «До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року».

Наведена шкала поширюється виключно на жінок 1970 року народження і старших. Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до цієї категорії не належить, а тому перехідне зниження вікового цензу до неї не застосовується. Отже, у межах самої лише статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виникло б у позивачки лише після досягнення 55 років, тобто 07.11.2030. У цій частині доводи органу, що призначає пенсію, є формально правильними, і суд це прямо констатує.

Водночас вирішення спору наведеним не вичерпується.

Пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII у редакції, чинній до 01.04.2015, було передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набрав чинності 01.04.2015, статтю 13 Закону № 1788-XII викладено в новій редакції, якою вік набуття права на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 підвищено жінкам з 50 до 55 років.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України пунктом 1 резолютивної частини визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII. Пунктом 2 резолютивної частини встановлено, що зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 резолютивної частини цього Рішення визначено: «Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б»-«г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: «На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: […] б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах»».

Таким чином, Конституційний Суд України сам визначив спосіб відновлення прав осіб, що зазнали порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII, і прямо обмежив коло таких осіб тими, хто працював на відповідних посадах до 1 квітня 2015 року. Позивачка працювала на посадах, передбачених Списками № 1 і № 2, у період з 01.11.1999 по 30.09.2013, тобто до 1 квітня 2015 року, а отже, умова, встановлена пунктом 3 резолютивної частини Рішення, нею виконана.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Суд не може погодитися з тим, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII Закон № 1058-IV став єдиним джерелом регулювання умов призначення пенсій за віком на пільгових умовах, а стаття 13 Закону № 1788-XII втратила будь-яке значення.

Дійсно, абзац другий пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV у чинній редакції не містить відсилання до Закону № 1788-XII і передбачає лише, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Проте, абзац третій того самого пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV є чинним і дослівно передбачає: «Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:». Абзац четвертий цього ж пункту згадує «інші роботи, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини другої статті 114 цього Закону», а абзац п`ятий - пенсії, «призначені особам відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»».

Отже, сам Закон № 1058-IV у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин і на час розгляду справи, прямо виходить з того, що пенсії за віком на пільгових умовах призначаються не лише за частинами другою і третьою статті 114 цього Закону, а й за статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у тому числі за пунктом «б» цієї статті, і регулює порядок покриття витрат на виплату саме таких пенсій. Твердження про те, що після 11.10.2017 стаття 13 Закону № 1788-XII взагалі не може бути підставою призначення пенсії, суперечить чинному тексту самого Закону № 1058-IV.

Наведене підтверджує висновок, до якого дійшов і Третій апеляційний адміністративний суд у постанові від 23 березня 2026 року у справі № 160/3030/25: з дати набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 в Україні одночасно діють дві норми, які регламентують правила призначення пенсії за віком на пільгових умовах, - стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та частина друга статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, і ці норми містять різні правила щодо параметра вікового цензу.

У справі, що розглядається, розбіжність вікового цензу становить 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII проти 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Вирішення колізії, за якої дві чинні норми одночасно по-різному регулюють ті самі відносини, здійснюється на користь особи. До спірних відносин не може бути застосовано припис пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у частині вікового цензу, оскільки його зміст у цій частині відтворює норму, визнану неконституційною щодо осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивачка, яка працювала на посадах, передбачених Списками, до 1 квітня 2015 року, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 після досягнення 50 років за наявності страхового стажу не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Два з трьох елементів цього складу є безспірними і визнані самим органом, що призначає пенсію.

Позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на 07.11.2025 їй виповнилося 50 років; станом на 07.12.2025 - 50 років 01 місяць; станом на дату звернення із заявою 26.12.2025 - 50 років 01 місяць 19 днів. Саме така величина зазначена і в оскаржуваному рішенні від 01.01.2026 № 047050034652.

За розрахунком самого органу, що призначає пенсію, відображеним в оскаржуваному рішенні та у довідці за формою РС-право, страховий стаж позивачки становить 26 років 07 місяців 11 днів, що перевищує потрібні 20 років.

Спірним залишається лише третій елемент - наявність не менше 10 років стажу на роботах за Списком № 2.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону № 1058-IV «страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування».

Заключне застереження цієї норми про дані реєстру застрахованих осіб є чинним з 2021 року. У відзиві цю норму відтворено без нього, у застарілій редакції, що й зумовило хибний підхід органу до оцінки поданих документів.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних інформаційних систем підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Довідка за формою ОК-5, сформована самим Пенсійним фондом України 25.12.2025, тобто напередодні звернення позивачки із заявою, містить помісячні та річні коди підстави обліку спеціального стажу за страхувальником з ідентифікаційним кодом 05393043 з посиланнями на конкретні накази про атестацію робочих місць. Ці відомості є даними реєстру застрахованих осіб у розумінні частини другої статті 24 Закону № 1058-IV і пункту 3 Порядку № 637 та є письмовим доказом у значенні статей 72 і 74 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ані оскаржуване рішення, ані відзив не містять жодної згадки про ці відомості власного реєстру органу і не пояснюють, чому вони не були покладені в основу обчислення спеціального стажу. Обов`язок обчислити стаж передусім за даними системи персоніфікованого обліку та реєстру застрахованих осіб покладено на територіальний орган Пенсійного фонду безпосередньо законом, і цього обов`язку орган не виконав. Саме тому покликання на комісії з питань підтвердження стажу роботи не може виправдати відмову: звернення до такої комісії є додатковим механізмом, а не заміною передбаченого законом обчислення стажу за даними реєстру.

Оскаржуване рішення не конкретизує періоду, у зарахуванні якого до пільгового стажу відмовлено, і не містить жодного розрахунку спеціального стажу - ані за Списком № 2, ані за Списком № 1. Формулювання «пільговий стаж особи не підтверджений» без зазначення періодів, кодів і підстав не дає змозі особі зрозуміти, які саме відрізки її трудової діяльності орган оцінив і з яких мотивів відхилив. Таке рішення не відповідає критерію обґрунтованості, тобто ухвалення рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття (пункт 3 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Крім того, орган не застосував пункт «б» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до 01.04.2015, попри обов`язковість Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, і визначив право позивачки виключно за віковим цензом 55 років.

Не може бути підставою для відмови і покликання на відсутність уточнюючої довідки підприємства. Пункт 10 Порядку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, вимагає подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, «у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах», уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637. Уточнююча довідка, таким чином, потрібна не завжди, а лише за умови відсутності відповідних відомостей у трудовій книжці.

Трудова книжка позивачки НОМЕР_1 такі відомості містить: запис № 8 прямо називає розділ III, підрозділ 3, позицію 3.3а Списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, і наводить підставу - постанову від 03.09.2012 № 461, тобто акт роботодавця про результати атестації робочих місць за умовами праці працівників сортопрокатного цеху, копія якого є в матеріалах справи.

Суд водночас не погоджується з покликанням позивачки на абзац сьомий пункту 20 Порядку № 637. Ця норма дозволяє підтверджувати стаж роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, за даними реєстру застрахованих осіб лише у разі, коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на територіях, зазначених в абзаці другому пункту 18 цього Порядку, тобто на тимчасово окупованих територіях, у районах воєнних (бойових) дій та в інших визначених там випадках; позивачка навела цю норму без наведеної умови, а місто Кам`янське до відповідних територій не належить. Належною правовою підставою для врахування даних реєстру в цій справі є частина друга статті 24 Закону № 1058-IV і пункт 3 Порядку № 637, а також статті 72 і 74 Кодексу адміністративного судочинства України щодо письмових доказів.

Помилковим є і наведене в позовній заяві покликання на акт Кабінету Міністрів України, яким затверджено порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, як на джерело Списку № 2. У період роботи позивачки Список № 2 було затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, розділ II якого містить позицію 2040300а-15880 «Оператори постів управління, машиністи-оператори головних постів механізованих ножиць, машиністи-оператори постів управління», а з 16.01.2003 - постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, у Списку № 2 якої розділ III, підрозділ 3, позиція 3.3а містить професію «оператори постів керування», а у Списку № 1 та сама позиція - «оператори постів керування, зайняті на гарячих роботах». Постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 втратила чинність 03.08.2016, тобто вся спірна робота припала на період її чинності. Згідно з пунктом 3 Порядку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

Наведене дає підстави для висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.01.2026 № 047050034652 прийнято без урахування даних власного реєстру органу, без розрахунку спеціального стажу і без застосування норми, яка підлягала застосуванню, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Визначаючи спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що суд не підміняє собою орган, який призначає пенсію, і не обчислює стаж замість нього, а також з того, що зміст поновлення права має відповідати ступеню з`ясованості обставин.

За даними реєстру застрахованих осіб спеціальний стаж позивачки за страхувальником 05393043 зафіксовано за 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004 роки та за 2010, 2011, 2012 і 2013 роки. Ці відомості жодним іншим документом справи не спростовуються і узгоджуються з архівною довідкою та трудовою книжкою щодо посад, які позивачка обіймала у ці періоди (оператор поста керування сортопрокатного цеху з 01.11.1999 та оператор поста керування на гарячій ділянці робіт з 25.01.2012). Ці періоди є безспірними і підлягають зарахуванню.

Натомість щодо 2005, 2006 і 2007 років у документах самого органу наявна внутрішня суперечність. Довідка за формою ОК-5 фіксує за ці роки спеціальний стаж за страхувальником 05393043, тоді як довідка за формою РС-право відносить період з 18.04.2005 по 17.04.2008 до догляду за пенсіонером за іншим страхувальником - з ідентифікаційним кодом 03192543. За 2008 і 2009 роки записів про спеціальний стаж у реєстрі немає взагалі, при тому що позивачка вважає період своєї роботи безперервним, а довідка за формою РС-право за час з 22.04.2008 по 28.02.2010 не містить жодного періоду. Цю суперечність, яка виникла в межах документів органу, суд не може усунути власним обчисленням: її з`ясування потребує дослідження первинних документів і належить до компетенції органу, що призначає пенсію.

За таких обставин належним способом захисту є зобов`язання відповідача зарахувати безспірні періоди та повторно розглянути заяву позивачки (в частині періоду з 01.01.2005 по 31.12.2009).

Оскільки тривалість спеціального стажу визначається не календарно, а за фактично підтвердженими даними обліку, суд зобов`язує зарахувати відповідні періоди роботи у тривалості, зафіксованій у реєстрі застрахованих осіб за кодами підстави обліку спеціального стажу, а не за календарною тривалістю періоду. З цієї ж причини суд не покладає в основу рішення наведені в позовній заяві величини пільгового стажу (12 років 02 місяці 23 дні та 13 років 10 місяців 28 днів): це календарні суми періодів роботи, а не фактично підтверджений спеціальний стаж. Тривалість за Списком № 1 у позовній заяві до того ж наведено двічі по-різному.

Суд звертає увагу органу, що призначає пенсію, і на ту обставину, що записи про спеціальний стаж за грудень 2014 року та серпень 2017 року припадають на час, коли позивачка, за даними архівної довідки і трудової книжки, працювала машиністом насосних установок цеху водопостачання, тобто на посаді, яка дає право на пенсію на загальних умовах. Ці записи суд до зарахування не включає; питання про їх походження підлягає з`ясуванню органом під час повторного розгляду заяви.

Вирішуючи питання про належного відповідача за вимогами про вчинення дій, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів та електронну пенсійну справу. Саме в такому порядку заяву позивачки від 26.12.2025 опрацьовувало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке й ухвалило оскаржуване рішення.

Абзацом першим пункту 4.10 цього ж Порядку передбачено, що після призначення, перерахунку пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший вид електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем фактичного проживання особи для здійснення виплати пенсії. Відмова у призначенні пенсії до цього переліку не входить, а отже, підстав для передання справи до органу за місцем проживання позивачки не виникло.

Наведене спростовує і твердження про вичерпання функцій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області з прийняттям рішення про відмову: саме цей орган розглядав заяву позивачки, саме він ухвалив рішення, яке скасовується цим рішенням суду, і саме він залишається органом, що призначає пенсію за цією заявою, доки її розгляд не завершиться призначенням пенсії або іншою з підстав, передбачених пунктом 4.10 Порядку № 22-1.

Відповідно, вимоги про зарахування періодів роботи до пільгового стажу та про призначення і виплату пенсії, які позивачка адресувала Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, є такими, що заявлені до неналежного відповідача. Цей орган заяву позивачки не розглядав, оскаржуваного рішення не ухвалював і повноважень щодо його виконання не має. У задоволенні позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області належить відмовити, а відповідні обов`язки покласти на Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області як на орган, який розглядав заяву і ухвалив оскаржуване рішення.

Не підлягає задоволенню і вимога про зобов`язання призначити та виплатити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2, починаючи з 26.12.2025.

Право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виникає лише за сукупності трьох умов: досягнення 50 років, наявності не менше 20 років стажу роботи та наявності не менше 10 років стажу на роботах за Списком № 2. Дві перші умови встановлено, третя на цей час залишається невизначеною: обчислення спеціального стажу орган не проводив узагалі, а частина періодів (2005-2009 роки) потребує повторного розгляду через суперечність у документах органу. Суд не може підмінити орган і самостійно обчислити спеціальний стаж, а без такого обчислення висновок про наявність необхідних 10 років був би передчасним. Зобов`язання призначити пенсію за таких умов означало б вирішення питання, яке належить до дискреції органу і яке фактично не досліджувалося.

Не підлягає задоволенню і вимога про зарахування спірних періодів у їх календарних межах - з 01.11.1999 по 24.01.2012 та з 25.01.2012 по 30.09.2013. Спеціальний стаж обчислюється за фактично підтвердженими даними обліку, а реєстр застрахованих осіб містить за окремі місяці цих періодів неповну кількість днів, за окремі роки - лише частину місяців, а за 2008-2009 роки записів не містить узагалі. Зарахування цих періодів календарно означало б установлення судом тривалості стажу всупереч наявним обліковим даним.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні; жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1331 грн 20 коп. З огляду на обсяг задоволених вимог на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01 січня 2026 року № 047050034652 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, періоди її роботи в Публічному акціонерному товаристві «Дніпровський металургійний комбінат» (ідентифікаційний код 05393043) з 01 листопада 1999 року по 31 грудня 2004 року та з 01 січня 2010 року по 30 вересня 2013 року - у тривалості, зафіксованій за ці періоди в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за кодами підстави обліку спеціального стажу, із взаємним зарахуванням періодів роботи за Списком № 1 до стажу роботи за Списком № 2.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 26 грудня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова