Ухвала суду № 140707258, 19.10.2026, Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 188/207/26

Провадження № 1-кп/188/400/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Петропавлівка Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12025041530000237 від 08.10.2025р. відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, -

за участю прокурора: ОСОБА_4

за участю захисника в режимі відеоконференції: ОСОБА_5

за участю обвинуваченого: ОСОБА_3

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт № 12025041530000237 від 08.10.2025р. відносно ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , посилаючись на те, що існують ризики, які передбачені ст. 177 КПК України. На сьогоднішній день вказані ризики не зникли і не зменшились, отже продовжують існувати, в зв`язку з чим прокурор просить задовольнити клопотання, яке мотивоване тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, обвинувачений може змінити місце фактичного мешкання. Ризик незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадження підтверджується тим, що обвинувачений ознайомлений з матеріалами кримінального провадження і має доступ до анкетних даних свідків та понятих, може намагатись впливати на свідків, тим самим намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення. Крім того, обвинувачений, перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. Крім того, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений ніде не працює, не має сталих соціальних зв`язків, не має стабільного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що вказує на можливість повторного вчинення ним кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів із метою заробітку грошових коштів.

Захисник ОСОБА_5 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, посилаючись на ті обставини, що прокурором не додано до клопотання жодного доказу на підтвердження існування ризиків, зазначених в клопотанні.

Обвинувачений ОСОБА_3 повністю підтримав думку захисника.

Згідно ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Вирішуючи питання про продовження ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частина 2 ст. 177 КПК України зазначає, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:

1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується;

3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого;

4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців;

5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання;

6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого;

7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого;

8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого;

9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше;

10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення;

11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини;

12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Продовжуючи обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а саме: запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, чим перешкоджати здійсненню провадження у справі, незаконно впливати на свідків і продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Розглядаючи доведеність наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 8 років, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винним, останній може переховуватись від суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення. Так, обвинувачений може змінити місце фактичного мешкання. Ризик незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадження підтверджується тим, що обвинувачений ознайомлений з матеріалами кримінального провадження і має доступ до анкетних даних свідків та понятих, може намагатись впливати на свідків, тим самим намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення. Крім того, обвинувачений, перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може вчинити дії, направлені на примушення до зміни наданих раніше свідчень допитаними особами. Крім того, обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений ніде не працює, не має сталих соціальних зв`язків, не має стабільного джерела доходу, обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, що вказує на можливість повторного вчинення ним кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів із метою заробітку грошових коштів.

Стороною захисту не надані будь-які докази щодо доцільності обрання більш м`якого застосування запобіжного заходу, а також зменшення розміру застави.

Крім того судом береться до уваги, що у контексті практики ЄСПЛ ризик втечі підозрюваного, обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Заслухавши доводи захисника щодо необґрунтованості клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає їх такими, що не є переконливими при розгляді вказаного клопотання.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, для застосування обвинуваченій менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів, без зменшення розміру застави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177,182-183, 331, 369, 372 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Продовжити запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою по кримінальному провадженню № 12025041530000237 від 08.10.2025р. строком на 60 (шістдесят) днів з 15:00 год. 19.10.2026 року до 15:00 год. 17.12.2026 року включно.

Визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн. 00 коп.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у вказаному розмірі протягом дії ухвали.

При внесенні визначеної судом суми застави, обвинувачений підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_3 покласти такі обов`язки:

Прибувати за кожною вимогою до суду;

Не відлучатися з населеного пункту, в якому мешкає, без письмового дозволу суду;

Утримуватися від спілкування зі свідками у цьому кримінальному провадженні;

Повідомляти суд про зміну свого місця проживання або роботи;

Здати на зберігання до органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, які надають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі якщо він не з`явиться за викликом до суду з неповажних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або порушить інші покладені на нього судом обов`язки застава звертається в дохід держави.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1