Ухвала суду № 140703835, 16.10.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 756/8220/26

Провадження № 2/727/3342/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді: Літвінової О.Г.

за участю секретаря судового засідання: Гавалешко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №756/8220/26 за первісним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Опришко Едіта Василівна до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Козинської селищної ради про визначення місця проживання дитини та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Винту Світлана Борисівна до ОСОБА_2 , третя особа: Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей, -

сторони цивільного провадження:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом Волос Н.О.

представник позивача за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом Опришко Е.В.

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1

представник відповідача за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом Винту С.Б.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці перебуває цивільна справа за первісним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Опришко Едіта Василівна до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Винту Світлана Борисівна до ОСОБА_2 , третя особа: Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей.

Ухвалою суду від 22.07.2026 року провадження у справі було відкрито та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

12.08.2026 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Винту Світлана Борисівна до ОСОБА_2 , третя особа: Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей та одночасно з нею подано заяву про забезпечення позову..

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив про те, що він з відповідачкою за даним позовом зареєстрували шлюб 24 липня 2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено актовий запис №1130.

Вказав що від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також зазначив, що з вересня 2025 року відповідачка без його згоди перевезла дітей до м. Києва.

В подальшому 19 грудня 2025 року відповідачка привезла дітей до Чернівців та передла їх йому, мотивуючи, що зараз канікули і діти в цей час проведуть з ним та його сім`єю. Як з`ясувалося з того, що розповідали діти, вони навчалися в ліцеї №100 «Поділ» м. Києва. Крім того, у них за три з половиною місяці проживання у Києві помінялося 5 нянек. Відповідачка залишила дітей на незнайомих їм жінок і по декілька днів була відсутня.

В подальшому вирішив, що діти мають залишитись з ним в м. Чернівці, в безпечній та комфортній обстановці. Вони були записані в ліцей № 7 м. Чернівці, неподалік від їхнього місця проживання. з молодшим сином усі зимові канікули займалась вчитель, щоб підтягнути його і, щоб він навчався в другому класі.

Вважає, що у місті Київ об`єктивно існує загроза життю та здоров`ю дітей через численні повітряні атаки.

А тому просив, тимчасово до винесення судом рішення по суті в справі за його позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Служба у справах дітей Чернівецької міської ради визначити місце проживання малолітніх: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з ним, їх батьком ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 . Заборонити відповідачці ОСОБА_2 : змінювати місце проживання дітей, змінювати навчальний заклад, вивозити дітей за межі міста Чернівці без його письмової згоди.

Заявник та його представник в судовому засіданні підтримали подану заяву та просили задовольнити.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом та її представник в судовому засіданні, заперечували щодо задоволення заяви, просили відмовити в її задоволенні.

Перевіривши подану заяву про забезпечення позову, дослідивши доводи заявника та матеріали цивільної справи, суд виходить з необхідності дотримання балансу між правом особи на судовий захист та засадами цивільного процесу щодо допустимості й співмірності заходів забезпечення позову.

Суд приймає до уваги, що позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову наявністю спору між батьками щодо реалізації батьківських прав, посилається на існування ризику зміни відповідачем місця проживання дитини та вчинення психологічного тиску на позивача, що, на думку останньої, може ускладнити виконання майбутнього судового рішення та негативно вплинути на забезпечення найкращих інтересів дитини.

Разом з тим, при вирішенні питання про забезпечення позову суд зобов`язаний оцінити не лише сам факт існування спору між сторонами, а й наявність реальної загрози істотного ускладнення або неможливості виконання можливого рішення суду у разі задоволення позову, а також відповідність обраного заявником заходу забезпечення позову заявленим позовним вимогам і його тимчасовий характер.

Суд також враховує, що в межах розгляду заяви про забезпечення позову не допускається фактичне вирішення спору по суті або попереднє визначення способу реалізації батьківських прав, які є предметом основних позовних вимог та підлягають встановленню судом за результатами повного і всебічного розгляду справи з урахуванням доказів та висновку органу опіки та піклування.

З огляду на викладене, суд переходить до оцінки доводів заявника з точки зору вимог цивільного процесуального закону та практики Верховного Суду і Європейського суду з прав людини щодо підстав, меж і допустимості застосування заходів забезпечення позову.

Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 3 ст. 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Крім цього, згідно із вимогами ч. 1, 2 ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Як зазначено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20.07.2023 року у справі № 128/214/21 (провадження № 61-5401св23): «Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його суть полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає рівною мірою інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а має на меті лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

У разі вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Суд приймає до уваги, що заходи забезпечення позову, що полягають у визначенні місця проживання малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання заявника, за своєю правовою природою спрямовані на збереження існуючого становища сторін до вирішення спору по суті та запобігання можливому ускладненню виконання майбутнього судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), практика якого відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зазначає, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16.07.2015 року у справі за заявою «Mamchur v. Ukraine», № 10383/09, § 100).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року у справі за заявою «Hant v. Ukrainе», № 31111/04, § 54).

Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що батько, який на час вирішення справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25.11.2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17.05.2021 року у справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15.09.2021 року у справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), від 29.09.2021 року у справі № 490/1087/21 (провадження № 61-12931св21), від 31.08.2022 року у справі № 545/3933/21 (провадження № 61-6056св22).

Разом з тим, результат аналізу норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.03.2024 року у справі № 607/7767/22, провадження № 61-3947св23).

Окремо суд наголошує, що згідно з вимогами ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

За змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є визначення місця проживання малолітніх дітей.

У конкретній справі за змістом заяви про забезпечення позову вбачається, що позивачем ініціюється питання забезпечення позову шляхом визначення місця проживання малолітньої дитини, за адресою заявника до набрання рішенням суду законної сили.

При цьому, визначення місця проживання малолітньої дитини, є предметом судового розгляду, та ухвалення судом такого рішення можливе лише за результатом розгляду відповідних позовних вимог.

Відтак, визначення місця проживання малолітніх дітей, за адресою заявника є по суті підміною рішення суду за пред`явленимм зустрічною позовною заявою а тому суд вважає, що по суті обраний позивачем вид забезпечення позову є тотожним позовним вимогам за зустрічним позовом.

Окремо слід зазначити про те, що стороною позивача за зустрічним позовом по цій справі не доведено достатніми доказами те, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим позивачем за зустрічним позовом способом може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Дитина, на час звернення до суду, проживає із батьком. Рішенням суду місце проживання дитини не визначено.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. 149-153, 157, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі №756/8220/26 за первісним позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Опришко Едіта Василівна до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Подільської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дитини та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Винту Світлана Борисівна до ОСОБА_2 , третя особа: Служби у справах дітей Чернівецької міської ради про визначення місця проживання малолітніх дітей - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Чернівецького апеляційного суду. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: О.Г. Літвінова