Рішення № 140701727, 06.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2334/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Деркач П.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Владлен" (40000, м. Суми, вул. Козацький Вал, б. 2Б, кім. 222)доТовариства з обмеженою відповідальністю "Девіант" (61110, м. Харків, вул. В. Івасюка (Волховська), б. 14)простягнення 747572,31 грн.за участю представників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Владлен" з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіант", в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у сумі 747572,31 грн, що складаються з 603760,00 грн заборгованості, 34736,88 грн пені, 60376,00 грн штрафу, 34736,88 грн 3% річних та 13962,55 грн інфляційних втрат. Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача своїх зобов`язань за договором поставки №96 від 17.05.2025 в частині здійснення повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Також до стягнення заявлені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 11213,58 грн. та 10000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.07.2026 у справі № 922/2334/26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 28.07.2026 о 10:20.

24.07.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи (вх. №18083), яку досліджено та приєднано до матеріалів справи.

27.07.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №18267).

28.07.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені, штрафу та 30% річних (вх. №18345), яке досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.07.2026 у справі № 922/2334/26 клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (вх. №18267 від 27.07.26) задоволено та відкладено підготовче засідання на 18.08.2026 о 10:40.

10.08.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог (вх. №19523).

10.08.2026 через загальний відділ діловодства суду через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру пені, штрафу та відсотків (вх. №19536), які досліджено та приєднано до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.08.2026 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. №19523 від 10.08.2026) до розгляду та подальший розгляд справи постановлено здійснювати з її урахуванням, закрито підготовче провадження та призначити справу № 922/2334/26 до судового розгляду по суті на 15.09.2026 об 11:00 год.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.09.2026 у справі № 922/2334/26 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 06.10.2026 об 11:00.

Позивач в судове засідання 06.10.2026 не з`явився, разом з тим подав заяву про проведення судового засідання без участі позивача (вх. №24334 від 02.10.2026).

Відповідач в судове засідання 06.10.2026 не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

У даному разі, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому зазначає про те, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Владлен» (ЄДРПОУ 21126662) є постачальником оливок для Товариства з обмеженою відповідальністю 'Девіант та постачання товару (оливок) відбувалось на підставі Договору поставки № 96 від 17.07.2025, та згідно видаткової накладної № 688 від 08 квітня 2026 р. на загальну суму 662 256 грн. 00 коп. (з ПДВ) і видаткової накладної № 694 від 09 квітня 2026 р. на загальну суму 441 504 грн. 00 коп. (з ПДВ) та відповідними товарно-супровідними накладними.

Так, позивачем у позові зазначено про те, що, відповідачем (покупцем), у порушення умов Договору, не сплачено за отриманий товар в повному обсязі, на досудову претензію відповіді покупець не надав, вимоги претензії виконав лише частково, що зумовило звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до умов Договору поставки № 96 від 17.07.2025, позивач (продавець) зобов`язався передати у власність відповідача (покупця) продукцію (продукти для хлібного і кондитерського виробництва та інші продукти харчування) на умовах встановлених Договором.

Відповідно до п.4.4. Договору, поставка товару може здійснюватися партіями. Про поставку відповідної партії товару сторони оформляються видаткову накладну, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з п.5.1. Договору, приймання товару здійснюється відповідно до вимог Інструкцій № П-6 і № П-7, регламентуючими порядок приймання продукції за кількістю і якістю.

Відповідно до п.3.5. Договору, покупець зобов`язаний оплатити поставку товару за попередньою оплатою. За зверненням покупця, товар було поставлено з умовою оплати в день відвантаження.

Так, позивачем у позові зазначено, що позивачем (продавцем) було поставлено, а відповідачем (покупцем) товар відповідно до видаткової накладної № 688 від 08 квітня 2026 р. (оливки чорні без кісточки (180/200), Nile Garden..банка А12-4, 1кг/6шт у короб/ Єгипет 2005700000) кількість 756, сума без ПДВ 275940.00 грн.) та (оливки зелені без кісточки (180/200), Nile Garden..банка А12-4, 1кг/6шт у короб/ Єгипет 2005700000) кількість 756, сума без ПДВ 275940.00 грн.) всього на загальну суму 662 256 грн. 00 коп. (з ПДВ).

Товар за вказаною накладною було доставлено відповідно до товарно-транспортної накладної №688 від 08.04.2026, товар прийнято за підписом директора ТОВ Девіант.

Також, позивачем (продавцем) було поставлено, а відповідачем (покупцем) товар відповідно до видаткової накладної № 694 від 09 квітня 2026 р. (оливки чорні без кісточки (180/200), Nile Garden..банка А12-4, 1кг/6шт у короб/ Єгипет 2005700000) кількість 504, сума без ПДВ 183960.00 грн.) та (оливки зелені без кісточки (180/200), Nile Garden..6aHKa А12-4, 1кг/6шт у короб/ Єгипет 2005700000) кількість 504, сума без ПДВ 183960.00 грн.) всього на загальну суму 441 504 грн. 00 коп. (з ПДВ).

Товар за вказаною накладною було доставлено згідно товарно-транспортної накладної №694 від 09.04.2026, товар прийнято за підписом директора ТОВ Девіант.

Отже, продавцем було поставлено товар на загальну суму 1103760,00 грн.

Позивачем у позові зазначено що відповідачем, у порушення Договору, не було здійснено оплату товару у повному обсязі на суму, вказану у видаткових накладних, натомість, оплата відбувалась частинами, про що згоди постачальника не було (одностороння зміна зобов`язання), а саме: 02.05.2026 сплачено 150 000 грн.; 11.05.2026 було сплачено 100 000 грн.; 22.05.2026 сплачено 50000 грн.; 25.05.2026 було сплачено 50000 грн.; 27.05.2026 сплачено 50000 грн.; 03.06.2026 було сплачено 50 000 грн.; 05.06.2026 сплачено частково 50 000 грн.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків між сторонами, станом на 18.06.2026, який складено односторонньо продавцем, заборгованість відповідача перед позивачем становить 553760,00 грн., яку позивачем заявлено до стягнення в судовому порядку.

Враховуючи прийняту судом заяву про зменшення розміру позовних вимог, сума боргу, яку позивач просить суд стягнути з відповідача становить 697572,31 грн.

Такі обставини на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту шляхом вжиття наведених у позові способів захисту права.

Відповідач проти заявленої до стягнення заборгованості не заперечив, разом з тим, заперечив проти заявлених до стягнення 30 % річних, пені та штрафу посилаючись на те, що відповідно до змісту видаткової накладної № 688 від 08.04.2026 та видаткової накладної № 694 від 09.04.2026 убачається, що поставка наведеного в них товару здійснена в рамках Договору № 28 від 02.01.2026. Разом з тим, копії Договору № 28 від 02.01.2026 матеріали справи не містять та до позовної заяви вона додана не була, за вказаних обставин неможливо пересвідчитись в тому чи було між позивачем та відповідачем погоджено умови щодо можливості нарахування пені, штрафу та 30 % річних (збільшеного розміру відсотків річних). Відповідачем у клопотанні (а.с. 75-81) зазначено, що у позовній заяві позивач стверджує, що товар поставлявся нібито на виконання Договору № 96 від 17.07.2025, при цьому позивач зазначає, що нібито в січні 2026 року він направляв на адресу відповідача договір з ідентичними умовами поставки, проте відповідач не повернув підписаний примірник, у зв`язку з цим, сторони продовжили діяти на підставі Договору поставки № 96 від 17.07.2025. Однак, доказів на підтвердження вказаних обставин Позивачем до матеріалів справи не надано, з огляду на зазначене, твердження Позивача про те, що під час поставки товару за вказаними видатковими накладними сторони нібито керувались умовами Договору № 96 від 17.07.2025 є не підтвердженим. Таким чином, на переконання відповідача, в матеріалах справи відсутні докази для підтвердження законності підстав нарахування позивачем пені в розмірі 34 736,88 грн.; штрафу в розмірі 60376,00 грн. та 30 % річних в розмірі 34736,88 грн., з огляду на що, відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до положень частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частин 2, 3 статті 180 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

У статті 643 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Якщо пропозицію укласти договір, в якій не вказаний строк для відповіді, зроблено у письмовій формі, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь протягом строку, встановленого актом цивільного законодавства, а якщо цей строк не встановлений, - протягом нормально необхідного для цього часу (частина 2 статті 644 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Суд виходить із того, що для надання документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські відносини, що виникли за конкретним правочином, укладеним між сторонами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що:

- Позивачем (продавцем) було поставлено, а відповідачем (покупцем) товар відповідно до видаткової накладної № 688 від 08 квітня 2026 р. (оливки чорні без кісточки (180/200), Nile Garden.банка А12-4, 1кг/6шт у короб/ Єгипет 2005700000) кількість 756, сума без ПДВ 275940.00 грн.) та (оливки зелені без кісточки (180/200), Nile Garden..банка А12-4, 1кг/6шт у короб/ Єгипет 2005700000) кількість 756, сума без ПДВ 275940.00 грн.) всього на загальну суму 662 256 грн. 00 коп. (з ПДВ). Відповідно до видаткової накладної № 688 від 08.04.2026 убачається, що поставка наведеного в ній товару здійснена в рамках Договору № 28 від 02.01.2026. Товар за вказаною накладною було доставлено відповідно до товарно-транспортної накладної №688 від 08.04.2026, товар прийнято за підписом директора ТОВ Девіант.

- Позивачем (продавцем) було поставлено, а відповідачем (покупцем) товар відповідно до видаткової накладної № 694 від 09 квітня 2026 р. (оливки чорні без кісточки (180/200), Nile Garden..банка А12-4, 1кг/6шт у короб/ Єгипет 2005700000) кількість 504, сума без ПДВ 183960.00 грн.) та (оливки зелені без кісточки (180/200), Nile Garden..6aHKa А12-4, 1кг/6шт у короб/ Єгипет 2005700000) кількість 504, сума без ПДВ 183960.00 грн.) всього на загальну суму 441 504 грн. 00 коп. (з ПДВ). Відповідно до видаткової накладної № 694 від 09.04.2026 убачається, що поставка наведеного в ній товару здійснена в рамках Договору № 28 від 02.01.2026. Товар за вказаною накладною було доставлено згідно товарно-транспортної накладної №694 від 09.04.2026, товар прийнято за підписом директора ТОВ Девіант.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем договором поставки №96 від 09.04.2026, копію якого було надано разом з позовною заявою.

В матеріалах справи відсутні та сторонами не надано копію примірника укладеного між сторонами договору поставки № 28 від 02.01.2026 року.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд виходить із того, що для надання документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські відносини, що виникли за конкретним правочином, укладеним між сторонами.

Як було зазначено вище, статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У даному конкретному випадку, надані позивачем докази (видаткові наклатні, товарно-транспортні накладні) свідчить про укладення між сторонами спору договору у спрощений спосіб.

Отже, з урахуванням вищенаведених обставин та норм права, суд відзначає, що між сторонами спору укладено господарський договір у спрощений спосіб, що відповідає вимогам чинного законодавства України, оскільки правочин між сторонами може бути укладений в будь-який спосіб і сторони вільні у виборі форми правочину.

Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором поставки, а тому, права і обов`язки сторін регулюються, у тому числі, нормами § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України (чинного на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Як зазначалося вже судом вище, позивачем (продавцем) було поставлено, а відповідачем (покупцем) товар відповідно до видаткової накладної № 688 від 08 квітня 2026 р. (оливки чорні без кісточки (180/200), Nile Garden..банка А12-4, 1кг/6шт у короб/ Єгипет 2005700000) кількість 756, сума без ПДВ 275940.00 грн.) та (оливки зелені без кісточки (180/200), Nile Garden..банка А12-4, 1кг/6шт у короб/ Єгипет 2005700000) кількість 756, сума без ПДВ 275940.00 грн.) всього на загальну суму 662 256 грн. 00 коп. (з ПДВ). Товар за вказаною накладною було доставлено відповідно до товарно-транспортної накладної №688 від 08.04.2026, товар прийнято за підписом директора ТОВ Девіант. Також, позивачем (продавцем) було поставлено, а відповідачем (покупцем) товар відповідно до видаткової накладної № 694 від 09 квітня 2026 р. (оливки чорні без кісточки (180/200), Nile Garden..банка А12-4, 1кг/6шт у короб/ Єгипет 2005700000) кількість 504, сума без ПДВ 183960.00 грн.) та (оливки зелені без кісточки (180/200), Nile Garden..6aHKa А12-4, 1кг/6шт у короб/ Єгипет 2005700000) кількість 504, сума без ПДВ 183960.00 грн.) всього на загальну суму 441 504 грн. 00 коп. (з ПДВ). Товар за вказаною накладною було доставлено згідно товарно-транспортної накладної №694 від 09.04.2026, товар прийнято за підписом директора ТОВ Девіант.

При цьому відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і відповідає вимогам статті 9 вказаного Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Також до матеріалів справи не надано доказів щодо наявності претензій відповідача по кількості та якості поставленого позивачем товару.

Протягом розгляду справи судом жодних заперечень з приводу отримання товару за вищевказаними видатковими накладними відповідачем також не заявлено.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов`язань за ним.

Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов`язку продавця за договором поставити товар відповідає обов`язок покупця оплатити вартість цього товару.

Відповідно до положень статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина 1 статті 509 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Слід відзначити, що в силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги в частині заявленої до стягнення заборгованості у розмірі 553760,00 грн. підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені у розмірі 34736,88 грн. та штрафу у розмірі 60376,00 грн., суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою притриманням, завдатком. У свою чергу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

При цьому, законом передбачена обов`язкова письмова форма правочину щодо забезпечення виконання зобов`язань (ч. 1 ст. 547 ЦК України), наслідком недодержання якої є нікчемність правочину (ч. 2 ст. 547 ЦК України).

Втім оскільки у даному разі сторонами не додержані вимоги закону щодо письмової форми відповідальності відповідача відсутні підстави для стягнення 34736,88 грн. пені та 60376,00 грн. штрафу, у зв`язку з чим, суд відмовляє в їх задоволенні.

Щодо заявлених до стягнення 30 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 34736,88 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13962,55 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимога позивача щодо стягнення відсотків річних у розмірі 30 % із посиланням на умовами п. п.6.6. Договору поставки №96 від 17.07.2025 є необґрунтованою, тому судом така відхиляється.

Здійснивши перевірку нарахувань відсотків річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, суд констатує, що належними до стягнення з відповідача 3 % річних становлять 3473,69 грн. та інфляційні втрати у розмірі становлять у розмірі 13344,83 грн. В решті суд відмовляє.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з підстав, наведених вище.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Девіант" (61110, м. Харків, вул. В. Івасюка, б. 14; код ЄДРПОУ 44999773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Владлен" (40000, м. Суми, вул. Козацький Вал, б. 2Б, кім. 222; код ЄДРПОУ 21126662) - 553760,00 грн. заборгованості; 3473,69 грн. 3% річних; 13344,83 грн. інфляційних втрат та 8558,67 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому статтями 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "16" жовтня 2026 р.

СуддяЄ.М. Жиляєв