Рішення № 140701637, 07.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/158/26

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.

за участі секретаря судового засідання Касюдик О.О.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Сталь"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер - Ленд"

про стягнення 5 732 019,56 грн (сума основного боргу в розмірі 4 031 221,96 грн; інфляційне збільшення в розмірі 322 657,03 грн; пені у розмірі 804 572,30 грн; 3% річних у розмірі 87 408,56 грн; 10% неустойки в розмірі 486 159,71 грн (з урахуванням змінених та збільшених розміру позовних вимог)

за участі представника позивача: Єленич О.В., адвокат (в режимі відеоконференції).

Суть справи:

До Господарського суду Тернопільської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Сталь" до ТОВ "Лезер - Ленд" про стягнення заборгованості.

Судом відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування заявлених вимог, підтриманих у судовому засіданні повноважним представником, позивач посилається на те, що його контрагентом не виконано належним чином умов договору №КС 7-8-25/94 (DAP) від 07.08.2026 в частині вчасної та повної оплати поставленого товару, через що в останнього виникла заборгованість, сума якої з врахуванням пені, 3% річних та інфляційних збитків та 10% неустойки, заявлена до стягнення у судовому порядку.

Позивачем подано також через систему "Електронний суд" додаткові пояснення №18/09 від 18.09.2026, у яких зазначено, зокрема, що після співставлення його розрахунків по Додатку №2 (Специфікації №2), що додавалися до первісного позову від 18.03.2026 року і до заяви про зменшення позовних вимог від 20.04.2026 було сформовано зменшення позовних вимог на 16 375,28 грн. Відмінність між розрахунком від 18.03.2026 та розрахунком від 20.04.2026 склала: інфляційні втрати 3 062,50 грн, 3% річних 1 174,65 грн, пеня 12 138,13 грн. Тобто на загальну суму 16 375,28 грн. Позивач за твердженням його представника, самостійно усунув цю розбіжність, зробив відповідний перерахунок та на цю суму зменшив позовні вимоги. При цьому вказаний недолік не вплинув на суму основного боргу, який по додатку №2, як і раніше становить 425 002,8 грн.

Також позивач звертає увагу, що зменшення позовних вимог на суму 813 999,91 грн було зумовлене отриманням 16.04.2026 від відповідача вимоги про сплату збитків та повернення попередньої оплати №08/04-02 від 08.04.2026 та заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог №08/04-01 від 08.04.2026. Так, у заяві про зарахування, відповідач виявив бажання зарахувати зустрічні однорідні вимоги, в т.ч. суму в розмірі 813 999,91 грн., яка була сплачена ним раніше на підставі рахунку-фактури №2506 від 22.10.2025. А у вимозі про сплату збитків та повернення попередньої оплати №08/04-02 від 08.04.2026 ТОВ "Лезер - Ленд" просив в 7-денний строк здійснити повернення суми в розмірі 813 999,91 грн. Позивач здійснив взаємозалік у вказаний ТОВ "Лезер - Ленд" 7-денний строк з дня отримання листів (листи було отримано 16.04.2026, останній день для здійснення взаємозаліку припадав на 23.04.2026, однак фактично взаємозалік та заяву про зменшення було подано 20.04.2026).

У відзиві на позовну заяву №б/н (вх.№2811) від 09.04.2026 та запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог №07/08-01 від 07.08.2026 відповідач позовні вимоги не визнає. Зазначає, серед іншого, що згідно видаткової накладної №РН-0000055 від 11.09.2025 постачальником було постановлено йому товар загальною вартістю з ПДВ 5 250 002,40 грн. За досягнутими у спірному правочині домовленостями розрахунки за придбані матеріальні цінності проводиться комбінованим способом (попередня оплата та післяплата), оплата з відтермінуванням платежу. Зокрема, учасники договірних відносин домовились про те, що 20 відсотків вартості отриманих ТМЦ, замовник має оплатити з моменту реєстрації постачальником податкової накладної. Всупереч цьому, податкові накладні на всю вартість поставки зареєстровані не були, з огляду на що у відповідача не виникло обов`язку проводити цю оплату. Також, відповідачу через не реєстрацію податкової накладної його контрагентом завдані збитки в сумі 674 599,6 грн.

Відтак, ТОВ Лезер-Ленд вказує, що ним заявою від 26.03.2026 в рахунок зустрічного виконання зобов`язання ТОВ "Континент-Сталь" зараховані 1 488 599,61 грн, як виконання зобов`язання ТОВ "Континент-Сталь" перед ТОВ Лезер-Ленд щодо сплати суми 674 599,6 грн збитків у вигляді незареєстрованого розміру ПДВ та 813 999,91 грн як повернення попередньої оплати за непоставлений товар, в рахунок погашення заборгованості по ВН №РН-0000043 від 28.08.2025.

Представник відповідача у судове засідання не прибула, однак подала через систему "Електронний суд" клопотання №б/н (вх.№8094) від 06.10.2026 про надання доступу до матеріалів електронної справи та відкладення розгляду справи.

У цьому клопотанні, серед іншого, зазначено, що адвокат Лукашова О.Є. є новим представником відповідача, яка потребує доступу до матеріалів справи та розумного часу для їх вивчення і підготовки до участі в судовому засіданні.

Водночас, на переконання суду, зазначені у клопотанні обставини не свідчать про неможливість прибуття у судове засідання представника. При цьому суд звертає увагу, що долучений до клопотання ордер датований 06.05.2026 року, у ньому зазначено найменування довірителя - ТОВ "Лазер-Ленд" в той час, як відповідачем у даній справі виступає ТОВ "Лезер-Ленд". Представник відповідача без зазначення будь-яких поважних причин на те, у судове засідання не прибула, зазначених вище розбіжностей не усунула.

Також, суд зауважує, що клопотання відповідачем подано на стадії розгляду справи по суті, під час дослідження судом доказів. Правова позиція відповідача щодо спірних правовідносин вже є сформованою у заявах по суті справи, що відповідає положенням статті 161 ГПК України. Подання до суду таких заяв під час розгляду справи по суті законодавець не передбачив.

Окрім цього, незважаючи не розгляд цього спору судом протягом тривалого періоду, у судове засідання відповідач забезпечив явку свого представника лише 22 квітня 2026 року. Більше того, 09 вересня 2026 року судом було відкладено розгляд справи по суті, в тому числі для надання можливості відповідачу реалізувати власні процесуальні права належним чином.

Враховуючи викладене та положення ст.ст.13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності учасників судового процесу, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені належні умови для подання відповідних доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення учасникам судового процесу можливості реалізувати власні процесуальні права належним чином.

З наведеного в сукупності, судом у задоволенні заяви відповідача про відкладення судового засідання відмовлено, а спір вирішується за наявними у справі матеріалами за відсутності представника ТОВ Лезер-Ленд.

Розгляд даної справи здійснювався в режимі відеоконференції з технічною фіксацією судового процесу в порядку ст.ст.197, 222 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Континент Сталь" (Постачальник) та ТОВ "Лезер-Ленд" (Замовник (Покупець)) 07.08.2025 було укладено договір поставки товару №КС 7-8-25/94 (DAP) (далі - договір ) згідно з п.1.1 якого його предметом є поставка металопродукції - товару, що належить Постачальнику у власність Замовника. Поставка відбувається у місці, визначеному Замовником (п.3.2 договору ), включає в себе завантаження та транспортування товару.

Точний асортимент, сортамент та кількість товару відображається у заявці Замовника, рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній та/або специфікації до цього договору (п. 1.3 угоди).

У розділі 2 укладеного правочину сторони погодили ціну та порядок розрахунків. Так, ціна поставки товару зазначається у рахунку - фактурі Постачальника та/або специфікації до цього договору. Форма оплати товару за цим договором є попередня оплата поставки замовленого товару у розмірі 100% його вартості. За домовленістю сторін на окрему (мі) партії товару форму оплати може бути змінено і проведено: комбінованим способом (попередня оплата та післяплата); у вигляді післяплати (оплата з відтермінуванням платежу). Зміна форми оплати має бути оформлена шляхом укладення додаткової угоди до цього договору та/або бути відображена у відповідній специфікації. Загальна вартість договору являє собою сумарну вартість усього поставленого за ним товару.

Товар постачається Замовнику окремими партіями, відповідно до його замовлення, оформленого у вигляді письмової заявки, у якій чітко відображаються асортимент, сортамент, кількість, якість та інші технічні умови в залежності від виду металопродукції. Право власності на замовлений товар переходить до Замовника в момент підписання ним видаткової накладної (п.п.3.3, 3.14 угоди).

Згідно з підпунктами 4.1.6 та 4.1.7 п.4.1 спірного правочину Постачальник зобов`язується в установленому Податковим кодексом України порядку та строк зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, а за необхідності рахунок корегування та надати підтвердження Замовнику. У разі порушення взятих на себе зобов`язань компенсувати Замовнику понесені останнім збитки.

Відповідно до п.7.1 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє 1 календарний рік до 4-го серпня 2026 року включно.

За бажанням сторін термін дії договору може бути пролонговано на такий самий строк шляхом укладання відповідної додаткової угоди .

В подальшому сторонами було укладено ряд додатків до договору, а саме:

- додаток №1 "Специфікація №1", у п.2 якого Постачальник зобов`язується поставити товар, а Замовник прийняти товар на суму 2 815 998,72 грн. Прийнявши товар, Замовник зобов`язується оплатити 80% його вартості у день поставки. Загальна вартість товару складає суму 2 815 998,72 грн, у тому числі ПДВ (20%) 469 333,12 грн. Замовник гарантує сплату 20% вартості товару в день реєстрації Постачальником відповідної ПН та РК (п.п. 3, 4, 5 додатку).

- додаток №2 "Специфікація №2", згідно з п.2 якого Постачальник зобов`язується поставити товар, а Замовник прийняти товар на суму 6 125 002,80 грн. Прийнявши товар, Замовник зобов`язується оплатити 80% його вартості 2-го вересня 2025 року. Загальна вартість товару складає суму 6 125 002,80 грн, у тому числі ПДВ (20%) 1 020 833,80 грн. Замовник гарантує сплату 20% вартості товару в день реєстрації Постачальником відповідної ПН та РК (п.п. 3, 4, 5 додатку).

- додаток №3 "Специфікація №2", згідно п.2 якого Постачальник зобов`язується поставити товар, а Замовник прийняти товар на суму 5 250 002,40 грн. Прийнятий товар Замовник зобов`язується оплатити 80% його вартості 12-го вересня 2025 року. Загальна вартість товару складає суму 5 250 002,40 грн, у тому числі ПДВ (20%) 875 000,40 грн. Замовник гарантує сплату 20% вартості товару в день реєстрації Постачальником відповідної ПН та РК (п.п. 3, 4, 5 додатку).

На виконання умов договору поставки №КС 7-8-25/94 (DAP) позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 14 191 003,92 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними:

- №РН-0000020 від 08.08.2025 на суму 2 815 998,72 грн;

- №РН-0000043 від 28.08.2025 на суму 6 125 002,80 грн;

- №РН-0000055 від 11.09.2025 на суму 5 250 002,40 грн.

Судом встановлено, що зазначені вище первинні документи підписані представниками обох сторін без будь-яких зауважень, заперечень чи застережень.

Гарантійним листом №28/08-1 від 28.08.2025 року ТОВ "Лезер-Ленд" гарантувало виконання своїх зобов`язань щодо здійснення оплати на користь ТОВ "Континент Сталь" та зобов`язалось сплатити суму в розмірі 5 104 169 грн відповідно до умов Договору поставки товару № КС 7-8-25/94 від 07.08.2025 та на підставі видаткової накладної № РН-0000043 від 28.08.2025 не пізніше 03 вересня 2025 року.

Гарантійним листом №12/09-1 від 12.09.2025 року ТОВ "Лезер-Ленд" гарантувало виконання своїх зобов`язань щодо здійснення оплати на користь ТОВ "Континент Сталь" та зобов`язалось сплатити суму в розмірі 5 250 002,40 грн відповідно до умов договору та на підставі рахунку-фактури № 2314 від 08.09.2025 не пізніше 30 вересня 2025 року.

Однак, із матеріалів справи слідує, що на виконання досягнутих домовленостей Покупцем було лише частково проведено оплату вартості отриманих ТМЦ на загальну суму 9 329 406,37 грн, що підтверджується наступними платіжними інструкціями: №1045 від 08.08.2025 на суму 2 346 665,60 грн; №1090 від 20.08.2025 на суму 282 740,77 грн; №1157 від 05.09.2025 на суму 2 500 000 грн; №1231 від 19.09.2025 на суму 500 000 грн; №1238 від 22.09.2025 від 1 000 000 грн; №1305 від 03.10.2025 на суму 1 000 000 грн; №1355 від 08.10.2025 на суму 700 000 грн; №1195 від 11.09.2025 на суму 1 000 000 грн.

Крім того, відповідач звернувся до свого контрагента із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог №08/04-01 від 08.04.2026 з проханням зарахувати зустрічні однорідні вимоги, в т.ч. в розмірі 813 999,91 грн, що були сплачені ним раніше на підставі рахунку-фактури №2506 від 22.10.2025 року.

За наслідками розгляду зазначеної заяви позивач щодо проведення такого зарахування в сумі 813 999,91 грн не заперечив. Як наслідок, за доводами ТОВ "Континент Сталь", основний борг відповідача перед ним на час розгляду цієї суперечки судом складає 4 031 221,96 грн, сума якої з врахуванням пені, 3% річних, інфляційних збитків та 10% неустойки заявлена до стягнення у судовому порядку

Дослідивши подані докази та наведені обґрунтування суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України закріплено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою правовідносини між контрагентами в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (статті 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В розумінні ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У спірних правовідносинах факт поставки товару жодним із контрагентів не заперечується та не оскаржується. Фактично між сторонами існує суперечка щодо наявності чи відсутності правових підстав для оплати відповідачем залишку боргу за поставлену продукцію з урахуванням 3% річних, інфляційних втрат, господарських санкцій за неналежне виконання господарських зобов`язань. При цьому, за матеріалами справи, факт оплати відповідачем поставленого позивачем товару у повному обсязі належними та допустимими доказами не підтверджується.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється відповідачем, заборгованість по додатку №1 "Специфікація №1" складає 186 592,95 грн, а по додатку №2 "Специфікація №2" - 425 002,80 грн.

Водночас, ТОВ "Лезер-Ленд" стверджує, що по додатку №3 "Специфікація №2" несплаченими залишилися 3 440 482,87 грн (5 250 002,40 грн - 1 000 000 грн - 809 519,53 грн). При цьому зазначає, що: у Замовника виник обов`язок до 12.09.2025 оплатити 4 200 001,92 грн, що становить 80% від суми поставки; з 03.10.2025 - обов`язок сплатити 200 000 грн, що становить 20% від суми 1 000 000 грн, на яку позивачем зареєстровано податкову накладну; з 15.10.2025 обов`язок сплатити 40 480,95 грн, що становить 20% від суми 202 404,76 грн, на яку позивачем також зареєстровано податкову накладну. Так як Постачальником на суму 4 047 597,64 грн не зареєстровано ПН, тому на суму 809 519,53 грн (4 047 597,64 грн*0,2) у Замовника не виникло обов`язку по сплаті коштів.

Крім того, відповідач зазначає, що сума 674 599,6 грн ПДВ становить розмір збитків Замовника у вигляді незареєстрованого розміру ПДВ, про сплату яких ТОВ "Лезер-Ленд" надіслано своєму контрагенту відповідну вимогу.

Спростовуючи зазначене, позивач вказує, що гарантійним листом №12/09-1 від 12.09.2025 ТОВ "Лезер-Ленд" гарантувало виконання своїх грошових зобов`язань за додатком №3 - Специфікація №2 до договору в розмірі 5 250 002,40 грн не пізніше 30 вересня 2025 року.

Таким чином, на думку позивача, учасниками договірних відносин наведеним гарантійним листом були змінені договірні умови щодо строків проведення розрахунків , котрі були викладені контрагентами у додатку №3 "Специфікація №2" до договору. Тому цей лист є офіційним підтвердженням фінансових зобов`язань відповідача перед позивачем та має обов`язкову силу до виконання. З врахування судової практики, сформованої Верховним Судом у постановах від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18 та від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17, позивач стверджує, що гарантійний лист підпадає під формулювання "письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу" та "письмове прохання відстрочити сплату боргу", а тому є діями, що свідчать про визнання відповідачем свого обов`язку сплатити суму боргу у вказаний в гарантійних листах строк, про визнання боргу, а також фіксують строк настання зобов`язання з оплати та момент настання прострочення.

Однак, судом викладені вище доводи оцінюються критично.

Так, за законодавчими приписами, що викладені у статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх його істотних умов.

У спірних правовідносинах, сторони уклали між собою письмовий двосторонній договір, який містить умови щодо порядку проведення розрахунків за товар та домовленість про те, що зміна форми оплати ( передоплата, комбінована форма, післяплата) має бути оформлена лише шляхом укладання Додаткової Угоди до цього Договору та/або бути відображена у відповідній Специфікації.

Ніяких виключень чи доповнень про те, що порядок проведення оплати може змінюватися односторонніми гарантійними листами договірні умови не містять. Відтак, суд констатує, що порядок оплати встановлений учасниками договірних відносин у п.2.5 договору та в п.3 та п.5 Додатку №3 (Специфікація №2) залишився незмінним. Як наслідок, виключно вказані, погоджені обома контрагентами договірні умови підлягають застосуванню при визначенні строку виконання грошового зобов`язання відповідачем.

Судова практика на яку посилається позивач, щодо гарантійних листів, зазначеному висновку не суперечить. Адже, правові позиції Верховного Суду на які посилається позивач, стосувалися, по-перше перебігу позовної давності, а по - друге гарантійних листів про сплату боргу. Натомість у справі, що розглядається, гарантійний лист підтверджує лише договірне зобов`язання відповідача, а не визнання ним боргу. Адже на дати, що зазначені в гарантійних листах у відповідача строк виконання зобов`язання ще не настав, тобто у нього не існувало боргу за поставками, котрі були здійснені на визначених у додатках до договору умовах.

Саме лише поставка товару без реєстрації податкової накладної позивачем в силу договірних положень , не встановлювала для відповідача обов`язку оплатити його повну вартість. Гарантійний лист конкретизував дату проведення оплат, але не змінював договірних умов щодо підстав, які мали б слугувати передумовою для цього-реєстрацію податкової накладної постачальником.

Отже, повертаючись до умов договору поставки, з урахуванням встановлених обставин, суд наголошує, що позивач був зобов`язаний відповідно до п.п.4.1.6. в установленому Податковим кодексом України порядку та строк зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, а відповідач згідно з п.5 додатків до договору провести оплату в день її реєстрації Постачальником. До моменту такої реєстрації ніяких правових підстав для виконання грошового зобов`язання з оплати вартості решти 20 відсотків поставленого товару у відповідача не було.

Таким чином, невиконання постачальником обов`язку з реєстрації податкової накладної на повну суму поставки призвело до того, що у відповідача строки оплати в сумі 847595,72 грн (1 050 000,48 грн, що становить 20% від суми поставки - 202 404,76 грн, сума поставки на яку зареєстровано податкову накладну) ще не настав.

Щодо твердження відповідача про наявність збитків у розмірі 674 599,6 грн ПДВ у вигляді незареєстрованого розміру ПДВ, то суд звертає увагу, що стягнення збитків з постачальника не є предметом даного спору.

Крім того хибними є твердження відповідача, що з 03.10.2025 у нього виник обов`язок сплатити 200 000 грн, що становить 20% від 1 000 грн, на яку позивачем зареєстровано податкову накладну, оскільки така накладна сформована на вже сплачену суму, а не на суму поставки.

Підсумовуючи наведене, враховуючи наявну в матеріалах справи видаткову накладну, суму часткової оплати, зареєстрованих податкових накладних, суд дійшов висновку, що заборгованість за поставлений згідно додатку №3 "Специфікація №2" товар, станом на час звернення із позовною заявою до суду складала 3 402 406,68 грн (3 200 001,92 грн - сума неоплачених 80 відсотків вартості поставки + 202 404.76 грн - 20 % від вартості поставки, на яку оформлена податкова накладна).

Таким чином загальна сума заборгованості по поставці за усіма трьома додатками склала 4 014 001,83 грн (186 592,35 + 425 002,80 + 3 402 406,68).

Разом з тим, після звернення позивача з позовом до суду та відкриття провадження у справі сторонами було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 813 999,91 грн.

Відтак, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 3 200 001,92 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана норма є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку з простроченням ТОВ "Лезер-Ленд", позивач заявив до стягнення інфляційні втрати у розмірі 322 221,96 грн та 3% річних у розмірі 87 408,56 грн:

- інфляційні втрати: за період з 19.08.2025 по 19.04.2026 по додатку №1 - 12 657,09 грн; за період з 04.09.2025 по 19.04.2026 по додатку №2 - 35 284,25 грн; за період з 01.10.2025 по 19.04.2026 по додатку №3 - 274 715,69 грн;

- 3% річних: за період з 19.08.2025 по 19.04.2026 по додатку №1 - 3 765,31 грн; за період з 04.09.2025 по 19.04.2026 по додатку №2 - 13 430,87 грн; за період з 01.10.2025 по 19.04.2026 по додатку №3 - 70 212,36 грн.

Судом враховано вимоги ст.253 ЦК України про те, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Так, згідно додатку №3 відповідач мав сплатити 80% вартості товару 12.09.2025, однак не зробив цього, а тому з 13.09.2025 він вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Разом з тим, позивач визначив днем початку перебігу строку нарахування інфляційні втрати, 3% річних та пені по вказаному додатку з 01.10.2025, що суперечить вимогам ст.253 ЦК України.

Проаналізувавши наданий ТОВ "Континент Сталь" розрахунок позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи дату виникнення боргу, дату часткової оплати, дату реєстрації податкової накладної, період існування заборгованості та її розмір, провівши відповідний перерахунок, суд вважає, що стягненню підлягають 274 045,55 грн інфляційних втрат та 77 657,61 грн 3% річних:

- інфляційні втрати: за період з 19.08.2025 по 19.04.2026 по додатку №1 - 12 657,09 грн; за період з 04.09.2025 по 19.04.2026 по додатку №2 - 35 284,25 грн; за період з 13.09.2025 по 19.04.2026 по додатку №3 - 226 104,21 грн;

- 3% річних: за період з 19.08.2025 по 19.04.2026 по додатку №1 - 3 765,31 грн; за період з 04.09.2025 по 19.04.2026 по додатку №2 - 13 430,87 грн; за період з 13.09.2025 по 19.04.2026 по додатку №3 - 60 461,43 грн. В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

За приписами п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п.5.4 угоди за порушення умов оплати, передбачених п.2.4. цього договору, Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочення починаючи з дати підтвердження Постачальником його готовності виконати заявку Замовника включно.

Згідно з п. 5.5 спірного правочину, за порушення умов п.2.5 цього договору, в частині повної або часткової післяплати (оплати з відтермінуванням платежу), Замовник сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний календарний день прострочення оплати, починаючи з обумовленого сторонами дня встановленого датою поставки. За порушення умов п.2.5. цього договору (в частині повної або часткової післяплати (оплати з відтермінуванням платежу)) Замовник сплачує Постачальнику неустойку у розмірі 10% від суми заборгованості. На вимогу Постачальника Замовник сплачує заборгованість з урахуванням індексу інфляції. Сплата Замовником штрафних санкцій не звільняє останнього від виконання взятих на себе зобов`язань згідно з п.п.4.3.2. - 4.3.4. цього договору.

Тобто, при укладені договору сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно 10% неустойки та пені у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору. Положеннями ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 01.06.2021 року у справі №910/12876/19.

У зв`язку з простроченням ТОВ "Лезер-Ленд", позивач заявив до стягнення пеню у розмірі 804 572,30 грн та 10% неустойки у розмірі 486 159,71 грн:

- пеня: за період з 19.08.2025 по 19.02.2026 по додатку №1 - 29 450,78 грн; за період з 04.09.2025 по 04.03.2026 по додатку №2 - 121 785,60 грн; за період з 01.10.2025 по 01.04.2026 по додатку №3 - 653 335,92 грн;

- 10% неустойки: по додатку №1 - 18 659,24 грн; по додатку №2 - 42 500,28 грн; за по додатку №3 - 425 000,24 грн.

Проаналізувавши наданий ТОВ "Континент Сталь" розрахунок позовних вимог в частині стягнення пені та 10% неустойки, враховуючи дату виникнення боргу, дату часткової оплати, дату реєстрації податкової накладної, період існування заборгованості та її розмір, провівши відповідний перерахунок, суд вважає, що стягненню підлягають пеня у розмірі 718 210,16 грн та 10% неустойки у розмірі 401 400,19 грн:

- пені: за період з 19.08.2025 по 19.02.2026 по додатку №1 - 29 450,78 грн; за період з 04.09.2025 по 04.03.2026 по додатку №2 - 121 785,60 грн; за період з 13.09.2025 по 01.04.2026 по додатку №3 - 566 973,78 грн;

- 10% неустойки: по додатку №1 - 18 659,24 грн; по додатку №2 - 42 500,28 грн; за по додатку №3 - 340 240,67 грн. В решті позову слід відмовити за необґрунтованістю.

Поряд із цим суд вважає за необхідне відзначити, що добросовісність є однією із основоположних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

Дії учасників цивільних та корпоративних відносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

При цьому суд погоджується із твердженням позивача про те, що у спірних правовідносинах поведінка відповідача означеним вище критеріям не відповідала. Однак, зазначена обставина враховується судом при прийнятті рішення щодо застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем до стягнення, а не визначенні строків проведення оплати за спірними поставками.

Інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Враховуючи зазначене положення та подане ТОВ "Континент Сталь" клопотання №12/04 від 21.04.2026, позивачу слід повернути з Державного бюджету України сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 26 247,85 грн. Решта судових витрат зі сплати судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезер - Ленд" (вул. Білецька, 1а, м. Тернопіль, 46003, код ЄДРПОУ 41923921) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент Сталь" (вул. Центральна, 65Б, с. Перегуди, Бориспільський район, Київська область, 08371, код ЄДРПОУ 42126934) 3 200 001 (три мільйони двісті тисяч одну) грн 92 коп. основного боргу, інфляційне збільшення в розмірі 274 045 (двісті сімдесят чотири тисячі сорок п`ять) грн 55 коп., пеню у розмірі 718 210 (сімсот вісімнадцять тисяч двісті десять) грн 16 коп., 3% річних у розмірі 7757 (сімдесят сім тисяч шістсот п`ятдесят сім) грн 61 коп., 10% неустойки в розмірі 401 400 (чотириста одну тисячу чотириста) грн 19 коп. та 56 055 (п`ятдесят шість тисяч п`ятдесят п`ять) грн 78 коп. в повернення сплаченого судового збору. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Континент Сталь" (вул. Центральна, 65Б, с. Перегуди, Бориспільський район, Київська область, 08371, код ЄДРПОУ 42126934) з Державного бюджету України сплачений на підставі платіжної інструкції №334 від 17.03.2026 судовий збір в сумі 26 247 (двадцять шість тисяч двісті сорок сім) грн 85 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя О.В. Руденко