Рішення № 140701636, 06.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/178/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

за участі секретаря судового засідання Беги В.М.

розглянув справу

за позовом - Керівника Бережанської окружної прокуратури (Тернопільська область, м. Бережани, вул. Пирогова, 5А) в інтересах держави в особі:

Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (47601, Тернопільська область, Тернопільський район, селище Козова, вул. Грушевського, 38)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Козівський завод Темп (47600, Тернопільська область, Тернопільський район, селище Козова, вул. Грушевського, 1а)

про стягнення грошових коштів в сумі 782566 грн.

За участі від:

прокуратури - Безкоровайна О. А.

позивача не з`явився

відповідача не з`явився

Зміст позовних вимог.

Керівник Бережанської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області в інтересах держави в особі Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області з позовом від 23.03.2026 (вх. №205 від 24.03.2026) до Товариства з обмеженою відповідальністю Козівський завод Темп про стягнення 782566 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив про використання відповідачем протягом періоду 01.02.2022 - 01.02.2025 земельної ділянки з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861, на якій розміщене належне останньому на праві власності нерухоме майно, без здійснення плати.

Правовою підставою позовних вимог прокурором визначено ст. 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зауважено, що заявлена до стягнення сума є безпідставно збереженими коштами у вигляді несплаченої орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві заперечив проти позову. В обґрунтування цьому ним зазначено наступне:

- позивачем пропущено строк позовної давності;

- на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, за наслідками проведення якого складено протокол №9 від 06.03.2025, не був запрошений представник відповідача. Про існування такого документа та його зміст представнику відповідача стало відомо з матеріалів даної судової справи;

- відповідач фактично не використовує зазначену земельну ділянку;

- позивачем не обґрунтовано чому ставка орендної плати, яка бралась для розрахунку збитків становить саме 5% від нормативно-грошової оцінки (надалі НГО) земельної ділянки;

- відповідач не погоджується з визначеним розміром НГО земельної ділянки, оскільки не проведено комісійну експертизу щодо вартості земельної ділянки та вартості права користування нею;

- в матеріалах справи відсутні докази, що на вказаній у позові земельній ділянці знаходиться майно відповідача та займає всю її площу;

- відсутня НГО як земель селищної ради, так і конкретної земельної ділянки за 2022 рік;

- представником позивача не доведено, що НГО земель селища та конкретної земельної ділянки сформована відповідно до норм чинного законодавства, матеріали справи не містять координат земельної ділянки;

- з урахуванням норм п.п. 270.1.1 п. 270.1 ст. 270, п. 271.1 ст. 271, п. 289.1, п. 289.2 ст. 289 ПК України, ст. ст. 12, 20, 23 Закону України «Про оцінку земель», джерелом інформації про НГО певної земельної ділянки є технічна документація на конкретну земельну ділянку, яка виготовляється на замовлення землекористувача (власника);

- у даній справі необхідно встановити площу займаної земельної ділянки, часовий період, протягом якого використовується земельна ділянка, її НГО та ставку орендної плати, що підлягає застосуванню;

- матеріали справи не містять рішення органу місцевого самоврядування щодо ставки орендної плати, необхідної для розрахунку заявленої до стягнення суми, а також технічної документації про НГО земельної ділянки;

- з урахуванням того, що спірна земельна ділянка належить до земель державної власності, які передані у постійне користування позивача, а також наявність у позивача власного юриста, прокурор не наділений повноваженнями представляти інтереси держави у даній справі.

У відповіді на відзив прокурором зазначено:

- строк позовної давності, у зв`язку з введенням в Україні спочатку карантину, а потім воєнного стану не сплинув;

- позивачем упродовж 2025 року неодноразово надсилалися листи - повідомлення на адресу відповідача щодо необхідності укладення договору оренди землі вказаної земельної ділянки, в т.ч. повідомлення із запрошенням на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Однак відповідачем такі дії не вчинено, договір оренди не укладено;

- дані про НГО земельної ділянки з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861 містяться в інформаціях Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області за відповідні періоди;

- розрахунок заявленої до стягнення суми проводився згідно з Порядком встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які розташовані на території Козівської сільської територіальної громади, затвердженого рішенням Козівської селищної ради №1781 від 21.02.2022 та з урахуванням листа ГУ Держгеокадастру у Тернопільській області №18-19-0.7-697/2-25 від 13.02.2025 про нормативно-грошову оцінку земельних ділянок за період 2022-2025 на земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки, з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861;

- у зв`язку з користуванням відповідачем його нерухомим майном, розташованим на сформованій земельній ділянці презюмується його користування усією спірною земельною ділянкою;

- листом №01-1226/02-16 від 17.06.2025 позивач на адресу відповідача направив повідомлення про необхідність укладення договору оренди земельної ділянки із долученим договором та рішенням сесії Козівської селищної ради №2920 від 02.06.2025 «Про передачу в оренду земельної ділянки площею 4,3875 га по вул. Грушевського, 1 а в с-щі Козова Тернопільського району Тернопільської області ТОВ «Козівський завод «Темп», відповідно до п.2 якого встановлено оренду плату в розмірі 5% від розрахункової нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 14815301,95 грн. Вказане рішення відповідачем у встановленому порядку не оскаржено.

З урахуванням наведеного, прокурором підтримано позовні вимоги.

Позиція позивача - Козівської селищної ради.

У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги, з підстав, наведених прокурором у позові та відповіді на відзив.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.03.2026 відкрито провадження у справі №921/178/26 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.04.2026, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

20.04.2026 від відповідача надійшов відзив на позов від 14.04.2026 (вх. №3031) з додатками.

У відзиві відповідачем також поставлено питання позивачу в порядку ч.1 ст. 90 ГПК України, а також заявлено клопотання про: витребування доказів, зокрема технічної документації з НГО спірної земельної ділянки та рішення про затвердження її позивачем, рішення позивача щодо ставок орендної плати, використаних для розрахунку спірної суми; призначення експертизи з питань землеустрою; зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №500/7008/25; виклик та допит свідків.

24.04.2026 від прокуратури надійшла відповідь на відзив від 24.04.2026 (вх. №3201) з додатками.

29.04.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив від 29.04.2026 (вх. №3312) з додатками.

29.04.2026 від позивача надійшла заява №01-836/02-16 від 29.04.2026 (вх. №3313) про розгляд справи без участі його представника.

30.04.2026 від відповідача надійшла заява від 29.04.2026 (вх. №3324).

Ухвалою суду від 30.04.2026: прийнято до розгляду: відзив відповідача на позовну заяву б/н від 14.04.2026 (вх. №3031 від 20.04.2026) з додатками; відповідь прокурора на відзив б/н від 24.04.2026 (вх. №3201 від 24.04.2026); відповідь позивача на відзив б/н від 29.04.2026 (вх. №3312 від 29.04.2026); відмовлено у задоволенні клопотання відповідача: про призначення експертизи з питань землеустрою б/н від 14.04.2026 (вх. №3031-2); про виклик та допит свідків у судовому засіданні б/н від 14.04.2026 (вх. №3031-4); про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням по справі №500/7008/25 б/н від 14.04.2026 (вх. №3031-3); про відсутність у (позивача) прокурора повноважень представництва; відкладено підготовче засідання та розгляд клопотання відповідача про витребування у Козівської селищної ради документів б/н від 14.04.2026 (вх. №303-1) на 28.05.2026.

08.05.2026 від позивача надійшла заява №01-900/02-16 від 08.05.2026 (вх. №3557) з додатками.

12.05.2026 від відповідача надійшло клопотання від 06.05.2026 (вх. №3641) про призначення експертизи (нове, уточнене) та зупинення провадження у справі.

28.05.2026 від відповідача надійшла заява від 28.05.2026 (вх. №4156).

Ухвалами суду від 28.05.2026: продовжено строк підготовчого провадження; прийнято до розгляду заяву представника позивача №01-900/02-16 від 08.05.2026 (вх. №3557 від 08.05.2026) з додатками; відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування у Козівської селищної ради документів б/н від 14.04.2026 (вх. №303-1); відкладено підготовче засідання та розгляд клопотання відповідача б/н від 06.05.2026 (вх. №3641, 3641-1, 3641-2 від 12.05.2026) про призначення експертизи з питань землеустрою (нова, уточнена редакція) на 22.06.2026; запропоновано позивачу (повторно) до 12.06.2026 надати суду відповідь на поставлені у відзиві запитання, в порядку ч. 2-3 ст. 90 ГПК України.

09.06.2026 від відповідача надійшло клопотання від 08.06.2026 (вх. №4446) про призначення земельно-технічної експертизи.

22.06.2026 від позивача надійшла заява №01-1110/02-16 від 22.06.2026 (вх. №4865) з додатками.

22.06.2026 від прокуратури надійшли заперечення №15-440вих-26 від 22.06.2026 (вх. №4872) проти призначення земельно-технічної експертизи.

Ухвалою суду від 22.06.2026: прийнято до розгляду заяву Козівської селищної ради Тернопільського району Тернопільської області вих. №01-1110/02-16 від 22.06.2026 (вх. №4865); відкладено підготовче засідання та розгляд клопотання відповідача б/н від 06.05.2026 (вх. №3641, 3641-1, 3641-2 від 12.05.2026) про призначення експертизи з питань землеустрою (нова, уточнена редакція) та б/н від 08.06.2026 (вх. №4446 від 09.06.2026) на 29.06.2026; запропоновано сторонам у справі до 29.06.2026 письмово повідомити суд про наявність наданого дозволу відповідачу на виготовлення проектної документації на землю (зокрема, за заявою відповідача від 10.04.2025 вх. №1195/3-06), прийняті з цього приводу рішення, а також надати (за наявності) копії таких рішень.

26.06.2026 від позивача надійшла заява №01-1182/02-16 (вх. №5062)з додатками.

26.06.2026 від відповідача надійшла заява від 23.06.2026 (вх. №5064).

Ухвалою суду від 29.06.2026: прийнято до розгляду: заяву позивача вих. №01-1182/02-16 від 26.06.2026 (вх. №5062 від 26.06.2026) з додатками; заяву відповідача б/н від 23.06.2026 (вх. №5064 від 26.06.2026); відмовлено в задоволенні клопотання відповідача б/н від 06.05.2026 (вх. №3641, 3641-1, 3641-2 від 12.05.2026) про призначення експертизи з питань землеустрою (нова, уточнена редакція) та б/н від 08.06.2026 (вх. №4446 від 09.06.2026); закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті на 23.07.2026.

В судовому засіданні 23.07.2026 оголошувалась перерва до 06.08.2026, про що повідомлено позивача ухвалою від 23.07.2026.

У зв`язку з перебуванням судді Шумського І.П. у відпустці та неможливістю проведення судового засідання 06.08.2026, ухвалою суду від 29.07.2026 продовжено строк розгляду справи по суті на підставі ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та призначено розгляд справи по суті на 29.09.2026.

29.09.2026 від позивача надійшла заява №01-1810/02-16 від 29.09.2026 (вх. №17806).

Прокурором в судовому засіданні 29.09.2026 підтримано позов.

Представником відповідача в судовому засіданні 29.09.2026 заперечено проти позову.

Представник позивача не приймав участі в судовому засіданні 29.09.2026, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином.

Стаття 42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Ч. 1 ст. 202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Водночас, позивач скористався передбаченим ч.3 ст.196 ГПК України правом про розгляд справи без участі його представника, подавши відповідні заяви №01-836/02-16 від 29.04.2026 (вх. №3313 від 29.04.2026), №01-1810/02-16 від 29.09.2026 (вх. №17806 від 29.09.2026).

29.09.2026 судом відкладено ухвалення та проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення на 06.10.2026, про що повідомлено позивача ухвалою від 29.09.2026.

Судом враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду).

Враховуючи положення ст. ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.

06.10.2026 суд ухвалив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Верховним Судом у постанові від 25.09.2025 у справі №913/182/20 зазначено, що згідно зі статтею 219 ГПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Так, ухвалення та проголошення судового рішення не є стадіями розгляду справи по суті.

Згідно зі статтею 220 ГПК України під час ухвалення судового рішення суддя не має права обговорювати обставини та матеріали справи, застосування норм права та судову практику в цій справі, а також зміст судового рішення з іншими особами, крім складу суду, який розглядає справу.

Проголошення судового рішення є лише процесуальною формою доведення прийнятого рішення до відома учасників справи. Право учасників справи на ознайомлення з повним текстом судового рішення забезпечується шляхом вручення його копій відповідно до вимог статті 242 ГПК України.

Таким чином, розгляд справи по суті і стадії ухвалення та оголошення судового рішення є різними стадіями процесу: перша передбачає дослідження доказів, заслуховування пояснень та судові дебати, і саме на цій стадії забезпечується реалізація принципів змагальності та рівності сторін; другі є процесуальним завершенням розгляду справи та способом доведення результатів судового розгляду до відома учасників.

Процесуальний закон не покладає на суд обов`язку забезпечити обов`язкову присутність сторін при проголошенні судового рішення, а лише передбачає право учасників бути присутніми у цьому засіданні.

Відповідно до змісту цієї постанови Верховного Суду відсутність особи під час проголошення рішення не може розцінюватись як порушення її права на участь у розгляді справи через неналежним чином повідомлення її про дату, час і місце судового засідання (п.5 ч.1 ст. 310 ГПК України).

Крім того, процесуальне законодавство гарантує учасникам справи доступ до повного тексту судового рішення через його виготовлення у письмовій формі та вручення (направлення) копій.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Згідно із свідоцтвом про власність на майно реєстраційний №46 від 01.08.1994 Козівському заводу «Темп» надано право власності на підставі договору купівлі - продажу №1-1408 від 01.04.1994 між покупцем (Козівським заводом «Темп») та Фондом державного майна України по Тернопільській області.

Відповідно до інформаційної довідки №467528714 від 10.03.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ТОВ «Козівський завод «Темп» (ідентифікаційний код 05523273) є власником нерухомого майна за адресою: вул. Грушевського,1а в селищі Козова Козівського (Тернопільського) району Тернопільської області.

Відповідно до інформаційної довідки №446866335 від 08.10.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, земельна ділянка площею 4,3875 га з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861 зареєстрована 22.12.2015 на праві власності за Козівською селищною радою на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-V1 від 06.09.2012.

Згідно з витягом №НВ-6114357682021 від 15.03.2021 з Державного земельного кадастру земельну ділянку з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861 віднесено до категорії земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а за цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості іншого сільськогосподарського призначення.

Рішенням Козівської селищної ради №1781 від 21.02.2022 затверджено Порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які розташовані на території Козівської сільської територіальної громади.

Рішенням Козівської селищної ради №2051 від 25.01.2023 викладено додаток 1 до рішення Козівської селищної ради №1781 від 21.02.2022 «Про затвердження Порядку встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які розташовані на території Козівської сільської територіальної громади», у новій редакції.

Надалі, рішенням Козівської селищної ради №2945 від 13.06.2025 внесено зміни до рішення №1781 від 21.02.2022.

У заяві від 22.06.2026 позивач зазначив, що відповідно до вказаних рішень всім користувачам земельних ділянок аналогічного цільового призначення, встановлено ставку орендної плати у розмірі визначеному відповідно до вищевказаних рішень. Зменшення боргу шляхом мінусу суми податку застосовується у випадку та на суму сплачену боржником.

Рішенням №1217 від 10.07.2014 Козівської селищної ради затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель селища міського типу Козова Козівського району Тернопільської області.

Рішенням №2233 від 27.07.2023 Козівської селищної ради затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель, розташованих в межах населеного пункту смт Козова Тернопільського району Тернопільської області, яка вступає в дію 01.01.2025.

Відповідно до інформації №18-19-0.7-697/2-25 від 13.02.2025 Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861 становить за 2023 рік 2479193,45 грн, за 2024 рік 9961380 грн, за 2025 рік 14815301,95 грн.

Матеріали справи містять лист №01-172/3-09 від 24.01.2025 Козівської селищної ради, адресований Товариству з обмеженою відповідальністю Козівський завод Темп. У ньому, зазначаючи про платність користування землею та відсутність між сторонами укладеного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861, позивач інформував відповідача про необхідність укладення такого договору.

Надалі позивач адресував відповідачу лист №01-513/3-09 від 28.02.2025, у якому зазначаючи про відсутність між сторонами укладеного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861, використання останнім вказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів та попередньо обчислену суму збитків у зв`язку з цим, просив відповідача забезпечити участь його представника 06.03.2025 о 12:30 на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам селищної ради складено протокол №9 від 06.03.2025, відповідно до якого ТОВ «Козівський завод «Темп» використовує вказану земельну ділянку без документів, що посвідчують право власності чи користування, чим завдано збитки за період фактичного користування земельною ділянкою бюджету Козівської селищної територіальної громади.

Комісією вирішено встановити термін до 10.04.2025 ТОВ «Козівський завод Темп» для приведення правоустановлюючих документів у відповідний стан для укладення договору оренди землі на використовувану земельну ділянку та зобов`язано ТОВ «Козівський завод Темп» укласти договір оренди землі на дану земельну ділянку.

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю Козівський завод Темп звернулось до Козівської селищної ради з клопотанням (вх. №1195/3-06 від 10.04.2025 по журналу вхідної кореспонденції позивача) про укладення договору оренди землі на земельну ділянку площею 4,3875 га, кадастровий номер 6123055100:02:007:0861, терміном на 1 рік для розміщення та експлуатації основних підсобних та допоміжних будівель і споруд, підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, яка знаходиться в селищі Козова, вул. Грушевського,1а.

В якості додатків до заяви долучено копії: довідки ЄДРПОУ; свідоцтва про право власності на майно; витягу з НГО; витягу з ДЗК.

З вищенаведеної переписки між сторонами вбачається, що позивачем стверджено, а відповідачем визнано обставину знаходження належного йому на праві власності майна на вказаній земельній ділянці.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

За результатами розгляду вказаного клопотання Козівською селищною радою прийнято рішення №2920 від 02.06.2025 «Про передачу в оренду земельної ділянки площею 4,3875 га по вул. Грушевського, 1а в селищі Козова Тернопільського району Тернопільської області ТОВ «Козівський завод «Темп», яким вирішено: передати в оренду ТОВ «Козівський завод «Темп» земельну ділянку площею 4,3875 га по вул. Грушевського, 1а в селищі Козова Тернопільського району Тернопільської області, кадастровий номер 6123055100:02:007:0861 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, терміном на 3 (три) роки (п.1 рішення); за погодженням сторін встановити орендну плату в розмірі 5 (п`ять) відсотків від розрахункової нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка становить 14815301,95 грн (п. 2 рішення); рекомендовано ТОВ «Козівський завод «Темп»: укласти договір оренди на земельну ділянку, вказану в пункті 1 цього рішення (п. 3.1 рішення); орендну плату за земельну ділянку з розрахунку 740765,10 грн за рік вносити протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в сумі 61730,42 грн на розрахунковий рахунок Козівської селищної ради (п. 3.2 рішення); виконувати обов`язки землекористувача, відповідно до статті 96 Земельного кодексу України (п. 3.3 рішення); відділу юридичного забезпечення, персоналу та комунальної власності доручити розробити договір оренди землі (п. 4 рішення); доручити Козівському селищному голові, Добалюку Сергію Володимировичу, підписати договір оренди землі (п. 5 рішення); рекомендувати ТОВ «Козівський завод «Темп» здійснити державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку площею 4,3875 га, кадастровий номер 6123055100:02:007:0861, по вул. Грушевського, 1а в селищі Козова Тернопільського району Тернопільської області для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (п. 6 рішення).

Посилаючись на вищевказані рішення, позивач у адресованих керівнику відповідача та відповідачу листах №01-1226/02-16 від 17.06.2025, №01-1361/02-16 від 07.08.2025 просив підписати та зареєструвати додані до листів примірники договору оренди землі та зареєструвати його. Останній отримано адресатом 07.08.2025.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.

Зазначаючи про те, що позивачем не здійснювались заходи щодо звернення до суду з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої орендної плати, прокурором пред`явлено позов в інтересах держави, в особі Козівської селищної ради.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто зазначене конституційне положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частини третя і п`ята стаття 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

У положеннях частини четвертої статті 53 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 (про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), обираючи форму представництва прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту. Водночас інтереси держави можуть як збігатися, так і не збігатися з інтересами державних органів. Поняття "інтереси держави" є оціночним і у кожному конкретному випадку прокурор самостійно визначає, в чому саме відбулося або має відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду у справі №924/1237/17 від 20.09.2018, у справі №918/313/17 від 27.02.2018.

Відповідно до п. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі №154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та №922/1830/19).

Тобто під час розгляду справи в суді фактично стороною у спорі є держава, навіть якщо прокурор визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 05.10.2022 у справах № 923/199/21 та № 922/1830/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 зазначила, що ці висновки актуальні також щодо участі територіальної громади в цивільних правовідносинах та судовому процесі.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 зазначено, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Відповідно до ст. 7 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

У ч. 3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно із частинами 1, 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно ч. 5 ст. 16 вказаного Закону від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У ст. 80 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) також вказано, що суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.

Стаття 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" закріплює основні принципи місцевого самоврядування, серед яких, зокрема, поєднання місцевих і державних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема:

а) розпорядження землями комунальної власності територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 145 Конституції України передбачено, що права місцевого самоврядування захищаються з судовому порядку. Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також вказано, що одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

При цьому орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування (ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Згідно ст. 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861 на праві власності належить Козівській селищній раді.

Виходячи з положень наведених норм законодавства, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Козівська селищна рада.

Водночас, позивачем не здійснювався захист його інтересів.

Зверненню прокурора 23.03.2026 з позовом до суду передувало його звернення до Козівської селищної ради з листом №52/1-857вих-26 від 11.03.2026 з проханням повідомити чи вживатимуться заходи, в тому числі представницького характеру, з метою забезпечення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861 площею 4,3775 га.

Листом №01-538/2-16 від 18.03.2026 Козівська селищна рада повідомила прокуратуру, що заходи представницького характеру щодо стягнення збитків за використання ТОВ «Козівський завод «Темп» вказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів не вживались, відтак орган місцевого самоврядування просив вжити заходи представницького характеру щодо захисту порушених інтересів.

Не дивлячись на наявність повноважень, наділених законодавцем, а також враховуючи обізнаність про порушення законодавства позивачем у даній справі самостійно не вживались заходи для усунення порушень земельного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів самостійного звернення позивача з аналогічним позовом до суду.

Навпаки, з наведеного вбачається, що позивач не планував вживати відповідних заходів для відшкодування шкоди, що в свою чергу, свідчить про його бездіяльність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено позицію, згідно якої розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Відтак, прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави при зверненні з даним позовом до суду.

Суд вважає, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, прокурор дотримався вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України щодо умов такого звернення, а саме: обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", листом №52/1-971вих-26 від 18.03.2026 Бережанською окружною прокуратурою попередньо повідомлено Козівську селищну раду про представництво інтересів держави в її особі.

Предметом спору у цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною 1 статті 83 Земельного кодексу України (надалі ЗК України) визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

Відповідно до ч.2 ст.83 ЗК України у комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно зі ст. 80 ЗК України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до наявної у матеріалах справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861 площею 4,3775 га на праві власності належить Козівській селищній раді.

Згідно з витягом №НВ-6114357682021 від 15.03.2021 з Державного земельного кадастру земельну ділянку з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861 віднесено до категорії земель землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, а за цільовим призначенням 11.02 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості іншого сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч.1, ч.4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

З урахуванням наведеного, вказана земельна ділянка є сформованою з 2015 року.

Належне відповідачу на праві власності нерухоме майно знаходиться на вказаній земельній ділянці комунальної власності. Правоустановчі документи на нього датовані 1994 роком.

За спірний у даній справі період 01.02.2022 01.02.2025 договору оренди відповідачем не укладено, хоча він є власником нерухомого майна, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861.

Тому, в силу приписів Земельного кодексу України, Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" відповідач зобов`язаний був оформити право на земельну ділянку під належним йому об`єктом нерухомості та вносити за неї плату.

Фактичне використання чи невикористання власного нерухомого майна, розташованого на землі не впливає на виконання цього обов`язку.

З 2015 року відповідач не звертався до ради з клопотаннями про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861 для визначення необхідної площі.

Більше того, у 2025 році відповідач сам клопотав про передачу йому в оренду усієї ділянки з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861 для розміщення та експлуатації основних підсобних та допоміжних будівель і споруд, підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Так, згідно ст.ст. 93, 116 ЗК України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ч.5 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч.8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно із пунктами "а", "в" ч.1 ст.12 ЗК України розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності віднесено до повноважень сільських, селищних, міських рад.

Статтями 125, 126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Право власності на земельну ділянку, речові права на нерухоме майно, похідні від права власності (зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки) підлягають обов`язковій державній реєстрації та виникають з моменту такої державної реєстрації цих прав (ст.ст. 125, 126 ЗК України, ст.ст. 4, 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Правові підстави користування земельною ділянкою комунальної власності за змістом глави 15 ЗК України реалізуються через право постійного користування або право оренди.

Згідно зі ст. ст. 122 - 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 1 статті 93 і статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Статтею 206 ЗК України установлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату (п."в" ч.1 ст.96 ЗК України).

Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (надалі ПК України) плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою є обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Отже, законодавець розмежовує поняття "земельний податок" та "орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності" залежно від правових підстав передання прав землекористування такими ділянками.

Пунктом 286.2 ст. 286 ПК України встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 01 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 ПКУ. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

У справі № 921/178/26 відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не міг бути суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Єдиною можливою формою здійснення ним оплати за землю як землекористувачем є орендна плата, проте виключно за умови наявності відповідного договору (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з пунктом 284.1 статті 282 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі, право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2018 у справі № 922/518/14, від 22.01.2019 у справі № 922/539/18.

Обов`язковість урахування нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної та комунальної власності під час визначення розміру орендної плати встановлена законом (абзац другий частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель»).

Нормативна грошова оцінка земель установлюється шляхом затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що здійснюється відповідною сільською, селищною або міською радою.

Рішеннями №1217 від 10.07.2014, №2233 від 27.07.2023 Козівської селищної ради затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель селища міського типу Козова Козівського району Тернопільської області.

Відповідно до інформації №18-19-0.7-697/2-25 від 13.02.2025 Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області нормативно грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861 становить за 2023 рік 2479193,45 грн, за 2024 рік 9961380 грн, за 2025 рік 14815301,95 грн.

А тому заперечення відповідача щодо її невизначення є необґрунтованими.

За умовами ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, відшкодування завданих збитків.

За змістом статті 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Тобто, виходячи із вказаних норм, користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів позбавляє, зокрема власника права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, який він міг би отримувати, якби його право не було порушено.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 № 284 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (надалі Порядок №284), за змістом пункту 1 якого власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку №284 неодержаний доход - це доход, який міг би одержати власник землі, землекористувач, у тому числі орендар, із земельної ділянки і який він не одержав внаслідок її вилучення (викупу) або тимчасового зайняття, обмеження прав, погіршення якості землі або приведення її у непридатність для використання за цільовим призначенням у результаті негативного впливу, спричиненого діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Згідно з п. 5 Порядку №284 збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше ніж протягом одного місяця після затвердження актів комісій, а у разі вилучення (викупу) земельних ділянок - після прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок в межах їх повноважень у період до державної реєстрації підприємством, установою, організацією або громадянином речового права на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Розміри збитків, у тому числі неодержані доходи згідно п. 2 Порядку №284, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними (військовими) адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що виконавчий комітет органу місцевого самоврядування, вважаючи, що відповідач завдав органу місцевого самоврядування збитків у вигляді неодержаних доходів, мав право та повноваження скласти акт про визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, а також затвердити його відповідним рішенням.

Аналогічна правова позиція щодо застосування п. 2 Порядку №284 викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 501/463/15-а, від 3 липня 2019 року у справі № 823/2491/18, від 11.09.2019 у справі № 826/1773/18.

Таким чином, законодавець чітко визначив, як механізм фіксації наявності самих збитків, так і їх розміру.

У адресованому відповідачу листі №01-513/3-09 від 28.02.2025, позивач зазначив про відсутність між сторонами укладеного договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6123055100:02:007:0861, використання відповідачем вказаної земельної ділянки без правовстановлюючих документів та попередньо обчислену суму збитків у зв`язку з чим, просив відповідача забезпечити участь його представника 06.03.2025 о 12:30 на засідання комісії з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.

Комісією з визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам селищної ради складено протокол №9 від 06.03.2025, відповідно до якого ТОВ «Козівський завод «Темп» використовує вказану земельну ділянку без документів, що посвідчують право власності чи користування, чим завдано збитки за період фактичного користування земельною ділянкою бюджету Козівської селищної територіальної громади.

Комісією вирішено встановити термін до 10.04.2025 ТОВ «Козівський завод Темп» для приведення правоустановлюючих документів у відповідний стан для укладення договору оренди землі на використовувану земельну ділянку та зобов`язано ТОВ «Козівський завод Темп» укласти договір оренди землі на дану земельну ділянку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Козівський завод Темп у клопотанні вх. №1195/3-06 від 10.04.2025 по журналу вхідної кореспонденції Козівської селищної ради просило останню укласти договір оренди вказаної земельної ділянки.

02.06.2025 Козівською селищною радою прийнято рішення №2920 про передачу вказаної земельної ділянки відповідачу в оренду терміном на 3 (три) роки.

Матеріали справи не містять доказів реалізації рішення №2920 від 21.02.2022.

Як вже зазначалося рішенням Козівської селищної ради №1781 від 21.02.2022 (з внесеними до нього змінами рішеннями №2051 від 25.01.2023, №2945 від 13.06.2025) затверджено Порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які розташовані на території Козівської сільської територіальної громади (надалі - Порядок), встановлено та введено в дію з 21.02.2022 розміри орендної плати відповідно до вказаного Порядку.

До позову додано розрахунок завданих збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів в селище Козова, вул. Грушевського, 1а, загальною площею 4,3875 га, Товариством з обмеженою відповідальністю «Козівський завод Темп» за період з 01.02.2022 по 01.02.2025, розмір яких складає 782566 грн.

Відповідно до змісту цього розрахунку, його здійснено відповідно до затвердженого Порядку.

Обґрунтованості проведення розрахунку відповідачем в установленому законом порядку не спростовано.

Доказів відшкодування збитків Козівській селищній раді у розмірі 782566 грн відповідачем до матеріалів справи не подано.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2026 у справі №908/1291/24 зазначив, що у пунктах 69-71, 75, 78, 90-94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц зі спору, що виник з подібних правовідносин, сформульовано такі висновки щодо застосування положень статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України та статей 120, 125 Земельного кодексу України:

"69. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

70. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

71. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (див. висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

75. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у ЗК України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 ЗК України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 ЗК України).

78. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).

90. За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

91. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

92. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 ЗК України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

93. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно (частина перша статті 1212 ЦК України).

94. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України".

Відповідно до змісту п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене, cуд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, шляхом стягнення з відповідача 782566 грн безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст. 257 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з наступними змінами і доповненнями, з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин, який неодноразово продовжувався.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який досі триває.

Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Надалі, Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності" № 4434-IX від 14.05.2025 пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено. Цей Закон набрав законної сили 04.09.2025.

Прокурор з позовом до суду звернувся 23.03.2026.

Отже, у даному випадку строк позовної давності до заявлених вимог не сплинув.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст. ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 20, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задоволити.

1. Cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Козівський завод Темп (47600, Тернопільська область, Тернопільський район, селище Козова, вул. Грушевського, 1а, ідентифікаційний код 05523273) 782566 (сімсот вісімдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят шість) грн безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати на рахунок Козівської селищної ради (код ЄДРПОУ 04525573), отримувач ГУК у Тернопільської області/тг смт.Козова/18010600 IBAN UA 938999980334119812000019763, код отримувача 37977599, код класифікації доходів бюджету - 18010600.

Видати наказ.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Козівський завод Темп (47600, Тернопільська область, Тернопільський район, селище Козова, вул. Грушевського, 1а, ідентифікаційний код 05523273) 9390 (дев`ять тисяч триста дев`яносто) грн 79 (сімдесят дев`ять) коп. витрат по сплаті судового збору на користь Тернопільської обласної прокуратури (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, р/р UA 498201720343190002000004091 в ДКСУ в м. Київ, МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910098, КЕКВ - 2800).

Видати наказ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку та строки встановлені ст. ст. 256,257 ГПК України.

Повне рішення складено 16 жовтня 2026 року.

Суддя І.П. Шумський