Рішення № 140701289, 12.10.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/2928/26Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК до відповідача: Фізичної особи-підприємця Вольф Юрія Євгеновича про стягнення 69078,92 грн заборгованості,

за участю представників сторін:

від позивача: Лесечко М.В.,

від відповідача: не з`явився,

зазначає наступне:

Акціонерне товариство ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК (надалі АТ ПУМБ, Відповідач), 16 липня 2026 року використовуючи систему Електронний суд, звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Вольф Юрія Євгеновича (надалі ФОП Вольф Ю.Є., Відповідач) 69078,92 грн заборгованості.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 16.07.2026 позовній заяві АТ ПУМБ присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/2928/26 та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.07.2026 прийнято позовну заяву АТ ПУМБ до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2928/26, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (письмове провадження).

В автоматизованій системі діловодства Господарського суду Одеської області наявна інформація про зареєстрований як у АТ ПУМБ, так і у ФОП Вольф Ю.Є. електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів АТ ПУМБ та ФОП Вольф Ю.Є. Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 20.07.2026 доставлено ухвалу про відкриття провадження у справі.

03 серпня 2026 року ФОП Вольф Ю.Є. реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому також просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

07 червня 2026 року АТ ПУМБ реалізовано право на подачу відповіді на відзив.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.08.2026 постановлено перейти до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадженні в судовому засіданні з повідомлення (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 03 вересня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів АТ ПУМБ та ФОП Вольф Ю.Є. Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 11.08.2026 доставлено ухвалу про призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 03 вересня 2026 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.09.2026 відкладено розгляд справи на 22 вересня 2026 року.

Відповідно до сформованих за допомогою автоматизованої системи діловодства Господарського суду Одеської області довідок до електронних кабінетів АТ ПУМБ та ФОП Вольф Ю.Є. Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою в автоматичному режимі 04.09.2026 доставлено ухвалу про призначення судового засідання для розгляду справи по суті на 22 вересня 2026 року.

21 вересня 2026 року, використовуючи систему Електронний суд АТ ПУМБ представлено додаткові пояснення.

У призначеному на 22.09.2026 судовому засіданні ФОП Вольф Ю.Є. заявлено усне клопотання про надання додаткового часу для мирного врегулювання спору, між тим призначення засідання перервалось у зв`язку із оголошенням системою цивільної оборони повітряної тривоги у місті Одесі та Одеській області.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2026 призначено підготовче засідання на 08 жовтня 2026 року.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2026 оголошено перерву в судовому засіданні до 12 жовтня 2026 року.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності, рівності учасників справи перед законом та судом, з метою надання учасникам справи можливості реалізувати наявні процесуальні права на викладення позиції у справі, судом розглянуто справу в межах розумного строку.

Окремо судом враховано існування у ФОП Вольф Ю.Є. наміру мирного врегулювання спору, що також зумовило розгляд справи упродовж розумного строку.

У призначене на 12.10.2026 судове засідання ФОП Вольф Ю.Є. не з`явився, про призначене засідання обізнаний належним чином, оскільки приймав участь у призначеному на 08.10.2026 судовому засіданні.

Судом забезпечено право участі представника АТ ПУМБ у призначених судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення після звернення із відповідним клопотанням.

В процесі розгляду справи представник АТ ПУМБ підтримував заявлені вимоги та наполягав на відмові у задоволенні позову, ФОП Вольф Ю.Є. підтримував викладену у відзиві позицію стосовно часткової відмови у задоволенні позову, а саме в частині стягнення комісії у розмірі 9078,93 грн.

В процесі розгляду справи Господарським судом Одеської області, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом АТ ПУМБ до відповідача: ФОП Вольф Ю.Є. про стягнення 69078,92 грн заборгованості, 12 жовтня 2026 року в судовому засіданні судом проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 19 жовтня 2026 року.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Короткий зміст позовних вимог та заперечень сторін:

АТ ПУМБ звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ФОП Вольф Ю.Є. 69078,92 грн заборгованості, з яких 59999,99 грн за сумою кредиту (тіло), включаючи прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 46666,69 грн та строкову заборгованість за сумою кредиту в розмірі 13333,30 грн, та 9078,93 грн простроченої заборгованості за комісією, у зв`язку із порушенням умов Кредитного договору Кредит всеБІЗНЕС № 790899662526 в частині своєчасного та остаточного повернення кредитних коштів.

У представленому відзиві ФОП Вольф Ю.Є. заперечує проти стягнення 9078,93 грн простроченої заборгованості за комісією та зазначає, що вказана вимога є спірною, такою, що не підтверджена належними доказами; зазначає, що є діючим суб`єктом підприємницької діяльності та вживає наявні шляхи та засоби для добровільного погашення кредиту, в тому числі шляхом укладення мирової угоди.

У представленій відповіді на відзив АТ ПУМБ, посилається на те, що умовами укладеного договору передбачено право надсилання вимоги про повернення кредиту, те, що відповідну вимогу надіслано до Відповідача; зазначає, що умовами Договору погоджено нарахування комісії за користування кредитними коштами.

У представлених письмових пояснення АТ ПУМБ зазначає, що умовами укладеного договору передбачено розмір щомісячної комісійної винагороди (у пункту 1.4) та правовий механізм її розрахунку.

Зазначає, що при подачі позову нараховану прострочену комісійну винагороду у сумі 9078,93 грн, з яких за грудень 2025 1599,01 грн, за січень 2026 1600,00 грн, за лютий 2026 600,00 грн, за березень 2026 переплата 800,00 грн (враховано - 800 грн), за квітень 2026 1600,00 грн, за травень 2026 1600,00 грн, за червень 2026 1600,00 грн та за липень 2026 1279,92 грн.

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

21 серпня 2025 року між АТ ПУМБ (Банк) та ФОП Вольф Ю.Є. (Позичальник) укладено кредитний договір «Кредит «всеБІЗНЕС» № 790899662526 (Договір), відповідно до статті 1 якого відповідно до умов, передбачених Договором, Банк надає Позичальнику Кредит, а Позичальник зобов`язується прийняти Кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити Плату за Кредит та повернути Банку Кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до наступного:

Сума Кредиту 80000 грн (пункт 1.1.1).

Валюта кредитування Гривня (UAH) (пункт 1.1.2)

Строк кредитування до 21 серпня 2026 включно (пункт 1.1.3)

Комісійна винагорода за надання Кредиту: Тариф комісійної винагороди 0%. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення Тарифу комісійної винагороди на Суму Кредиту. Комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до п.6.3.1. Типових умов (пункт 1.1.4.1).

Комісійна винагорода за обслуговування Кредиту: Тариф комісійної винагороди 2% за один місяць користування Кредитом. Комісійна винагорода розраховується шляхом множення Тарифу комісійної винагороди на Суму Кредиту відповідно до п.6.3.2. Типових умов, та сплачується щомісячно згідно Графіку платежів, наведеного в п.1.4. Договору (пункт 1.1.4.2)

Процентна ставка за користування Кредитом: 0,000001 % річних; Проценти нараховуються відповідно до п.6.2. Типових умов та сплачуються згідно Графіку платежів, наведеного в п.1.4. Договору (пункт 1.1.4.3)

Процентна ставка на прострочену суму Кредиту: 0.000001% річних; Проценти нараховуються та сплачуються відповідно до п.6.2. Типових умов (пункт 1.1.4.4)

Поточний рахунок Позичальника № НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ» (пункт 1.1.5).

Рахунок для погашення Боргових зобов`язань: № НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ» (пункт 1.1.6).

Цільове використання Кредиту: на придбання основних засобів та/ або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності Позичальника, на здійснення яких Позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та Договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої п.1.1.4.1. Договору (у разі наявності такої комісійної винагороди), в сумі, що визначається згідно п.1.1.4.1. Договору. Позичальник не має права використовувати Кредит на такі цілі: задоволення особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю; інші цілі, заборонені законодавством України та Типовими умовами (пункт 1.1.7).

Виконання Боргових зобов`язань забезпечується всім майном Позичальника, на яке може бути звернено стягнення в порядку, встановленому законодавством України (пункт 1.3).

Відповідно до пункту 1.4 Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Плату за Кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному нижче Графіку платежів:

Дата платежуСума платежу за Кредитом, грнСума платежу за Кредитом складається зПлатіж за основною Сумою Кредиту, грнКомісійна винагорода за обслуговування Кредиту, грнПроценти за користування Кредитом, грн21.09.20258266,676666,671600,000,0021.10.20258266,676666,671600,000,0021.11.20258266,676666,671600,000,0021.12.20258266,676666,671600,000,0021.01.20268266,676666,671600,000,0021.02.20268266,676666,671600,000,0021.03.20268266,676666,671600,000,0021.04.20268266,676666,671600,000,0021.05.20268266,676666,671600,000,0021.06.20268266,676666,671600,000,0021.07.20268266,676666,671600,000,0021.08.20268266,636666,631600,000,00Усього99200,0080000,0019200,000,00Повернення Кредиту, сплата Плати за Кредит та інших Боргових зобов`язань здійснюється Позичальником шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на користь Банку на Рахунок для погашення Боргових зобов`язань (пункт 1.5).

Підписанням Договору Позичальник звертається до Банку за наданням Кредиту в сумі, зазначеній в п.1.1.1. Договору, та підтверджує, що кредитні кошти будуть використані за цільовим призначенням відповідно до Договору. Умови цього пункту Договору є заявою (клопотанням) Позичальника про надання Кредиту (пункт 2.1).

Банк надає Кредит протягом трьох Банківських днів з дня укладення Договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в п.1.1.1. Договору. Банк приймає рішення про надання Кредиту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов`язання Банку щодо надання Кредиту за Договором є відкличними. Ненадання Кредиту в зазначений строк вважається відмовою Банку в наданні Кредиту та Договір вважається таким, що припинив свою дію (пункт 2.2).

Позичальник уповноважує Банк здійснити за рахунок кредитних коштів переказ суми Комісійної винагороди за надання Кредиту у розмірі, визначеному відповідно до п.1.1.4.1. Договору, на користь Банку, згідно з п.6.3.1 Типових умов. Сума Кредиту, що залишиться після переказу суми Комісійної винагороди за надання Кредиту на користь Банку, зараховується на Поточний рахунок Позичальника, зазначений в п.1.1.5. Договору (пункт 2.3).

Цей Договір складається з даного документа та Типових умов. З моменту укладення Договору Типові умови стають його невід`ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це Позичальника як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору Позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов Позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, Позичальник приймає на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Позичальника, рівно як і Банк бере на себе всі обов`язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно Банку (пункт 5.1).

Договір набуває чинності з моменту його підписання Банком та Позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП Позичальника (тип підпису на розсуд Позичальника) та КЕП Уповноваженого представника Банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань згідно Договору в повному обсязі (пункт 5.4).

До підписання Договору Позичальник ознайомився з Типовими умовами завантаживши їх за посиланням, що доступне під час укладення Договору в Кабінеті Digital. Сторони домовились, що розміщення Типових умов за посиланням в Кабінеті Digital є належним способом надання Типових умов Позичальнику. Датою надання Типових умов Позичальнику та датою приєднання Позичальника до Типових умов є дата підписання Договору Позичальником. Після підписання Договору зі свого боку Банк направляє Позичальнику підписаний обома Сторонами Договір на адресу електронної пошти Позичальника, зазначену в реквізитах Договору (пункт 5.5).

Відповідно до представленого протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису Договір підписано між АТ ПУМБ та ФОП Вольф Ю.Є. 21.08.2025 шляхом накладення електронного підпису представників (ФОП Вольф Ю.Є. особисто).

Відповідно до представленої платіжної інструкції від 21.08.2025 № TR.100672713.55281.29514 АТ ПУМБ переказано на розрахунковий рахунок ФОП Вольф Ю.Є. ( НОМЕР_1 ) 80000,00 грн із призначенням платежу «Зарахування на поточний рахунок кредитних коштів за договором № 790899662526 вiд 21/08/2025 за позикою Фізична особа-підприємець Вольф Юрiй Євгенович».

Відповідно представленої виписки по банківському рахунку ФОП Вольф Ю.Є., відкритому в АТ ПУМБ, 21.08.2025 на розрахунковий рахунок ФОП Вольфа Ю.Є. зараховано 80000,00 грн, також зазначено про здійснення 20.09.2025 операції у розмірі 8266,67 грн (Погашення заборгованості за кредитним договором № 790899662526 від 21.08.2025 р.), 21.10.2025 операції у розмірі 8266,67 грн (Погашення заборгованості за кредитним договором № 790899662526 від 21.08.2025 р.), 21.11.2025 (Погашення заборгованості за кредитним договором № 790899662526 від 21.08.2025 р.), 24.02.2026 операції у розмірі 1000,00 грн (Погашення заборгованості за кредитним договором № 790899662526 від 24.02.2026 р) та 13.03.2026 операції у розмірі 2400,00 грн (Погашення заборгованості за кредитним договором № 790899662526 від 24.02.2026 р.).

31 березня 2026 року АТ ПУМБ складено до ФОП Вольф Ю.Є. вимогу № 243 про погашення простроченої заборгованості, в якій посилаючись на укладений Кредитний договір №790899662526, зазначає про виконання Банком взятих на себе зобов`язань та надання кредитним коштів в обумовленому розмірі, у той же час, ФОП Вольф Ю.Є. як Позичальником допущено порушення взятих на себе зобов`язань, у зв`язку із чим станом на 31.03.2026 наявна заборгованість розміром 63515,10 грн, у зв`язку із чим вимагає ФОП Вольф Ю.Є. погасити прострочену заборгованість згідно графіку погашення платежів в розмірі 63515,10 грн.

Також зазначено, що у випадку невиконання даної вимоги Банк залишає за собою право ініціювати звернення з позовом до суду з метою примусового стягнення кредитної заборгованості, а також вжити інші передбачені чинним законодавством заходи захисту прав та майнових інтересів кредитора.

Відповідно до представлених опису вкладення у цінний лист, фіскального чеку та списку згрупованих відправлень АТ «УКРПОШТА» АТ ПУМБ надіслано вказану вимогу 03.04.2026 до ФОП Вольф Ю.Є. на адресу останнього, зазначену у Кредитному договорів (яка є аналогічною адресі, зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Відповідно до представленого АТ ПУМБ розрахунку заборгованості за ФОП Вольф Ю.Є. обліковується станом на 14.07.2026 69078,92 грн заборгованості, з яких заборгованість за сумою кредиту 59999,99 грн та заборгованість за комісією 9078,93 грн.

59999,99 грн заборгованість за сумою кредиту складаються з простроченої сплати щомісячних платежів у сумі 6666,67 грн упродовж 21.12.2025-21.07.2026 та 6666,65 грн за 21.08.2026.

9078,93 грн заборгованість за комісією складаються з 1599,01 грн за грудень 2025 (21.12.2025), 1600,00 грн за січень 2026 (21.01.2026), 600,00 грн за лютий 2026 (21.02.2026), зазначено про переплату 800,00 грн за березень 2026 (зазначено як - 800,00 грн), 1600,00 грн за квітень 2026 (21.04.2026), 1600,00 грн за травень 2026 (21.05.2026), 1600,00 грн за червень 2026 (21.06.2026) та 1279,92 грн за липень 2026 (14.07.2026).

Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ж із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 598 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Приписами статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 1 статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між АТ ПУМБ як Позикодавцем/Банком та ФОП Вольф Ю.Є. як Позичальником виникли цивільно-правові зобов`язання, підставою яких є укладений 21 серпня 2025 року Кредитний договір № 790899662526.

Проти укладення відповідного правочину сторони не заперечують та не ставлять під сумнів факт його підписання власним електронним підписом.

АТ ПУМБ як Позикодавцем доведено виконання взятих на себе за умовами Кредитного договору зобов`язань та надання грошових коштів ФОП Вольф Ю.Є. (РНОКПП НОМЕР_3 ) як Позичальнику у розмірі 80000,00 грн, що підтверджується дослідженою в описовій частині рішення платіжною інструкцією від 21.08.2025 № TR.100672713.55281.29514 (проти чого сторони також не заперечують на ставлять під сумнів).

Умови укладеного Кредитного договору, викладені у пункті 1.4, передбачають, що Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Плату за Кредит в розмірах та строки, зазначені в наведеному нижче Графіку платежів:

Дата платежуСума платежу за Кредитом, грнСума платежу за Кредитом складається зПлатіж за основною Сумою Кредиту, грнКомісійна винагорода за обслуговування Кредиту, грнПроценти за користування Кредитом, грн21.09.20258266,676666,671600,000,0021.10.20258266,676666,671600,000,0021.11.20258266,676666,671600,000,0021.12.20258266,676666,671600,000,0021.01.20268266,676666,671600,000,0021.02.20268266,676666,671600,000,0021.03.20268266,676666,671600,000,0021.04.20268266,676666,671600,000,0021.05.20268266,676666,671600,000,0021.06.20268266,676666,671600,000,0021.07.20268266,676666,671600,000,0021.08.20268266,636666,631600,000,00Усього99200,0080000,0019200,000,00Здійснивши системний аналіз наведених вище норм права та умов укладеного Кредитного договору, суд доходить до висновку, що укладаючи правочин сторонами погоджено сплату відповідних процентів за користування кредитними коштами у вигляді фіксованої суми комісії (по 1600,00 грн щомісячно), що цілком відповідає приписам частини 1 статті 627 ЦК України.

АТ ПУМБ представлено досліджену судом виписку по банківському рахунку, яка відображає здійснення ФОП Вольф Ю.Є. переказів коштів упродовж 20.09.2025-13.03.2026 років, котрі зараховано в рахунок погашення наданого кредиту.

ФОП Вольф Ю.Є., натомість, не представлено до матеріалів справи доказів внесення коштів у відповідному розмірі у встановлені пунктом 1.4 дослідженого Кредитного договору строки.

Відповідно до частини 1 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За правилами частини 1 статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як строк договору, так і строк (термін) виконання зобов`язання (статті 530 та 631 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Водночас, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно зі статтею 612 ЦК України визначає одним із основних видів порушення зобов`язання прострочення боржника. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання чи не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Насамперед, суд звертає увагу на те, що розмір кредиту, розмір відсотків за користування кредитом та строк, на який передано кошти і протягом якого позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки, є істотними умовами договору (подібна правова позиція викладена в постанові Верховної Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 464/3790/16-ц).

Відповідно, право кредитора вимагати дострокового повернення всієї заборгованості є спеціальним договірним механізмом зміни строку виконання основного зобов`язання, реалізація якого повинна відбуватися у порядку та спосіб, погоджені сторонами кредитного договору.

Судом досліджено представлену АТ ПУМБ вимогу, та встановлено, що в у надісланій 03.04.2026 вимозі № 243 АТ ПУМБ вимагає сплатити прострочену станом на 31.03.2026 заборгованість у розмірі 63515,10 грн.

Умов стосовно зміни строків виконання основного зобов`язання, у вигляді повернення всієї суми наданих кредитних коштів та сплати процентів (комісії), досліджена судом вимога не містить.

Тобто, суд позбавлений можливості встановлення факту реалізації АТ ПУМБ передбаченого частиною 2 статті 1050 ЦК України права на дострокове повернення кредитних коштів.

Пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту та звернення до суду з позовом є різними юридичними діями, які мають різні правові наслідки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 звернула увагу на правові наслідки пред`явлення кредитором вимоги про дострокове повернення кредиту, зазначивши таке:

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України). Саме за це благо можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України.

Отже, саме вимога про дострокове повернення кредиту змінює погоджений сторонами строк виконання основного зобов`язання та призводить до настання обов`язку боржника повернути ту частину кредиту, строк повернення якої ще не настав. Лише після належної реалізації такого права строкова заборгованість трансформується у заборгованість, що підлягає негайному поверненню.

Як зазначалось, відповідно до представленого АТ ПУМБ розрахунку заборгованості за ФОП Вольф Ю.Є. обліковується станом на 14.07.2026 69078,92 грн заборгованості, з яких 59999,99 грн заборгованість за сумою кредиту складаються з простроченої сплати щомісячних платежів у сумі 6666,67 грн упродовж 21.12.2025-21.07.2026 та 6666,65 грн за 21.08.2026; та 9078,93 грн заборгованість за комісією складаються з 1599,01 грн за грудень 2025 (21.12.2025), 1600,00 грн за січень 2026 (21.01.2026), 600,00 грн за лютий 2026 (21.02.2026), зазначено про переплату 800,00 грн за березень 2026, 1600,00 грн за квітень 2026 (21.04.2026), 1600,00 грн за травень 2026 (21.05.2026), 1600,00 грн за червень 2026 (21.06.2026) та 1279,92 грн за липень 2026 (14.07.2026).

Між тим, позовну заяву АТ ПУМБ представлено у справі 16 липня 2026 року.

Відтак, враховуючи вищевикладене, те, що надіслана ФОП Вольф Ю.Є. вимога не містить в собі умов про зміну строків виконання основного зобов`язання та сплати погоджених укладеним Кредитним договором процентів (комісії), те, що позовну заяву представлено 16 липня 2026 року, суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з ФОП Вольф Ю.Є. на користь АТ ПУМБ 46666,69 грн простроченої заборгованість за сумою кредиту та 7799,01 грн простроченої заборгованості за комісією.

46666,69 грн простроченої заборгованість за сумою кредиту складаються із прострочених платежів за основною сумою кредиту упродовж 21.12.2025-21.06.2025 (тобто по 6666,67 грн за невнесення коштів 21.12.2025, 21.01.2026, 21.02.2026, 21.03.2026, 21.04.2026, 21.05.2026 та 21.06.2026) за погодженим у Кредитному договорів графіку платежів (пункт 1.4)

7799,01 грн простроченої заборгованості за комісією складаються з 1599,01 грн за грудень 2025 (21.12.2025), 1600,00 грн за січень 2026 (21.01.2026), 600,00 грн за лютий 2026 (21.02.2026), зазначено про переплату 800,00 грн за березень 2026/відповідно до розрахунку -800 грн/, 1600,00 грн за квітень 2026 (21.04.2026), 1600,00 грн за травень 2026 (21.05.2026), 1600,00 грн та за червень 2026 (21.06.2026) за погодженим у Кредитному договорів графіку платежів (пункт 1.4).

У решті задоволених вимог суд відмовляє, оскільки станом на час звернення АТ ПУМБ із позовом у цій справи строк сплати платежів, згідно погоджено у пункту 1.4 Кредитного договору графіку, не настав, як для платіж за основною сумою кредиту, так і для комісійної винагороди за обслуговування кредиту, а саме для сплати 8266,67 грн 21.07.2026 та 8266,63 грн 21.08.2026 (8266,63 грн, з яких 6666,67 грн платіж за основною сумою кредиту та комісійної винагороди за обслуговування Кредиту).

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 року).

Стосовно розподілу судового збору господарський суд зазначає наступне.

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України „Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України ,,Про Державний бюджет України на 2026 рік …прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2026 року складає 3328,00 грн…

Підпунктами 1 та 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір визначено ставки судового збору за подання до господарського суду: позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 статті 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Звертаючись із позовом АТ ПУМБ у відповідності до підпункту 1 пункт 2 частини 2 та частини 3 статті 4 Закону України Про судовий збір переказано до Державного бюджету України 2662,40 грн судового збору (за позовну заяву майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328,00 грн) * 0,8 (подача позовної заяви в електронній формі) = 2662,40 грн).

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак, оскільки приписами Закону України Про судовий збір встановлено мінімальний розмір судового збору, який підлягає справленню при зверненні із позовом, на переконання господарського суду, розмір судового збору, який покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, не може бути меншим аніж мінімальний розмір судового збору, встановлений Законом України Про судовий збір.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,180,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК до відповідача Фізичної особи-підприємця Вольф Юрія Євгеновича про стягнення 69078,92 грн заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Вольф Юрія Євгеновича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, Код ЄДРПОУ 14282829) 54465/п`ятдесят чотири тисячі чотириста шістдесят п`ять/грн 70коп. заборгованості, з яких прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 46666/сорок шість тисяч шістсот шістдесят шість/грн 69коп., 7799/сім тисячі сімсот дев`яносто дев`ять/грн 01коп. простроченої заборгованості за комісією, та 2662/дві тисячі шістсот шістдесят дві/грн 40коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.

Повне рішення складено 19 жовтня 2026 р.

Суддя С.Ф. Гут