Ухвала суду № 140700361, 15.10.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа№487/6158/26

Провадження №2/487/3832/26

УХВАЛА

Іменем України

15.10.2026 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Щербини С.В.,

за участю секретаря судового засідання Брижатою А.С.,

розглянувши клопотання ОСОБА_1 про направлення за підсудністю цивільної справи 487/6158/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва знаходиться цивільна справа за позовом ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію.

Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 03 серпня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі.

05 жовтня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про направлення цивільної справи 487/6158/26 за підсудністю.

Мотивуючи клопотання вказував, що він мешкає у АДРЕСА_1 .

Водночас позивач у позовній заяві зазначив як адресу відповідача адресу нерухомого майна в місті Миколаєві, а саме: АДРЕСА_2 . Зазначена адреса є адресою належного відповідачу нерухомого майна, щодо якого позивач здійснює нарахування, однак не є зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача

Вказує, що відповідно до ч.1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

При цьому позовні вимоги ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» стосуються стягнення грошової заборгованості, а не вирішення питання про право власності на нерухоме майно, визнання права на нерухоме майно, поділ нерухомого майна чи іншого спору безпосередньо з приводу нерухомого майна.

Отже, сам факт того, що заявлена позивачем заборгованість пов`язана з нарахуваннями за теплову енергію щодо квартири, розташованої в місті Миколаєві, не змінює загального правила територіальної підсудності, встановленого статтею 27 ЦПК України.

Також звертає увагу суду, що позивач не обґрунтував у позовній заяві застосування до цієї справи правил виключної підсудності, передбачених статтею 30 ЦПК України, та не навів правових підстав, які б дозволяли пред`явити саме цей позов за місцезнаходженням квартири в місті Миколаєві замість зареєстрованого місця проживання відповідача в місті Києві.

Враховуючи вищевикладене, просив передати цивільну справу № 487/6158/26 за позовом ПрАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за територіальною підсудністю до відповідного районного суду міста Києва за зареєстрованим місцем проживання відповідача

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи були сповіщений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та доводи клопотання, суд дійшов наступного висновку.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 19 ЦПК України). Підсудність визначає коло цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції (статті 26 - 30 ЦПК України).

Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.

Питання про підсудність справ визначається цивільним процесуальним кодексом України

Положеннями статті 27 ЦПК України встановлено, що позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Позови до юридичних осіб пред`являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила визначення альтернативної підсудності встановлено статтею 28 ЦПК України.

При цьому, статтею 30 ЦПК України встановлено правила виключної підсудності.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно з положеннями ст. 181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Поняття «позови, що виникають з приводу нерухомого майна» є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно», а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Таким чином, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 638/1988/17.

Виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном (постанова Верховного Суду від 09.09.2020 року в справі № 910/6644/18).

У постанові від 16.02.2021 року в справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин. Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових. Тому на спори, предметом яких є стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми ч. 3 ст. 30 ГПК України.

Враховуючи вищевказане, вимоги про стягнення боргу за спожиту теплову енергію повинні розглядатись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги ПрАТ «Миколаївськ ТЕЦ» стосуються стягнення заборгованості зі сплати боргу за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_2 .

Відтак, цивільна справа №487/6158/26 підсудна Заводському районному суду міста Миколаєва і підлягає розгляду, як суду за місцезнаходженням нерухомого майна, а тому у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 30, 258-260 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про передачу за територіальною підсудністю цивільної справи 487/6158/26 за позовом Приватного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.В. Щербина