Рішення № 140700043, 19.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/14392/26

Провадження № 2/127/4106/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Сичука М.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1364-4899 від 14.03.2024 року в розмірі 10 000,00 грн, з яких: 2 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 8 000,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом, а також судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 14.03.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії № 1364-4899, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 2 000,00 грн на строк 300 календарних днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 2,50 % за кожен день користування кредитними коштами.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, однак останній зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1364-4899 від 14.03.2024 року станом на 27.03.2026 року загальна сума заборгованості становить 17 000,00 грн, з яких 2 000,00 грн основна сума кредиту та 15 000,00 грн проценти за користування кредитом.

Разом із тим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у меншому розмірі 10 000,00 грн, з яких 2 000,00 грн основний борг та 8 000,00 грн проценти за користування кредитом.

Ухвалою суду від 05.05.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі разом із копією позовної заяви та доданими до неї документами направлено відповідачу за адресою його зареєстрованого місця проживання. Поштове відправлення повернуто до суду з відміткою «адресат відсутній».

Позивач у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав. Судова кореспонденція, направлена відповідачу за адресою, зазначеною в матеріалах справи, повернулася до суду з відміткою про відсутність адресата.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з частиною восьмою статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статей 77, 78, 79, 80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; допустимими є докази, одержані в порядку, встановленому законом; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Судом установлено, що 14.03.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1364-4899, за умовами якого кредитодавець надав відповідачу кредитні кошти в розмірі 2 000,00 грн.

Згідно з умовами договору строк кредитування становить 300 календарних днів, дата повернення кредиту 07.01.2025 року. За користування кредитом передбачено сплату процентів за фіксованою процентною ставкою в розмірі 2,50 % за кожен день користування кредитом.

Договір укладено в електронній формі із застосуванням передбаченого сторонами способу електронного підписання з використанням одноразового ідентифікатора.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надісланий ними до інформаційно-комунікаційної системи, яку використовують сторони.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (акцепту) в електронній формі, підписаної в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо згідно з актом цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або іншого передбаченого законом способу підписання електронного правочину.

Таким чином, укладення договору в електронній формі саме по собі не свідчить про відсутність між сторонами договірних правовідносин. Умови такого договору підлягають оцінці судом з урахуванням поданих доказів щодо його укладення та виконання сторонами.

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивачем надано платіжну квитанцію щодо операції № 2437305557 від 14.03.2024 року, згідно з якою здійснено виплату кредитних коштів за договором № 1364-4899 від 14.03.2024 року в сумі 2 000,00 грн. У призначенні платежу зазначено: «Видача кредитних коштів за договором 1364-4899, 2024-03-14».

Крім того, позивачем надано довідку про перерахування суми кредиту № 1364-4899 від 14.03.2024 року, відповідно до якої відповідачу перераховано кредитні кошти в сумі 2 000,00 грн через платіжну систему LiqPay.

Наведені докази в сукупності підтверджують факт перерахування відповідачу кредитних коштів у розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, з моменту отримання кредитних коштів у відповідача виник обов`язок повернути їх у визначений договором строк та сплатити проценти за користування кредитом на погоджених сторонами умовах з урахуванням вимог законодавства.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 1364-4899 від 14.03.2024 року, станом на 27.03.2026 року основний борг відповідача становить 2 000,00 грн, а нараховані та непогашені проценти 15 000,00 грн. Розрахунок відображає нарахування процентів за ставкою 2,50 % на суму основного боргу 2 000,00 грн, що становить 50,00 грн за день користування кредитом, без відображення здійснених платежів на погашення заборгованості.

При цьому позивач просить стягнути лише 8 000,00 грн процентів, тобто меншу суму, ніж зазначена в розрахунку загальної заборгованості.

Оцінюючи вимоги про стягнення процентів, суд виходить із того, що відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується з урахуванням загальних витрат за споживчим кредитом, розміру кредиту та строку кредитування. Законодавством також установлено обмеження максимального розміру денної процентної ставки та передбачено перехідний період її застосування.

Умови кредитного договору та поданий розрахунок підлягають оцінці з урахуванням цих законодавчих обмежень. Водночас предметом розгляду є вимога про стягнення саме 8 000,00 грн процентів, а не всієї суми нарахованих позивачем процентів у розмірі 15 000,00 грн.

За наданими матеріалами строк кредитування був визначений до 07.01.2025 року, а сума процентів, заявлена до стягнення, є меншою від загальної суми процентів, зазначеної позивачем у розрахунку. Позивач не заявляє вимог про стягнення штрафів, комісій чи процентів відповідно до статті 625 ЦК України.

Разом із тим сам факт зазначення в розрахунку більшої суми заборгованості не є підставою для присудження такої суми понад заявлені позовні вимоги, оскільки відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог.

Відповідач не надав суду доказів повернення кредиту, сплати процентів або інших доказів, які б спростовували наведені позивачем обставини щодо невиконання договірних зобов`язань.

З огляду на встановлений факт перерахування кредитних коштів, умови договору, наданий розрахунок заборгованості та відсутність доказів погашення основного боргу суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 2 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту.

Щодо вимоги про стягнення 8 000,00 грн процентів суд зазначає, що право кредитодавця на одержання процентів за користування кредитом визначається умовами договору та нормами законодавства, які регулюють кредитні правовідносини.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 висловила правову позицію, згідно з якою право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після закінчення строку кредитування права та інтереси кредитодавця забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

У цій справі позивач просить стягнути проценти в розмірі 8 000,00 грн, що, відповідно до наданого розрахунку, було нараховано до досягнення зазначеної суми 20.08.2024 року, тобто в межах установленого договором строку кредитування, який завершувався 07.01.2025 року.

Водночас суд ураховує, що заявлена до стягнення сума процентів не перевищує загальну суму процентів, наведену позивачем у розрахунку, а також те, що позивач обмежив розмір своїх вимог сумою 8 000,00 грн.

З урахуванням установлених обставин справи, умов договору, факту неповернення кредитних коштів та відсутності доказів погашення заборгованості суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у заявленому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн з урахуванням коефіцієнта 0,8 за подання позовної заяви в електронній формі.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 141, 258259, 263265, 279 ЦПК України, статтями 205, 207, 526, 530, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1364-4899 від 14.03.2024 року в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, з яких: 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту, 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, ЄДРПОУ 38548598.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 14 жовтня 2026 року.

Суддя: