Рішення № 140699967, 16.10.2026, Чечельницький районний суд Вінницької області

Справа № 151/372/26

Провадження №2/151/417/26

РІШЕННЯ

іменем України

16 жовтня 2026 року селище Чечельник

Чечельницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Токарчук Л.Г.

за участю секретаря судових засідань Трачук Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Чечельник Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Європейська агенція з повернення боргів'' до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ''Фінансова компанія ''Європейська агенція з повернення боргів'' (далі - ТОВ "ФК "ЄАПБ" або позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач), мотивуючи його тим, що 12 жовтня 2025 року між ТОВ "Сіроко Фінанс'' та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 7887457. Згідно з п.1 Договору позики, за цим Договором позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (Комісію та Проценти) від суми позики. Підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". (п.п. 5.1. п. 5 Договору позики) А також погодився, що до моменту підписання Договору позики вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку "MONTO" (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://monto.com.ua/informaciya (надалі "Правила"), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі. (п.п. 5.3. п. 5 Договору позики) Правила надання грошових коштів у позику ТОВ "Сіроко Фінанс", перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті https://monto.com.ua/informaciya. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Статтею 1047 ЦК України передбачено, що Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відповідно до п. 21 Договору позики цей Договір укладений у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України "Про електронну комерцію". Згідно з п. 25 Договору позики, Договір укладений на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 ЦК України.

24 березня 2026 року між ТОВ "Сіроко Фінанс" та ТОВ ''ФК ''Європейська агенція з повернення боргів'' укладено договір факторингу № 24032026/1, у відповідності до умов якого ТОВ "Сіроко Фінанс'' передає (відступає) ТОВ ''ФК ''ЄАПБ'' за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ''ФК ''ЄАПБ'' приймає належні ТОВ "Сіроко Фінанс'' права вимоги до вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 24032026/1 від 24.03.2026 ТОВ ''ФК ''ЄАПБ'' набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 21 825 гривень, з яких : 5 250 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 575 гривень - сума заборгованості за відсотками та 15 000 гривень - сума заборгованості за пенею. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ ''ФК ''ЄАПБ'', ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 24.03.2026 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Оскільки відповідач не погашає заборгованість, ТОВ ''ФК ''ЄАПБ' вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту порушених прав, а саме повернення кредитних коштів. Крім того, просять стягнути з відповідача витрачені ними кошти на сплачений судовий збір в розмірі 2 662 гривні 40 копійок.

Ухвалою судді від 11 травня 2026 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

22 травня 2026 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Так, позивач вважає, що у матеріалах справи містяться належні та допустимі докази переходу права вимоги від до позивача, а тому позивач є належним позивачем (стягувачем) у даній справі. Однак, у матеріалах справи не міститься копії договору факторингу між кредитором та позивачем у повному обсязі, у тому числі оплати договору факторингу та додатків до нього, щоб підтверджувало належність позивача як нового кредитора у цій справі.Договір факторингу є імперативно сплатним. Відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення права вимоги на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором, є самостійною достатньою підставою для відмови у заміні сторони виконавчого провадження правонаступником. Більш того, позивач не надав докази видачі грошових коштів відповідачу. Окрім цього, Договір факторингу було укладено ще до виникнення кредитних первинних кредитних правовідносин між відповідачем та первинним кредитором. Відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору. Щодо неможливості стягнення штрафу та пені. Згідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Щодо порушення права переходу вимоги. Станом на час укладення договору факторингу позивачем із первинним кредитором кредитний договір укладений не був, у зв`язку з чим відступлення неіснуючих прав вимоги та майнових прав первинним кредитором суперечить ст.514 ЦК України (до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом), тобто право кредитора за кредитним договором не перейшло, у зв`язку з чим позивач не набув прав кредитора по відношенню до відповідача по даному договору. Щодо недоведеності правильності нарахування суми заборгованості. Згідно Договору - строк позики (строк дії кредиту) - 30 календарних днів. Тому вважає, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст. 1050 ЦК України. Тобто у період дії кредитного договору (період дії може визначатися як строк дії договору, дата повного погашення і т.д.) може нараховуватися проценти за користування кредитними коштами, але після припинення дії кредитного договору, нарахування процентів повинно припинятися. Однак позивач, нараховує проценти за користування кредитними коштами не у відповідності до положень ЦК України, правових висновків ВС та не у межах встановлених строків кредитування. Щодо розміру денної процентної ставки. Метою Закону України "Про споживче кредитування" є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами, (ст. 2 Закону). Дія цього закону розповсюджується як на кредитодавців, колекторів так і на споживачів (ст. З Закону). Згідно п.1-1, ч.1 ст. 1 Закону, договір про споживчий кредит - вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно п. 1-2, ч.1 ст. 1 Закону, денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. Відсутність доказів видачі кредитних коштів. За правилами ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Однак, позивачем не було надано до суду жодних доказів видачі відповідачу кредитних коштів за спірним кредитним договором. Надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є первинними документами, що підтверджують факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачу. Належними доказами, що підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. З наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом № 996-ХІ7. Аналогічні за змістом висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 року у справі № 755/2284/16-ц. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Розрахунок заборгованості за кредитом, сам по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів відповідачем, не можуть бути належними та допустимими доказами її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору, що узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21.10.2020 у справі №190/1419/19-ц. Однак, додатки до договору факторингу (акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім`я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, та яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування. Виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказам. Проте у матеріалах даної справи виписка по картковому рахунку відсутня. Тобто, долучені до позовної заяви документи (договір та додаток до нього, а також таблиця з персональними даними відповідача та умовами кредитування, не містять інформації щодо номера банківської картки відповідача. Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач. Сам розрахунок заборгованості є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 травня 2020 року, справа № 219/1704/17, провадження № 611211 св19. Відповідно до пп. 14 п. 1 "Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України", затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75 (далі Положення), первинним є документ, що містить відомості про операцію. Згідно з пунктами 43, 44 Положення первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються в бухгалтерському обліку за умов дотримання вимог законодавства України про електронні документи та електронний документообіг. При цьому первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування банку, від імені якого складений документ; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції (п. 51 Положення). Відповідно до пункту 52 Положення первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку. Таким чином, наданий позивачем розрахунок заборгованості не можна вважати допустимим і достатнім доказом наявності заборгованості, оскільки він не є первинним документом. Крім того, вважає за необхідне звернути увагу, що наданий позивачем витяг з Реєстру боржників до договорів факторингу, не містить підпису сторін, які би підтверджували дійсність переходу права вимоги до Відповідача за кредитним договором. Таким чином, представником позивача не доведено розмір фактично взятих відповідачем кредитних коштів за умовами договору, не доведено обгрунтованість нарахування відсотків. З наданих представником позивача документів неможливо встановити по яку дату нараховувались відсотки за користування кредитом та з якою ставкою. В свою чергу наданий представником позивача розрахунок заборгованості не підтверджений жодним первинним документом, що оформлений відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", а отже не підтверджено передання коштів в розумінні ч. 2 ст. 1046 ЦК України. Отже, позивачем не було надано до суду жодних доказів видачі відповідачу кредитних коштів за спірним кредитним договором. Надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є первинними документами, що підтверджують факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачу. За перерахованих обставин, вважаю, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні. Щодо договору факторингу. Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Таким чином, Договір факторингу є імперативно сплатним. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України). Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Так, за правилом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто за наведеним загальним правилом до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредиторові у зобов`язанні, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір факторингу є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу - на стороні кредитора - у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників. Отже, у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших. При цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками. Таким чином у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні. Зміст зобов`язання як правовідношення визначається сукупністю певних прав та обов`язків, відповідно, у разі описаного відступлення права вимоги до нового кредитора переходять усі права, які належали первісному кредитору. У спірних правовідносинах обсяг прав визначається обсягом прав, пов`язаних із обов`язком з повернення суми кредиту і виконанням усіх похідних від цього зобов`язань. При цьому позивач надав суду копії Договорів факторингу уповному обсязі, відповідно до умов яких ТОВ (Кредитори) передало (відступило) ТОВ "ФК "ЄАПБ" за плату належні йому права вимоги, а ТОВ "ФК "ЄФПБ" прийняло належні ТОВ (Кредитори) права вимоги до боржників, які вказані у Реєстрі прав вимог. Разом з тим позивач надав суду копії Договорів факторингу не в повному обсязі, що унеможливлює належно та у повній мірі сприймати зміст цього документу, а також встановити істотні умови такого договору, в тому числі зобов`язання нового кредитора перед первісним кредитором щодо здійснення оплати за придбання права грошової вимоги до боржників, зокрема, до відповідача за Договорами позики. Більше того позивач не надав докази того, що після укладення Договорів факторингу були виконані вимоги ст. 1082 ЦК України та відповідач отримала письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні була визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. При цьому сам по собі факт укладення договору факторингу не створює для відповідача безумовного обов`язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено у договорі. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора відповідач не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги, а новий кредитор зобов`язаний надати докази існування боргу саме у такому розмірі, про стягнення якого заявлено відповідну вимогу. Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю. Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України). Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу. Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається. Так, у договорах факторингу не зазначена ціна (ціна продажу за Договором становить- п. 3.3. Договору), за яку відбулося відступлення права вимоги. Отже ціна договору факторингу, як істотна умова договору відповідно до правових висновків ВС- відсутня. Крім того у вказаному договорі, не зазначений розмір вимоги до боржника, яка відступається, а також у відповідності до п. 1.1. Договору, позивач не надав докази оплати за Договору факторингу, що є імперативною умовою та входить у предмет договору. Також у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договорами факторингу на час або після їх укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором. Отже, позивачем не доведено факту відступлення права грошової вимоги до Відповідача за Договорами позики від первісних кредиторів до ТОВ "ФК "ЄФПБ". Щодо комісії. Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 16 листопада 2016 року, справа № 6-1746цс16, та в постанові від 4 червня 2018 року, справа № 758/8481/15-ц, з посиланням на пункт з.б Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а відповідні умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно ч.2 ст.8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до ч.ч.1,2, ст.11 Закону України "Про споживче кредитування" після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України "Про споживче кредитування" умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Із урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України "Про споживче кредитування" щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування". Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України "Про споживче кредитування".Із урахуванням наведеного положення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними. На даний момент відповідачем не понесено судові витрати по сплаті судового збору. Відповідачем не планується понесення жодних інших судових витрат.

22 травня 2026 року представник позивача ТОВ "ФК "ЄФПБ" Білотіл А.Г. надала відповідь на відзив в якому позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі. Щодо укладання договору пояснила, що за змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. У ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Із зазначеного вбачається, що укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності), який відповідач використав для підтвердження підписання Кредитного договору. Укладення Кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС первісного кредитора, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України "Про електронну комерцію", в тому числі шляхом перевірки первісним кредитором правильності введення коду, направленого первісним кредитором на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Первісного кредитора. Тобто, верифікація та ідентифікація позичальника здійснюється через ІТС первісного кредитора. Кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно- комунікаційній системі первісного кредитора (ІТС Первісного кредитора) та доступний, зокрема, через сайт первісного кредитора таабо відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Укладення Кредитного договору було здійснено в електронній формі в інформаційно- телекомунікаційній системі (ІТС) первісного кредитора. Позичальник здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті первісного кредитора, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення. Позичальник обирає персональний логін і пароль для входу в особистий кабінет. При підписанні документів на телефонний номер позичальника, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який позичальник зобов`язаний ввести на веб-сторінці (далі - "електронний підпис одноразовим ідентифікатором"). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи позичальника. Сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У заявці позичальник зобов`язаний вказати повні, точні і достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття первісним кредитором рішення про надання кредиту. Заповнюючи заявку, позичальник дає свою згоду на передачу первісному кредитору своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану і його здатності виконати зобов`язання за договором. Первісний кредитор має право зателефонувати позичальнику за телефонним номером, вказаним в заявці, як для підтвердження повноти, точності, достовірності зазначеної в заявці інформації, так і для отримання інших відомостей, які необхідні для прийняття рішення про надання кредиту. Сторони дійшли згоди, що всі завершені дії в особистому кабінеті в ІТС первісного кредитора визнаються вчиненими позичальником. При заповненні форм заявки позичальнику необхідно внести всі обов`язкові дані, включаючи ПІБ, ІНН, адресу, суму бажаного кредиту, реквізити банківської картки, номер мобільного телефону та ін. На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система первісного кредитора здійснює реєстрацію заявника на сайті первісного кредитора і формує особистий кабінет позичальника. Приймаючи заявку до розгляду, первісний кредитор не приймає на себе зобов`язання надати кредит. У разі прийняття позитивного рішення про видачу кредиту, первісний кредитор робить позичальнику в особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі Кредитного договору, який містить усі істотні умови. Позичальник може прийняти (акцептувати) пропозицію укласти Кредитний договір або відмовитися від пропозиції. У випадку готовності позичальника прийняти пропозицію (оферту), позичальник натискає кнопку згоди, після чого позичальнику надсилається смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який позичальник має ввести у відповідне поле. У момент введення коду на сайті первісного кредитора позичальник направляє первісному кредитору електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором. Після вводу даного коду Кредитний договір вважається підписаним. Тобто, для укладання кредитного договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору. Таким чином, ЗУ "Про електрону комерцію" визначено, що саме Договором оферти визначається технологію (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони. Саме у Договорі оферти первісним кредитором було чітко визначено, що всі документи щодо надання кредиту підписуються позичальником з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно саме відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті первісного кредитора, підписавши договір з використанням одноразового ідентифікатора. Кредитний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі та строк його повернення, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту. У відповідності до умов Кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним Кредитором не було б укладено. Зауважили, що для укладення Кредитного договору в електронному вигляді дані вносились шляхом заповнення відповідних форм на сайті первісного кредитора позичальником власноруч. Таким чином, кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а тому укладання між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення на мобільний телефон, без здійснення входу на сайт первісного кредитора за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та первісним кредитором не був би укладений. Доказів протилежного відзив на позовну заяву не містить. Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, оскільки кредитний договір є дійсним та ніким не оскаржений. Укладення кредитних договорів онлайн знаходиться в рамках правового поля України. Сторони електронних правочинів відповідають за невиконання своїх зобов`язань у порядку визначеному законодавством України або укладеним договором. Повернення кредиту за електронним договором є обов`язковим. Щодо електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У відповідності до умов кредитного договору, його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні Кредитного договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Нарахування процентів. У відповідності до умов кредитного договору передбачено умови та строки нарахування відсотків. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення кредитного договору, на таких умовах шляхом підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов кредитного договору та додатків до нього. Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов кредитного договору, в тому числі і порядку нарахування відсотків, що свідчить про факт погодження відповідача із всіма умовами кредитного договору, враховуючи і нарахування відсотків. Також слід зазначити, що у кредитному договорі, підписаному відповідачем, прямо зазначено, що відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті первісного кредитора, а також отримав від первісного кредитора до укладення Кредитного договору інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Жодних заперечень щодо змісту та/чи умов Правил надання кредиту відповідачем при укладенні кредитного договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку відповідача, щодо неповного розуміння змісту кредитного договору або незгоди з умовами кредитного договору та/або додаткових угод (при їх наявності) під час їх підписання, до суду зі сторони відповідача не надавалося. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов кредитного договору у відповідача була можливість відмовитися від підписання кредитного договору, якою він не скористався. Слід зазначити, що жодна вимога про стягнення заборгованості за Кредитним договором, не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафи, пені). Відповідачем умови кредитного договору не виконувались отже нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору є правомірним, а відповідач жодним чином не позбавляється від обов`язку виконання умов кредитного договору та погашення заборгованості в повному обсязі. Повідомлення про відступлення прав вимоги. У чинному законодавстві України відсутні норми, які зобов`язують позивача направляти відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги за кредитним договором, а тим паче мати письмове підтвердження відправлення чи отримання відповідачем такого повідомлення. Зазначили, що подібні повідомлення ніяким чином не змінюють умов кредитного договору, а носять лише інформаційний характер. Відповідно до ст. 1082 ЦК України, "Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом" Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав повідомлення про відступлення права вимоги від первісного кредитора, має місце той факт, що відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті заборгованості на рахунки первісного кредитора, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України. При перерахуванні коштів клієнт зобов`язаний надати розшифровку платежів у вигляді електронного листа, а саме, вказати наступні данні боржників: Прізвище, Ім`я, По батькові, код номер облікової картки платника податків, № кредитного договору. Таким чином, в разі сплати відповідачем коштів на погашення заборгованості на рахунки первісного кредитора за кредитним договором, вони були б перераховані на рахунки позивача та зараховані на погашення заборгованості за Кредитним договором. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Перехід прав вимоги. Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Враховуючи те, що Реєстр боржників містить інформацію щодо великої кількості боржників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до предмета позову, позивачем надано Виксерокопіювання (Витяг) з Реєстру боржників, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб). Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Таким чином, Договір факторингу між первісним кредитором та позивачем укладений у відповідності до вимог чинного законодавства України, яке діяло на момент укладання цього договору та ніяким чином не порушує права та законні інтереси відповідача. Щодо розрахунків заборгованості та первинних бухгалтерських документів як доказів нарахування заборгованості. ТОВ "ФК "ЄАПБ" не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеним з первісним кредитором договору позики, щодо яких виник спір, з тих причин, що позивач не є первісним кредитором, а дані документи відповідно до п.35 положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видавав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку." У відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану позичальником при укладанні кредитного договору. Отже, доступ до виписок по картці, на яку перераховано кредитні кошти, має банк-емітент та відповідач. Ні первісний кредитор, ні ТОВ "ФК "ЄАПБ" не мало та не має доступу до даної інформації, так як дана інформація - є банківською таємницею. Відповідач, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може власноруч отримати виписки по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Враховуючи все вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог - є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених у Постановах ВСУ, а отже є такими що не підлягають задоволенню та не повинні братися судом до уваги.

У судове засідання представник позивача ТОВ "ФК "ЄАПБ" Білотіл А.Г. не з`явилася, однак у відзиві на позовну заяву зазначила про розгляд справи без участі їх представника. Позовні вимоги просять задовільнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Конверт з рекомендованим повідомленням повернувся без вручення адресату, з відміткою "адресат відсутній", хоча повістка направлялася за адресою зареєстрованого його місця проживання. Крім того, про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся шляхом направлення смс-повістки на номер телефону зазначений в матеріалах справи, який співпадає із номером зазначеним у відзиві та направленням повістки на його електронну адресу, яка міститься у матеріалах позовної заяви, що підтверджується довідками про їх доставку.

Пунктом 1 частини 3 ст. 223 ЦПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Оскільки відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, суд вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Норми статтей 509, 623, 625 ЦК України зазначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки, і він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Також статтями 526, 530, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2025 року між ТОВ "Сіроко Фінанс" та ОСОБА_1 укладено Договір позики № 7887457 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою), за умовами якого товариство надало позичальнику кошти в сумі 7 500 гривень, строк позики 30 днів, процентна ставка 0,01% (фіксована), комісія за надання кредиту 23,71% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 1778.25 гривень).

Вищевказані умови кредитування 12.10.2025 підписано між ТОВ ''Сіроко Фінанс'' та відповідачем електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором "548vHH".

Згідно із Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 7887457 від 12.10.2025, сторони домовились, що позичальник 10.11.2025 (останній день повернення позики) поверне позикодавцю чисту суму кредиту у розмірі 9 300,00 гривень, яка складається з: 7 500,00 гривень - сума кредиту за договором; 21 гривня 75 копійок - проценти за користування кредитом, 1778 гривень 25 копійок комісія за надання кредиту, який також підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) - "548vHH".

ТОВ ''Сіроко Фінанс'' виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, даний факт підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту через ТОВ "Європейська платіжна система", відповідно до якої 12.10.2025 перераховано суму 7 500.00 грн., номер платежу 7215760f-9410-4231-af49-1ab716868976; отримувач Рябко Владислав - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .

24 березня 2026 року між ТОВ ''Сіроко Фінанс'' та ТОВ ''ФК ''Європейська агенція з повернення боргів'' укладено договір факторингу № 24032026/1, у відповідності до умов якого ТОВ ''Сіроко Фінанс'' передає (відступає) ТОВ ''ФК ''ЄАПБ'' за плату належні йому права вимоги, а ТОВ ''ФК ''ЄАПБ'' приймає належні ТОВ ''Сіроко Фінанс'' права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Як вбачається з витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу № 24032026/1 від 24 березня 2026 року ТОВ ''ФК ''ЄАПБ'' набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором позики № 7887457 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) в сумі 21 825 гривень, з яких 5 250 гривень сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 575 гривень сума заборгованості за відсотками, 15 000 гривень сума заборгованості за пенею.

24 березня 2026 року між ТОВ ''Сіроко Фінанс'' та ТОВ ''ФК ''ЄАПБ'' підписано акт прийому - передачі реєстру боржників № 1 від 24 березня 2026 року за Договором факторингу №24032026/1 від 24 березня 2026 року.

Відповідно до складеного розрахунку заборгованості за Договором позики № 7887457 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 12.10.2025, станом на 24.03.2026 загальна заборгованість становить 21 825 гривень, з яких : 5 250 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 1 575 гривень - сума заборгованості за відсотками та 15 000 гривень - сума заборгованості за пенею.

Крім того, як вбачається із інформації АТ "Універсал Банк" від 12.10.2026 № БТ/Е-44992 на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) банком емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 , на яку 12 жовтня 2025 року було зараховано платіж у сумі 7 500 гривень.

Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а воля сторін виражена за допомогою електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно зі статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, а також у постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23 виходив із того, що кредитний договір, підписаний за допомогою одноразового ідентифікатора, за умови встановлення факту ідентифікації позичальника та погодження істотних умов договору, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Оцінивши договір, таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору позики (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) № 7887457 від 12.10.2025, суд дійшов висновку, що факт укладення договору № 7887457 від 12.10.2025 між ТОВ ''Сіроко Фінанс'' та ОСОБА_1 , а також факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 7 500,00 гривень підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за пенею, то суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову в цій частині в сумі 15 000 гривень, оскільки відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З огляду на викладене поданий ТОВ ''ФК "ЄАПБ'' позов слід задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ ''ФК "ЄАПБ'' заборгованість за Договором позики № 7887457 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 12 жовтня 2025 року у загальному розмірі 6 825 гривень, з яких : 5 250 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу та 1 575 гривень - сума заборгованості за відсотками.

Посилання відповідача, у відзиві на позовну заяву на те, що позивачем не доведено факт укладення Договору позики № 7887457 (з фіксованою диференційованою процентною ставкою) від 12 жовтня 2025 року та відсутності доказів перерахування кредитних коштів, спростовується інформацією наданою АТ "Універсал Банк" від 12.10.2026 №БТ/Е-44992, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітована картка №4441114448222396 на яку було зараховано платіж у сумі 7 500 гривень.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

Таким чином, встановивши, що право позивача було порушено внаслідок неповернення кредиту відповідачем, позовні вимоги про стягнення суми заборгованості за основною сумою боргу у сумі 5 250 гривень та заборгованості за відсотками в сумі 1 575 гривень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Так як позов ТОВ ''ФК "ЄАПБ" задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат по сплаті судового збору 396 гривень 57 копійок, виходячи з розрахунку: 6 825 гривень (розмір задоволених позовних вимог) х 2 662 гривні 40 копійок (сума сплаченого судового збору) / 21 825 гривень (розмір заявлених позовних вимог).

Враховуючи викладене та керуючись статтями 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за Договором позики № 7887457 від 12 жовтня 2025 року в сумі 6 825 (шість тисяч вісімсот двадцять п`ять) гривень, що складається із : 5 250 гривень суми заборгованості за основною сумою боргу та 1 575 гривень суми заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" понесені судові витрати зі сплати судового збору в сумі 396 (триста дев`яносто шість) гривень 57 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін, їх місцезнаходження (місце проживання чи перебування) :

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (адреса : вулиця Лісова, будинок 2, місто Бровари, Броварського району Київської області, код ЄДРПОУ 35625014, поштовий індекс 07400, банківські реквізити: IВAN: НОМЕР_4 у АТ "ТАСкомбанк").

Відповідач : ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації : АДРЕСА_1 ).

Суддя Людмила ТОКАРЧУК