Рішення № 140698427, 08.10.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2026м. ДніпроСправа № 904/2919/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РГС Україна, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-Спецтехніка", селище Слобожанське

про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 183 838, 45 грн.

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Акімова А.Д.

Представники:

від позивача - Павлік І.П.

від відповідача - не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РГС Україна» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Спецтехніка» (далі - Відповідач) про повернення безпідставно набутих коштів у розмірі 183 838,45 грн., з яких 177 000,00 грн. - вартість безпідставно отриманого майна, 5 529,13 грн. - інфляційні втрати, 1 309,32 грн. - 3% річних.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що на адресу відповідача було здійснено поставку товару на загальну суму 177 000,00 грн., що підтверджується експрес-накладними ТОВ «Нова пошта».

Як вказує позивача, рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/6492/25 за позовом ТОВ «Союз-Спецтехніка» до ТОВ «РГС Україна» про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар по договору поставки № С-4248 від 07.08.2024 року, судом встановлено, що наведені вище експрес-накладні не містять вичерпної інформації про товар, який надсилався згідно із цими експрес-накладними, зокрема, не зазначено найменування товару, який відповідав би назві у специфікації № 1 (до договору поставки № С-4248), а також не зазначено кількість товару. За викладених обставин, суд зазначив про неможливість дійти беззаперечного висновку, що згідно із цими експрес-накладними відповідач поставив товар згідно із специфікацією № 1 на загальну суму 177 000,00 грн., оскільки доводи відповідача не підтверджуються належними доказами.

З урахуванням наведеного позивач стверджує, що відповідач (ТОВ «Союз-Спецтехніка») без достатньої правової підстави отримав майно на загальну суму 177 000,00 грн. та не сплатив позивачу ТОВ «РГС Україна» вказану суму, яка підлягає поверненню за правилами ст. 1212 ЦК України. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річні, нараховані згідно ст. 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 25.05.2026 року відкрито провадження у справі № 904/2919/26, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Відповідач проти задоволення заявлених вимог заперечував, посилаючись на те, що надані позивачем експрес-накладні не підтверджують факт господарської операції з поставки товару саме відповідачу, оскільки не містять жодних підписів та печаток відправника, перевізника та одержувача товару.

Крім того відповідач зазначив, що позивач вимагає стягнення коштів, розмірі яких визначено за оголошеною вартістю, яка зазначена ним в односторонньому порядку в спірних експрес-накладних. Таким чином, відповідач стверджує, що позивач не довів факт існування між сторонами погодженої вартості товару у розмірі 177 000,00 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач також зазначив, що стверджуючи про безпідставне отримання відповідачем майна за спірними експрес-накладними, позивач вимагає стягнення суми коштів, при цьому посилається на положення ст. 1212 ЦК України, яка передбачає обов`язок повернення потерпілому саме безпідставно набутого майна, а не автоматичне виникнення грошового зобов`язання зі сплати його вартості.

З огляду на обсяг та характер доказів, які подані сторонами у справі, а також зважаючи на з`явлення позивачем клопотання про витребування доказів, ухвалою від 14.07.2026 року суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та витребував докази на підтвердження обставин існування договірних відносин між відповідачем та ТОВ «Нова пошта», а також документи, що підтверджують повноваження осіб на отримання відправлені та кореспонденції від імені відповідача.

15.09.2026 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 06.10.2026 року.

В засіданні 06.10.2026 року, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, суд відклав проголошення рішення на 08.10.2026 року, про що повідомив сторін.

В порядку ст.ст. 233, 240 ГПК України, в судовому засіданні 08.10.2026 року оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів із дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як убачається з матеріалів справи, відповідно до експрес-накладних ТОВ «Нова пошта» №59001233033465 від 04.10.2024, № 59001248123165 від 28.10.2024, № 59001230406498 від 30.10.2024, № 59001263671789 від 21.11.2024, № 59001274585451 від 06.12.2024, №59001289334383 від 25.12.2024, позивач здійснив відправлення на адресу відповідача, загальною оголошеною вартістю згідно експрес-накладних 177 000,00 грн.

Факт отримання відправлень за вказаними вище експрес-накладними уповноваженим представником відповідача, підтверджується витребуваними за ухвалою суду доказами, які до долучені до матеріалів справи (том 1, а.с. 224-239).

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/6492/25 за позовом ТОВ «Союз-Спецтехніка» до ТОВ «РГС Україна» про стягнення попередньої оплати за непоставлений товар по договору поставки № С-4248 від 07.08.2024 року, судом встановлено, що наведені вище експрес-накладні не містять вичерпної інформації про товар, який надсилався згідно із цими експрес-накладними, зокрема, не зазначено найменування товару, який відповідав би назві у специфікації № 1 (до договору поставки № С-4248), а також не зазначено кількість товару. За викладених обставин, суд зазначив про неможливість дійти беззаперечного висновку, що згідно із цими експрес-накладними відповідач поставив товар згідно із специфікацією № 1 на загальну суму 177 000,00 грн., оскільки доводи відповідача не підтверджуються належними доказами.

З урахуванням наведеного позивач стверджує, що відповідач без достатньої правової підстави отримав майно на загальну суму 177 000,00 грн. та не сплатив позивачу вказану суму, яка підлягає поверненню за правилами ст. 1212 ЦК України. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати та три проценти річні, нараховані згідно ст. 625 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази та доводи на їх обґрунтування, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Як вище зазначено судом, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на обставини, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/6492/25, та стверджує, що відповідач отримав товар за відповідними експрес-накладними без достатніх правових підстав, у зв`язку із чим зобов`язаний відшкодувати його вартість на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом із тим преюдиційне значення мають саме обставини, встановлені судовим рішенням, а не будь-які твердження сторін, наведені під час розгляду попередньої справи, чи висновки, які сторона виводить із такого рішення.

Рішенням у справі № 910/6492/25 розглянуто спір, що виник із договірних правовідносин сторін за договором поставки. У межах цієї справи суд досліджував, зокрема, доводи відповідача про виконання зобов`язань із поставки товару за відповідними експрес-накладними. За результатами оцінки поданих доказів суд дійшов висновку про недоведеність поставки товару, погодженого сторонами за договором, оскільки експрес-накладні не містили достатніх відомостей про найменування та кількість товару.

Отже, зазначене судове рішення стосується доведеності виконання договірного зобов`язання з поставки погодженого сторонами товару. Водночас воно не встановлює, який саме товар фактично містився у відправленнях за відповідними експрес-накладними, якою була його вартість та чи існують передбачені законом підстави для стягнення такої вартості в порядку статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України.

Під час розгляду цієї справи судом установлено факт отримання відповідачем відправлень за відповідними експрес-накладними, що підтверджується відомостями перевізника. Однак сам по собі факт вручення відправлень не дає змоги встановити їхній вміст, оскільки експрес-накладні не містять достатніх відомостей про найменування, кількість та інші характеристики переданого майна, а інших належних і допустимих доказів щодо вмісту відправлень позивач не надав.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула або зберегла майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Застосування зазначеної норми передбачає встановлення факту набуття або збереження відповідачем майна за рахунок позивача та відсутності достатньої правової підстави для такого набуття або збереження.

При цьому саме по собі встановлення факту отримання відправлень не підтверджує набуття відповідачем конкретного майна, вартість якого заявлена до стягнення. Висновок про недоведеність поставки товару, погодженого договором, також не є тотожним установленню факту безпідставного набуття відповідачем іншого конкретного майна. Для застосування статті 1212 Цивільного кодексу України необхідно встановити, яке саме майно було набуте відповідачем, що воно набуте за рахунок позивача та що для цього не існувало достатньої правової підстави.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Оскільки позивач обґрунтовує вимогу про стягнення вартості безпідставно набутого майна, саме на ньому лежить обов`язок довести обставини, що становлять підставу виникнення відповідного зобов`язання.

Однак позивач не надав доказів, які б давали змогу встановити, який саме товар містився у відправленнях, отриманих відповідачем, та визначити предмет заявленої кондикційної вимоги. За відсутності таких доказів неможливо встановити, яке конкретно майно відповідач набув за рахунок позивача, а відтак - і наявність підстав для застосування до спірних правовідносин статті 1212 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач заявив вимогу про стягнення вартості майна, а не про його повернення в натурі.

Відповідно до частини першої статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Згідно з частиною другою цієї статті, якщо повернення в натурі є неможливим, відшкодовується вартість набутого майна, визначена на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Отже, стягнення вартості майна за статтею 1213 Цивільного кодексу України передбачає встановлення не лише факту його безпідставного набуття, а й неможливості повернення майна в натурі та розміру його вартості.

Проте позивач не навів обставин, які свідчили б про неможливість повернення майна в натурі, та не надав доказів на підтвердження таких обставин. Так само позивач не довів вартості конкретного майна, яке, за його твердженням, було набуте відповідачем.

Зазначена в експрес-накладних оголошена вартість відправлень сама по собі не підтверджує фактичного вмісту відправлень, не дає змоги ідентифікувати передане майно та не є достатнім доказом вартості конкретного майна в розумінні статті 1213 Цивільного кодексу України. Відсутність погодження сторонами договірної ціни сама по собі не виключає визначення вартості майна на підставі інших належних доказів, однак таких доказів позивач не надав.

Таким чином, позивач не довів обставин, необхідних для виникнення у відповідача кондикційного зобов`язання щодо конкретного майна, вартість якого заявлена до стягнення, а також не підтвердив передбачених статтею 1213 Цивільного кодексу України умов для стягнення його вартості замість повернення в натурі.

За таких обставин факт отримання відповідачем відправлень, підтверджений відомостями перевізника, у сукупності з обставинами, встановленими рішенням у справі № 910/6492/25, не є достатнім для задоволення заявленої вимоги. Оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами сукупності обставин, необхідних для застосування статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, у задоволенні позову про стягнення суми 177 000,00 грн. належить відмовити.

В зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 177 000,00 грн., похідні позовні вимоги про стягнення нарахованих на відповідну суму інфляційних втрат та процентів річних, задоволенню не підлягають.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись статями 73-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.10.26

Суддя О.В. Ліпинський