Рішення № 140696430, 19.10.2026, Оржицький районний суд Полтавської області

543/573/26

2/543/535/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі головуючого судді Попадюка С.С., за участю секретаря судового засідання Михалець А.В., представника відповідача адвоката Верпети В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» - Балецька К.С., за допомогою підсистеми «Електронний Суд», 05.06.2026 звернулася до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №5586888 від 04.06.2025 у розмірі 75289 грн 50 коп. та понесені судові витрати.

У позовній заяві вказано, що 04.06.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №5586888. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит в сумі 19500,00 грн, строком на 360 днів, з періодичністю сплати платежів за процентами кожні 30 днів, стандартна процентна ставка 0,95% в день. Комісія за надання кредиту становить 1950,00 грн. Кредитні кошти було перераховано на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . 27.01.2026 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем було укладено Договір факторингу № С7-270126-1, відповідно до якого позивачу перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 5586888 від 04.06.2025 року. яка станом на 27.01.2026 склала 75289,50 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 19500,00 грн, комісія 1950,00 грн, та за відсотками 44089,50 грн., а також штраф у розмірі 9750,00 грн. Заборгованість ОСОБА_1 не погашена.

За викладених обставин позивач вимушений звернутись до суду з даною позовною заявою за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою від 10.06.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 13 год. 15 хв. 09.07.2026 у приміщенні суду, з повідомленням (викликом) сторін.

Протокольною ухвалою суду від 09.07.2026, за клопотанням представника відповідача адвоката Верпети В.О., для надання представнику відповідача можливості ознайомитися із матеріалами справи, розгляд справи відкладено на 13 год. 15 хв. 20.08.2026.

Ухвалою суду від 20.08.2026 частково задоволено клопотання представника відповідача адвоката Верпети В.О. про витребування доказів. Витребувано від позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР»: оригінали електронних доказів: Договору № 5586888 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04.06.2025 року з додатками, Паспорту Споживчого кредиту, Анкети - опитувальника клієнта, Платіжної інструкції щодо сплати ціни продажу за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу, Документа, що підтверджує проходження ОСОБА_1 процедури верифікації. Розгляд справи відкладено на 15 год 00 хв. 14.09.2026.

Протокольною ухвалою суду від 14.09.2026, у зв`язку із початком судового засідання розгляд справи відкладено на 13 год. 15 хв. 13.10.2026.

В судове засідання 13.10.2026 представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР».

Представник позивача адвокат Верпета В.О. проти задоволення позову заперечив. Надав пояснення, у яких зазначив, що відповідачем заперечується, а позивачем не доведено факт укладення кредитного договору із ОСОБА_1 , в матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів. Тому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача адвоката Верпети В.О., вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив таке.

04.06.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір №5586888 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до даного договору Товариство зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Тип кредиту кредит. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 19500,00 гривень. Строк кредитування 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процента ставка становить 0,95% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту. Комісія за надання кредиту становить 1950,00 грн. Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок Клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 . Відповідач підписала даний договір та паспорт споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором 40887 та 39453 відповідно (а.с.23-39 та на звор).

На підтвердження виконання ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» своїх зобов`язань за договором №5586888 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, позивачем надано довідку ТОВ «ПЕЙТЕК», згідно якої було успішно перераховано на платіжну картку клієнта від ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА»: на суму 19500,00 грн, за параметрами: Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 3f36c1fa-a955-4eda-bb06-850a30b0a377 Номер транзакції в системі ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» 55868881749012370 Session ID - 032253565100 Сайт торгівця - https://credit7.ua Електронний платіжний засіб - 4731219649335258 Код авторизації - 578918 Банк-еквайр - АТ «ПУМБ» Дата і час створення - 2025-06-04 07:46:10 Дата і час прийняття в роботу - 2025-06-04 07:46:11 Дата і час виконання - 2025-06-04 07:46:12 Призначення платежу: Виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору № 5586888 від 2025-06-04 (а.с. 13)

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, відповідно до наданого представником позивача розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» за договором №5586888 від 04.06.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 27.10.2026 становить 75289,50 грн, яка складається з: 19500,00 грн тіло кредиту; 44089,50 грн проценти за користування; 9750,00 грн - штрафні санкції; 1950,00 грн комісія за надання кредиту (а.с.43-46 та на звор).

27.01.2026 між ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» (фактор) та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (клієнт) укладено Договір факторингу № С7-270126-1, за цим договором Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п.3.2. цього Договору, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. З дати відступлення права вимоги, Клієнт перестає бути стороною за Кредитним Договором, а Фактор стає виключним та єдиним кредитором за Кредитним Договором та набуває всіх прав за ним. Сторони погодили, що за цим Договором Клієнт має право передати Факторові Право вимоги як за одним Кредитним Договором, так і за декількома Кредитними договорами. Якщо за цим Договором передається Право вимоги за декількома Кредитними договорами, Сторони зазначають детальний перелік Кредитних договорів, інформацію щодо грошової вимоги тощо у відповідному додатку до цього Договору (Переліку), що з дати підписання уповноваженими представниками Сторін є його невід`ємною частиною. Крім того, Сторони погодили, що у випадку передачі Права вимоги за декількома Кредитними договорами, по тексту цього Договору термін «Кредитний договір», а також термін «Боржник» вважаються термінами, що застосовуються у множині. За цим Договором Клієнт відступає Право вимоги до Боржника за Кредитним договором Факторові, внаслідок чого Клієнт передає, а Фактор одержує право вимагати від Боржника належного виконання всіх зобов`язань за Кредитним договором. Клієнт відповідає перед Фактором за дійсність грошових вимог, право яких відступається Факторові за цим Договором, але не відповідає за невиконання або неналежне виконання вимоги Боржником. Сторони домовились, що Право вимоги за Кредитним договором вважається відступленим Клієнтом Факторові з моменту надходження грошових коштів, в розмірі, визначеному в п.3.2 Договору, на рахунок Клієнта та після підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Переліку (Додаток 1) Сторони погодили, що Акт приймання-передачі підписується Сторонами після надходження грошових коштів, в розмірі визначеному в п.3.2 Договору, на рахунок Клієнта. Після надходження грошових коштів, в розмірі визначеному в п. 3.2 Договору, на рахунок Клієнта та підписання Акту приймання-передачі Переліку до Фактора переходять всі права та обов`язки Клієнта, як сторони, які виникли на підставі Кредитного договору в обсязі і на умовах, що існують на момент укладення цього Договору (а.с.17-22).

Відповідно до витягу з Переліку №1 Боржників за Договором факторингу №С7-270126-1 від 27.01.2026 р., ТОВ «НОВИЙ КОЛЕКТОР» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №5586888 в сумі 75289,50 грн, з яких: за основною сумою боргу 19500,00 грн; за відсотками 44089,50 грн; комісія 1950.00 грн; за пенею, штрафами 9750,00 грн (а.с.40-42).

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Верпетою В.О. факти укладення ОСОБА_1 кредитного договору та отримання нею на його підставі кредитних коштів заперечуються.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Договір, укладений в електронній формі є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Висновки стосовно правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, зокрема, Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред`явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії. Електронна копія електронного документа засвідчується у порядку, встановленому законом. Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

У частинах першій та другій статті 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" зазначено, що автентифікація - це електронний процес, що дає змогу підтвердити електронну ідентифікацію фізичної, юридичної особи, інформаційної або інформаційно-комунікаційної системи та/або походження та цілісність електронних даних.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21 (провадження № 12-8гс23) зауважувала, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет) як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

Аналогічні процесуальні положення закріплені у пункті 1 частини другої статті 76 ЦПК України та частині третій статті 100 ЦПК України.

Подання електронного доказу в паперовій копії саме собою не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (див.: постанови Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 15 липня 2022 року у справі № 914/1003/21).

Суд зазначає, що витребувані ухвалою суду 20.08.2026 від позивача оригінали електронних доказів: Договору № 5586888 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04.06.2025 року з додатками, Паспорту Споживчого кредиту, Анкети - опитувальника клієнта, Платіжної інструкції щодо сплати ціни продажу за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу, Документа, що підтверджує проходження ОСОБА_1 процедури верифікації, суду не надано. Також позивачем не повідомлено про причини їх ненадання.

Верховний суд у постанові від 04 лютого 2026 року в справі № 758/14925/23 (провадження № 61-4523св25) зазначив:

….використання підпису одноразовим ідентифікатором передбачене Законом України "Про електронну комерцію", де міститься також і його визначення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Водночас згідно з пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

За своїм змістом такий підпис є пін-кодом - алфавітно-цифровою послідовністю, яку отримує особа, що авторизувалася в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції.

Підпис одноразовим ідентифікатором - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. Після отримання ця комбінація має бути введена особою в спеціальне поле на веб-сторінці, і фактично її введення прирівнюється до підписання договору з боку авторизованої особи.

Загалом підпис одноразовим ідентифікатором є одним із видів електронних підписів. У свою чергу, поняття "електронний підпис" визначається в чинному Законі України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (станом на момент укладення спірного договору Закон мав назву "Про електронні довірчі послуги"). Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис (пункт 12 частини першої статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" (у редакції закону, чинного станом на момент укладення спірного договору) та пункт 15 частини першої статті 1 чинного Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги").

Отже, загалом електронний підпис не обов`язково має бути нанесений чи інакше вбудований у документ, який ним підписується, достатньо того, щоб він будь-яким способом додавався до підписуваного електронного документа або принаймні логічно з ним пов`язувався….

…..У разі використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором цей ідентифікатор може бути прикріплений до даних, які ним підписуються, в будь-якій формі і в будь-який спосіб, який надає змогу установити, що за його допомогою були підписані ті чи інші дані саме тією особою, яка в них указана в якості підписувача. Цей ідентифікатор технічно може існувати окремо від підписуваних за його допомогою даних, однак логічно з ними поєднуватися, що може бути встановлено при огляді інформаційно-комунікаційної системи особи, яка згенерувала і надіслала одноразовий ідентифікатор підписувача. Факт поєднання одноразового ідентифікатора з підписаними за його допомогою даними може підтверджуватися тим, що: (а) особа, яка підписала ті чи інші дані, певним чином ідентифікувалася в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта елеткронної комерції, і залишила там свої контактні дані; (б) особа отримала цей ідентифікатор за тими контактними даними, які лишила, і ввела цей ідентифікатор у спеціально відведене поле; (в) ці дії особи були пов`язані саме з її наміром укласти певний договір, що може підтверджуватися тим, що текст договору або посилання на нього візуально розміщувалися поряд із тими полями, в які мав бути введений одноразовий ідентифікатор.

Верховний Суд вважає, що питання достовірності, цілісності і незмінюваності змісту електронного кредитного договору є ключовим у цій справі, оскільки від нього залежить те, чи може цей договір уважатися укладеним у письмовій формі або щонайменше чи можуть окремі його положення вважатися такими, що оформлені саме письмово.

Фактично, оскільки законодавство не вимагає, щоб електронні договори підписувалися тими видами підпису, які забезпечують незмінюваність їхнього змісту (КЕП або УЕП), питання щодо дотримання письмової форми при їх вчиненні зводиться до того, чи можна вважати зміст цих договорів зафіксованим (вимога частини першої статті 207 ЦК України).

Однак відсутність матеріально-правових вимог до фіксації змісту електронного договору не означає, що це питання може ігноруватися в ході судового розгляду.

Воно стає питанням доказування цілісності і незмінюваності електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тобто переходить у площину процесуального права. Тому, якщо сторона, яка посилається як на підставу своїх вимог або заперечень на певний електронний договір або окремі його положення, не може довести цілісність і незмінюваність цих положень після укладення відповідного договору, в той час, як інша сторона заперечує факт цілісності і незмінюваності, то відповідні положення договору не можуть бути застосовані, тобто, фактично, є нікчемними.

Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Питання про те, як суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінюваність електронного документа, залежить перш за все від виду підпису, за допомогою якого він підписаний. Так, згідно зі статтею 12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду, із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Якщо електронний документ підписаний за допомогою КЕП або УЕП, суд може перевірити достовірність, цілісність і незмінність даних, які в ньому містяться, за допомогою спеціальних програмних засобів або з використанням спеціальних онлайн-сервісів.

Якщо ж електронний документ підписано за допомогою будь-якого іншого електронного підпису (не КЕП чи УЕП), то суд має здійснити окремі процесуальні дії, спрямовані на перевірку цілісності та незмінюваності даних, які в ньому містяться.

Які саме це мають бути дії, залежить від способу надання відповідного процесуального документу до суду (паперова копія, електронний примірник тощо), формату, в якому цей документ зберігається, особливостей електронного підпису, за допомогою якого він підписаний, тощо. При цьому характер цих процесуальних дій визначається особливостями дослідження електронних доказів, що передбачені процесуальним законодавством….»

З огляду на те, що позивачем не надано оригіналів електронних доказів: Договору № 5586888 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04.06.2025 року з додатками, Паспорту Споживчого кредиту, Анкети - опитувальника клієнта, Платіжної інструкції щодо сплати ціни продажу за відступлення прав вимоги згідно договору факторингу, Документа, що підтверджує проходження ОСОБА_1 процедури верифікації, а подані до суду копії у pdf форматі, такими не можуть вважатися, суд позбавлений можливості встановити цілісность і незмінюваність електронного документа, в якому міститься відповідний електронний договір, тому, відповідні положення Договору № 558688 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04.06.2025 року не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Також суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів належного виконання первісним кредитором ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» своїх зобов`язань за кредитним договором, щодо перерахування відповідачу кредитних коштів.

Так, з долученої позивачем до позовної заяви довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» про перерахування коштів в сумі 19500,00 грн неможливо встановити особу одержувача коштів. У вказаній довідці, окрім посилання на номер та дату договору, відсутні дані, які б могли ідентифікувати відповідача ОСОБА_1 як одержувача коштів, вказаних у довідці, зокрема РНОКПП (а.с.13).

Суд також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про приналежність електронного платіжного засобу банківської картки з номером НОМЕР_2 , вказаного у згаданій вище довідці ТОВ «ПЕЙТЕК», саме відповідачу ОСОБА_1 . При цьому, з клопотанням про витребування відповідної інформації з банківської установи, позивач до суду не звертався. Також позивач не використав своє процесуальне право заявити клопотання про витребування судом виписки з банківського рахунку позичальника ОСОБА_1 , на підтвердження факту зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду, наголошуючи на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування, зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факт отримання відповідачем ОСОБА_1 грошових коштів у кредит в сумі 19500,00 грн на підставі Договору №5586888 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 04.06.2025 року, як наслідок, у відповідача не виник обов`язок щодо повернення вказаних коштів з урахуванням процентів первісному кредитору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», а, отже, вказане право вимоги не могло перейти до позивача, тому у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю позовних вимог.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, ухвалюючи рішення суд, зокрема вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача у разі відмови в позові на позивача.

Таким чином, згідно положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позов не підлягає до задоволення, тож судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 100, 141, 247, 258, 259, 263-268, 394 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

За ч. 1 ст. 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до ч. 2 ст. 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КОЛЕКТОР», адреса: 01133, м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601, ЄДРПОУ 43170298;

- відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 19.10.2026.

Суддя Попадюк С.С.