Ухвала суду № 140695902, 19.10.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2/381/4433/26

381/6082/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Фастів

Суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Анапріюк С.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСТМ «Стугна» голови правління Кузьменко М.В., третя особа ПРАТ ДТЕК «Київські регіональні електромережі» про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити дії,

установила:

У вересні 2026 року представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з цією заявою.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.09.2026 справа надійшла в провадження судді Анапріюк С.П.

Фастівський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 05.10.2026 залишив позовну заяву залишено без руху та надав позивачу надано строк для усунення її недоліків.

12 жовтня 2026 представник позивача адвокат Гірченко О.А. подав до суду заяву про усунення недоліків та оновлену редакцію позову. В цій заяві, крім іншого, зазначив, що про ухвалу суду про залишення позову без руху йому стало відомо 08.10.2026, тому строк для усунення недоліків триває до 13.10.2026.

Перевіривши матеріали позовної заяви та додані до неї матеріали, суд встановив таке.

У поданому до суду позові позивач просить визнати неправомірними дії ОСТМ «Стугна» про відмову у наданні дозволу позивачу як члену садового товариства «Сонячний», яке входить до об`єднання ОСТМ «Стугна», на встановлення до його садового будинку лічильника на постачання електроенергії. Також просить зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на вчинення цієї дії.

Крім того, у цьому позові позивач зазначає про те, що він неодноразово звертався як член садового товариства до голови правління ОСТМ «Стугна» з проханням надати йому такий дозвіл та за необхідності підписати з ним відповідний договір, але постійно отримував відмову, у зв`язку з тим, що він відмовляється підписувати члену садівницького товариства договір на постачання електричної енергії. Позивач зазначає, що затвердження проєкту зазначеного договору відбулось без участі членів цього садівницького товариства. Також він неодноразово отримував відмову у наданні інформації та документів щодо цього питання. Крім цього, йому не надана відповідь на адвокатський запит щодо надання йому копій протоколу засідання правління ОСТМ «Стугна» з усіма додатками, договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, розрахунку втрат постачання електроенергії по товариству, схеми внутрішньої електромережі товариства.

Позивач стверджує, що звертається з цим позовом як споживач та вважає свої права як споживача електроенергії порушеними, а тому з посиланням на Закону України «Про захист прав споживачів» просить визнати дії відповідача неправомірними та зобов`язати вчинити певні дії.

З огляду на вказане суд зазначає про таке.

Передусім суд зазначає про помилкове твердження позивача про те, що у спірних правовідносинах він є споживачем, оскільки згідно зі ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Відповідач за цим позовом не є виробником і продавцем товарів, виконавцем робіт і надавачем послуг. Так само і позивач не є споживачем його робіт і послуг.

Водночас позивач є членом садового товариства.

Відповідач є садовим товариством, поряд з яким як учасника справи позивач зазначає голову правління цього садового товариства.

У позові позивач стверджує, що цей спір виник щодо дій/бездіяльності відповідача щодо управління, роботи, розгляду та вирішення питань стосовно потреб/вимог позивача як члена садового товариства, якому, на думку позивача, безпідставно відмовлено у наданні запитуваної ним інформації та документів щодо діяльності садового товариства, а також відмовлено у задоволенні його вимоги про встановлення до його садового будинку електролічильника.

Отже, позивач звернувся до суду з позовом до обслуговуючого кооперативу з вимогами визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу позивачу як члену садового товариства на встановлення до його садового будинку лічильника на постачання електроенергії, відмови у наданні йому як члену садового товариства на його запит документів, що пов`язані з управлінською діяльністю товариства, та просить зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на вчинення цієї дії.

Отже, зміст позову свідчить, що позивач звернувся до суду за вирішенням спору між ним як учасником товариства та відповідачем як обслуговуючим кооперативом(головою правління), учасником якого є позивач, стосовно діяльності товариства, управління ним та контролю за діяльністю кооперативу (його посадової особи) у питаннях надання дозволу на вчинення певної дії учасником товариства та праві на одержання письмових відповідей на свої запити.

Тобто, позивач оскаржує в судовому порядку дії відповідача, що пов`язані з його управлінською діяльністю товариством.

З огляду на вказане суд наголошує на такому.

Відповідно до статей 124, 125 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

За змістом частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача, є порушеними, оспореними чи невизнаними.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 167 ГК України, корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав. Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин (частини перша, третя статті 167 ГК України).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про кооперацію», кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.

Статтею 2 цього Закону визначено, що обслуговуючий кооператив кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Частиною 1 статті 8 вказаного Закону встановлено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність.

Відповідно до частини 1 статті 85 ЦК України непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Згідно з доказами, що надані позивачем до позову, відповідач є садівничим товариством(об`єднанням), тобто добровільним об`єднанням громадян України власників та користувачів земельних ділянок для реалізації мети та завдань, передбачених Статутом товариства, з метою поліпшення економічних, соціальних та інших потреб своїх членів на основі поєднання їх особистих та колективних інтересів, належного утримання та цільового використання земельних ділянок членів товариства, землі та майна загального користування.

Завданням такого товариства є утримання та обслуговування інженерних мереж та споруд загального користування, , а також здійснення інших видів діяльності, пов`язаних з існуванням товариства, для досягнення мети товариства.

Відповідач є неприбутковою організацією з видом діяльності за КВЕД 94.99 Діяльність інших громадських організацій, н.в.і.у.

Згідно із чинним законодавством, вищим органом управління товариства є загальні збори членів товариства, компетенція загальних зборів товариства визначається Статутом.

У справі, що розглядається, позивач просить у судовому порядку визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у наданні дозволу позивачу як члену садового товариства на встановлення до його садового будинку лічильника на постачання електроенергії, відмови у наданні йому як члену садового товариства на його запит документів, що пов`язані з управлінською діяльністю товариства, та просить зобов`язати відповідача надати позивачу дозвіл на вчинення цієї дії.

Отже, спірні правовідносини пов`язані з діяльністю відповідача як товариства та ґрунтуються на корпоративних відносинах, оскільки позивач оскаржує дії відповідача як обслуговуючого кооперативу, членом якого він є, і ці дії/бездіяльність стосуються управлінської діяльності відповідача у сфері надання члену товариства дозволу на вчинення певної дії, надання йому інформації стосовно діяльності товариства, відповідей на подані ним запити, а також стосуються правомірності дій правління товариства щодо затвердження проєкту договору, який за твердженням позивача затверджений без участі членів садового товариства.

З урахуванням наведеного вважаю, що ці правовідносини є корпоративними, тому цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підвідомчий господарському суду, відповідно до статті 20 ГПК України.

Відповідно до статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Врахуванню підлягають не будь-які висновки, а висновки у справах, де спірні відносини є подібними.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. Тобто подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм.

У справі № 390/1229/18, яка розглядалась Верховним Судом 27 листопада 2019 року, вирішувався спір про визнання неправомірними дій садового товариства і позивач оскаржував, зокрема, рішення правління садового товариства про відключення належної йому ділянки від електропостачання. Погодившись із висновками судів, що вирішення спору у справі № 390/1229/18 належить до юрисдикції господарських судів, Верховний Суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 509/577/18 (провадження № 14-170цс19), виходив із того, що відповідно до статті 12 Закону України «Про кооперацію» основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напрямку його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними. Отже, корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи як суб`єкта господарювання, якщо стороною у справі є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі й той, який вибув, а тому такий спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Повертаючись до обставин, викладених у позові, що надійшов на розгляд суду, суд враховує, що позивач заявив вимоги, які з огляду на підстави та предмет позову стосуються захисту корпоративних прав позивача.

Спірні правовідносини є подібними із правовідносинами, у межах яких суд вирішував спір у справі № 390/1229/18, оскільки вимоги цього позову пов`язані з діяльністю та управлінням юридичної особи садового товариства, тому цей висновок Верховного Суду є релевантним до правовідносин, мова про які йдеться у позові.

Оскільки спірні правовідносини стосуються прав позивача як учасника садового товариства, пов`язаних із діяльністю цієї юридичної особи, зокрема щодо рішень правління, користування послугами кооперативу, права звернення до органів управління та органів контрою за діяльністю кооперативу посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити, тобто захисту позивачем своїх корпоративних прав (участі в управлінні та контроль за органами управління), тому ці обставини у сукупності свідчать про існування між сторонами саме корпоративного спору.

Отже, цей спір належить до юрисдикції господарського суду та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За таких обставин вважаю наявними правові підстави для відмови у відкритті провадження у цій справі.

Роз`яснити позивачу, що цей спір віднесений до юрисдикції господарського суду.

Керуючись ст. 293, 315, 353 ЦПК України, суддя

ухвалила:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСТМ «Стугна» голови правління Кузьменко М.В., третя особа ПРАТ ДТЕК «Київські регіональні електромережі», про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя Сніжана АНАПРІЮК