Рішення № 140693439, 12.10.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5021/26

(2-о/199/201/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

12.10.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Кальмуса О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтуванні заявлених вимог посилається на те, що 07 вересня 1976 року між ним - ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку із господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчено державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Стрілковською З.Д., реєстровий №1-3259.

Відповідно до зазначеного договору заявник набув право власності на вказаний житловий будинок із господарськими будівлями.

Разом із тим, у договорі купівлі-продажу по батькові покупця зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як згідно із документами, що посвідчують особу заявника, його по батькові українською мовою зазначено як « ОСОБА_3 », що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 22.10.1997 року Амур-Нижньодніпровським РВДМУ МВС України в Дніпропетровській області.

Заявник вказує, що зазначена розбіжність виникла внаслідок використання російської мови під час оформлення правовстановлюючого документа станом на 1976 рік та особливостей подальшого відтворення анкетних даних українською мовою, не свідчить про належність документа іншій особі та перешкоджає реалізації його майнових прав.

Із метою державної реєстрації права власності на зазначений житловий будинок заявник звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, однак рішенням державного реєстратора від 12 лютого 2026 року № 83278539 йому було відмовлено у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень у зв`язку з наявністю розбіжностей у персональних даних, які не дають можливості належним чином ідентифікувати особу набувача права за поданим правовстановлюючим документом.

Крім цього, відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав №464098510 від 13.02.2026 року, право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , що, на думку заявника, додатково підтверджує зв`язок між ним та нерухомим майном, зазначеним у договорі купівлі-продажу від 07 вересня 1976 року.

Заявник зазначає, що встановлення факту належності йому зазначеного договору купівлі-продажу є необхідним для державної реєстрації права власності на житловий будинок та подальшої реалізації належних йому майнових прав.

Посилаючись на вказані обставини, заявник просив суд встановити факт належності йому ОСОБА_1 правовстановлюючого документу, а саме договору купівлі-продажу житлового будинку із господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 07.09.1976 року, посвідченого 07.09.1976 року державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Стрілковською З.Д., реєстровий №1-3259.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, надав заяву, якою просив розглянути справу за його відсутності та ухвалити рішення на підставі матеріалів справи.

Представник заінтересованої особи Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради Дика Н.В. надала заяву, якою просила розглянути справу за її відсутності, а також ухвалити рішення на підставі матеріалів справи

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку про задоволення заявлених вимог із наступних підстав.

Судом встановлено, що 07 вересня 1976 року між ОСОБА_1 (покупцем), ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (продавцями) укладений договір купівлі-продажу житлового будинку із господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який посвідчений державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Стрілковською З.Д., реєстровий №1-3259.

Відповідно до зазначеного договору ОСОБА_6 « ОСОБА_2 » набув право власності на вказаний житловий будинок із господарськими будівлями.

Таким чином, у договорі купівлі-продажу по батькові покупця зазначено як « ОСОБА_2 », тоді як згідно із документами, що посвідчують особу заявника, його по батькові у подальших документах українською мовою зазначено як « ОСОБА_3 », що підтверджується копією паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 22.10.1997 року Амур-Нижньодніпровським РВДМУ МВС України в Дніпропетровській області.

Рішенням державного реєстратора від 12 лютого 2026 року № 83278539 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень щодо домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з наявністю розбіжностей у персональних даних власника, які не дають можливості належним чином ідентифікувати особу набувача права за поданим правовстановлюючим документом.

Крім цього, відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав №464098510 від 13.02.2026 року, право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на якій розташоване нерухоме майно, зазначене у договорі купівлі-продажу від 07 вересня 1976 року.

Таким чином, встановлення факту належності заявнику зазначеного договору купівлі-продажу є необхідним для державної реєстрації права власності на житловий будинок та подальшої реалізації належних йому майнових прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно зі ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За правовими позиціями Пленуму Верховного суду України щодо судової практики розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, від 31.03.1995 року №5, коли громадяни не можуть використати правовстановлюючий документ, оскільки зазначені в них прізвища, ім`я, по-батькові, місце та час народження, місце проживання не відповідають записам у паспорті чи свідоцтві про народження або в інших документах, які хоч і не посвідчують особу, але є необхідними для підтвердження певного права, а установи, які видали ці документи, не можуть виправити допущені в них помилки, відповідно до п.6 ч.1 ст.256 ЦПК України, громадяни мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.

Враховуючи, вищевикладене, суд вважає, що факт належності ОСОБА_1 правовстановлюючого документу, а саме договору купівлі-продажу житлового будинку із господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 07.09.1976 року, посвідченого 07.09.1976 року державним нотаріусом Четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Стрілковською З.Д., реєстровий №1-3259, знайшов своє підтвердження в суді, підтверджується матеріалами справи у їх сукупності, а тому заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухвалені судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 129, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 315 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпропетровської міської ради, про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, - задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 правовстановлюючого документу, а саме договору купівлі-продажу житлового будинку із господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 07.09.1976 року, посвідченого 07.09.1976 року державним нотаріусом Стрілковською З.Д., реєстровий №1-3259.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної

інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні

було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи

(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк

обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя Л.Г. Якименко