Рішення № 140692726, 12.10.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 641/5353/25 Провадження 2/636/1950/26РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2026 місто Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Буніна Є.О.,

за участю секретаря судового засідання Андрєєвої В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 73162552 від 22.02.2025,

встановив:

25.07.2025 ТОВ «Фінпром маркет» звернулося до Слобідського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 73162552 від 22.02.2025, укладеним між відповідачем та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» у розмірі 14219,54 гривень, а також понесені судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень та на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 22.02.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 73162552, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу кредит у розмірі 9000,00 гривень, строком на 27 днів (з 22.02.2025 по 20.03.2025), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0,777% які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми наданого кредиту. У разі порушення позичальником/відповідачем строків повернення кредиту нараховується 4,00% за понадстрокове користування кредитом на тіло кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису/одноразовий ідентифікатор 30646, що був надісланий на вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №73162552 від 22.02.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 9000,00 гривень шляхом перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ФК Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією № 969fba29.а95c-4465-9b0d-dfD200c80b81 від 22.02.2025 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

26.06.2025 року ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали Договір факторингу № 26/06/25 за умовами якого Позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту № 73162552 від 22.02.2025 в розмірі 14219,54 гривень, з яких: 7875,05 гривень заборгованість за основною сумою боргу; 539,46 гривень заборгованість за відсотками; 1350,00 гривень заборгованість за комісією; 4455,03 гривень заборгованість за процентами нарахованими за понадстрокове користування.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання за договором позики № 1433821 від 24.02.2021 належним чином не виконує, у зв`язку з чим, з урахуванням здійснених відповідачем платежів в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають 14219,54 гривень, з яких: 7875,05 гривень заборгованість за основною сумою боргу; 539,46 гривень заборгованість за процентами; 1350,00 заборгованість за комісією; 4455,03 гривень заборгованість за процентами нарахованими за понадстрокове користування, яку ТОВ «Фінпром Маркет» просить стягнути на свою користь, а також понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 гривень, та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 гривень.

Ухвалою судді Слобідського районного суду м. Харкова від 21.08.2026 постановлено товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передати на розгляд до Чугуївського міського суду Харківської області.

На виконання ухвали судді Слобідського районного суду м. Харкова від 21.08.2026, вказана позовна заява надійшла до Чугуївського міського суду Харківської області 20.11.2025.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.11.2025 справу передано в провадження судді Буніна Є.О.

Ухвалою суду від 25.11.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

20.01.2026 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування зазначив, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15 березня 2022 року № 2120-IX (набрав чинності 17 березня 2022 року) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18 такого змісту: «18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)». Крім того, щодо комісіївідповідач зазначив, далі мовою оригіналу «Банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі № 363/1834/170. Отже, несправедливим є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними». Також, у відзиві зазначено, що у період дії кредитного договору можуть нараховуватися проценти за користування кредитними коштами, але після припинення дії кредитного договору, нарахування процентів повинно припинятися. Окрім цього, наданий позивачем розрахунок заборгованості не можна вважати допустим і достатнім доказом наявності заборгованості, оскільки він не є первинним документом. Виходячи з вищезазначеного відповідач просив у задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінпром Маркет» відмовити у повному обсязі, зменшити витрати на правову допомогу, оскільки вони є необґрунтованими, та не доведеними, одночасно посилаючись на судову практику.

28.01.2026 від представника позивача адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла відповідь на відзив, у якій зазначено, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

28.01.2026 від представника позивача адвоката Ткаченко Ю.О. надійшла заява про зменшення позовних вимог, а саме: стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість у розмірі 9764,51 гривень, з яких: 7875,05 гривень заборгованість за основною сумою боргу; 539,46 гривень заборгованість за процентами; 1350 гривень заборгованість за комісією.

Представник позивача ТОВ «Фінпром Маркет» - адвокат Ткаченко Ю.О. в позові просила його задовольнити та розглядати справу за відсутності сторони позивача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, причини неявки до суду не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України справу розглянуто за відсутності сторін, які надіслали на адресу суду заяви (клопотання) з проханням справу розглянути за їх відсутності. Судовий розгляд справи здійснювався на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

На підставі ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, 22 лютого 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 73162552, за умовами якого первісний кредитодавець надав відповідачу кредит у розмірі 9000,00 гривень строком на 27 днів - з 22 лютого 2025 року до 20 березня 2025 року. Відповідно до умов договору кредиту фіксована процентна ставка становить 0,777% за кожен день користування кредитом та нараховується на залишок заборгованості за основною сумою кредиту. Комісія за надання кредиту встановлена в розмірі 15 % від суми наданого кредиту. Крім того, договором передбачено нарахування процентів за понадстрокове користування кредитом у розмірі 4 % від суми кредиту за кожен день такого користування. Договір кредиту укладено в електронній формі та підписано відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора 30646, надісланого на зазначену ним електронну адресу, відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». На виконання умов договору первісний кредитодавець перерахував відповідачу кредитні кошти в розмірі 9000,00 гривень на банківську картку № НОМЕР_1 за посередництвом ТОВ «ФК «Фінекспрес». Факт перерахування коштів підтверджується електронною платіжною інструкцією № 969fba29.a95c-4465-9b0d-dfD200c80b81 від 22 лютого 2025 року. Отже, матеріалами справи підтверджується факт укладення між первісним кредитодавцем та відповідачем договору кредиту й надання відповідачу кредитних коштів у передбаченому договором розмірі.

Згідно листа №25/06/25-47 від 25.06.2025 року, TOB «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» підтверджує, що на банківський рахунок Відповідача на підставі платіжної інструкції № 969fba29-a95c-4465.9b0d-dfu200c80b81 (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти виконання умов Договору кредиту №73162552.

Згідно довідки № КД-000036201 від 09.07.2025 р. ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою API-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 р. укладеного між Компанією/ТОВ «ФК Фінекспрес» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 22.02.2025, сума 9000,00 гривень за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу 969fba29-a95c-4465-9b0d-df0200с80Ь81. Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

26 червня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 26/06/25, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги до фізичних осіб - боржників, зокрема за договором кредиту № 73162552 від 22 лютого 2025 року.

Згідно з відомостями про передані права вимоги, розмір заборгованості відповідача за зазначеним кредитним договором становив 14219,54 гривень, з яких 7875,05 гривень - заборгованість за основною сумою кредиту, 539,46 гривень - заборгованість за процентами, 1350,00 гривень - заборгованість за комісією та 4455,03 гривень - проценти, нараховані за понадстрокове користування кредитом.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за вказаним договором кредиту. У подальшому позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, у якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість у розмірі 9764,51 гривень, з яких 7875,05 гривень - заборгованість за основною сумою кредиту, 539,46 гривень - заборгованість за процентами та 1350,00 гривень - заборгованість за комісією. Отже, позивач не наполягає на стягненні 4455,03 гривень процентів, нарахованих за понадстрокове користування кредитом.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти на умовах, установлених договором.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що факт укладення договору кредиту, отримання відповідачем кредитних коштів та переходу до позивача права грошової вимоги за цим договором підтверджується матеріалами справи.

З огляду на подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог суд вирішує спір у межах остаточно заявлених вимог. Водночас обґрунтованість кожної складової заборгованості, зокрема комісії за надання кредиту, підлягає оцінці з урахуванням умов договору та вимог законодавства про споживче кредитування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром Маркет» з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, а саме в розмірі 9764,51 гривень, з яких 7875,05 гривень - заборгованість за основною сумою кредиту, 539,46 гривень - заборгованість за процентами та 1350,00 гривень - заборгованість за комісією.

Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Тому, акцептуючи пропозицію товариства ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатор 30646 у кредитному договорі №73162552 від 22.02.2025 року ОСОБА_1 приєднався до Правил надання коштів у кредит, визнав та погодився на запропоновані кредитодавецем умови користування та порядок надання ним грошових коштів.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частина п`ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між відповідачем ОСОБА_1 та первісними кредиторами не було б укладено.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.

На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вищевказаний договір кредиту підписаний відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з електронним підписом первісного кредитора підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, суд вважає, що є доведеним факт укладення між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 договір кредиту № 73162552 на умовах повернення кредиту в кінці строку кредиту від 22.02.2025.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник у зобов`язанні не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Факт укладення вищевказаних в рішенні договорів факторингу підтверджений як копіями цих договорів факторингу, витягами з актів прийому-передачі реєстру боржників за цими договорами факторингу, та витягами з реєстру боржників, які підписані директорами зазначених товариств та завірений їх печатками.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями частини першої статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Визначаючи розмір заборгованості відповідача перед позивачем суд, проаналізувавши умови договору позики, зазначає наступне.

За змістом статті 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, та підтверджені у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16, у постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі № 300/438/18.

За таких обставин, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 73162552 від 22.02.2025 в розмірі 9765,51 гривень, 7875,05 гривень заборгованість за основною сумою боргу; 539,46 гривень заборгованість за процентами; 1350 гривень заборгованість за комісією.

Питання щодо розподілу судових витрат вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі№ 755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі№ 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі№ 648/1102/19та від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано до суду: копію Договору про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01.11.2024, укладеного з адвокатом Ткаченко Ю.О., Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги, що є додатком № 1 до Договору №01-11/24 про надання правничої допомоги від 01.11.2024 р., Витяг з Акту приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 ОСОБА_1 на суму 3500,00 гривень, Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 01.11.2024, Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 2099 від 03.04.2018, Платіжна інструкція кредитного переказу коштів № 579937082.1 від 11.07.2025 на суму 350000,0 гривень.

Суд враховує складність даної справи, а також надані адвокатом послуги та приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт.

Оскільки позовні вимоги зменшено, судові витрати слід стягнути з відповідача пропорційно задоволеним вимогам відповідно до приписів ст. 141 ЦПК України, а саме: судовий збір в розмірі 1663,45 гривень (2422,40х9764,51:14219,54=1663,45), та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2403,44 гривень (3500,00х9764,51:14219,54=2403,44).

Керуючись ст.ст. 4-5, 12-13, 141, 258-259, 263-265, 268, 274-279, 280-289, 353, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту № 73162552 від 22.02.2025 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, заборгованість за договором кредиту № 73162552 від 22.02.2025 в розмірі 9764,51 (дев`ять тисяч сімсот шістдесят чотири) гривні 51 (п`ятдесят одна) копійка, з яких: 7875,05 гривень заборгованість за основною сумою боргу; 539,46 гривень заборгованість за процентами; 1350 гривень заборгованість за комісією, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2403,44 (дві тисячі чотириста три) гривні 44 (сорок чотири) копійки, а також сплачений судовий збір в сумі 1663,45 (одна тисяча шістсот шістдесят три) гривні 45 (сорок п`ять) копійок, на розрахунковий рахунок: IBAN № НОМЕР_3 в ПУМБ, код банку 334851.

Рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Є.О. Бунін