Рішення № 140691890, 19.10.2026, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/628/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року с-ще Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Спічака Вадима Олексійовича,

за участю:

секретаря судового засідання Пірожок Владислава Юрійовича

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Ідеа Банк», юридична адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ: 19390819 до ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-???

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

АТ «Ідеа Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № ЛБ01.00301.009472055 від 15.02.2022 року у розмірі 93113 грн. 28 коп., та суму судового збору у розмірі 3328 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.02.2022 року між АТ «Ідеа Банк та відповідачем укладено договір кредиту № ЛБ01.00301.009472055, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» надало відповідачеві кредит у розмірі 49999.00 грн зі сплатою 0,01 % річних. Позивач свої зобов`язання за договором кредиту виконав у повному обсязі, проте відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим у неї виникла у розмірі 93113,28 грн, тому позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Стислий виклад позиції відповідача

Представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначила, що відповідачка визнає позовні вимоги частково.

Зокрема, кредит було оформлено до початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, у період, коли відповідачка мала стабільний заробіток та розраховувала на можливість повного погашення кредитної заборгованості. Однак у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну відповідачка протягом 20222023 років втратила клієнтську базу, оскільки багато людей виїхало з України на початку війни. Крім того, значний вплив на зменшення об`єму роботи та, відповідно, доходів відповідачки мали відключення електроенергії, які відбувалися протягом 20222023 років. Як зазначено позивачем у позовній заяві та розрахунку заборгованості, станом на 07 січня 2026 року загальна сума заборгованості відповідачки становить 93 113,28 грн, з яких: 49 999,00 грн заборгованість за кредитом, 13,76 грн прострочені проценти та 43 100,49 грн прострочена плата за обслуговування кредиту.

Таким чином, відповідачка частково визнає позовні вимоги в розмірі 50 012,75 грн, водночас заперечує проти стягнення плати за обслуговування кредиту в сумі 43 100,49 грн.

Рух справи у суді

06 лютого року Овідіопольським районним судом Одеської області було відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Конова Людмила Миколаївна звернулася до суду з клопотаннями про витребування доказів для належного встановлення та підтвердження всіх фактичних обставин справи, в якому просила витребувати у Акціонерного товариства «Ідея Банк» належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують перерахування гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , грошових коштів за кредитним договором від 15.02.2022 року №ЛБО1.00301.009472055 за період з 15 лютого по 19 травня 2022 року.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 06 липня 2026 року вказане клопотання задоволено.

08.07.2026 року до суду на виконання вказаної ухвали надійшли від АТ «Ідеа Банк» витребувані судом докази, а саме: виписка з 15.02.2022 по 19.05.2022 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав заяву, відповідно якої просив справу розглянути за його відсутності.

Відповідач та її представник у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 4 ст. 223, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом

15.02.2022 року між АТ «Ідеа Банк та відповідачем укладено договір кредиту № ЛБ01.00301.009472055.

Пунктом 2.1. Кредитного договору визначено, що нанесенням власноручного підпису цим договором, Позичальник акцептує публічну пропозицію про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «Ідея Банк» (надалі по тексту Договір), (в редакції яка діяла у цей період) текст якого розміщено на Інтернет-сторінці Банку в розділі Архів публічних договорів за посиланням: https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts#4ebd870a-5c4d-49a8-8071-b978c5ec881b.

Згідно Кредитного договору Відповідач отримав кредит в розмірі 49999 грн. (Сорок дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень нуль копійок), зі сплатою 0,01% річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим Кредитним договором графіком щомісячних платежів.

Відповідно умов Кредитного договору:

1.1. Тип кредиту Легкий бізнес.

1.2. Сума кредиту, грн. 49999.00.

1.3. Процентна ставка та тип, % річних 0.01- фіксована.

1.4. Строк кредиту, місяців 36.

1.5. Договора супровідних послуг № ЛБ01.00301.009472055. 1.6.

1.6. Строк дії Договору та дата повернення Кредиту - до 15.02.2025. Повернення заборгованості за Договором здійснюється через рахунок НОМЕР_2 , відкритий у Банку (надалі Рахунок) відповідно до порядку повернення кредиту, згідно Додатку №1 до Договору.

1.7. На період прострочення платежу за Договором діє процентна ставка 0.01 фіксована на прострочену суму кредиту.

1.8. Позичальник, який прострочує виконання грошового зобов`язання після закінчення строку дії Договору, зобов`язаний оплатити суму заборгованості, а також 58.84104335 процентів річних від простроченої суми.

1.9. Під час користування Кредитом Банк надає Клієнту послуги з щомісячного обслуговування кредитної заборгованості, що визначені цим Договором та Договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (надалі ДКБФО https://ideabank.ua/uk/about/public-contracts), за надання яких встановлена плата, відповідно до графіку щомісячних платежів за кредитом (далі Додаток №1) як «Обслуговування кредитної заборгованості». Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунок в Банку, інші комісії за відкриття і ведення рахунку, сплачуються згідно з діючими Тарифами Банку. Тарифи є невід`ємною частиною ДКБФО, та розміщені на веб-сайті Банку: https://ideabank.ua.

1.10. Банк надає кредит Позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 48803.32 (Сорок вісім тисяч вісімсот три грн. 32 коп.) гривень на рахунок НОМЕР_3 Позичальника, який відкритий в АТ Ідея Банк, МФО 336310.

1.11. Позичальник доручає Банку в день видачі кредитних коштів утримати з суми кредиту комісію за видачу кредитних коштів в розмірі 1195.68 грн.

1.12. Клієнт має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від такого Договору без пояснення причин, у тому числі після отримання ним грошових коштів. Про намір відмовитися від укладеного Договору Клієнт повідомляє Кредитодавця у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг») протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору. Якщо Клієнт подає повідомлення не особисто, воно має бути засвідчене нотаріально або підписане представником за довіреністю на вчинення таких дій. Протягом семи календарних днів з дати подання письмового повідомлення про відмову від Договору Клієнт зобов`язаний повернути Кредитодавцю грошові кошти у розмірі 49999.00, одержані згідно з цим Договором, та сплатити проценти за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою Договором. Відмова від Договору є підставою для припинення договорів щодо супровідних послуг, що були визначені як обов`язкові для отримання кредиту, укладених споживачем. Кредитодавець або третя сторона зобов`язані повернути споживачу кошти, сплачені ним за такі супровідні послуги, шляхом перерахування їх на Рахунок НОМЕР_2 , не пізніш як протягом 14 календарних днів з дня подання письмового повідомлення про відмову від Договору кредиту, якщо такі послуги не були фактично надані до дня відмови Клієнта від Договору кредиту в порядку, визначеному законодавством. Право на відмову від Договору не застосовується щодо споживчих кредитів, наданих на придбання робіт (послуг), виконання яких відбулося до закінчення строку відмови від Договору, встановленого у цьому пункті та Законом України «Про споживче кредитування».

1.12.1. Клієнт має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Якщо Клієнт скористався правом повернення частини кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, Кредитодавець зобов`язаний здійснити відповідне коригування зобов`язань Клієнта та на вимогу Клієнта надати йому новий графік погашення кредиту.

Вказаний договір кредиту підписаний відповідачем особисто, про що свідчить її власноручний підпис.

Відповідно до Паспорту споживчого кредиту: тип кредиту Споживчий кредит. Мета отримання кредиту споживчі цілі. Сума/ліміт кредиту, грн. 49999.00. Спосіб та строк надання кредиту - безготівковий. Строк кредитування 36 місяців. Процентна ставка, відсотків річних 0.01. Тип процентної ставки - фіксована. Загальні витрати за кредитом 44107.57. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом ( у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі), грн. 94106.57. Реальна річна процентна ставка, відсотків річних 58.81004335.

Факт використання кредитних коштів відповідачки підтверджується довідкою-розрахунком заборгованості за період з 07.01.2026 року та випискою по рахунку.

02.12.2025 року за вих. №12.4.2/ЛБ01.00301.009472055 відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості.

Позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 07.11.2025 року, утворилась заборгованість у розмірі 93113,28 грн., що складається з: Прострочений борг 49999 грн. Прострочені проценти 13,79 грн. Прострочена плата за обслуговування кредиту 43100,49 грн.

Відповідач не надала до суду доказів виконання умов Договору, погашення чи спростування заборгованості.

Норми права, застосовані судом, та висновки суду

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 15, частина 1 статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно з частиною 1-2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з вимогами частини 1 статті 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зі змісту Кредитного договору, що укладений між сторонами, вбачається, що між сторонами були узгоджені основні умови кредитного договору

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи. Банківська виписка по рахунку клієнта є документом бухгалтерського обліку банку, який відображає всі операції, здійснені за рахунком клієнта, та підтверджує рух грошових коштів. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 р. №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнті є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Виходячи з норм закону, в судовій справі наявні документи, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Отже, твердження відповідача про відсутність первинних документів є безпідставним.

Судом встановлено, що надані позивачем докази підтверджують укладення між банком та відповідачем договору кредиту, отримання відповідачем позичених грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачем умов, укладеного кредитного договору.

Згідно з наданою довідкою-розрахунком заборгованості за кредитним договором № ЛБ01.00301.009472055 від 15.02.2022 року, станом на 07.01.2026 року заборгованість відповідача складає 93113,28 грн., яка складається з: простроченого боргу у розмірі 49999 грн.; простроченими процентами у розмірі 13,79 грн; прострочена плата за обслуговування кредиту у розмірі 43100,49 грн.

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, належних та допустимих доказів, які б спростовували посилання позивача про наявність заборгованості та її розміру, суду не надано, а також не надано жодних доказів, які б свідчили про погашення заборгованості у добровільному порядку, а тому суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача простроченого боргу у розмірі 49999 грн.; прострочених процентів у розмірі 13,79 грн, підлягають задоволенню.

Щодо стягнення простроченої плати за обслуговування кредиту у розмірі 43100,49 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) вказано, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів існування, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування.

Необхідність внесення плати за обслуговування кредитної заборгованості передбачена у пункті 1.9. договору. При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) викладено висновок про те, що «якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із розрахунку наданого позивачем вбачається, що відповідачу нарахована плата за обслуговування кредитного договору у розмірі 43100,49 грн.

Вказану суму слід вважати платою за обслуговування кредитної заборгованості, яка за законом повинна надаватись безоплатно, а відтак за наведених обставин суд дійшов висновку про те, що положення пункту 1.9. кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 червня 2026 року у справі № 579/1552/23 (провадження № 61-17015св24).

Колегія суддів ВП ВС у п. 25 постанови по справі № 363/1834/17 зауважила, що сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов`язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої вказаної статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19 (пункти 7.6-7.10)).

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови у справі № 363/1834/17).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що положення укладеного між АТ «Ідея Банк» та відповідачем кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів, є нікчемними, та у задоволенні позовної вимоги про стягнення зазначеної заборгованості слід відмовити.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що відповідач, отримавши від позивача кредитні кошти, у добровільному порядку та у встановлені договором строки їх не повернув, проценти у встановленому договором розмірі не сплатив, ним не надано суду доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, тому позовні вимоги АТ «Ідея Банк» є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 50012,79 грн, з яких заборгованість: за сумою кредиту 49999 грн, за відсотками 13,79 грн, у решті позову слід відмовити.

Щодо судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору суд враховує, що згідно платіжної інструкції, позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 3328,00 гривень.

Оскільки заявлена позивачем заборгованість стягується з відповідача частково, то відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у розмірі 1787,52 (3328,00*50012,79/93113,28) гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеа Банк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Ідеа Банк» (юридична адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ: 19390819) загальну суму заборгованості за Кредитним договором №ЛБ01.00301.009472055 від 15.02.2022 року, в розмірі 50012,79 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Акціонерного товариства «Ідеа Банк» (юридична адреса: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ: 19390819) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 1787,52 грн.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Спічак В.О.