Рішення № 140691367, 19.10.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/855/26

Провадження № 2/604/632/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянко В.М.,

за участю секретаря Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

у с т а н о в и в:

22 липня 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до Підволочиського районного суду Тернопільської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 19 100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору № 07.11.2025-100002548 від 07.11.2025 року, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , який підписано останнім електронним підписом, що відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора Е648. Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з умовами договору і приймає умови кредитного договору (оферти). Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн, строк кредитування 217 днів. Дата повернення кредиту 11.06.2026. Процентна ставка «Стандарт» у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів. Процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом наступних чергових періодів. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 9% від суми Кредиту та дорівнює 450,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 450,00 грн у кожному з 2 чергових періодів. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 3095,67%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 12 838,47 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 7 838,47 грн.

За твердженням позивача, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000,00 грн. В свою чергу, в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 19 100,00 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість по тілу кредиту; 7 750,00 грн заборгованість за нарахованими процентами; 450,00 грн заборгованість по комісії; 900,00 грн заборгованість по додатковій комісії; 5 000,00 грн заборгованість за відсотками, нарахованими в порядку ст. 625 ЦК України.

Оскільки відповідач добровільно не сплатив суму боргу за кредитом, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 07.11.2025-100002548 від 07.11.2025 року в загальному розмірі 19 100,00 грн, а також в порядку розподілу судових витрат стягнути судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати, пов`язані з надсиланням позовної заяви, у розмірі 120,18 грн.

Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 23 липня 2026 року відкрито провадження у справі № 604/855/26 та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Справу розглянуто згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України у відсутності представника позивача, який у поданій до суду заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, однак судові повістки повернуті до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-6).

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Згідно ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Підстав для відкладення розгляду справи, передбачених ст. 223 ЦПК України, не вбачається.

Виходячи з наведеного, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення, проти чого представник позивача у своїй заяві не заперечує.

Дослідивши та оголосивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

За своєю правовою природою укладений між позивачем та відповідачем договір є кредитним договором.

З матеріалів справи встановлено, що 07 листопада 2025 року ОСОБА_1 оформлено заявку кредитного договору № 07.11.2025-100002548 (кредитної лінії), в якій вказані персональні дані ОСОБА_1 як позичальника, реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: 5167-80ХХ-ХХХХ-8330, визначена сума кредиту 5 000,00 грн, строк кредиту 217 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 11.06.2026. Процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 3 чергових періодів користування кредитом. Процентна ставка «Економ» фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов`язана з наданням Кредиту 9% від суми Кредиту та дорівнює 450,00 грн. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості 450,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 3095,67%. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 12 838,47 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 7 838,47 грн.

Судом встановлено, що 07.11.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 07.11.2025-100002548 (далі Договір), який підписаний зі сторони відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора Е648.

Згідно з п. 3.1 Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію (якщо Комісія встановлена договором).

За умовами Договору: дата надання/видачі кредиту; сума Кредиту; тип кредиту: кредитна лінія; строк, на який надається Кредит; дата повернення (виплати) кредиту; проценти за користування Кредитом (Проценти); Графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: 2.2.1. пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті Кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті Позичальника на вебсайті Кредитодавця; 2.2.2. заявка, сформована на сайті Кредитодавця після ідентифікації Позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення Кредитодавцем; 2.2.3. відповідь Позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті Кредитодавця, та підписана Позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого Позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п. 4.1 Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 5167-80ХХ-ХХХХ-8330.

За умовами п. 6.1 Договору позичальник зобов`язується використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії (якщо Комісія встановлена договором) у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов`язань за цим Договором, негайно, з моменту пред`явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.

Згідно з п. 6.6.1 Договору позичальник підтверджує, що він уклав цей договір, повністю усвідомлюючи значення своїх дій та згідно з вільним волевиявленням, та має здатність виконувати його умови.

Зі змісту Договору (оферти) та Заявки вбачається, що такі документи підписані електронним підписом відповідача з ідентифікатором Е648.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов зазначеного Договору ТОВ «Споживчий центр» перерахувало кошти у розмірі 5 000,00 грн ОСОБА_1 , за реквізитами, погодженими у Заявці та Договорі, про що свідчить додана до матеріалів справи квитанція ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (iPay.ua) від 07.11.2025, номер транзакції 914188506, відповідно до якої перераховано кредитні кошти у розмірі 5 000,00 грн за Договором кредиту № 07.11.2025-100002548 на платіжну карту 516780*30, яка вказана відповідачем у Заявці.

Таким чином, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 5 000,00 грн.

В свою чергу, в порушення умов кредитного договору відповідач свої зобов`язання не виконав, у встановлений строк кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, яка станом на дату подання позову становить 19 100,00 грн.

Водночас ОСОБА_1 не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком НОМЕР_1 на спростування обставин отримання 07.11.2025 кредиту в сумі 5 000,00 грн.

У матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем обов`язку за укладеним між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 кредитним договором від 07.11.2025 № 07.11.2025-100002548 з повернення кредиту в сумі 5 000,00 грн та сплати процентів.

До матеріалів позовної заяви позивачем надано розрахунок про стан заборгованості за Кредитним договором № 07.11.2025-100002548 від 07.11.2025, згідно з яким заборгованість ОСОБА_1 становить 19 100,00 грн, з яких: 5 000,00 грн сума основного боргу; 7 750,00 грн проценти; 450,00 грн комісія за надання; 900,00 грн додаткова комісія; 5 000,00 грн відсотки за ст. 625 ЦК України.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Сторони домовилися, що всі документи щодо надання Кредиту підписуються Клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон).

Відповідно до ст. 12 Закону «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абз. 3 ч. 1 ст. 12). У свою чергу згідно з визначенням одноразового ідентифікатора, наведеного у п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Таким чином, Законом України «Про електронну комерцію» визначено, що саме Договором оферти визначається технологія (порядок) укладення договору, порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору, спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту), технічні засоби ідентифікації сторони.

Враховуючи вказане та те, що відповідач ініціював укладення такого договору, оформивши заявку на сайті товариства, підписавши договір з використанням аналогового підпису, суд приходить до висновку, що між сторонами склались договірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За приписами частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Верховний Суд у постанові № 561/77/19 від 16 грудня 2020 року вказав, що із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) ТОВ «Споживчий центр» пропонує укласти кредитний договір на умовах, встановлених товариством.

Як вбачається з матеріалів справи, договір між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому відповідач через особистий кабінет на вебсайті позивачаподав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого позивач надіслав ОСОБА_1 за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер телефону одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який заявник використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є Заявка до кредитного договору № 07.11.2025-100002548 від 07.11.2025, з якими він попередньо ознайомився. Акцептовані ним умови кредитного договору містяться у вказаних заявці та оферті.

При цьому спірний договір, укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , в судовому порядку не оскаржувався, не визнавався недійсним, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Матеріали справи не містять і відповідач не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Щодо нарахованих позивачем відсотків за користування кредитом у розмірі 7 750,00 грн, судом враховано наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача 7 750,00 грн процентів за користування кредитом за період з 07.11.2025 по 11.06.2026, що вбачається із розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 07.11.2025-100002548 від 07.11.2025, і ця сума є обґрунтована, оскільки узгоджена сторонами у заявці, позивачем нараховано відсотки за користування кредитом в межах строку дії договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Суд, перевіряючи розрахунок заборгованості в частині складової боргу за нарахованими відсотками за користування кредитом, здійснив власний розрахунок та дійшов висновку про його правильність, з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3 та 4 оформленої та підписаної ОСОБА_1 заявки кредитного договору № 07.11.2025-100002548 від 07.11.2025 строк, на який надається Кредит 217 днів з дати його надання, дата повернення (виплати) кредиту 11.06.2026.

За умовами п.п. 3.3.5 та п.п. 3.3.6 укладеного кредитного Договору, строк, на який надається Кредит: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; дата повернення (виплати) кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти.

Таким чином, сторонами кредитного договору № 07.11.2025-100002548 від 07.11.2025 погоджено строк надання кредиту та дату повернення кредиту.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що останнім нараховано відсотки за користування кредитом з 07.11.2025 по 11.06.2026, тобто в межах строку дії договору.

Крім того, 22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX (набрав чинності 24.12.2023) (далі по тексту Закон № 3498-IX), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 6 п. 5 Розділу І Закону № 3498-IX) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (пп. 13 п. 5 Розділу І Закону № 3498-IX).

Відповідно до ч. 5 ст. 8-1 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

При цьому, згідно п. 17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5%; протягом наступних 120 днів 1,5%.

Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 року денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 року денна ставка не більше 1%.

Досліджуючи розрахунок заборгованості відповідача по процентам за користування кредитом, суд встановив, що позивачем розмір заборгованості за нарахованими процентами в сумі 7 750,00 грн обраховано за період з 07.11.2025 по 07.02.2026 за ставкою 1% за кожен день користування кредитом, починаючи з 08.02.2026 по 11.06.2026 за ставкою 0,5% за кожен день, що відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та не суперечить чинному законодавству.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з наданим розрахунком позивача в частині нарахування відсотків за користування кредитом, а тому вимога ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 7 750,00 грн підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги про стягнення комісії у розмірі 450,00 грн та додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 900,00 грн, то суд вважає її такою, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право ТОВ «Споживчий центр» встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 06.11.2023 по справі № 204/224/21 виклала висновок щодо застосування норми права, а саме якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Так, у кредитному договорі № 07.11.2025-100002548 від 07.11.2025, укладеному між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр», містяться умови про комісію за надання кредиту в розмірі 450,00 грн, яка нараховується за ставкою 9% від суми кредиту, а також комісія за обслуговування кредитної лінії 450,00 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 07.11.2025-100002548 від 07.11.2025, ОСОБА_1 нарахована комісія у розмірі 450,00 грн та додаткова комісія у розмірі 900,00 грн.

Проте, суд звертає увагу, що в кредитному договорі та укладених Додаткових Договорах, які складаються з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), в тому числі пункти 8, 9 заявки споживача ОСОБА_1 від 07.11.2025, не містять зазначення конкретного переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням кредиту і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена комісія, пов`язана з наданням кредиту.

ТОВ «Споживчий центр» не надало доказів наявності, переліку послуги, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, зазначений позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу і погодження її зі споживачем при укладенні кредитного договору. В зв`язку з чим положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію, пов`язану з наданням кредиту, є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 січня 2024 року в справі 727/5461/23, від 09 жовтня 2024 року в справі 582/202/22.

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача комісії у розмірі 450,00 грн та додаткової комісії (за обслуговування кредитної заборгованості) у розмірі 900,00 грн є необґрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.

Щодо вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення 5 000,00 грн відсотків, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, то суд вважає її такою, що також не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який продовжувався Указами Президента України № 133/2022 від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01.05.2023 року і діє по цей час.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24)), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, можна дійти висновку про те, що на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця відсотків за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення із ОСОБА_1 5 000,00 грн відсотків, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

Отже, за встановлених судом обставин, позивачем доведено, що між сторонами у виниклому спорі 07 листопада 2025 року було укладено Кредитний договір № 07.11.2025-100002548 від 07.11.2025, ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у загальному розмірі 5 000,00 грн та зобов`язався сплачувати проценти у розмірі та в строк, визначені Договором, а тому позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» про стягнення заборгованості з повернення кредиту в сумі 5 000,00 гривень та сплати заборгованості за нарахованими процентами у сумі 7 750,00 гривень підлягають до задоволення, оскільки відповідач неналежно виконував свої зобов`язання як позичальник, в іншій частині вимоги позивача є необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем під час звернення з даним позовом до суду.

Судом встановлено, що позивач поніс судові витрати у виді сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги задоволено на 66,75% (12 750,00 грн / 19 100,00 грн х 100%).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 777,15 грн (2 662,40 грн х 66,75% / 100%) судового збору.

Щодо витрат, пов`язаних з надсиланням позовної заяви у розмірі 120,18 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Оскільки позивач поніс витрати на направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу у розмірі 120,18 грн, що підтверджується квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» від 21.07.2026, ці витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 80,22 грн (120,18 грн х 66,75% / 100%).

Керуючись ст.ст. 526, 625, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за Кредитним договором № 07.11.2025-100002548 від 07.11.2025 у розмірі 12 750,00 гривень (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок), з яких: 5 000,00 гривень (п`ять тисяч гривень 00 копійок) заборгованість по тілу кредиту; 7 750,00 гривень (сім тисяч сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок) заборгованість за нарахованими процентами, а також суму судового збору в розмірі 1 777,15 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят сім гривень 15 копійок) та витрати на направлення позовної заяви у розмірі 80,22 грн. (вісімдесят гривень 22 копійки), а всього 14 607,37 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот сім) гривень 37 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення проголошено 19 жовтня 2026 року.

Суддя В.М. Сіянко