Рішення № 140691366, 19.10.2026, Підволочиський районний суд Тернопільської області

Справа № 604/852/26

Провадження № 2/604/630/26

ЗАЧОНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року селище Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Сіянка В.М.,

за участю секретаря судового засідання Феньо О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження при заочному розгляді в залі суду в селищі Підволочиськ цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

21 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося до Підволочиського районного суду Тернопільської області з цивільним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 13 000,00 грн.

В обґрунтування вимог позивач вказав, що 04 квітня 2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1376-0147. Договір укладено через вебсайт кредитодавця creditkasa.com.ua, підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (номер пароля С5748).

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу кредит у розмірі 2 600,00 грн строком на 300 календарних днів, з базовим періодом 14 днів, процентною ставкою 2,50 % на день. Дата повернення кредиту 28.01.2025 року.

Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, перерахувавши 04.04.2024 року на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти в розмірі 2 600,00 грн, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» (LiqPay) та довідкою про перерахування суми кредиту.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 06.05.2026 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 22 100,00 грн, яка складається з: 2 600,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 19 500,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Разом з тим, позивач повідомив, що ним прийнято рішення про часткове прощення заборгованості за нарахованими процентами на суму 9 100,00 грн у межах Програми лояльності. Відтак позивач просить стягнути з відповідача лише частину заборгованості, а саме: 2 600,00 грн тіло кредиту; 10 400,00 грн проценти, що разом становить 13 000,00 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою судді від 23 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Перше судове засідання у справі було призначено на 10 вересня 2026 року.

Копію ухвали про відкриття провадження та судові повістки направлено відповідачу за адресою місця реєстрації, зазначеною в матеріалах справи ( АДРЕСА_1 ), рекомендованою кореспонденцією. Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця реєстрації.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав. У судові засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі не подавав.

Представник позивача Тетерук Інна Русланівна у судове засідання не з`явилася, у позовній заяві просила розглядати справу за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд розглядає справу у відсутності відповідача і ухвалює заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Щодо належного повідомлення відповідача.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За цією адресою судом направлялися ухвала про відкриття провадження та судові повістки. Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19, від 30.11.2022 у справі № 760/25978/13-ц, від 31.08.2022 у справі № 760/17314/17, якщо адресат відсутній за вказаною адресою, він вважається повідомленим належним чином у день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки. За таких обставин суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а тому заочний розгляд справи можливий.

Щодо укладення кредитного договору.

За своєю правовою природою укладений між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем договір є кредитним договором.

Судом встановлено, що 04.04.2024 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1376-0147, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором С5748.

Відповідно до умов договору: сума кредиту 2 600,00 грн; строк кредитування 300 календарних днів; базовий період 14 календарних днів; стандартна процентна ставка 2,50 % на день; дата повернення кредиту 28.01.2025 року.

Щодо електронної форми договору та його підписання.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За змістом ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» використання одноразового паролю має юридичне значення ідентифікації особи. Це прямо передбачено п. 3.3 Договору № 1376-0147.

Крім того, пунктом 3.5 Договору встановлено, що до укладення цього Договору між Сторонами Кредитодавцем було здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію Позичальника з використанням Системи BankID НБУ. BankID НБУ є офіційним державним сервісом ідентифікації, що підтверджує належну ідентифікацію відповідача.

Відсутність окремих SMS-логів або логів надсилання одноразового паролю не спростовує факту підписання договору, оскільки:

-ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» прямо прирівнює такий договір до письмового;

-п. 3.3 Договору фіксує юридичне значення одноразового паролю;

-п. 3.5 Договору підтверджує верифікацію через BankID НБУ;

-відповідач не надав суду доказів на спростування факту підписання договору.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 та від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Щодо виконання позивачем зобов`язань за договором.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та переказало 04.04.2024 року відповідачу грошові кошти в розмірі 2 600,00 грн на банківську картку № НОМЕР_1 , вказану позичальником при оформленні кредиту, що підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 04.04.2024 року (ID операції НОМЕР_2 ) та довідкою про перерахування суми кредиту № 1376-0147 від 04.04.2024 року.

Суд зазначає, що пунктом 3.4 Договору встановлено обов`язок Позичальника вказати реквізити банківської платіжної картки, що належать особисто йому. Вказавши картку № НОМЕР_1 , відповідач підтвердив, що вона належить йому особисто. Відповідач не надав суду доказів на спростування цього факту.

Щодо розрахунку заборгованості.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 06.05.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача становить 22 100,00 грн, з яких: 2 600,00 грн основний борг; 19 500,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Разом з тим, позивач добровільно зменшив розмір позовних вимог, просивши стягнути з відповідача 13 000,00 грн, з яких: 2 600,00 грн тіло кредиту; 10 400,00 грн проценти, у зв`язку із застосуванням Програми лояльності та частковим прощенням заборгованості за процентами на суму 9 100,00 грн.

Щодо перевірки розрахунку.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, визначаючи розмір заборгованості, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами.

Суд виконав цей обов`язок: перевірив розрахунок позивача на відповідність умовам договору, арифметичну правильність та відповідність вимогам законодавства. Розрахунок відповідає умовам договору, є арифметично правильним. Судом перевірено, що розмір процентів, заявлений позивачем до стягнення (10 400,00 грн), є меншим за загальну суму нарахованих процентів (19 500,00 грн) у зв`язку з частковим прощенням боргу на суму 9 100,00 грн.

Відповідач не надав суду власного контррозрахунку заборгованості. Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.

Щодо максимального розміру денної процентної ставки.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, чинній з 24.12.2023) максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Відповідно до п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-IX, максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %. З 20 серпня 2024 року максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %.

Кредитний договір № 1376-0147 укладено 04.04.2024, тобто в межах перших 120 днів дії перехідних положень. Отже, застосована у договорі ставка 2,50 % на день відповідала вимогам законодавства на момент укладення договору.

Крім того, позивач добровільно зменшив суму процентів з 19 500,00 грн до 10 400,00 грн, що свідчить про сумлінне ставлення до прав відповідача.

Щодо співвідношення суми кредиту та процентів.

Суд звертає увагу, що тіло кредиту становить 2 600,00 грн, а проценти 19 500,00 грн. Разом з тим, ця сума процентів не є неустойкою у розумінні ст. 549 ЦК України, а є платою за користування кредитом відповідно до ст. 1048 ЦК України. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, проценти за користування кредитом не можуть бути зменшені на підставі ст. 551 ЦК України.

Крім того, позивач самостійно зменшив розмір позовних вимог з 22 100,00 грн до 13 000,00 грн, що свідчить про дотримання принципу справедливості.

Щодо порушення зобов`язання відповідачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Щодо відсутності доказів відмови відповідача від договору.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» Позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин. Відповідач не скористався цим правом, що підтверджується матеріалами справи. Доказів протилежного відповідач не надав.

Щодо відсутності доказів направлення вимоги про сплату.

Суд зазначає, що відповідно до п. 4.12 Договору дата повернення кредиту встановлена 28.01.2025 року. Оскільки строк виконання зобов`язання встановлений договором, направлення окремої вимоги про сплату не є обов`язковим відповідно до ст. 530 ЦК України.

Щодо статусу відповідача як військовослужбовця.

Відповідно до п. 12.3.8 Договору Позичальник підтвердив, що на момент укладення Договору не має статусу військовослужбовця або статусу особи, прирівняної до статусу військовослужбовця. Доказів набуття такого статусу станом на дату розгляду справи відповідач суду не надав.

Щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Суд зазначає, що відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені). Разом з тим, позивач не нараховував відповідачу штраф або пеню це підтверджується розрахунком заборгованості, де колонки «Нараховано штрафів» та «Нараховано комісій» містять значення 0,00. Отже, підстав для застосування п. 18 немає.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 600,00 грн тіла кредиту та 10 400,00 грн процентів, а всього 13 000,00 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 610, 612, 626, 628, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. ст. 12, 13, 7682, 89, 141, 223, 263265, 280282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, офіс 407, код за ЄДРПОУ 38548598) заборгованість за кредитним договором № 1376-0147 від 04.04.2024 року в сумі 13 000,00 грн (тринадцять тисяч гривень 00 копійок), з яких: 2 600,00 грн (дві тисячі шістсот гривень 00 копійок) заборгованість за тілом кредиту; 10 400,00 грн (десять тисяч чотириста гривень 00 копійок) заборгованість за нарахованими процентами, а також суму судового збору в розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок), а всього 15 662,40 грн (п`ятнадцять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 354 ЦПК України, в тому числі через систему «Електронний суд».

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення проголошено 19 жовтня 2026 року.

Суддя Сіянко В.М.