Рішення № 140690888, 19.10.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/3136/26

Провадження № 2/317/1765/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Качана А.В.

за участі:

секретаря судового засідання Хижняк Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького районного суду Запорізької області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

01.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 252373809, відповідно до умов якого відповідачу надано кредитні кошти на умовах строковості, зворотності та платності.

На виконання зазначеного договору відповідачу 01.11.2021 перераховано 4000,00 грн. та 13.11.2021 6000,00 грн.

У подальшому право вимоги за зазначеним кредитним договором послідовно перейшло від первісного кредитодавця до ТОВ «Таліон Плюс», від останнього до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а згодом до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС».

Позивач зазначає, що станом на момент відступлення права вимоги відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 38056,34 грн., з яких: 9999,60 грн. заборгованість за кредитом; 28056,74 грн. заборгованість з процентів за користування кредитом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 252373809 у розмірі 38056,34 грн., витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 08.06.2026 відкрито провадження у справі.

30.06.2026 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на недоведеність укладення кредитного договору, неналежність доказів переходу права вимоги до позивача та неправомірність нарахування процентів після закінчення строку кредитування.

Зокрема, представник відповідача зазначив, що строк кредитування становив 8 днів, а нарахування процентів після закінчення погодженого сторонами строку є неправомірним. Також представник відповідача вказував на недоведеність належного продовження строку кредитування, відсутність доказів виконання умов договорів факторингу та необґрунтованість заявленого розміру заборгованості.

01.07.2026 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій останній заперечував проти доводів відповідача та зазначав, що умовами кредитного договору передбачено можливість продовження строку кредитування, у тому числі за правилами пункту 1.12.1 договору.

Крім того, представник позивача зазначив, що перехід права вимоги за договорами факторингу відбувався з моменту підписання сторонами відповідних реєстрів прав вимоги, а тому відсутність окремих платіжних документів щодо фінансування не спростовує факту такого переходу.

02.07.2026 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримано раніше викладену правову позицію.

06.07.2026 представником позивача подано додаткові пояснення щодо укладення кредитного договору, продовження строку кредитування, розміру заборгованості та переходу права вимоги.

У судове засідання відповідач та його представник не з`явилися, представник відповідача 13.10.2026 подав до суду заяву в якій просив розглядати справу без їх участі.

Належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи представник позивача у судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення у зв`язку з чим у справ оголошено перерву до 19.10.2026 до 11 год. 55 хв.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 01.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 252373809.

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в межах кредитного ліміту 10000,00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним відповідно до умов договору.

Пунктом 1.2 договору визначено, що кредитний ліміт є максимальною сумою кредиту, яка протягом строку дії договору може одночасно перебувати в розпорядженні позичальника.

Згідно з пунктом 1.3 договору перший транш становить 4000,00 грн.

Відповідно до пункту 1.4 договору позичальник протягом дисконтного періоду мав право збільшити суму кредиту шляхом отримання чергового траншу в межах установленого кредитного ліміту.

Зазначений кредитний договір підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-цифрової послідовності «MNV29BA7», що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитні договори між кредиторами та позичальником не було б укладено. Таким чином, електронний договір, підписаний електронним одноразовим ідентифікатором, вважається укладеним у письмовій формі з моменту його підписання, тобто введення алфавітно-цифрової послідовності даних (пароль). Водночас такий договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо істотних умов договору.

За змістом ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При цьому, одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до положень Закону України "Про електронну комерцію" вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

За вказаних обставин суд приходить до висновку, що кредитний договір № 252373809 від 01.11.2021 укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем у спосіб визначений чинним законодавством України.

З наданих позивачем документів вбачається, що сторони узгодили істотні умови кредитного договору й тим самим уклали його.

На виконання умов договору первісним кредитором відповідачу 01.11.2021 перераховано 4000,00 грн., а 13.11.2021 6000,00 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями відповідно до яких ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на виконання умов кредитного договору № 252373809 від 01.11.2021 перерахувало на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 хх-хххх-3113 суму кредиту у загальному розмірі 10000,00 грн. та наданою АТ «Універсал Банк» інформацією та випискою з банківського рахунку ОСОБА_1 .

Таким чином, загальна сума фактично наданих кредитних коштів становила 10000,00 грн.

Оцінюючи доводи відповідача про недоведеність укладення кредитного договору, суд враховує наданий позивачем текст електронного договору, відомості щодо його підписання одноразовим ідентифікатором та документи, які підтверджують перерахування кредитних коштів.

Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують виникнення між первісним кредитодавцем та відповідачем кредитних правовідносин на умовах кредитного договору № 252373809 від 01.11.2021.

28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

Відповідно до пункту 1.2 зазначеного договору факторингу кредитними договорами є договори, укладені між клієнтом та боржниками, права вимоги за якими відступаються фактору та визначаються у відповідних реєстрах прав вимоги.

Згідно з пунктом 1.3 договору факторингу під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, у тому числі права грошової вимоги до боржників щодо сплати заборгованості, строк виконання яких настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.

Відповідно до пункту 2.1 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором.

Пунктом 4.1 договору факторингу передбачено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Згідно з пунктом 5.3.3 договору фактор має право розпоряджатися набутим правом вимоги на власний розсуд, у тому числі відступати його третім особам.

Судом також досліджено додаткові угоди до зазначеного договору.

На виконання зазначеного договору факторингу 11.01.2022 сторонами оформлено реєстр прав вимоги № 168, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передало ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 252373809 від 01.11.2021.

Загальний розмір переданої заборгованості становив 25242,77 грн, з яких 9999,60 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 15243,17 грн заборгованість за процентами.

30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» зобов`язалося відступити фактору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до пункту 4.1 зазначеного договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в момент підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Згідно з пунктом 5.3.3 договору фактор має право розпоряджатися набутими правами вимоги, у тому числі відступати їх на користь третіх осіб.

20.12.2023 сторонами оформлено реєстр прав вимоги № 2, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» передало ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 252373809 від 01.11.2021.

Згідно із зазначеним реєстром загальний розмір переданої заборгованості становив 38056,34 грн, з яких 9999,60 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 28056,74 грн заборгованість за процентами.

11.07.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, відповідно до якого ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалося передати позивачу права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, визначеними у відповідному реєстрі боржників.

14.07.2025 сторонами оформлено реєстр боржників та акт приймання-передачі реєстру боржників, відповідно до яких ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 252373809 від 01.11.2021.

Загальний розмір заборгованості, зазначений у відповідному реєстрі, становить 38056,34 грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, так і право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Оцінюючи доводи відповідача про те, що договір факторингу № 28/1118-01 укладено раніше, ніж виникло кредитне зобов`язання відповідача, суд виходить із того, що зазначеним договором передбачено відступлення прав вимоги за кредитними договорами, визначеними у відповідних реєстрах.

При цьому право вимоги за кредитним договором відповідача включено до реєстру № 168 від 11.01.2022, тобто після укладення кредитного договору № 252373809 від 01.11.2021.

Отже, укладення договору факторингу до виникнення кредитного зобов`язання відповідача не свідчить про неможливість подальшого відступлення права вимоги за таким зобов`язанням.

Крім того, відповідно до пункту 4.1 договору факторингу № 28/1118-01 право вимоги переходить до фактора в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність переходу права вимоги виключно з підстав того, що договір факторингу укладено раніше за кредитний договір.

Щодо доводів відповідача про відсутність доказів здійснення фінансування за першим договором факторингу суд зазначає, що умовами пункту 4.1 зазначеного договору момент переходу права вимоги пов`язано з підписанням сторонами відповідного реєстру прав вимоги.

Водночас виконання фактором обов`язку щодо фінансування клієнта є окремим договірним зобов`язанням між сторонами договору факторингу.

Вказане не спростовує переходу права вимоги.

Таким чином, надані договори факторингу, реєстри прав вимоги та супровідні документи підтверджують послідовне відступлення права вимоги за кредитним договором відповідача до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Згідно з приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань за кредитним договором, щодо повернення кредитних коштів.

Отже, відповідач свої зобов`язання за договором належним чином та в повному обсязі не виконав.

Оскільки відповідач не сплатив заборгованість за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача за кредитним договором № 252373809 від 01.11.2021 в частині тіла кредиту у розмірі 9999,60 грн. обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо правомірності нарахування процентів за користування кредитом, суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.7 кредитного договору кредитна лінія надається строком на 8 днів від дати отримання кредиту позичальником, який визначено як дисконтний період.

При цьому в зазначеному пункті договору кінцевою датою дисконтного періоду визначено 09.12.2021.

Згідно з пунктом 1.8 договору сторони погодили можливість продовження дисконтного періоду шляхом сплати позичальником фактично нарахованих процентів за умови активації відповідної функції продовження строку кредитування.

Відповідно до розрахунку заборгованості первісного кредитодавця 09.11.2021 відповідачем здійснено платіж у розмірі 634,00 грн, з яких 633,60 грн зараховано в погашення процентів та 0,40 грн у погашення основної суми кредиту.

Згідно з довідкою щодо дій позичальника зазначена операція відображена як продовження дисконтного періоду на 30 календарних днів, тобто до 09.12.2021.

Отже, останнім днем продовженого дисконтного періоду є 09.12.2021.

Відповідно до пункту 1.9.1 договору протягом первісного дисконтного періоду нарахування процентів здійснюється за дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 процента річних, що становить 1,98 процента від суми кредиту за кожний день користування ним.

Пунктом 1.9.2 договору передбачено, що за умови продовження дисконтного періоду відповідно до пункту 1.8 договору проценти нараховуються за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 1,98 процента на день.

Згідно з пунктом 1.9.3 договору у випадку користування кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів передбачено скасування умов щодо застосування дисконтної та індивідуальної процентних ставок і перерахунок процентів за базовою ставкою в розмірі 2,10 процента на день.

Відповідно до пункту 1.10 договору позичальник зобов`язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду сплатити всі фактично нараховані проценти за користування кредитом.

Пунктом 1.11 договору передбачено, що основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а в разі продовження строку дії договору на умовах пункту 1.12 не пізніше дати, визначеної за правилами пункту 1.12.1 договору.

Згідно з пунктом 1.12 договору факт користування позичальником кредитними коштами після закінчення дисконтного періоду визначено сторонами як відкладальну обставину в розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії та загального строку дії договору.

Відповідно до пункту 1.12.1 договору зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення дисконтного періоду, а за відсутності платежу знову відкладається кожного разу на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

Пунктом 1.12.2 договору передбачено, що з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати проценти за ставкою 1087,70 процента річних, що становить 2,98 процента від суми кредиту за кожний день користування ним.

Згідно з пунктом 1.13 договору проценти, визначені пунктами 1.9 та 1.12.2 договору, нараховуються на фактичний залишок кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до пункту 4.2 договору строк його дії може бути продовжено з урахуванням умов пунктів 1.8 та 1.12.1 договору.

Пунктом 4.3 договору визначено, що проценти, нараховані після закінчення строку дії договору, тобто після 90-го дня від дати закінчення дисконтного періоду, чи його дострокового розірвання, є процентами в розумінні частини другої статті 625 ЦК України.

Таким чином, умовами договору передбачено окремі правила нарахування процентів протягом дисконтного періоду та після його закінчення.

Суд враховує, що відповідно до пункту 1.12.1 договору максимальний строк щоденного перенесення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту становить 90 календарних днів після закінчення дисконтного періоду.

Оскільки останнім днем дисконтного періоду є 09.12.2021, зазначений 90-денний строк обчислюється з 10.12.2021 та закінчується 09.03.2022.

З розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» вбачається, що проценти, які увійшли до заявленої позивачем суми заборгованості, нараховані до 23.02.2022.

Отже, період нарахування зазначених процентів не перевищує 90-денного строку, визначеного пунктом 1.12.1 договору.

Разом із тим сама по собі зазначена обставина не свідчить про правомірність стягнення таких процентів як плати за користування кредитом в межах строку кредитування.

У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту.

У постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду підтвердила зазначений підхід та уточнила, що після прострочення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту можуть нараховуватися проценти як міра відповідальності відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не проценти за правомірне користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України.

При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та їх розмір залежать від правової підстави такого нарахування.

У подібних спорах суд повинен здійснити тлумачення умов договору та встановити, чи погодили сторони нарахування процентів як міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання, чи передбачили лише проценти за правомірне користування кредитними коштами.

У разі неоднозначності договірних положень підлягає застосуванню принцип contra proferentem, відповідно до якого умови договору тлумачаться проти сторони, яка їх сформулювала.

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд виходить із того, що пунктом 1.7 договору визначено конкретний строк кредитування, а пунктом 1.8 передбачено порядок його продовження шляхом вчинення позичальником певних дій, зокрема сплати процентів та активації функції продовження.

Натомість положення пункту 1.12.1 договору передбачають щоденне перенесення строку повернення основної суми кредиту саме внаслідок неповернення позичальником кредитних коштів після закінчення дисконтного періоду.

Таким чином, застосування зазначеного механізму пов`язано не з новим волевиявленням позичальника щодо продовження строку правомірного користування кредитом, а з фактом невиконання ним зобов`язання щодо повернення кредитних коштів у визначений договором строк.

При цьому пунктом 1.10 договору встановлено обов`язок позичальника сплатити нараховані проценти не пізніше останнього дня дисконтного періоду, а пунктом 1.11 обов`язок повернути основну суму кредиту не пізніше зазначеної дати, якщо строк не було належним чином продовжено.

Зазначені положення не дають достатніх підстав для висновку, що сторони погодили продовження саме строку кредитування на 90 календарних днів після закінчення дисконтного періоду, оскільки відповідний механізм застосовується внаслідок невиконання позичальником обов`язку щодо повернення кредиту.

Саме по собі перенесення строку виконання зобов`язання внаслідок його невиконання не може безумовно ототожнюватися з наданням позичальнику нового строку користування кредитними коштами зі збереженням права кредитодавця нараховувати проценти за статтею 1048 ЦК України.

Крім того, суд враховує, що передбачена пунктом 1.12.2 договору процентна ставка в розмірі 2,98 процента на день є вищою за ставку, встановлену для дисконтного періоду, та застосовується виключно після його закінчення за умови неповернення кредиту.

Вказана обставина свідчить про необхідність розмежування процентів як плати за правомірне користування кредитом та процентів, які можуть становити міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Водночас пунктом 4.3 договору сторони окремо визначили, що проценти в розумінні частини другої статті 625 ЦК України нараховуються після закінчення строку дії договору, тобто після 90-го дня від дати закінчення дисконтного періоду.

Отже, умови договору не містять однозначного визначення процентів, передбачених пунктом 1.12.2, як процентів за порушення грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

При цьому в позовній заяві ТОВ «ФК «ЕЙС» заявлено вимогу про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом.

Самостійних вимог про стягнення процентів як міри відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України позивачем не заявлено, окремого розрахунку таких процентів не наведено.

У наданих розрахунках заборгованості проценти, нараховані після 09.12.2021, не відокремлено як проценти, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

За таких обставин суд не вбачає підстав для самостійної зміни правової природи заявлених позивачем процентів та їх стягнення як відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що нарахування процентів за користування кредитом після 09.12.2021 не може бути визнано обґрунтованим лише з посиланням на пункти 1.12.1 та 1.12.2 кредитного договору.

Отже, проценти, нараховані після закінчення дисконтного періоду, а саме після 09.12.2021, з урахуванням того що такий строк було продовжено, відповідно до п. 1.8 договору, не підлягають як проценти за користування кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідачу надано кредитні кошти в загальній сумі 10000,00 грн.

09.11.2021 відповідачем здійснено платіж у розмірі 634,00 грн, з яких 633,60 грн зараховано в погашення процентів та 0,40 грн у погашення основної суми кредиту.

Таким чином, залишок основної суми кредиту становить 9999,60 грн.

Згідно з розрахунком первісного кредитодавця станом на 09.12.2021 загальна заборгованість за кредитним договором становила 15464,10 грн, з яких 9999,60 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 5464,50 грн заборгованість за процентами.

Таким чином, залишок заборгованості за процентами, нарахованими до 09.12.2021 включно, становить 5464,50 грн.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за процентами в розмірі 28056,74 грн.

Разом із тим із зазначеної суми обґрунтованою є заборгованість за процентами в розмірі 5464,50 грн. тобто в межах строку кредитування до 09.12.2021.

Решта процентів нарахована після закінчення встановленого судом строку кредитування та не підлягає стягненню.

При цьому суд враховує, що у жодному з розрахунків не зазначено, що принаймні якась частина процентів була нарахована відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України. У позовній заяві ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначає, що заборгованість за відсотками це заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають частковому задоволенню.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії № 252373809 від 01.11.2021 у розмірі 15464 грн. 10 коп. з яких 9999,60 грн. заборгованість за тілом кредиту та 5464,50 грн. заборгованість за процентами в межах строку кредитування.

Позовні вимоги в іншій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

З відповідача на користь позивача, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1081 грн. 85 коп. (2662,40 грн. х 15464,10 грн. / 38056,34 грн. = 1081,85грн.).

Вирішуючи питання про відшкодування на користь позивача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно з приписами ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частина 4 ст. 137 ЦПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Як встановлено судом, у межах розгляду даної цивільної справи позивачу надавалась професійна правнича допомога.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію договору про надання правової допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» та адвокатським бюро «Соломко та партнери»; копію додаткової угоди від 01.09.2025 до вказаного договору, копію акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025, у якому зазначено детальний перелік послуг. Загальна сума витрат 7000,00 грн.

Згідно ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи заявлену представником відповідача позицію про необгрунтованість витрат на оплату правничої допомоги, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з реальності та розумності розміру таких.

Враховуючи усе вищенаведене в сукупності, суть спору та причини виникнення такого, те, що справа є нескладною, не має великого обсягу доказів, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 4000,00 грн. На переконання суду, такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.

З урахуванням вищенаведеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені та обґрунтовано нараховані, судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, але пропорційно задоволеним позовним вимогам, що становить 1625 грн. 39 коп. (4000,00 грн. х 15464,10 грн. / 38056,34 грн. = 1625,39грн.).

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 526, 526, 626, 628, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код у ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13) заборгованість за договором кредитної лінії № 252373809 від 01.11.2021 у розмірі 15464 грн. 10 коп. (п`ятнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 10 копійок) з яких 9999,60 грн. заборгованість за тілом кредиту та 5464,50 грн. заборгованість за процентами.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код у ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1081 грн. 85 коп. (одна тисяча вісімдесят одна гривня 85 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1625 грн. 39 коп. (одна тисяча шістсот двадцять п`ять гривень 39 копійок).

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код у ЄДРПОУ 42986956, адреса: 02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований як ВПО за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя А.В. Качан