Ухвала суду № 140688187, 15.10.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/3466/26

Провадження № 2/309/1886/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2026 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Довжанин М.М., розглянувши заяву про самовідвід судді Довжанин М.М. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани, -

В С Т А Н О В И В:

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2026 року, судді Хустського районного суду Закарпатської області Довжанин М.М. розподілено цивільну справу №309/3466/26 за позовом ОСОБА_1 до КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани.

Суддею під час вирішення питання прийняття справи до розгляду було заявлено самовідвід від розгляду зазначеної справи, шляхом подання відповідної письмової заяви на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України, із посиланням на те, що голова комісії зі службового розслідування неналежного виконання професійних обов`язків Росоха Юрій Володимирович працював у Хустському районному суду Закарпатської області на посаді помічника судді Хустського районного суду Закарпатської області Довжанин М.М. до 26.03.2024 року, з огляду на що наявні обставини, що можуть викликати сумніви у стороннього спостерігача щодо об`єктивності, неупередженості та безсторонності судді у разі розгляду зазначеної справи у визначеному складі суду.

Дослідивши вказану заяву про самовідвід та матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 7 ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 02.06.2016: суддя зобов`язаний зокрема: справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.

У частині 1 ст. 15 Кодексу суддівської етики України зазначається, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді останній заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13.06.2007 р. наголошується, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Згідно з п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» від 01.01.2001: незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

17 липня 1997 року Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11 відповідним Законом № 475/97-ВР, визнавши її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.

Відповідно до положень ст.ст. 8, 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 року № 1906-IV: в Україні визнається і діє принцип верховенства права; чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України; якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

ЄСПЛ розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, згідно з принципом, який є стабільним та викладеним в Рішенні ЄСПЛ по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

У пунктах 49, 50, 52 рішення Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006 (заява № 33949/02) зазначається, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. Стосовно суб`єктивного критерію особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію слід визначити, чи існували переконливі факти, які б могли свідчити про безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об`єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мироненко і Мартенко проти України" (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24 лютого 1993 року, серія А, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Веттштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland, заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" Pullar v. the United Kingdom), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 794, п. 38). Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. згадане вище рішення у справі Веттштайна Wettstein), п. 43).

У своєму рішенні по справі "Фельдман проти України" Європейський суд з прав людини порушенням ст. 6 Конвенції визнав незабезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу його безсторонності (див. рішення у справі "Фельдман проти України", заяви N 76556/01 та 38779/04, рішення від 8 квітня 2010 року, п. 97).

Тобто, якщо говорити у ракурсі безсторонності суду, то слід ураховувати те, що визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб`єктивного та об`єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб`єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обгрунтованих сумнівів щодо його неупередженості.

Конкретизуючи суб`єктивний критерій, Суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 у справі «Ле Комт (Le Compte), Ван Левен (Van Leuven) і Де Мейер (De Meyere) проти Бельгії»), як наслідок таку презумпцію спростувати досить складно, адже критерієм суб`єктивної безсторонності є відсутність з боку судді умисних або необережних дій чи висловлювань, які б свідчили про пряму чи опосередковану особисту зацікавленість у вирішенні справи або іншим чином давали б підстави сумніватися в його неупередженості.

У той час, як суб`єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях або висловлюваннях суддів (присяжних) перед початком чи під час судового розгляду справи.

Тобто, об`єктивно безстороннім є судовий орган, діяльність якого відповідає таким критеріям: забезпечується не лише здійснення правосуддя, а й зовнішнiй вияв того, що відбувається; суддею створено достатні гарантії для усунення об`єктивно виправданих підстав (і навіть потенційної можливості) побоюватися, що він, незалежно від особистої поведінки, не є безстороннім.

При цьому, ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України» 18 червня 2015 року указує на те, що Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Більше того, слід нагадати, що під час провадження на підставі Конвенції застосовується принцип affirmanti incumbit probatio (той, хто стверджує щось, повинен довести це твердження).

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України: суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦПК України: за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Статтею 40 ЦПК України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Судом встановлено, що головою комісії зі службового розслідування неналежного виконання професійних обов`язків позивача ОСОБА_1 , яким складено акт службового розслідування від 07.07.2026 року, що потягло за собою накладення догани на позивача згідно наказу №140-О від 08.07.2026 року, є ОСОБА_3 , який працював на посаді помічника судді Хустського районного суду Довжанин М.М. до 26.03.2024 р.

Суд звертає увагу, що даний факт не свідчить про будь-яку побічну чи пряму зацікавленість головуючого по справі у результатах її розгляду, однак наявні об`єктивні обставини, що можуть викликати у стороннього спостерігача сумніви у неупередженості головуючого судді під час розгляду зазначеної справи, а тому з метою забезпечення права особи на доступ до правосуддя та на розгляд її справи поза будь-яким сумнівом для позивача щодо об`єктивності та неупередженості судді, суд приходить висновку про необхідність задоволення заяви про відвід судді Довжанин М.М.

Матеріали справи слід передати до канцелярії Хустського районного суду Закарпатської області для визначення іншого судді для розгляду цієї справи, шляхом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Керуючий ст.ст.36,39,40 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву про самовідвід судді Хустського районного суду Закарпатської області Довжанина М.М. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани задовольнити.

Відвести суддю Хустського районного суду Закарпатської області Довжанина М.М. від розгляду цивільної справи №309/3466/26 (провадження №2/309/1886/26) за позовом ОСОБА_1 до КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КНП «Хустська центральна лікарня імені Віцинського Остапа Петровича» Хустської міської ради, третя особа: ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани передати до канцелярії Хустського районного суду Закарпатської області для проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Хустського

районного суду: Довжанин М. М.