Рішення № 140682762, 01.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/18242/2012

Провадження № 2/344/37/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого-судді Антоняка Т.М.,

секретарів: Максимів Н.С., Мрічко Н.І., Волосянко І.В., Семенюка А.В., Чабанюк Ю.Б.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 ,

позивача ОСОБА_3 ,

представника позивача ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_5 ,

відповідача ОСОБА_6 ,

представника відповідача Широких Ю.В.,

представника відповідача Легіна В.Б.,

представника відповідача ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківськ справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , третя особа - Івано-Франківська міська рада, про визнання Свідоцтва про право на спадщину недійсним, скасування рішення приватного нотаріуса, встановлення порядку користування співвласниками присадибної земельної ділянки, -

В С Т А Н О В И В:

27.11.2012 до суду з позовною заявою звернулися позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 з вимогами про встановлення порядку використання присадибної земельної ділянки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 згідно із схемою розподілу № 1, виготовленою відділом землевпорядкування архітектурно-планувального бюро управління архітектури та містобудування Івано-Франківського міськвиконкому.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачі та відповідачі 1, 2, 3 проживають у будинку АДРЕСА_1 та є його співвласниками. Так, позивачі 1, 2, 3 є власниками квартири АДРЕСА_3 , позивачі АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 - власниками квартири АДРЕСА_4 , відповідачі АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 - є власниками квартири АДРЕСА_9 , а відповідач 4 є власником одноквартирного будинку АДРЕСА_2 . Право власності позивачів та відповідачів на квартири підтверджуються Свідоцтвами про право власності на житло. На прибудинковій території розташовані також допоміжні приміщення будинку АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 дерев`яні комори, металева комора та три вбиральні.

Відповідно до інвентаризаційного плану-схеми присадибної ділянки по АДРЕСА_10 , будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 знаходяться на одній земельній ділянці загальною площею 0,1705 га. Таким чином, земельна ділянка загальною площею 0,1705 га є прибудинковою територією вказаних житлових будинків, належить до земель комунальної власності і відноситься до земель житлової забудови.

З часу свого проживання у будинках АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 між позивачами та відповідачами був встановлений певний порядок користування земельною ділянкою. Так, вона була, поділена між мешканцями квартир пропорційно до їх часток у будинках, по межах яких були зведені огорожі, а саме: 1) частина присадибної ділянки навколо будинку АДРЕСА_1 була відгороджена по периметру дерев`яним штахетником з входом з вулиці Богунської; 2) частина присадибної ділянки, що є прилеглою до кв. АДРЕСА_11 , була огороджена зі сторони АДРЕСА_1 металевою сіткою та воротами, з інших трьох сторін - дерев`яним штахетником. Біля веранди кв. АДРЕСА_4 огорожа була відсутня (приблизно 2,5 метри); 3) відповідно частина присадибної ділянки, прилегла до кв. АДРЕСА_12 теж була відгороджена, проте була частково відсутня огорожа зі сторони кв. АДРЕСА_5 (приблизно 4 м). Власники кв. АДРЕСА_4 (позивачі 4, 5, 6), за згодою власників кв. АДРЕСА_3 (позивачі 1,2,3) та наполяганням відповідача 2 облаштували окремий в`їзд на частину ділянки прилеглу до кв. АДРЕСА_4 та встановили окремий вуличний туалет; 4) частина присадибної ділянки, якою користувались власники кв. АДРЕСА_5 , була відгороджена залізною сіткою. Облаштовувати окремий в`їзд до своєї частини будинку відповідачі 1, 2, 3 не вважали за потрібне та обмежились стежкою шириною приблизно 1,5 метри зі сторони АДРЕСА_13 . При цьому, на частині присадибної ділянки, що була у їх використанні площею приблизно 60 м.кв., віддали перевагу облаштуванню грядок.

Протягом 2005-2008 років позивач 2 та відповідачі 1, 2, 3, 4 приватизували частини присадибної ділянки. Проте, рішенням Івано-Франківського міського суду від 15.09.2008 та постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07.06.2011 визнано нечинними рішення про передачу у приватну власність позивачу 1 та відповідачам 1, 2, 3, 4 частин присадибної земельної ділянки, закріпленої за будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та повернуто їх у комунальну власність.

Однак добровільне визначення порядку користування наштовхнулось на перешкоди, оскільки: відповідач 1 протягом останніх 10-15 років постійно перебуває за кордоном і по місцю проживання з`являється епізодично на кілька днів у рік, відповідно зв`язок з ним відсутній; відповідач 2 намагається встановити порядок користування земельною ділянкою на власний розсуд, нехтуючи правами та думкою інших користувачів; відповідач 3 самостійна правова позиція невідома; відповідач 4, користуючись окремим будинком та окремо відгороженою територією, категорично відмовляється обговорювати будь-які питання, що стосуються присадибної ділянки, задовільняючись фактичним автономним користуванням її частиною.

Зазначено, що у 2006 році відповідач 2 ( ОСОБА_5 ) без згоди інших співвласників частково зруйнувала дерев`яні комори та встановила суцільну огорожу, якою перегородила в`їзд до допоміжних приміщень будинку АДРЕСА_1 (залізної комори і туалетів) власникам квартир АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , створивши повну автомономію та користувалась окремим входом з АДРЕСА_13 .

У 2011 році відповідач 2 ( ОСОБА_5 ) звернулася з позовом до суду про зобов`язання позивача 2 усунути перешкоди у користуванні нею прибудинковою територією, шляхом самовільно встановлених позивачем 2 гаража, якогось «паркана» та комори. Доказами начебто порушення своїх прав відповідач 2 вважає листи різних інстанцій, отримані у результаті поширення нею недостовірної інформації щодо позивача 2, що стало підставою для захисту позивачем 2 своєї честі та гідності у судовому порядку.

З метою врегулювання земельного спору, припинення численних сварок з приводу користування допоміжними приміщеннями, керуючись ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України, позивачі звернулися до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради із проханням врегулювати їхні земельні відносини.

22.06.2011 позивачі отримали лист виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, яким їх було повідомлено, що їхня заява з приводу спору по використанню присадибної земельної ділянки розглянута. За результатом розгляду виїзною комісією на місце земельного спору було запропоновано кілька варіантів вирішення даного спору, проте з жодним не погодилась ОСОБА_16 (відповідач 2), у зв`язку із чим виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради, на підставі ч. 5 ст. 158 Земельного кодексу України, рекомендував вирішувати спір у судовому порядку.

Отже, станом на 04.11.2012 власники будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 фактично користуються присадибною земельною ділянкою, яка розділена в натурі різними видами огорож, які встановлені в різний час різними землекористувачами та колишніми власниками частин земельної ділянки. При цьому позивачі та відповідачі мають окремі доступи до належних їм частин одноповерхових будинків, які облаштовувались ними на власний вибір за спільною згодою та автономно господарюють на відгороджених ділянках.

Частина прибудинкової території, на якій були розташовані допоміжні приміщення спільного користування, зруйновані відповідачем 2, не використовується жодним зі співвласників, оскільки відповідач 2, всупереч ст. 103 Земельного кодексу України, не використовує територію сам, не дає згоду на використання в будь-який спосіб цієї частини території іншим співвласникам та фізично перешкоджає ремонтувати, повалені нею ж комори, в результаті чого там розростається чагарник.

Зазначено, що позивачі письмово звертались до відповідачів 1, 2, 3 із пропозицією надати свої варіанти вирішення земельного спору. Проте, дуалізм відповідача 2 ( ОСОБА_17 ) в питаннях використання присадибної ділянки ще більше ускладнюється його малозрозумілими твердженнями, які він виклав у листі-відповіді від 09.07.2011, зазначивши, що самовільно зруйновані відповідачем 2 ( ОСОБА_16 ) допоміжні приміщення зобов`язані відновити усі співвласники. У цьому ж листі відповідач 2 висловлює думку про можливість поділу присадибної ділянки, але за умов дотримання висунутих нею нечітких імперативних вимог, які ідуть врозріз з позицією інших співвласників, більшість яких виступає за розподіл присадибної ділянки згідно часток в об`єктах нерухомості, як це встановлено ч. 4. ст. 120 Земельного кодексу України та рекомендовано листом виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 17936 від 20.06.2011. Крім того, інші співвласники бажають раз та назавжди уникнути будь-чого спільного з відповідачем 2. Таке бажання співвласників продиктоване культивуванням відповідачем 2 недобросусідських відносин, намаганням ОСОБА_16 маніпулювати сусідами у власних інтересах, постійним ініціюванням сварок, написанням безпідставних скарг та зловживанням правами співвласника.

Фахівцями архітектурно-планувального бюро після проведеного обстеження та обміру присадибної ділянки будинків 32 і 36 розроблено два варіанти встановлення порядку використання присадибної ділянки згідно ідеальних часток в об`єктах нерухомості, один з яких передбачає повну відсутність зон спільного користування, а тому позивачі вважають, що використання саме такого варіанту при визначенні порядку користування присадибною ділянкою забезпечить максимальну автономність співвласників будинків та буде найкращим виходом з конфліктної ситуації, що склалась між ними.

Таким чином, з позивачі вбачають необхідність встановлення порядку користування земельної ділянки у судовому порядку.

Згідно заяви про зміну предмету позову (а.с. 188-193, т. 1) позивачі просили визнати Свідоцтво про право на спадщину від 16 лютого 2015 року, зарсєстроване за № 211 у частині спадкування земельної ділянки (реєстраційний номер 575475226101) площею 0,0432 га, кадастровий номср 2610100000:03:002:0276, для будівниціва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , видане державним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Дузінкевпч Л.Б. на ім`я ОСОБА_18 недійсним та скасувати рішення від 16.02.2015 року (індексний номер 19371017) приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Дузінкевпч Л.Б. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку для будівниціва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 2610100000:03:002:0276 на ім`я ОСОБА_18 ; встановити порядок користування співвласниками квартир АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_9 та власником будинку АДРЕСА_2 , присадибної земельної ділянки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 згідно із схемою розподілу № 2, виготовленою відділом землевпорядкування архітектурно-планувального бюро управління архітектури та містобудування Івано-Франківського міськвиконкому.

Як слідує з матеріалів справи, розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського міського суду Оліяра В.І. № 16 від 30.01.2013 року, на виконання рішення зборів суддів Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області № 3 від 28.01.2013 року та керуючись п. 3.1.11 Положення про автоматизовану систему документообігу суду справи, що перебувають в провадженні судді Домбровської Г.В. та не завершені розглядом, передано судді Івано-Франківського міського суду Польській М.В. (а.с. 50, т. 1).

Системою автоматизованого розподілу дану цивільну справу розподілено судді Польській М.В. (а.с. 131, т. 1).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 23 березня 2013 року до участі у справі залучено в якості третьої особи Івано-Франківську міську раду (а.с. 95, т.1).

Відповідно до ухвали Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 квітня 2013 року провадження у справі до вирішення цивільної справи № 0907/2-8200/2011 року за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні допоміжними приміщеннями та прибудинковою територією (суддя Шамотайло О.В.) та набрання судовим рішенням в даній справі законної сили (а.с. 123, т. 1).

Розпорядженням керівника апарату Івано-Франківського міського суду Оліяра В.І. № 103 від 05.04.2017 року проведено повторний автоматичний розподіл даної цивільної справи, у зв`язку із закінченням у судді Польської М.В. повноважень (а.с. 130 т. 1).

Системою автоматизованого розподілу дану цивільну справу розподілено судді Антоняку Т.М. (а.с. 131, т. 1).

Позивачі та представник позивача - адвокат Тинів І.Д. у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі. Просять задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник - адвокат Широких Ю.В. заперечували стосовно позовних вимог. Просять відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_6 та його представник авокат Неште А.І. у судовому засіданні заперечували стосовно позовних вимог. Просять відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача адвокат Легін В.Б. заперечував позовні вимоги. Просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_8 є співвласниками квартири АДРЕСА_11 (а.с. 10, т. 1).

Квартира АДРЕСА_4 у будинку за цією ж адресою належить ОСОБА_9 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_10 у рівних долях (а.с. 9, т. 1).

Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 25 липня 1996 року, виданого Агенством по приватизації державного житлового фонду, ОСОБА_11 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 належить на справі спільної сумісної власності квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_14 (а.с. 7, т. 1).

Встановлено, що відповідач ОСОБА_14 , на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяком Т.Ю., зареєстрованим у реєстрі за № 1628, прийняв у власність за грошові кошти належну продавцям ( ОСОБА_5 , яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_11 , на підставі довіреності, ОСОБА_12 ) на праві приватної спільної часткової власності квартиру АДРЕСА_9 та земельну ділянку площею 0,0402 га по АДРЕСА_1 , на якій розташована вказана квартира, кадастровий номер земельної ділянки 2610100000:03:002:0216, вид цільового призначення земельної ділянки - 02.01 - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

Відповідно до копії витягу з Державного реєстру речових прав від 25.07.2024 року зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку № 2610100000:03:002:0216, площею 0,0402 га, в розмірі частки 1 за ОСОБА_14 на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2024 року.

На підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25 вересня 2025 року, яке набрало законної сили 01.11.2025, частково задоволено позов ОСОБА_14 до ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , Івано-Франківської міської ради, про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу, скасування державної реєстрації права власності. Ухвалено визнати недійсним договір купівлі продажу земельної ділянки та квартири посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Павлісяком Т.Ю., та зареєстрований в реєстрі за № 1628 від 25 липня 2024 року, в частині продажу земельної ділянки площею 0,0402 га, кадастровий номер 2610100000:03:002:0216, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, укладений між ОСОБА_14 та ОСОБА_5 , яка діяла від свого імені та від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 121-138, т. 3).

Власниками будинку АДРЕСА_2 були: ОСОБА_15 , пізніше ОСОБА_18 .

Під час розгляду справи проведено заміну відповідача та до участі у справі залучено як відповідача ОСОБА_13 , яка набула у власність 19.09.2023 року, на підставі договору дарування, частину оспорюваної присадибної земельної ділянки домоволодіння Кобилянської 32-36.

З генерального плану (схеми) станом на 1950 рік вбачається, на присадибній ділянці знаходяться два будинки: АДРЕСА_1 (літ. «А») з окремими входами в три квартири та будинок АДРЕСА_2 , а також знаходились сараї (літ. «В») та вбиральня «Г» на площі 0,2767 га на тій же земельній ділянці (а.с. 22, т. 3).

З довідки Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації від 22.09.2005 № 1835 вбачається, що ідеальні частки квартир у будинку АДРЕСА_1 складають: квартири АДРЕСА_3 ( ОСОБА_2 ) - 39/100 квартири, АДРЕСА_4 ( ОСОБА_9 ) - 42/100 квартири, АДРЕСА_5 ( ОСОБА_11 ) - 19/100 (а.с. 6, т. 1).

Згідно рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 вересня 2008 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради, Архітектурноно-планувального бюро Управління архітектури та містобудування та Управління земельних ресурсів міськвиконкому, ОСОБА_5 , ОСОБА_11 про визнання нечинним п.14 рішення міської ради від 20.02.2006 року, про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку № 977727 від 27.03.2006 року, про визнання незаконними дій Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів та Архітектурно-планувального бюро управління архітектури та містобудування, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні, визнання за мешканцями будинку АДРЕСА_1 права спільної власності на земельну ділянку біля будинку та позов ОСОБА_9 до виконкому Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , Архітектурно-планувального бюро Управління архітектури та містобудування та Управління земельних ресурсів міськвиконкому про визнання недійсним пункту рішення міської ради, Державного акту на право власності на землю, про визнання неправомірними дій, зобов`язання усунути перешкоди в користуванні. Визнано нечинним п. 14 рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 20.02.2006 року, визнано недійсним Державний акт про право власності на земельну ділянку від 27.03.06 року за № 977727 серії ЯБ ОСОБА_11 . Визнано неправомірними дії Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів підготовці документації на відведення земельної ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_11 та ОСОБА_12 та незаконним висновок № 912 від 10.11.2005 року Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів про погодження передачі у приватну власність земельної ділянки відповідачам загальною площею 0,0402 га, в частині передачі земельної ділянки у власність допоміжними приміщеннями спільного користування будинку АДРЕСА_1 . Визнано неправомірними дії Архітектурного-планувального бюро управління архітектури та містобудування Управління архітектури та містобудування міськвиконкому по підготовці документації на відведення земельної ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_21 , ОСОБА_12 та висновок Управління архітектури та містобудування № 2/3-3/2705 від 26.10.2004 року. Зобовязано ОСОБА_5 та ОСОБА_11 усунути перешкоду в користуванні позивачами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_9 допоміжними приміщеннями шляхом демонтажу паркана.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2010 року відмовлено у позові ОСОБА_5 , ОСОБА_11 до ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , Івано-Франківської міської ради, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Івано-Франківського міського управління земельних ресурсів, управління архітектури і містобудування виконавчого комітету про визнання незаконними та недійсними рішень міської ради та виконавчого комітету, державних актів про право приватної власності на земельну ділянку, визнання недійсними матеріалів технічної документації по земельно-кадастровій інвентаризації, що посвідчує право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_15 , зобов`язати усунути перешкоди в користуванні присадибною ділянкою та допоміжними приміщеннями шляхом демонтажу навісу.

Відповідно до рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2010 року, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2010 року скасовано в частині відмови від позову та ухвалено в цій частині нове рішення, яким визнано недійсними п. 31 рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 18.05.2004 року № 189 «Про матеріали міського управління земельних ресурсів щодо передачі громадянам у власність та надання в користування земельних ділянок», Держений акт про право приватної власності на земельну ділянку від 20.01.2005 року площею 0,0334 га, виданого ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення апеляційного суду Івано Франківської області в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 07 червня 2011 року, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 липня 2010 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_5 , ОСОБА_11 про визнання недійсними п. 25 рішення Івано-Франківської міської ради від 12 вересня 2006 «Про затвердження п. 7 протоколу узгоджувальної комісії міськвиконкому по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування від 17.03.2006 року № 67, затвердження матеріалів земельно-кадастрової інвентаризації та передачі у власність земельної ділянки площею 0,0432 га на АДРЕСА_2 ОСОБА_15 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та Державний акт від 19.02.2007 року, виданий ОСОБА_15 , про право власності на земельну ділянку площею 0.0432 га, визнання недійсними матеріалів технічної документації по земельно-кадастровій інвентаризації та виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_16 та по АДРЕСА_2 , виготовлених архітектурно-планувальним бюро Управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської рази та зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати самовільно встановленого піднавісу по АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов ОСОБА_5 та ОСОБА_11 задоволено. Визнано недійсними п. 25 рішення Івано-Франківської міської ради від 12 вересня 2006 року «Про затвердження п. 7 протоколу узгоджувальної комісії міськвиконкому по розгляду спорів з приводу суміжного землекористування від 17.03.2006 року № 67, затвердження матеріалів земельно-кадастрової інвентаризації та передачі у власність земельної ділянки площею 0.0432 га на АДРЕСА_2 ОСОБА_15 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та Державний акт від 19.02.2007 року, виданий ОСОБА_15 про право власності на земельну ділянку площею 0,0432 га. Визнано недійсними матеріали технічної документації по земельно-кадастровій інвентаризації та виготовлення документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_16 та по АДРЕСА_2 , виданих на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_15 , виготовлених архітектурно-планувальним бюро Управління архітектури і містобудування виконавчого комітету Івано Фракійської міської ради. Зобов`язано ОСОБА_2 демонтувати самовільно встановлений під навіс по АДРЕСА_1 .

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Житлово-експлуатаційної організації № 2, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном та визнання дій неправомірними, скасовано рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2011 року та постановлено нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Житлово-експлуатаційної організації №2, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод у користуванні майном та визнання дій неправомірними відмовлено.

Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 червня 2014 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління архітектури та містобудування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_5 , про визнання протиправним рішення виконавчого комітету та його скасування. Визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення № 300 від 15 червня 2010 року виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо зобов`язання ОСОБА_2 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 в місячний термін демонтувати самочинно встановлений ним металевий гараж в дворі будинку АДРЕСА_1 .

Згідно постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2015 року постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 червня 2014 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано пункт 1 рішення № 300 від 15 червня 2010 року виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо зобов`язання ОСОБА_2 , що проживає за адресою АДРЕСА_1 в місячний термін демонтувати самочинно встановлений ним металевий гараж в дворі будинку АДРЕСА_1 ; визнано протиправним та скасовано пункт 3 рішення № 300 від 15.06.2010 року виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради в частині, що стосується виконання пункту 1 рішення № 300.

Статтею 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права.

Частиною другою статті 382 ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Право власності особи може бути захищено у випадку його існування та у разі його порушення, оспорювання чи невизнання.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати усунення будь-яких порушень свого права від будь-яких осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним та ефективним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю.

З урахуванням вище наведених норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підставою для звернення позивачів із даним позовом слугувало те, що на думку позивачів відповідачі порушують їх право як користувачів земельної ділянки - прибудинкової території на вільним доступ, шляхом встановлення паркану (огорожі).

Прибудинкова територія багатоквартирного житлового будинку є особливим об`єктом права власності на землю, оскільки призначена для розміщення й обслуговування житлового будинку та має задовольняти інтереси його мешканців.

Між сторонами тривалий час виникають конфлікти з приводу користування прибудинковою територією, позивачі просять суд встановити індивідуальний порядок користування земельними ділянками відповідно до наданої ними схеми розподілу.

Положеннями частини 1 статті 79-1 ЗК України передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 9 ст. 79-1 ЗК України, земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Вищевказаними рішеннями Івано-Франківського міського суду та Апеляційного суду Івано-Франківської області (у справах № 2а-18/2008, № 22-ц-1451/08, № 22-ц-890/2011), Державні акти про право власності на земельні ділянки як позивачів, так і відповідачів були визнані недійсними та скасовані, відповідно до яких межі та приватний статус земельних ділянок площею 0,1158 га ( АДРЕСА_1 ) та 0,0432 га ( АДРЕСА_2 ) повністю скасовані, а земля повернута до комунальної власності громади м. Івано-Франківська.

Відтак, на даний час спірна земльна ділянка є нерозподіленою територією комунальної власності, яка не має чинної державної реєстрації, меж та кадастрових номерів як окремий об`єкт часток сторін, з огляду що суд не може встановити порядок користування майном, яке не сформоване у встановленому законом порядку.

За наведеного, до суду із вказаним позовом може звертатись особа, яка у встановленому законом порядку набула право власності або право користування такою земельною ділянкою.

Звертаючись з даним позовом, позивачі не довели порушення права користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , оскільки земельна ділянка на даний час перебуває у власності чи у користуванні позивачів.

Також під час розгляду справи встановлено, що 15 лютого 2016 року співвласниками квартир по АДРЕСА_1 було створено та зареєстровано юридичну особу - ОСББ «Кобилянської 32» (ЄДРПОУ 40276456).

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Порядок використання земельних ділянок багатоквартирних житлових будинків регулюється статтею 42 ЗК України, відповідно до якої земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Таким чином, як це випливає зі змісту статті 42 ЗК України, єдиним суб`єктом права власності на прибудинкову територію багатоквартирного будинку є об`єднання власників такого будинку.

Згідно з пунктом 2 Методичних рекомендацій щодо визначення прибудинкових територій багатоквартирних будинків, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29 грудня 2011 року № 389, прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, що визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації в межах відповідної земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі і споруди, та яка необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку і забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку. До складу прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку можуть входити, зокрема спеціальні обладнані майданчики для паркування автомобілів, що належать мешканцям будинку, в`їзди та виїзди підземних гаражів і автостоянок (у разі їх наявності).

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, визначено, що прибудинкова територія - територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена для обслуговування багатоквартирного будинку.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4 статті 42 та статті 83 ЗК України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками.

Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.

Відповідно до статей 89, 92 ЗК України земельна ділянка, необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку, може належати його співвласникам на праві спільної сумісної власності або перебувати у їх постійному користуванні.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (стаття 78 ЗК України).

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» приміщення загального користування, несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія, є спільним майном багатоквартирного будинку.

Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що співвласники багатоквартирного будинку набувають права власності чи права користування земельною ділянкою, необхідною для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення їх житлових, соціальних і побутових потреб, після передачі такої ділянки у їх власність чи у постійне користування на загальних підставах у вставленому законом порядку. Розміри та конфігурація такої земельної ділянки визначаються на підставі відповідної технічної документації із землеустрою, яка подається на затвердження уповноваженому на прийняття такого рішення органу місцевого самоврядування.

Зазначене у статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» поняття «права на земельну ділянку» варто розуміти як оформлене у встановленому законом порядку право власності чи право постійного користування. Лише після оформлення такого права розміри і конфігурація земельної ділянки вважаються встановленими.

Згідно зі статтею 120 ЗК України у разі, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України, якою встановлений принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 до ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , третя особа - Івано-Франківська міська рада, про визнання Свідоцтва про право на спадщину недійсним, скасування рішення приватного нотаріуса, встановлення порядку користування співвласниками присадибної земельної ділянки, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2026 року.

Суддя Антоняк Т.М.