Рішення № 140681807, 09.10.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1418/26

Провадження № 2/385/740/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.10.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого-судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Смарт Пей" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

представник позивача ТОВ «ФК «Смарт Пей» адвокат Рудзей О. М., через систему "Електронний суд" подав до суду позовну заяву, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 2001498801901 від 23.12.2019, що укладений ним з АТ ПУМБ в розмірі 54577,75 грн та судові витрати по справі.

стислий виклад позиції сторін

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 23.12.2019 між ОСОБА_1 та АТ ПУМБ укладено кредитний договір № 2001498801901, на підставі якого позичальнику надано грошові кошти як кредит у сумі, зазначеній у розрахунку заборгованості, на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідач не виконував належним чином свої зобов`язання перед банком, і його заборгованість станом на 26.06.2026 склала 54577,75 грн

26.06.2026 було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого АТ "Перший Український Міжнародний Банк" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Смарт Пей" права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №2001498801901. Сума заборгованості, нарахована банком, не змінювалася позивачем із дати відступлення права вимоги за договором факторингу.

Відповідач ОСОБА_1 правом подання відзиву не скористався.

заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Представник позивача у позовній заяві зазначив про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Ухвалою судді від 27.08.2026 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явились, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового розгляду.

Представник позивача в поданій з позовом заяві зазначив про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення судом заочного рішення.

Відповідач 09.10.2026 подав заяву, в якій визнав факт отримання кредиту, просив розглядати справу за його відсутності, зменшити нараховані відсотки та витрати на правничу допомогу.

Суд вважав за можливим провести розгляд справи за відсутності сторін, оскільки позивач і відповідач скористались своїм правом, згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявивши клопотання про розгляд справи за їх відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, позицію відповідача, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Також судом при зазначенні дати ухвалення судового рішення застосовано висновок ОП ВС викладений у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 в якому вказано, що у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення.

Встановлені судом цивільні правовідносини щодо порушення грошового зобов`язання й застосування відповідних наслідків цього, у тому числі й за кредитним договором, регулюються Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року й протоколами до неї, Цивільним кодексом України, Законами України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та «Про електронну комерцію», іншими актами цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1 ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів

Суд установив, що 23.12.2019 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено кредитний договір № 2001498801901, шляхом власноручного підписання відповідачем заявки Приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, за умовами якого клієнт беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщену на сайті АТ «ПУМБ», у повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг: як обраних безпосередньо під час прийняття ДКБО, так і послуг, що можуть бути надані клієнту в процесі обслуговування.

За умовами такого відповідач просив відкрити на його ім`я поточний рахунок у гривні та надати кредитну картку. Номер кредитної картки миттєвого випуску НОМЕР_1 . Просив банк встановити на його поточний рахунок у гривнях, відкритий із цією заявою, кредитний ліміт у сумі 3000 гривень. Розрахунковий день 30-го числа місяця. Платіжна дата: 30-те число місяця. Строк дії кредитного ліміту: 12 місяців із дня надання кредитного ліміту. Зі спливом вказаного строку дія кредитного ліміту продовжується кожного разу на такий самий строк у разі відсутності заперечень будь-якої зі сторін або підстав для його скорочення в порядку, визначеному ДКБО. Стандартна процентна ставка складає 47,88 процентів. Підписанням заяви відповідач надав, крім викладених у ДКБО, наступні підтвердження та запевнив, що 1) ця заява має новаційний характер. У результаті приєднання до ДКБО дія договору, договорів на відкриття та обслуговування кредитних карткових рахунків, договорів карткового рахунку, які раніше були укладені між ним та банком, припиняється на підставі статті 604 ЦК України. 2) ознайомлений з ДКБО, тарифами банку та цілком згодний, усі умови ДКБО йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.

З довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 2001498801901 боржника ОСОБА_1 , виданої АТ «ПУМБ», вбачається, що кредитний ліміт був встановлений 23.12.2019 у сумі 3000,00 гривень, надалі збільшувався та станом на 15.06.2023 становив 34149,00 гривень (а.с. 8).

З виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 (а.с. 12-22) за період з 23.12.2019 по 25.06.2026 вбачається, що ОСОБА_1 активно користувався кредитною карткою, здійснював розрахунки та вносив кошти на погашення заборгованості.

З розрахунку заборгованості (а. с. 911) вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.05.2023 становить 54577,75 грн, з яких за тілом кредиту 34148,86 грн, за процентами 20428,89 грн, заборгованість за сумою кредиту та проценти за користування кредитом нараховувались по 30.05.2023.

26.06.2026 було укладено договір факторингу №1, відповідно до якого АТ "Перший Український Міжнародний Банк" відступило на користь ТОВ "Фінансова компанія "Смарт Пей" права вимоги за кредитними договорами до позичальників (а.с. 29-31).

Згідно з Реєстром боржників № 1до договору факторингу № 1 від 26.06.2026 (а.с. 6), Первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги за кредитним договором із ОСОБА_1 від 23.12.2019 №2001498801901, загальна сума заборгованості 54577,75 грн, з яких: 34148,86 грн заборгованість за кредитом.

Як вбачається з платіжної інструкції № 23 від 26.06.2026. (а.с. 35) ТОВ «ФК «Смарт Пей» сплатило АТ «ПУМБ» 10000000 гривень оплати згідно з договором факторингу № 1 від 26.06.2024.

Отже на підставі наведених доказів, які суд вважає належними і допустимими, суд дійшов висновку, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір, уякому містяться конкретні умови використання коштів, зокрема відсоткові ставки за користування кредитом, строк кредитування, з якими відповідач ОСОБА_1 ознайомився і які прийняв шляхом їх підписання.

Відповідач на такіумови погодився, частково виконувавїх шляхом отримання коштів, сплати процентів.

Нарахування відсотків та строк їх нарахування відповідають погодженим сторонами договору умовам. Також, розмір відсоткової ставки відповідає приписам цивільного законодавства.

Слід вказати, що згідно висновку викладеного в постанові ВС від 25 травня 2021 року в справі № 554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

З наданої позивачем виписки також вбачається, що відповідач частково вносив платежі на погашення заборгованості.

Також суд бере до уваги, щочасткова сплата є підтвердженням існування такого боргу.

Такий висновок кореспондує із позицією Верховного Суду, що викладена у рішенні по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зазначено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

У свою чергу, відповідач не повернув своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, що підтверджено розрахунком заборгованості за договором, який відповідач не спростував.

Так з розрахунку заборгованості, що долучений в якості окремого документу, вбачається, що внаслідок невиконання своїх зобов`язань відповідачем ОСОБА_1 , у нього утворилася заборгованість за договором в сумі 54577,75 грн, з яких за тілом кредиту -34148,86 грн, за процентами -20428,89 грн.

Розрахунок перевірив та погоджується з таким.

Суд звертає увагу, що відповідач в поданій заяві визнав факт отримання кредиту.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

А згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також суд вважає належними і допустимими докази переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача - договір факторингу, акт прийому передачі реєстру боржників та платіжною інструкцією.

Суд при цьому зауважує, що згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. А у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Та вказує, що аргументів щодо недійсності правочинів стороною відповідача не заявлялось.

Таким чином, суд вважає підтвердженим належними та допустимими доказами факт переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача.

Окремо суд вказує, що відповідач не пред`являв відповідних позовних вимог про оспорення умови чи договору про споживчий кредит або зміну договору про споживчий кредит, то суд не може самостійно зменшувати розмір процентів за користування кредитом.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про підставність позову та вважає правильним його задоволити, стягнувши з відповідача на користь позивача 54577,75 грн боргу .

розподіл судових витрат у справі

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1 статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено 2662,40 грн судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0,8 у зв`язку поданням позову в електронній формі).

Оскільки позовні вимоги судом задоволені повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені витрати на оплату судового збору в сумі 2662,40 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч. 2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 01.10.2018 у справі №569/17904/17, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 26.03.2026, Акт від 30.06.2026 наданих послуг правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги від 26.03.2026 на суму 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач відповідного клопотання не подавав, просивши лише зменшити розмір таких, однак не обґрунтовуючи в чому така неспівмірність полягає.

Суд враховує, що компенсації підлягають не тільки вже понесені стороною витрати, а і витрати, які вона має здійснити у майбутньому в силу досягнутих домовленостей з адвокатом.

Таким чином суд вважає, що позивач довів розмір витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3ст. 141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд керується постановоюВПВС від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23, де Велика Палата Верховного Суду виснувала, що:

141.У частині третійстатті141 ЦПК Українивизначенокритерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

[…] 144. Отже, у разі недотримання вимог частини четвертоїстатті 137ЦПК Українисудунадано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьоюстатті 141ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatismutandis рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/WestAllianceLimitedv. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

На підставі ч. 3ст. 141ЦПК України, ураховуючи критерії обґрунтованості та пропорційності до предмета позову адвокатських витрат суд вважає правильним присудити позивачу витрати на правничу допомогу частково - в розмірі 4000,00 грн, стягнувши такі з відповідача.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись статтями 4-5, 10, 12-13, 77-81, 89-90, 95, 133, 141, 209-211, 247, 258-259, 263-265, 268, 274-275, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус А, офіс.303, м. Київ, код ЄДРПОУ:43696954) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю«Фінансова компанія «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором № 2001498801901 в розмірі 54577,75 грн, 2662,40 грн сплаченого судового збору та 4000,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього 61240 (шістдесят одну тисячу двісті сорок) грн 15 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 16.10.2026.

Суддя: /підпис/ М. В. ВЕНГРИН

Згідно з оригіналом

Суддя Гайворонського

районного суду М. В. Венгрин

Дата документу 09.10.2026