Рішення № 140681804, 08.10.2026, Гайворонський районний суд Кіровоградської області

Справа № 385/1427/26

Провадження № 2/385/747/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

08.10.2026 року м. Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого-судді Венгрина М. В.,

секретар судового засідання Шевченко Л. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін

позивач ТОВ «Діджи Фінанс» просить стягнути з відповідачаОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 256893 від 30.04.2024 в розмірі 27033,24 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 30.04.2024між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ: 42146903)та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 256893. За умовами такого первісний кредитор надає Клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом. Відповідачці перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 6200 грн.

Згідно Договору факторингу № 23122024/1від 23.12.2024між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ: 42146903) та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС"(ЄДРПОУ: 42649746) відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 256893 від 30.04.2024.

Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") становить 27033,24 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 6200,00 грн; заборгованість за відсотками становить 6883,24 грн; заборгованість за комісіями становить 1550,00 грн; заборгованість за пенею становить 12400,00 грн. Дану заборгованість позивач просить стягнути в судовому порядку.

Відповідачка правом подання відзиву не скористалась.

заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою від 21.08.2026 відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів, що подане з позовною заявою.

Представник позивача позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, не заперечив проти ухвалення судом заочного рішення.

Суд вважав за можливим провести розгляд справи за відсутності сторін, оскільки позивач скористався своїм правом, згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України, подавши заяву про розгляд справи за його відсутності, а відповідачка, яка вважається 10.09.2026 повідомленою про дату, час та місце проведення судового засідання в порядку п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки не повідомила, будь яких заяв, в тому числі про відкладення, на адресу суду не подавала. Відповідно суд не вбачає перешкод в проведенні розгляду справи за відсутності сторін на підставі наявних в справі доказів, що відповідає вимогам ст. 223 ЦПК України.

Оскільки відповідачка, за умов належного повідомлення, відзиву на позовну заяву не подала, в судове засідання не з`явилась, позивач, згідно поданої заяви, не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд вважає можливим розглянути спір відповідно до ст. 280-282 ЦПК України та на підставі матеріалів справи постановити заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, доходить таких висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст.12,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Також судом при зазначенні дати ухвалення судового рішення застосовано висновок ОП ВС викладений у постанові від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11 в якому вказано, що у разі ухвалення судового рішення за відсутності учасників справи суд повинен зазначати датою ухвалення ту дату, на яку було призначено розгляд справи, та вказувати у резолютивній частині дату складення повного судового рішення.

Релевантні норми і джерела права, застосовані судом при ухваленні рішення

Згідно з положеннямист. 8 Конституції Українив Україні визнається і діє принцип верховенства права.

За змістом ч. 2ст. 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.

Відповідно дост. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихстаттею 11 цього Кодексу.

У свою чергу системний аналіз статей524-526,533-535 ЦК Українидає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов`язання, як встановлено у ч. 1ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно дост. 623 ЦК Україниборжник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За правилом частинистатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно достатті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно достатті 6 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1статті 627 ЦК України).

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1ст. 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1ст. 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Згідно ч. 1ст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положеньст. 1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 1047 ЦК Українипередбачає, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Ч. 1ст. 1049 ЦК Українивстановлює, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 1050 ЦК Українивизначає наслідки порушення договору позичальником. Так, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно достатей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Уст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченомуЦК УкраїнитаГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним уст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому уст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частина 5ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Частиною 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному уст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із оцінкою відповідних доказів

Судом встановлено, що 30.04.2024між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ: 42146903)та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 256893 (а.с. 38-43). За умовами такого товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1). Кредит надається строком на 90 днів, тобто до 28.07.2024 (пункт 1.2 договору). Згідно п. 1.3: за користування кредитом клієнт сплачує товариству 445,3 % річних від суми кредиту за рахунком 1,22 % на добу. У пункті 1.4 сторони домовились, що за послуги з надання обслуговування та оформлення кредиту, в тому числі комісії за обслуговування кредитного договору, надання інформації та довідок, пов`язаних із наданням та обслуговуванням кредиту, клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту. Відповідно до пункту 1.5, кредит надається клієнту в безготівковій формі в національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

Додаток № 1 до договору - графік розрахунків (а.с. 43), в якому відображено графік погашення кредиту - внесення 13.05.2024 2608,96 грн, 27.05.2024, 10.06.2024, 24.06.2024, 08.07.2024, 22.07.2024 - по 1058,96 грн, 28.07.2024 - 6653,84 грн, всього 14557,60 грн.

Кредитний договір та додаток № 1 до нього підписаний сторонами, в тому числі позичальницею ОСОБА_1 електронним ідентифікатором (одноразовим паролем) НОМЕР_2 .

З довідки про ідентифікацію клієнта від 01.07.2026 (а.с. 23), що видана ТОВ «Клай Інвест», вбачається, що акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом, одноразовим ідентифікатором) для укладення договору № 256893KL1792, номер картки НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_4 , дата відправки ідентифікатора: 30.04.2024 о 08:44.

Відповідно до довідки (а.с. 35), що видана ТОВ "ПРОФІГІД" ТОВ «Клай Інвест» підтверджує, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № 1 ПГ-1 від 30.09.2020 та на підставі платіжної інструкції відправника ТОВ «ПрофіГід» було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача, платник: ТОВ «Клай Інвест», дата переказу: 30.04.2024, 23:22, сума переказу: 6200,00 грн, номер платіжної картки отримувача: НОМЕР_1 , призначення платежу: видача кредиту № 256893.

З листа АТ «Універсал Банк» від 04.09.2026 вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , банком емітовано банківську картку № НОМЕР_6 .

З долученої до згаданого листа АТ «Універсал Банк» виписки за рахунком ОСОБА_1 вбачається, що 30.04.2024 о 23 год 22 хв на рахунок надійшов переказ коштів у сумі 6200,00 гривень.

Згідно з Договором факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024 (а.с. 26-86), що укладений між ТОВ "КЛАЙ ІНВЕСТ" (ЄДРПОУ: 42146903) та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС"(ЄДРПОУ: 42649746) клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

З витягу з додатка № 1 до договору факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024(а.с. 19), вбачається, що за таким відступлено право вимоги за кредитним договором № 256893 від 30.04.2024 з ОСОБА_1 , сума заборгованості 27033,24 гривень.

З Акту приймання-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу № 23122024/1, (а.с. 11) вбачається, що ТОВ «Клай Інвест» передав, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняв реєстр прав вимоги за договором факторингу.

З платіжних інструкцій (а.с. 45-47) вбачається, що ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ТОВ «Клай Інвест» кошти в рахунок оплати за договором факторингу № 23122024/1 від 23.12.2024.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором № 256893 (а.с.20-22) вбачається, що ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 6200,00 грн 30.04.2024, кошти на погашення заборгованості за тілом кредиту, комісією чи процентами не вносила, проценти нараховувалися по 28.07.2024 включно.

Оцінка доказів судом та висновки суду за результатами розгляду справи

Судом на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 30.04.2024 укладено кредитний договір № 256893. При цьому суд врахував, що згідно ч. 1ст. 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

З досліджених доказів, які суд вважає належними, допустимими, достовірними та достатніми вбачається, факт укладення кредитного договору та перерахування кредитних коштів на виконання його умов кредитодавцем. Суд звертає увагу, що наведене відповідач не спростував.

При цьому суд виходить з того, що підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідає Закону України «Про електронну комерцію», в договорі викладені істотні умови такого. Також звертає увагу, що в графі "реквізити сторін" вказана інформація - прізвище, ім`я по батькові ОСОБА_1 , її РНОКПП НОМЕР_5 , реквізити паспорта, адреса проживання, адреса електронної пошти, номер кредитної картки НОМЕР_1 . Суд вважає, що зазначені дані могли бути повідомлені лише особисто позичальницею при укладенні кредитного договору.

Слід зазначити що Договір про надання фінансового кредиту № 256893підписаний сторонами, містить узгоджені ними положення щодо встановлення розміру, порядку нарахування процентів, комісії, строку кредитування.

Таким чином суд доходить висновку, що між сторонами у справі було досягнуто згоди з усіх істотнихумов кредитного договору № 256893 від 30.04.2024, такий правочин, згідно з вимогамист. 204 ЦК України, створює презумпцію його правомірності,у зв`язку з чим кредитний договір № 256893 від 30.04.2024, згідно зіст. 629 ЦК України, є обов`язковими для виконання сторонами, а зобов`язання за ними, відповідно до приписівст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору, натомість відповідачкаОСОБА_1 не виконувала зобов`язань за договором, допущену заборгованість у встановленому порядку та сумі не погашала.

Отже, на переконання суду, позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, виконання умов таких позивачем та неналежного виконання відповідачкою.

З досліджених доказів - довідки ТОВ "ПрофіГід", листа та виписки, що надані АТ "Універсал Банк" вбачається факт надання первісним кредитором відповідачці кредитув сумі 6200,00 грн, а з розрахунку заборгованості, який не спростований відповідачкою - неповернення його відповідачкою, всупереч умовам договору.

Суд вважає, що позивач належними та допустимими доказами, які не спростовані відповідачем - договором факторингу від 23.12.2024 та витягом із додатку № 1 до нього, довів факт переходу права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором№ 256893 від 30.04.2024 від ТОВ "Клай Інвест" до ТОВ "Діджи Фінанс". Суд звертає увагу, що договір факторингу відповідачка не оспорює, а отже такий, з врахуванням презумпції правомірності правочину, що встановлений ст. 204 ЦК України є правомірним, недійсним судом не визнався.

Суд бере до уваги, що згідно положення п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі, наведеній у додатку № 1 до цього договору, а отже право вимоги до відповідача за договором № 256893 від 30.04.2024 перейшло до позивача.

Судом досліджено розрахунок заборгованості за договором та суд з таким погоджується.

Так кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем укладено 30.04.2024. За його умовами сума кредиту - 6200,00 грн, строк кредитування - 90 днів , до 28.07.2024, процентна ставка - 1,22 % на добу, комісія - 25 % від суми кредиту.

Проценти нараховувались в межах строку кредитування, який завершився та відповідно до домовленої процентної ставки.

Щодо нарахування комісії суд вказує таке.

10 червня 2017 року набув чинностіЗакон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим уЗаконі України «Про захист прав споживачів`текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечитьЗакону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятоїстатті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»з набуттям чинностіЗакону України «Про споживче кредитування`залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першоїстатті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другоюстатті 8 Закону України «Про споживче кредитування»до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже,Закон України «Про споживче кредитування»передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинностіЗаконом України «Про споживче кредитування`щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі №204/224/21 (провадження №61-4202сво22).

Таким чином, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст.1, ч. 2 ст.8, ч. 1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосуванняст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту та обслуговування кредитної лінії існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про правомірність дій кредитодавця щодо встановлення комісії, оскільки укладеним між сторонами договором передбачено нарахування комісії.

Отже, враховуючи, що відповідачка коштів на погашення тіла кредиту, комісії та процентів не вносила, строк кредитування закінчився, суд вважає за можливе задоволити позов в повному обсязі.

розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1, пунктів 1, 4 ч. 3ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями частини 1статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір позивачем сплачено з урахуванням коефіцієнту 0,8 у зв`язку поданням позову в електронній формі в розмірі 2662,40 грн та у зв`язку з задоволенням позову такий підлягає стягненню з відповідачки.

Також позивач просить стягнути з відповідачки витрати, понесені на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 2ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч. 2ст. 137 ЦПК Українивизначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

При цьому суд бере до уваги, що додатковою угодою від 21.07.2026 доповнено розділ 4. Порядок здійснення розрахунків пунктом 4.10 Договору про надання правничої допомоги, згідно якого за здійснення представництва та захист інтересів клієнта в суді у справі про стягнення кредитної заборгованості та надання інших видів правової допомоги, пов`язаної з розглядом даної справи, відповідно до умов цього договору клієнт здійснює виконавцю оплату юридичних послуг у порядку та строки за погодженням сторін. Оплата здійснюється після фактичного надання послуг, що підтверджується підписаним сторонами відповідним актом про надання послуг або на умовах попередньої оплати. .

Надання позивачу оплатної правничої допомоги підтверджується укладеними між позивачем і адвокатом Білецьким Богданом Миколайовичем договором про надання правничої допомоги № 42649746/2 від 01.06.2026 (а.с. 31-33),додатковою угодою до цього договору № 256893 від 21.07.2026 (а.с. 34); детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом Білецьким Богданом Миколайовичем на суму 6000,00 грн від 21.07.2026 (а.с. 23), актом надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21.07.2026 на суму 6000,00 грн (а.с. 12), свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 48-49).

Відповідачка клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не подавав.

Розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, пропорційності.

Тому, оскільки суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог, витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідачки в повному обсязі.

Доказів понесення сторонами інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, матеріали цієї справи не містять.

Керуючись ст. 10, 12, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари вул. Симона Петлюри, 21/1) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 27033,24 грн заборгованості за кредитним договором № 256893 від 30.04.2024, 2662,40 грн судового збору та 6000,00 грн витрат на правничу допомогу, а всього 35695 (тридцять п`ятьтисяч шістсот дев`яностоп`ять) грн 64 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст судового рішення складено 16.10.2026.

Суддя: М. В. ВЕНГРИН

Дата документу 08.10.2026