Ухвала суду № 140681544, 15.10.2026, Богородчанський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

про залишення позову без руху

Справа №338/1943/26

Провадження № 2/338/1514/26

15 жовтня 2026 року селище Богородчани

Суддя Богородчанського районного суду Івано-Франківської області Решетов В.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Богородчанської селищної ради про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

До Богородчанського районного суду Івано-Франківської області надійшла зазначена позовна заява, в якій заявлено дві вимоги: визнати за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 , кожним окремо, право власності на 1/2 земельної частки (паю) розміром 12,25 умовних кадастрових гектарів на підставі сертифіката серії ІФ № 0057863, виданого згідно з розпорядженням Богородчанської районної державної адміністрації від 15 жовтня 1999 року № 184 і зареєстрованого 07 лютого 2000 року за № 82, у порядку спадкування за законом.

У позовній заяві зазначено, що первісно відповідне право належало ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачі посилаються на послідовне спадкування цього права дружиною та синами первісного спадкодавця, згодом одним із синів - ОСОБА_4 , після смерті якого право на пай, на думку позивачів, перейшло до його сестри ОСОБА_1 та брата ОСОБА_5 у рівних частках, а частка останнього після його смерті перейшла до сина ОСОБА_2 . Звернення до суду мотивовано втратою оригіналу сертифіката та постановами приватного нотаріуса Любінець О. П. від 03 вересня 2026 року № 223/02-31 і від 24 вересня 2026 року № 254/02-31 про відмову у видачі свідоцтв про право на спадщину.

Вирішуючи питання про додержання позивачами вимог до форми і змісту позовної заяви та її додатків, суддя приходить до наступних висновків.

За частиною першою статті 175 ЦПК України позивач у позовній заяві викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Пункти 4 і 5 частини третьої цієї статті вимагають зазначення змісту позовних вимог, способу захисту, а також викладу обставин, якими позивач обґрунтовує вимоги, і зазначення доказів, що підтверджують відповідні обставини. За пунктом 8 частини третьої статті 175 ЦПК України має бути наведено перелік документів та інших доказів, що додаються, зазначено докази, які не можуть бути подані разом із заявою (за наявності), а також відомості про наявність оригіналів письмових або електронних доказів. Стаття 177 ЦПК України регулює додатки до заяви, зокрема подання наявних у позивача доказів.

Позов має містити зрозуміле викладення конкретних юридично значущих обставин та вказівку, якими саме доказами позивач пов`язує їх підтвердження. Позивач визначає фактичні підстави кожної вимоги позову.

Щодо неповного викладення спадкового правонаступництва та відсутності посилань на докази його окремих ланок

Із наведених у позові обставин убачається складний, багатоступеневий перехід одного майнового права через спадщину кількох померлих осіб. Для розуміння підстав кожної із двох вимог необхідно відмежувати, зокрема: виникнення права на пай у первісного власника; перехід цього права до кожного наступного спадкодавця; прийняття спадщини відповідним спадкоємцем; розмір права, яке могло увійти до його спадщини; та остаточне набуття права кожним із позивачів. Виклад позову й наведені в ньому посилання на додатки не дозволяють однозначно простежити окремі з цих юридичних обставин і підстави розрахунку заявлених рівних часток.

За статтями 1216, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1262, 1267, 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкування відбувається щодо належних спадкодавцеві прав та обов`язків із урахуванням черговості спадкоємців, кола осіб, закликаних до спадкування, і прийняття ними спадщини у передбачений законом спосіб. Належність до певної черги спадкоємців або спорідненість зі спадкодавцем самі по собі не замінюють установлення факту прийняття спадщини. Відсутність заведеної спадкової справи чи невидача свідоцтва не є тотожними неприйняттю спадщини. У передбачених частиною третьою статті 1268 ЦК України випадках її прийняття пов`язується з постійним проживанням разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та відсутністю відмови від неї.

Щодо спадщини після ОСОБА_3 , який, згідно з позовною заявою, помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачі стверджують, що його дружина ОСОБА_6 та сини ОСОБА_7 і ОСОБА_4 прийняли право на пай по 1/3 кожний унаслідок спільного проживання зі спадкодавцем. Водночас позов потребує уточнення щодо конкретних відомостей про постійне проживання кожного з трьох спадкоємців разом із померлим саме на час відкриття спадщини, належних джерел таких відомостей та щодо того, чому інші діти померлого - ОСОБА_8 і ОСОБА_9 - не набули відповідних часток у цій спадщині (чи не приймали спадщину, чи відмовлялися, чи існують інші обставини). Вказати, на які документи про склад сім`ї, погосподарський або реєстраційний облік, заяви, відомості Спадкового реєстру чи інші конкретні докази посилаються позивачі.

Щодо спадщини після ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивачі зазначають, що її частку (1/3 права на пай) порівну успадкували ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , отримавши по 1/6 у складі первісного паю. При цьому з позову вбачається наявність у спадкодавиці й інших дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які також могли належати до першої черги спадкоємців. Потрібно викласти, які обставини зумовили спадкування виключно двома синами, яким способом і на якій підставі кожен із них прийняв спадщину в 2010 році, та зазначити конкретні докази цих обставин і підстав неврахування інших дітей при визначенні часток. Без цього не розкрито фактичних підстав переходу відповідних 1/6 до кожного із синів.

Щодо спадщини після ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Позивачі виходять із того, що належне йому право на 1/2 первісного паю повністю перейшло до брата ОСОБА_11 . Саме з цієї обставини в позові зроблено наступний висновок про зосередження всього права на пай у ОСОБА_11 . Разом із тим твердження про відсутність у ОСОБА_12 дружини й дітей ще не пояснює, чому за спадкуванням за законом належне йому право в повному обсязі перейшло лише до одного брата за наявності також сестри ОСОБА_8 й брата ОСОБА_9 , які потенційно могли належати до тієї самої черги спадкоємців. Необхідно зазначити, хто саме був закликаний до спадкування після ОСОБА_12 , чи існували заповіт або інші спадкоємці, за яким способом ОСОБА_11 прийняв спадщину у 2012 році, які відомості підтверджують його постійне проживання з ОСОБА_12 на дату смерті (якщо це є підставою прийняття) і якими доказами обґрунтовано набуття саме ним усього права, а не частини права.

Щодо спадщини після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Це безпосередній спадкодавець за позовною вимогою ОСОБА_1 та особа, після смерті якої, за твердженням позивачів, ОСОБА_5 набув 1/2 права на пай. У позові зазначено про звернення ОСОБА_13 до приватного нотаріуса лише 30 жовтня 2024 року та заведення спадкової справи № 139/2024 (реєстраційний номер у Спадковому реєстрі № 73207915). Водночас не розкрито, коли саме і в який із передбачених законом способів кожен із цих спадкоємців прийняв спадщину після смерті ОСОБА_11 у 2018 році. Потрібно уточнити, чи подавали вони у встановлений строк заяви про прийняття спадщини (кому, коли, із якими реквізитами); чи посилаються на постійне проживання зі спадкодавцем саме 16 лютого 2018 року (за якою адресою, які джерела це підтверджують); чи існує судове рішення про визначення додаткового строку або інша юридична підстава, на яку вони посилаються. Необхідно також вказати, з яких відомостей випливає відсутність осіб попередньої черги, заповіту, інших співспадкоємців або їхніх прав, та на які конкретні матеріали спадкової справи № 139/2024 позивачі посилаються на підтвердження прийняття спадщини саме у 2018 році.

Зокрема, можуть бути зазначені дата й зміст первісної заяви кожного спадкоємця про прийняття спадщини (якщо такі заяви подавалися), час заведення спадкової справи та причини її заведення лише у 2024 році, документи щодо останнього місця проживання ОСОБА_11 , довідки про спільне постійне проживання на момент його смерті, відомості про можливих інших спадкоємців, наявність чи відсутність заповіту, заяв про відмову від спадщини, а також інші конкретні документи, які містяться у спадковій справі № 139/2024 або перебувають у володінні інших осіб. Сам факт відкриття спадкової справи у 2024 році або звернення за видачею свідоцтва через шість років після смерті особи не дозволяє без пояснення фактичних підстав установити, у який спосіб спадкоємці прийняли спадщину у 2018 році.

Щодо спадщини після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 . Це безпосередній спадкодавець за вимогою ОСОБА_2 . З позову випливає, що після смерті ОСОБА_9 заведено спадкову справу № 99/2026, а ОСОБА_14 звернувся 03 вересня 2026 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Однак позов не містить визначеного викладу обставин, що пояснюють, коли та в який юридичний спосіб ОСОБА_14 прийняв спадщину після батька в 2025 році. Позивач має вказати, чи подавав у межах строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, заяву про прийняття спадщини, коли саме, яким нотаріусом вона прийнята, на який документ посилається, або чи постійно проживав з батьком на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 та якими відомостями це підтверджується, або які інші обставини, передбачені законом, покладено в основу твердження про прийняття спадщини. Необхідно також конкретизувати посиланням на докази твердження, що ОСОБА_14 є єдиним спадкоємцем після ОСОБА_9 , із зазначенням відомостей про наявність чи відсутність інших спадкоємців першої черги та заповіту.

Щодо спадкової справи № 99/2026 належить зазначити, зокрема, чи містить вона саме заяву про прийняття спадщини та дату такої заяви, або лише заяву про видачу свідоцтва. Документи про останнє місце проживання ОСОБА_9 та спільне проживання із ОСОБА_14 . Відомості про заповіти, інших спадкоємців, відмови, спадкові свідоцтва, якщо вони видавалися. Заява про видачу свідоцтва від 03 вересня 2026 року сама по собі не тотожна заяві про прийняття спадщини у встановлений законом строк, а тому названі обставини повинні бути розкриті у фактичному обґрунтуванні другої позовної вимоги.

Наведені у позові постанови нотаріуса від 03 та 24 вересня 2026 року засвідчують факт звернення спадкоємців за нотаріальним оформленням і зазначену нотаріусом перешкоду у видачі спадкових свідоцтв, який вказав про відсутність оригіналу правопосвідчувального документа на пай. Хоча в цих постановах описано попередній ланцюг спадкування, у позові не наведено посилань на конкретні первинні заяви, документи про проживання та інші матеріали спадкових справ, за якими можна визначити спосіб прийняття спадщини після ОСОБА_11 у 2018 році та після ОСОБА_9 у 2025 році.

Суд звертає увагу на необхідність викласти відповідні факти та зазначити докази, якими позивачі обґрунтовують власні висновки.

Щодо визначення спадкових часток і формулювання позовних вимог

У заяві позивачами стверджується, що після смерті первісного власника по 1/3 права набули дружина й двоє синів; після смерті дружини по 1/6 набули ОСОБА_10 і ОСОБА_11 ; після смерті ОСОБА_12 все належне йому право перейшло до ОСОБА_11 , а надалі все право перейшло до ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у рівних частках, після чого частку ОСОБА_9 успадкував ОСОБА_14 . Разом із тим позов не містить належно конкретизованих обставин та посилань на докази, які пояснювали б виключення інших спадкоємців відповідних черг у 2010 і 2012 роках та юридичну підставу прийняття спадщини у 2018 і 2025 роках.

Тому не розкрито підстав застосованого в позові розрахунку кінцевих часток по 1/2. Позивачам слід пояснити спадкову частку на кожному етапі з урахуванням усіх осіб, які могли бути закликані до спадкування, і назвати джерела відповідних відомостей.

Крім того, предмет позову названо «правом власності на земельну ділянку (пай)», а у прохальній частині - «правом власності на 1/2 земельної частки (паю) розміром 12,25 умовних кадастрових гектарів».

За наведеними обставинами, право первісного власника посвідчувалося сертифікатом на земельну частку (пай) без визначення її меж у натурі. Даних про виникнення права власності на індивідуально визначену й сформовану земельну ділянку в позові не наведено. Земельна частка (пай), визначена в умовних кадастрових гектарах, і сформована земельна ділянка з визначеними межами є різними об`єктами цивільних прав. Тому необхідно уточнити, яке саме право просять визнати позивачі. Чи право на земельну частку (пай), посвідчене сертифікатом, чи право власності на вже сформовану земельну ділянку, і відповідно чітко сформулювати предмет обох вимог.

За викладеною позивачами моделлю спадкування, за умови якщо предметом спору залишається невиділена в натурі земельна частка (пай), зміст кожної вимоги має дозволяти встановити спадкодавця, після смерті якого безпосередньо успадковує конкретний позивач. Частку права у складі цієї спадщини. Первісного набувача права. Реквізити сертифіката. А також те, що 12,25 умовних кадастрових гектарів є загальним розміром паю, право на 1/2 якого заявлено, а не розміром окремої частки кожного позивача. Для ОСОБА_1 безпосереднім спадкодавцем у заявленій конструкції є ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_5 . Для ОСОБА_2 заявлений спадкодавець ОСОБА_5 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_6 . Права останнього, своєю чергою, заявлено як успадковані після смерті його брата ОСОБА_11 . Це співвідношення безпосереднього й попередніх спадкодавців необхідно відобразити в новій редакції кожної позовної вимоги без змішування земельної ділянки і права на пай.

Також у тексті позову є неузгодженість щодо дати смерті ОСОБА_3 . У викладі обставин та прохальній частині зазначено 22 лютого 2004 року, тоді як у частині, де передано зміст звернення до нотаріуса, наведено 25 лютого 2004 року.

Щодо кола учасників справи

Стороною відповідача у позові визначено Богородчанську селищну раду. Однак за заявленою спадковою схемою на різних етапах могли виникати права інших спадкоємців. Після смерті ОСОБА_15 у 2010 році відповідні права могли виникати у її дітей, зокрема ОСОБА_8 та ОСОБА_9 поряд з ОСОБА_12 і ОСОБА_11 . Після смерті ОСОБА_12 у 2012 році - у його братів і сестри за відповідних умов. Після смерті ОСОБА_11 у 2018 році - у спадкоємців належної черги. Після смерті ОСОБА_9 у 2025 році - в інших осіб першої черги, якщо такі існували. Наведене не свідчить, що такі особи обов`язково прийняли спадщину, але вимагає пояснити, чи відомі позивачам конкретні спадкоємці або правонаступники, права яких конкурують із заявленими частками або можуть бути порушені рішенням суду.

Якщо існують інші спадкоємці, які прийняли спадщину чи претендують на те саме право на пай, позивачі мають визначити й обґрунтувати їх можливу участь у справі як відповідачів (співвідповідачів) або повідомити суд відповідні дані для вирішення питання про залучення.

Позивачам належить повідомити, чи відомі їм інші особи, які могли прийняти відповідні спадщини, отримали спадкові свідоцтва, мають самостійні вимоги на пай чи є їхніми правонаступниками чи є спадкоємцями. У разі наявності таких відомостей необхідно зазначити їх дані та пояснити пропонований процесуальний статус.

Щодо порядку зазначення та витребування доказів

Позивачі зобов`язані конкретно викласти факти та зазначити докази, які, на думку позивачів, ці факти підтверджують, із визначенням реквізитів документів чи джерел відомостей і, за можливості, їхніх володільців. Подання разом із позовом усіх доказів, які вже є в розпорядженні позивачів, визначене частиною п`ятою статті 177 та статтею 83 ЦПК України.

Якщо для посилання на конкретні документи й надалі для їх подання необхідний доступ до матеріалів спадкових справ № 139/2024 після смерті ОСОБА_4 та № 99/2026 після смерті ОСОБА_5 , а такі матеріали знаходяться у приватного нотаріуса Любінець О. П. і не можуть бути самостійно отримані, то позивачі вправі разом з позовною заявою викладеною в новій редакції подати мотивоване клопотання про витребування доказів у порядку статей 83, 84 ЦПК України з урахуванням загальних приписів статей 8086 ЦПК України. У клопотанні слід окремо ідентифікувати кожний доказ (або визначені спадкові справи), вказати, яку саме юридично значущу обставину він підтверджує чи спростовує, хто ним володіє, обставини, з яких випливає перебування доказу у відповідної особи, а також які заходи були вжиті для його самостійного отримання і чому це виявилося неможливим. Те саме стосується і всіх інших спадкових справ, після інших зазначених спадкодавців.

Зокрема, належним предметом можливого клопотання можуть бути документи спадкової справи № 139/2024 щодо дати першого звернення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , їхніх заяв про прийняття спадщини або інших підстав такого прийняття, відомостей про місце проживання ОСОБА_11 станом на 16 лютого 2018 року та коло його спадкоємців. Документи спадкової справи № 99/2026 щодо дати першого звернення ОСОБА_14 , його заяв про прийняття спадщини, місця проживання ОСОБА_9 станом на 09 червня 2025 року, кола спадкоємців і заповітів. Відомості Спадкового реєстру про відповідних спадкодавців. Документи органів реєстрації місця проживання, органу місцевого самоврядування чи архіву, пов`язані з постійним спільним проживанням у 2004, 2010 і 2012 роках та з первісним правом на пай. Документи інших спадкових справ, після інших спадкодавців.

Щодо судового збору

Із позову та доданих платіжних документів вбачається, що позивачами сплачено судовий збір загалом 1 331,20 грн, тобто кожним по 665,60 грн. Водночас кожен із двох позивачів заявив окрему самостійну вимогу про визнання за собою права на 1/2 земельної частки (паю). Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2025 року у справі № 376/2247/18 (реєстраційний № 125191923) звернуто увагу на майновий характер вимоги про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», мінімальна ставка судового збору за позовну заяву майнового характеру, подану фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» станом на 01 січня 2026 року такий мінімум становить 3 328 грн, отже мінімальна ставка за окрему вимогу становить 1331,20 грн (3328 грн ? 0,4).

Правова позиція щодо необхідності окремого врахування самостійних майнових вимог кожного із двох позивачів викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 505/1516/21 (провадження № 61-551св25, реєстраційний № 128522725). Верховний Суд зазначив, що у випадку вимог двох позивачів про визнання за кожним із них по 1/2 права на майно при застосуванні мінімальної ставки збір визначається щодо кожної самостійної майнової вимоги, а не один раз за обидві вимоги. Отже, за зверненням до суду з позовом мінімально необхідний судовий збір за двома самостійними вимогами становить 2 662,40 грн. Оскільки фактично сплачено 1 331,20 грн, недоплата становить точно 1 331,20 грн: по 665,60 грн кожним позивачем.

Таким чином, у позові залишилися невизначеними окремі фактичні підстави та посилання на докази щодо прийняття спадщини і визначення кінцевих часток, не узгоджено предмет і формулювання кожної з двох вимог, не уточнено коло можливих інших спадкоємців та не доплачено судовий збір. Указані недоліки стосуються додержання вимог пунктів 4, 5, 8 частини третьої статті 175 і статті 177 ЦПК України та можуть бути усунені без вирішення судом спору по суті. Їх усунення забезпечить визначеність предмета і підстав спору, можливість належно організувати змагальний розгляд і встановити, коло осіб прав яких може стосуватись рішення.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 51, 53, 8086, 175, 177, 185, 260, 261 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Богородчанської селищної ради про визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом - залишити без руху.

Надати позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів із дня вручення їм копії цієї ухвали.

Запропонувати позивачам подати до суду нову редакцію позовної заяви з конкретним викладенням обставин та зазначенням доказів, якими обґрунтовується кожна вимога, зокрема:

?первісне виникнення права ОСОБА_3 на пай;

?прийняття спадщини після нього у 2004 році та розмір часток спадкоємців;

?прийняття спадщини після ОСОБА_6 у 2010 році та підстави розподілу її частки лише між ОСОБА_16 ;

?прийняття спадщини після ОСОБА_7 у 2012 році та підстави переходу всього його права до ОСОБА_11 ;

?прийняття ОСОБА_1 та ОСОБА_5 спадщини після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , із зазначенням конкретних відомостей та доказів, у тому числі з матеріалів спадкової справи № 139/2024 (№ 73207915 у Спадковому реєстрі);

?прийняття ОСОБА_2 спадщини після ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 , із зазначенням конкретних відомостей та доказів, у тому числі зі спадкової справи № 99/2026;

?обґрунтований послідовний розрахунок кінцевих часток, заявлених кожним позивачем, з урахуванням відомостей про інших можливих спадкоємців.

Уточнити зміст обох позовних вимог з огляду на відмінність права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом, від права власності на сформовану земельну ділянку, із зазначенням безпосереднього спадкодавця щодо кожного позивача, належної частки у праві на пай загальним розміром 12,25 умовних кадастрових гектарів та реквізитів сертифіката. Усунути суперечність у даті смерті ОСОБА_3 (22 чи 25 лютого 2004 року).

Уточнити відомості щодо наявності відомих позивачам інших спадкоємців, які прийняли спадщину або претендують на спірне право, та щодо осіб, на права чи обов`язки яких може вплинути рішення. За наявності таких осіб необхідно зазначити їхні відомі дані та пояснити позицію щодо процесуального статусу з урахуванням статей 51, 53 ЦПК України.

Доплатити судовий збір за дві самостійні майнові вимоги у загальному розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок, а саме: ОСОБА_1 - 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок та ОСОБА_2 - 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок, із поданням належних документів, що підтверджують відповідні платежі.

Роз`яснити позивачам право одночасно з уточненою позовною заявою в новій редакції подати належно мотивоване клопотання про витребування недоступних їм доказів у порядку статті 84 ЦПК України, з дотриманням строків і вимог статті 83 ЦПК України, зокрема документів спадкових справ № 139/2024 та № 99/2026, інших спадкових справ спадкодавців, а також відомостей у органів місцевого самоврядування за місцем проживання спадкодавців. Відсутність у позивачів доступу до відповідних документів не звільняє від обов`язку зазначити у позові відомі їм докази та конкретні юридично значущі обставини, для підтвердження яких ці докази необхідні.

Роз`яснити, що при виконанні вимог цієї ухвали у встановлений строк позовна заява відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України вважатиметься поданою в день її первісного подання. Якщо недоліки у встановлений строк не буде усунуто, заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачам.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.В.Решетов