Ухвала суду № 140681126, 13.10.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа №201/4157/19

Провадження №1-в/201/127/2026

УХВАЛА

13 жовтня 2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра клопотання захисника ОСОБА_3 , який представляє інтереси обвинуваченої ОСОБА_4 про скасування арешту майна та повернення речових доказів,-

В судовому засіданні приймав участь:

прокурор ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

На адресу Соборного районного суду міста Дніпра надійшло клопотання захисника ОСОБА_3 , який представляє інтереси засудженої ОСОБА_4 про скасування арешту майна та повернення речових доказів у рамках кримінального провадження № 4201800000003089.

В обґрунтування клопотання захисник посилався на те, що ухвалами Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2019 та 26.08.2020 року в межах кримінального провадження № 4201800000003089 накладено арешт на земельну ділянку кадастровий № 1221455400:01:012:0656, площею 0,1 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку, кадастровий №1221485600:02:006:0012 площею 0,25 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 належні ОСОБА_4 з метою запобігання відчуження майна, стосовно якого може бути застосоване покарання у виді конфіскації майна.

Вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.02.2024 року ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 (із змінами, внесеними згідно із Законом №270-VI від 15.04.2008) та ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 (із змінами, внесеними згідно із Законом №770-VIII від 10.11.2015) КК України, та на підставі ч.1 ст.70 КК України призначено їй покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цим вироком було вирішено арешт земельних ділянок залишити без змін задля виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17.06.2026 року вказаний вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська 16.02.2024 року скасовано в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України (зі змінами, внесеними згідно із Законом №270-VI від 15.04.2008). Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв' язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати. Змінено призначене покарання ОСОБА_4 та визначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі без конфіскації майна.

Захисник вважає, що оскільки додаткове покарання у виді конфіскації майна ОСОБА_4 не призначено, подальше перебування вказаного майна під арештом є безпідставним, а тому накладений арешт підлягає скасуванню, а майно поверненню законному володільцю.

З приводу повернення речових доказів, захисник зауважив, що вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.02.2024 року вирішено, що речові докази, а саме звіт про інженерно-геологічні вишукування, державний акт про право власності на земельні ділянку ЯЛ №925016, техдокументація із землеустрою, договір дарування земельної ділянки від 27.01.2012, будівельний паспорт забудови земельної ділянки слід зберігати в матеріалах провадження.

Водночас, зважаючи на те, що конфіскації до речових доказів, а саме: - звіту про інженерно-геологічні вишукування, державного акту про право власності на земельні ділянку ЯЛ №925016, техдокументацію із землеустрою, договір дарування земельної ділянки від 27.01.2012, будівельний паспорт забудови земельної ділянки не застосовано, і вони є правомірно набутими ОСОБА_4 , мають для неї значення, оскільки підтверджують її майнові права, то речові докази мають бути повернуті ОСОБА_4 із залишенням в матеріалах кримінального провадження їх копії, оскільки подальше знаходження документів в матеріалах кримінального провадження буде обмежувати право власності ОСОБА_4 .

Захисник ОСОБА_3 , який представляє інтереси обвинуваченої ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, був належно повідомленим, надіслав до суду заяву про проведення судового засідання без його участі, на задоволенні своїх вимог наполягав.

Прокурор у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечувала, обґрунтовуючи свою позицію тими доводами, що наразі ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17.06.2026 року стороною обвинувачення оскаржено, що свідчить про те що, судове провадження не завершено і, відповідно, передчасність вирішення питання щодо скасування арешту.

Також звернула увагу, що захисник не довів, що потреба у скасуванні арешту відпала, що такий арешт обтяжує тановище обвинуваченої

Суд, дослідивши клопотання та додані матеріали, приходить до наступного висновку.

Відповідно до пункту 7 частини 2 статті 131 КПК України, арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з частиною 1 статті 170 КПК України, арешт майна це тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном за ухвалою суду, яке здійснюється до його скасування у порядку, встановленому цим Кодексом. Арешт може застосовуватися щодо майна, щодо якого існують підстави або розумні підозри, що можливе застосування покарання у виді конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому КПК порядку.

Згідно з частиною 4 статті 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Арешт майна підлягає скасуванню, зокрема, у випадку не застосування судом покарання у виді конфіскації майна.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Судом встановлено, що ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2019 року накладено арешт на земельну ділянку, кадастровий №1221485600:02:006:0012 площею 0,25 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 належну ОСОБА_4 , з метою забезпечення кримінального провадження в частині виконання додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Також ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2020 року накладено арешт на земельну ділянку кадастровий №1221455400:01:012:0656, площею 0,1 га, розташовану за адресою АДРЕСА_1 , належну ОСОБА_4 з метою запобігання зникнення чи відчуження майна.

Вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.02.2024 року ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 (із змінами, внесеними згідно із Законом №270-VI від 15.04.2008) та ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 (із змінами, внесеними згідно із Законом №770-VIII від 10.11.2015) КК України, та на підставі ч.1 ст.70 КК України призначено їй покарання у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Проте, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17.06.2026 року, вирок Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.02.2024 року скасовано в частині обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України (зі змінами, внесеними згідно із Законом №270-VI від 15.04.2008). Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, закрито на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв' язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати, та визначено, що ОСОБА_4 засудженою за ч. 4 ст. 27 ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 369 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законом №770-VIII від 10.11.2015) до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі без конфіскації майна.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власності, крім випадків, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Вирішуючи клопотання ОСОБА_3 , який представляє інтереси обвинуваченої ОСОБА_4 , суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, оскільки ухвала Дніпровського апеляційного суду від 17.06.2026 набрала законної сили, а вказаним судовим рішенням змінено рішення щодо ОСОБА_4 в частині правової кваліфікації та призначеного покарання без конфіскації майна.

Так як арешт було накладено саме з метою можливої конфіскації майна, а така конфіскація не застосована, то суд вважає, що необхідність у подальшому застосуванні арешту майна, накладеного у межах кримінального провадження, відпала, подальше утримання майна під арештом не має легітимної мети, а тому вказане майно підлягає звільненню з-під арешту.

Доводи прокурора про те, що судове провадження не завершено, так як ухвала Дніпровського апеляційного суду оскаржується, суд не приймає до уваги, так як ухвала Дніпровського апеляційного суду набрала законної сили і факт її оскарження не впливає на вирішення питання про скасування арешту майна.

Також, судом встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 16.02.2024 року вирішено зберігати в матеріалах провадження речові докази, а саме звіт про інженерно-геологічні вишукування, державний акт про право власності на земельні ділянку ЯЛ №925016, техдокументація із землеустрою, договір дарування земельної ділянки від 27.01.2012, будівельний паспорт забудови земельної ділянки.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду питання щодо речових доказів не вирішувалось та вказано, що в іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, судове рішення, яким вирішено питання щодо речових доказів набрало законної сили і в даний час повернення цих доказів свідчило б про зміну судового рішення, що не допустимо при вирішенні питань, пов`язаних з виконанням вироку, а тому в цій частині клопотання, суд вважає за необхідне відмовити.

При цьому суд звертає увагу, що скасування арешту майна не змінює вирок суду першої інстанції, так як це питання стосується заходів забезпечення кримінального провадження, які не можуть тривати невизначений час, в той час повторне вирішення долі речових доказів свідчитиме про зміну вироку.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 174, 539 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_3 , який представляє інтереси обвинуваченої ОСОБА_4 про скасування арешту майна та повернення речових доказів задовольнити частково.

Скасувати арешт на земельну ділянку, кадастровий №1221485600:02:006:0012 площею 0,25 га, що розташована за адресою АДРЕСА_2 належну ОСОБА_4 накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2019 року по справі №201/4157/19.

Скасувати арешт на земельну ділянку кадастровий №1221455400:01:012:0656, площею 0,1 га, розташовану за адресою Дніпропетровська область, с.м.т. Обухівка, вул. Кленова, земельна ділянка належну ОСОБА_4 накладений ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.08.2020 року по справі №201/4157/19.

В іншій частині в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом семи діб з дня проголошення ухвали суду.

Повний текст ухвали буде оголошено 14 жовтня 2026 року о 11 годині 00 хвилин.

Суддя: ОСОБА_1