Рішення № 140681092, 16.10.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/4082/26

Провадження № 2/209/2767/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючої судді - Левицької Н.В.,

за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду міста Кам`янського з позовною заявою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», в інтересах якого діє представник Столітній М.М. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позовних вимог.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 17.04.2025 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 5469031 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати відповідачу грошові кошти у гривні на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач, у свою чергу, зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

За взаємною згодою сторони погодили умови кредитування. Відповідно до пункту 1.2 договору тип кредиту визначено як кредит, сума якого становить 10000 грн. Згідно з пунктом 1.3 договору строк кредиту становить 360 днів - з 17.04.2025 року по 12.04.2026 року. Періодичність платежів зі сплати процентів визначена кожні 20 днів.

Згідно з пунктом 2.1 договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 , яку відповідач зазначив особисто під час укладення договору.

Позивач зазначає, що ТОВ «Лінеура Україна» виконало свої зобов`язання за договором та надало відповідачу кредит у сумі 10000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек».

Також позивач зазначає, що кредитний договір було укладено сторонами в електронній формі із використанням електронного підпису, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію". При укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, у зв`язку з чим відповідно до статті 11 ЦК України між сторонами виникли права та обов`язки, що випливають із кредитного договору. Відповідач, оформлюючи кредитний договір, здійснив усі необхідні дії, передбачені розділом 2 «Процедура укладання електронного кредитного договору» та розділом 6 «Особливості укладення кредитних договорів зі споживачами в електронній формі через ІТС товариства» Правил надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», після чого уклав кредитний договір.

Відповідно до реквізитів Договору № 5469031 від 17.04.2025 року відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором "63846".

У період з 17.02.2025 по 27.02.2026 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 5054,51 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0.04 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 5054.47 грн. В даному випадку часткова оплата відповідачем процентів за користування кредитом, є підтвердженням волевиявлення відповідача на добровільне виконання умов Договору, серед іншого, зазначених п. 4.2 та п. 5.4.1. Договору.

27.02.2026 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 27/02/2026 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до пункту 1.3 Договору факторингу № 27/02/2026 від 27.02.2026 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит повідомити боржників про відступлення права вимоги та передачу їх персональних даних фактору, а також надати інформацію, передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника та/або направлення текстового повідомлення (SMS-повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

У зв`язку з укладенням договору факторингу до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 5469031 від 17.04.2025 року.

Загальна сума заборгованості відповідача за вказаним договором становить 38177,52 грн, з якої заборгованість з тіла кредиту 9999,96 грн, заборгованості за процентами - 23177,56 грн, штрафні санкції 5000 грн.

Щодо заборгованості за процентами позивач зазначає, що відповідно до поденного розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором, за період з дати укладення договору, а саме з 17.04.2025 року по 27.02.2026 року (дату укладення договору факторингу), у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитними коштами в межах погодженого строку дії договору у розмірі 23177,56 грн.

Позивач вказує, що враховуючи норми чинного законодавства України та перехід до нього права грошової вимоги за договором факторингу № 27/02/2026 від 27.02.2026 року, вимоги щодо стягнення заборгованості за процентами є обґрунтованими.

Крім того, позивач звертає увагу на пункт 1.1 Договору факторингу № 27/02/2026 від 27.02.2026 року, відповідно до якого фактор зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження клієнта (ціну продажу), а клієнт - відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання за якою настав або виникне в майбутньому, до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Позивач зазначає, що відповідно до пункту 1.3 Договору №5469031 строк кредиту становить 360 днів - з 17.04.2025 року по 12.04.2026 року. У зв`язку з цим ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 28.02.2026 року по 12.04.2026 року (44 календарних днів) здійснило нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 4180,00 грн, виходячи з розрахунку: 9999,96 грн х 0,95% = 95,00 грн х 44 календарних дні = 4180,00 грн.

Після укладення договору факторингу та переходу права вимоги до позивача відповідач не здійснив жодного платежу на погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал», ні на рахунки первісного кредитора.

Щодо стягнення штрафних санкцій позивач зазначає, що відповідно до пункту 6.4 Договору первісним кредитором було нараховано штрафні санкції у розмірі 5000 грн.

Разом з тим, з урахуванням положень Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо звільнення позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов`язань у період дії воєнного стану, позивач вважає, що зазначені штрафні санкції не підлягають стягненню з відповідача.

Водночас відповідач, незважаючи на повідомлення, свої зобов`язання за договором не виконав та після переходу права вимоги до позивача жодних платежів на погашення заборгованості не здійснив.

У зв`язку з цим загальна заборгованість відповідача за Договором № 5469031 від 17.04.2025 року становить 37357,52 грн, що складається з тіла кредиту 9999,96 грн, із заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором у сумі 23177,56 грн, та процентів, нарахованих ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 44 календарних дні у сумі 4180,00 грн підлягає стягненню з відповідача.

Також позивач просить стягнути з відповідача сплачений судовий збір 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Позиція учасників справи.

17 серпня 2026 року представником відповідача через підсистему "Електронний суд" скеровано відзив на позовну заяву, в якому зокрема вказав, що вимоги позивача стороною відповідача не визнаються, оскільки відповідачем сплачено борг у повному обсязі, а саме: 24.05.2025 у розмірі 1762,37 грн.; 11.06.2025 у розмірі 1761,33 грн.; 28.06.2025 у розмірі 1663,49 грн. Також, ТОВ «Лінеура Україна» претензій до ОСОБА_1 немала, що свідчить про відсутність боргу у ОСОБА_1 перед ТОВ «Лінеура Україна», а тому і відсутні будь-які боргові зобов`язання перед ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Окрім цього зазначає, що означені сплати свідчать про добросовісну поведінку Відповідача. Разом з тим, Позивач у позовній заяві безпідставно ототожнює здійснені платежі виключно з виплатою процентів, не зараховуючи їх належним чином у погашення основного боргу, що призвело до штучного завищення суми заборгованості. Також покликається на те, що відповідач не має ніякого відношення до Позивача по справі, а позивач не має відношення до кредиту, який відповідач отримав від основного кредитора. Відповідача, ні кредитор ні позивач не попереджали про переуступку права вимоги від первинного кредитора до позивача, відповідачу не відомо чи витратив позивач суму грошей на покупку боргу еквівалентну сумі позову. Таким чином вважає, що позивач не поніс втрат на суму позову і не надавав відповідачу кредит, та не ніс витрат на кредитування. Також вказує, що ані ТОВ «Лінеура Україна», ані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» не направляли Відповідачу належних належно оформлених письмових повідомлень про факт відступлення права вимоги за Договором факторингу № 27/02/2026 від 27.02.2026 року. Позивач не надав суду беззаперечних доказів вручення такого повідомлення Відповідачу, а відтак просить суд Відмовити позивачу Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Окрім цього, відповідачем у пред`явленому відзиві заявлено клопотання про залучення третьої особи на стороні відповідача ТОВ «Лінеура Україна», а також клопотання про витребування доказів, а саме: витребувати від ТОВ «Лінеура Україна» деталізовану виписку (довідку) про рух коштів за кредитним договором №5469031 від 17.04.2025 укладеним із відповідачем, із зазначенням усіх зарахованих сум та дати їх надходження

24.08.2026 представником відповідача через підсистему електронний суд скеровано заяву про долучення попереднього розрахунку понесених судових витрат відповідачем та долучено попередній розрахунок на суму 60000 грн, також вказано, що остаточний розрахунок буде надано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

19 серпня 2026 року представником позивача через підсистему «Електронний суд» скеровано відповідь на відзив, у якому зокрема представником позивача вказано, з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач не погоджується вважає їх такими, що не відповідають дійсності, оскільки Твердження Відповідача про повне погашення заборгованості є безпідставним та спростовується наведеними ним же обставинами. Зокрема, Відповідач зазначає про здійснення платежів: 24.05.2025 року - 1 762,37 грн, 11.06.2025 року - 1 761,33 грн та 28.06.2025 року - 1 663,49 грн, що загалом становить 5 187,19 грн. Водночас сума фактично отриманих Відповідачем кредитних коштів становила 10 000,00 грн, а відтак зазначені платежі не покривають навіть суму основного боргу, не кажучи вже про інші передбачені кредитним договором платежі. Вказує, що кредитний договір між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , який було підписано шляхом власноручно введення Відповідачем одноразового ідентифікатора «63846», відповідає вимогам частини 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та свідчить про те, що Відповідач ознайомився та погодився з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі Кредитний договір. Переказ коштів, виданих в рамках Кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто в заяві на отримання Кредиту. Також вказує, що умови, щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами погоджено сторонами та нараховувались виключно у погодженому розмірі 0,95 відсотків на день та в виключно в межах строку кредитування, тобто протягом 360 днів, а відтак нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором. Також вказує, що враховуючи невиконання Відповідачем своїх боргових зобов`язань перед Первісним кредитором, 27.02.2026 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 27/02/2026 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» набуло право грошової вимоги до Відповідача. Також звертає увагу, що відповідача належним чином повідомлено про відступлення права вимоги за кредитним договором, про що свідчить повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором. Враховуючи, що станом на сьогоднішній день, ані Кредитний договір, ані будь-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визнано відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісним, просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі

Процесуальні дії у справі.

На виконання вимог частини шостої статті 187 ЦПК України судом було здійснено запит щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

За відомостями відділу формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янської міської ради від 08.07.2026, які надані на запит суду, відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддя з метою визначення підсудності може також користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру.

Згідно відповіді №3081675 від 27.07.2026 р. щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 28 липня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано АТ КБ "ПриватБанк" (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 30) інформацію:

щодо підтвердження факту належності платіжної картки НОМЕР_1 ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )

підтвердження факту зарахування коштів з 17.04.2025 по 26.04.2025р., на дану платіжну картку банком-емітентом якої є АТ КБ "ПриватБанк", у сумі 10000 грн., за ТОВ "Лінеура Україна" (код ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ "Пейтек".

Відповідачу, ухвалу про відкриття провадження від 28 липня 2026 року та копію позовної заяви разом із доданими до неї додатками було направлено на адресу зазначену у позові, яка також є адресою реєстрації відповідача, як внутрішньо переміщеної особи, однак конверт повернувся не врученим.

Ухвалою суду від 07 вересня 2026 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Холостенка О.В. про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Лінеура Україна" до участі в даній справі в якості третьої особи - відмовлено.

Також, даною ухвалою клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Холостенка О.В. про витребування доказів - задоволено. Витребувано у ТОВ «Лінеура Україна» (ЄДРПОУ 42753492, місцезнаходження: 02081,м. Київ, вул. Дніпровська набережна, будинок 25, приміщення 318 info@credit7.ua) деталізовану виписку (довідку) про рух коштів за Кредитним договором № 5469031 від 17.04.2025 р., укладеним із ОСОБА_1 , із зазначенням усіх зарахованих сум та дати їх надходження.

Продовжено строк розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на термін не більше 30 днів.

Оскільки сторонами не заявлялося клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, тому розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, з`ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, позицію відповідача, яку викладено у відзиві на позовну заяву, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, приходить до наступного висновку.

Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ч. 2 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

У постанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року, справа №916/2286/16, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.

Обов`язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (стаття 11 ЦК України), як елементу зобов`язального правовідношення (стаття 502 ЦК України) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).

Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Судом встановлено, що 17.04.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено електронний договір №5469031 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.35-48).

Згідно п.п. 1.2., 1.3 кредитного договору тип кредиту - кредит, сума кредиту (загальний розмір) складає 10000,00 гривень, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів кожні 20 днів, тип процентної ставки фіксована.

Відповідно до 1.4.1. договору стандартна процентна ставка становить 0,95 % в день.

Відповідно до п. 2.1. договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 .

Згідно з п. 3.1. договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредитування, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 63846.

Сторонами також підписано Додаток № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5469031 від 17.04.2025, згідно якого погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 46 зворот - 49).

Матеріали справи містять Паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем та який містить відомості про кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтованої реальної річної процентної ставки та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше (а.с 15-16)..

Позивач, через партнера ТОВ «Пейтек Україна» з яким укладено договір №210222-1 про організацію переказу грошових коштів, видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок вказаний ОСОБА_1 в заявці, що підтверджується квитанцією інформацією ТОВ «Пейтек Україна» про перерахування коштів у розмірі 10000,00 грн, призначення платежу: виконання фінансових зобов`язань відповідно до укладеного договору №5469031 від 17.04.2025, чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та в повному обсязі (а.с. 30).

За даними поданого розрахунку заборгованості за договором №5469031 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у період з 17.04.2025 року по 27.02.2026 року включно, виконаного первісним кредитором розмір заборгованості відповідача складає 38177,52 грн, з яких: 9999,96 грн, заборгованість за тілом кредиту 23177,56 грн проценти за користування грошовими коштами та 5000 грн штрафні санкції. (а.с. 20-25).

27 лютого 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено Договір факторингу №27/02/2026, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступив ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» права грошової вимоги до відповідача. Згідно п.1.1. цього договору фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.88-92).

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу від 27.02.2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 порядковий номер у реєстрі боржників 392, загальна заборгованість 38177,52 грн, з якої: заборгованість по тілу кредиту 9999,96 грн, заборгованість за відсотками 23177,56 грн, штрафні санкції - 5000 грн (а.с.28-29).

Платіжною інструкцією №1429 від 27.02.2026 року підтверджено факт перерахування коштів ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» за договором факторингу №27/02/2026 від 27.02.2026 року (а.с.51).

Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу №27/02/2026 від 27.02.2026 ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

На виконання вимог ст.18 Закону України "Про споживче кредитування" та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу №27/02/2026 від 27.02.2026, листом Щодо повідомлення боржників про відступлення права вимоги за кредитними договорами від ТОВ «Лінеура Україна» повідомило ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» про те, що в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані Новому кредитору - ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал", проінформовано про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора, а також направлення відповідного текстового повідомлення (SMS - повідомлення) боржникам, згідно реєстру SMS повідомлень. (а.с. 18).

Враховуючи вищезазначене, суд відхиляє доводи представника відповідача про відсутність належних доказів повідомлення відповідача про відступлення прав вимоги за договором факторингу №27/02/2026 від 27.02.2026.

Окрім цього, суд зазначає, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. Такий правовий висновок міститься у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 06.02.2019 р. у справі №361/2105/16-ц.

Отже невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором ані первинному кредитору, ані фактору, не звільняє його від виконання грошового зобов`язання.

Згідно розрахунку заборгованості за процентами за 44 календарних дні з 28.02.2026 по 12.04.2026, заборгованість ОСОБА_1 за договором №5469031 від 17.04.2025 перед ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» складає 4180,00 (а.с. 26).

Згідно рішення №251124/1 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (а.с.75).

Суд звертає увагу, що вищевказаний договір факторингу, якими обґрунтовуються позовні вимоги у цій справі, на час вирішення спору є дійсними, у судовому порядку недійсним не визнавався та доказів щодо його нікчемності (невідповідності умов імперативним вимогам законодавства) суду не надавалося.

Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», набувши статусу нового кредитора у Договорі №5469031, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 17 квітня 2025 року, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 про погашення наявної в нього заборгованості за вказаним кредитним договором.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли на даний час між позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та ОСОБА_1 становлять відносини, які пов`язані із укладаннями кредитних договорів, отриманням на їх виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договорами, а також його поверненням та сплатою процентів за користування ним (кредитні правовідносини).

Як вбачається з наявних в матеріалах справи, а також і не заперечується стороною відповідача 17 квітня 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір № 5303365 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в електронній формі, що згідно з п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі.

Суд зауважує, що підписання вищевказаного договору саме відповідачем також підтверджується змістом договору, додатків до договору, які містить усю необхідну для ідентифікації особи інформацію, а саме: прізвище, ім`я, по батькові відповідача; дату народження та податковий номер відповідача. Отже, суд вказує, що вважає факт укладення кредитного договору саме з ОСОБА_1 доведено належними та достатніми доказами.

Окрім цього, підписавши кредитний договір із супутніми до них документами, відповідач ОСОБА_1 погодився з умовами договору.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження №61-7203св20).

З наданої відповіді АТ КБ «ПриватБанк», отриманої на виконання ухвали суду від 28 липня 2026 року, встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано картку № НОМЕР_1 та на вказану картку 17.04.2025 було зараховано платіж на суму 10000 грн, що також підтверджується платіжною інструкцією. Варто зазначити, що картка маски, яка емітована на відповідача повністю співпадає з карткою, яка вказана останнім у договорі. Також сума зарахування відповідає сумі кредиту від 17.04.2025.

Суд зазначає, що банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Отже, отримана судом інформація від АТ КБ «ПриватБанк» дає підстави вважати, що умови щодо перерахування кредитних коштів у розмірах вказаних у договорі виконані первісним кредитором у повному обсязі.

Як встановлено з розрахунку заборгованості відповідачем були здійснені заходи, спрямовані на визнання боргу, а саме: у період з 17.04.2025 по 27.02.2026 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 5054,51 грн, які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0.04 грн та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 5054.47 грн..

Отже часткова сплата відповідачем за кредитним договором свідчить про існування та підтвердження боргу.

Такий висновок кореспондує із позицією Верховного Суду, що викладена у Постанові по справі № 916/2403/18 від 10.09.2019 зазначено, щодо дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку можуть належати визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Крім цього, при укладенні вказаного договору ОСОБА_1 повідомлено про загальні витрати, які будуть понесені у разі отримання кредиту та щодо розміру відсотків, які відповідач зобов`язаний буде повернути.

На момент укладення договору ОСОБА_1 не звертався до позивача із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма умовами такого договору. Крім того, згідно з умовами договору, він мав право відмовитися від договору протягом 14 днів з дня його укладення без пояснення причин, у тому числі після отримання грошових коштів (п. 5.3.2 договору), однак таким правом не скористався.

Зміст договору свідчить про те, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину: суми кредиту, строку кредитування, розміру та порядку нарахування процентів, порядку здійснення розрахунків, в договорі вказано номер електронного платіжного засобу позичальника, на який здійснено перерахування коштів.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про повну сплату відповідачем кредитної заборгованості, як необґрунтовані та хибні, з огляду на те, що згідно з умовами укладеного кредитного договору сума кредиту, яка отримана відповідачем становить 10000 грн, строк кредитування 360 днів зі сплатою відсотків у розмірі 0.95% на день. Як вбачається з відзиву на позовну заяву та долучених копій квитанцій відповідачем за весь період кредитування сплачено суму у загальному розмірі 5054,51 грн, що навіть не перекриває суму наданого кредиту. Варто зазначити, що розрахунок заборгованості відповідача здійснено з урахуванням внесених відповідачем часткових платежів на погашення кредитної заборгованості.

Отже, як вбачається з розрахунку заборгованості виконаного первісним кредитором за договором №5469031 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у період з 17.04.2025 року по 27.02.2026 відсотки нараховувались виключно в межах строку кредитного договору, тобто по дату відступлення право вимоги.

Також, суд зазначає, що відсотки нараховувались за процентною ставкою, 0.95%, яка відповідає вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», а отже узгоджені на законодавчому рівні.

Верховий Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі №582/202/22 зазначив, що умови договорів про сплату відсотків за користування кредитами є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін договорів, оскільки оспорювані пункти договорів про розміри відсоткової ставки погоджено за домовленістю сторін (договори укладені в електронній формі, про умови договорів позивач була ознайомлена попередньо, а відтак вільно та свідомо погодилась виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими позивач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Що стосується відсотків, які нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 28.02.2026 року по 12.04.2026 року, а саме за 44 календарних дні у сумі 4180,00 грн, слід зазначити наступне.

Так, пунктом 1.1. Договору факторингу №27/02/2026 від 27.02.2026 року, Фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб Боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору (п.1.1. договору факторингу).

Відповідно до п.1.2. договору факторингу, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру-Боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно укладеного кредитного договору, між сторонами погоджено строк кредитування на 360 календарних днів, протягом дії якого кредитор, а також новий кредитор має право на нарахування процентів.

Оскільки, станом на дату укладення Договору факторингу від 27.02.2026 року строк дії кредитного Договору №5469031 від 17.04.2025 року не закінчився, а тому, в межах строку дії Договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 28.02.2026 року по 12.04.2026 року (44 календарних дні) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 0,95% у сумі 4180,00, виходячи з розрахунку: 9999,96 грн х 0,95% = 95 грн х 44 календарних дні = 4180,00 грн.

Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18),право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Здійснивши перевірку розрахунку заборгованості, судом встановлено, що такий розрахунок не суперечить умовам Кредитного договору та розмір процентної ставки відповідає вимогам ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до положень ч.1,3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Слід зазначити, що відповідач розміри кредитної заборгованості та її складові належним чином не спростував, контррозрахунку боргу не надав, також доказів повернення відповідачем у повному розмірі коштів, отриманих у кредит, матеріали справи не містять.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 у повному обсязі, з підстав викладених у мотивувальній частині рішення.

Розподіл судових витрат.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 ст.137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст.137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст.137 ЦПК України встановлено, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 5 та 6 ст.137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас, частиною 3 ст. 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Верховний Суд у постановах від 28.06.2023 року у справі №?369/576/22, від 18.03.2021 року у справі №?910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі №?910/12591/18 підтвердив, що суд може самостійно визначати обсяг витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню, керуючись критеріями, передбаченими ст. 141 ЦПК України, навіть у разі відсутності клопотання сторони про зменшення.

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу. Вирішуючи питання про їх розподіл, суд, керуючись положеннями статті 141 ЦПК України та враховуючи критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності таких витрат, має право визначити розмір витрат, що підлягають відшкодуванню, у тому числі не присуджувати їх у повному обсязі незалежно від наявності клопотання про їх зменшення.

Встановлено, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» адвокат Столітній М.М. надав копію: договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 10.12.2025; заявку №21271 на виконання доручення до Договору про надання правничої допомоги №10/12-2024 від 22.05.2026, акт №21271 прийому-передачі виконаних робіт від 22.06.2026; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер надання правничої допомоги.

Отже, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» виконано вимоги закону щодо доведення понесення витрат на оплату правничої допомоги.

Згідно акту №21271 прийому-передачі виконаних робіт від 22.06.2026 вартість юридичних послуг склала 10000 грн 00 коп.

Суд при оцінці заявлених витрат зокрема керується практикою Верховного Суду щодо принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати правничої допомоги. Так, у постанові від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17 Верховний Суд наголосив на необхідності враховувати обсяг виконаної роботи, витрачений час, кваліфікацію та досвід адвоката, а у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц встановлено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності витрат (їх дійсності та необхідності) та розумності розміру з урахуванням конкретних обставин справи і фінансового стану сторін.

Склад витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування, що свідчить про необхідність їх обґрунтування належними та допустимими доказами. Основними критеріями визначення та розподілу судових витрат є їх дійсність, обґрунтованість, розумність та співмірність із ціною позову, складністю та значенням справи для сторін (п. п. 3334, 37 додаткової постанови ВП ВС від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до правового висновку, який наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Оскільки вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у його постанові від 02 червня 2022 року у справі № 873/108/20 (подібний у постанові від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17), відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відтак, суд, оцінюючи заявлені витрати на правничу допомогу, застосовуючи критерії реальності (необхідності), співмірності та розумності, приходить до висновку, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючу категорію справи, обсяг наданих адвокатом послуг, розгляду справи в порядку письмового провадження та те, що матеріали справи не містять значного обсягу документів, на дослідження й збирання яких адвокат мав би витратити істотний час; зазначений спір для кваліфікованого юриста є справою незначної складності; судова практика у спорах такої категорії є сталою, а спірні правовідносини не потребують застосування значної кількості нормативно-правових актів, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з урахуванням часткового задоволення позову, суд вважає за необхідне визначити, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню в сумі 3000 грн. Заявлені витрати, що перевищують зазначений розмір, не підлягають стягненню з відповідача.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662 грн. 40 коп.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір, який сплачено при подачі позовної заяви до суду у сумі 2662 грн 40 коп. .

Керуючись ст .2, 5, 10-13, 76-81,141, 247, 258-259, 263-265, 272, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості в розмірі 37357 (тридцять сім тисяч триста п`ятдесят сім) гривень 52 копійки, з яких сума кредиту 9999,96 грн. сума процентів за користування кредитом 23177,56 грн та нараховані відсотки позивачем за 44 календарних днів у розмірі 4180 гр.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму сплаченого судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) гривень

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, будинок 27, приміщення 2)..

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований, як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 .

Дата складання судового рішення 16 жовтня 2026 року.

Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА