Рішення № 140680046, 16.10.2026, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/4021/26

провадження № 2/0274/2848/26

Рішення

Іменем України

16.10.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М. розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в :

Представник позивача Колеснікова І.О. звернулася до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Споживчий центр" заборгованість за кредитним договором №04.11.2025-100002631 від 04.11.2025 в розмірі 77724,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовують тим, що 04.11.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено електронний кредитний договір (оферту) №04.11.2025-100002631, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 24000,00 грн, шляхом перерахування коштів на картку НОМЕР_1 хх-хххх-0787; строком на 181 день.

Відповідач належним чином не виконує умови договору щодо погашення заборгованості, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 77724,00 грн, з яких: 24000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 36924,00 грн - проценти, 4800,00 грн - комісія за надання кредиту, 12000,00 грн - відсотки нараховані по ст.625 ЦК України.

Вказану суму боргу та судові витрати позивач просить стягнути із відповідача в примусовому порядку.

Ухвалою судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.06.2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій (а.с.39).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду від 26.06.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Штуць Н.Г. про зупинення провадження у справі відмовлено.

21.07.2026 від представника відповідача Шульц Н.Г. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити задоволенні позовних вимог.

Вказує, що відповідач має статус військовослужбовця. Довідкою від 28.04.2026 року № 1578 підтверджується, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України з 14.03.2026 року по теперішній час. Також факт несення військової служби підтверджується його військовим квитком серії НОМЕР_3 , виданим ІНФОРМАЦІЯ_1 14.03.2026 року. Відповідач є особою, на яку поширюється пільга по кредитних договорах у частині заборони нарахування відсотків, що передбачена пунктом 15 статті 14 Закону, що виключає задоволення позовних вимог у відповідній частині. Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, нарахування відсотків здійснювалось щоденно протягом з 04.11.2025 року до 03.05.2026 року включно. Однак, з огляду на призов відповідача на військову службу та набуття статусу військовослужбовця, що підтверджується довідкою від 28.04.2026 року № 1578, нарахування відсотків мало бути зупинене з моменту вступу відповідача на військову службу. З огляду на викладене, розмір заборгованості відповідача за відсотками підлягає перерахунку. Станом на 14.03.2026 року сума нарахованих відсотків становить: (24 000 грн * 0,85 %) * 130 днів = 204 грн * 130 днів = 26520,00 грн. Таким чином, здійснений позивачем розрахунок заборгованості відповідача не відповідає фактичним обставинам справи, положенням законодавства про застосування пільг військовослужбовцям та усталеній судовій практиці, внаслідок чого позовні вимоги у відповідній частині не підлягають задоволенню.

Вважає, що позивач не довів належними, достатніми та допустимими доказами факт укладення між сторонами кредитного договору у письмовій формі відповідно до вимог статті 1055 ЦК України та погодження сторонами істотних умов кредитного договору в силу статті 638 ЦК України, відтак кредитний договір є неукладеним, що виключає задоволення позовних вимог, накладення штрафу та нарахування комісії є неправомірним з огляду на норми закону, недопустимість та неналежність доказів в частині розрахунку заборгованості, і відповідно через недоведеність підстав накладення штрафу та стягнення комісії, вони не підлягають стягненню.

23.07.2026 від представника позивача ОСОБА_2 надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що спірний кредитний договір було укладено між сторонами в електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової. Посилання сторони відповідача на те, що позивач не надав жодних технічних доказів, які б дозволяли ідентифікувати відповідача, як особу, що фактично вчинив дії з укладення договору, є необґрунтованими, оскільки наведений вище договір містить інформацію, яка ідентифікує позичальника, зокрема, щодо його особистих персональних даних, а саме: дані паспорту та ідентифікаційний код, тобто в розумінні Закону України «Про електронну комерцію» договір підписаний відповідачем, і є належним та допустимим доказом на підтвердження кредитних зобов`язань. Позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача за допомогою інтернет-еквайрингу. Позивач надав на підтвердження доказ видачі кредитних коштів, що є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», оскільки містить усі відомості щодо платіжної операції у відповідності вищезазначеного закону, а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу. Відповідач заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам.

Щодо нарахування процентів, вказує, що загальні витрати за договором є співмірними, враховуючи строк кредитування. Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.

Додаткова зазначила, що оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Враховуючи відсутність доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Також вважає, що відповідач не подав докази проходження ним військової служби на час дії строку кредитного договору. Тому, відповідач, як особа, яка не проходила військову службу під час дії кредитного договору, права на відповідну пільгу не має. Отже, відповідач не довів наявність у нього права на пільгу, як військовослужбовця. Доказів протилежного відповідач не надав.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 04.11.2025 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №04.11.2025-100002631, за умовами якого позичальнику 04.11.2025 надано кредит, шляхом перерахування коштів на належний позичальнику електронний платіжний засіб НОМЕР_1 хх-хххх-0787 у розмірі 24000,00 грн, строком на 181 день з дати його надання, дата повернення кредиту - 03.05.2026 (а.с.24-30).

Умовами договору передбачено, що розмір процентної ставки (фіксована) становить 0,85% за 1 день.

Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 4800,00 грн.

Додатком до договору є інформаційне повідомлення позичальника.

Договір підписаний позичальником 04.11.2025 одноразовим ідентифікатором Е153.

ОСОБА_1 до укладення договору також був ознайомлений із Паспортом споживчого кредиту, в якому міститься інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (а.с.22 - 23).

04.11.2025 о 21:09:16 ТОВ «Споживчий центр» переказало відповідачу грошові кошти у сумі 24000,00 грн, на платіжну карту НОМЕР_4 . Призначення платежу: за договором за №04.11.2025-100002631, що підтверджується повідомленням ТОВ "Універсальні платіжні рішення" №1444-2505 від 25.05.2026 (а.с. 31).

Відповідно до розрахунку за кредитним договором №04.11.2025-100002631 від 04.11.2025 заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.05.2026 становить 77724,00 грн, з яких: 24000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 36924,00 грн - проценти, 4800,00 грн - комісія за надання кредиту, 12000,00 грн - відсотки нараховані по ст.625 ЦК України (а.с. 32-34).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Як свідчать матеріали справи, договір №04.11.2025-100002631 від 04.11.2025 року укладено сторонами в електронній формі.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Оскільки цей договір укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідач підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач має заборгованість за тілом кредиту в сумі 24000,00 грн.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, наявні правові підстави для їх стягнення з відповідача в даному розмірі.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього кодексу.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками відповідно до ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

З урахуванням викладеного, нарахування ТОВ «Споживчий центр» процентів відповідно до ст. 625 ЦК України сумі 12 000 грн є безпідставним.

Надаючи оцінку нарахуванню позивачем комісії за надання кредиту у розмірі 4800,00 грн суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження N 61-7620св24).

Банк не може стягнути з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (п. 29 постанови ВС у справі № 363/1834/17).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення з відповідача комісії за надання кредиту у розмірі 4800,00 грн. за кредитним договором є нікчемною та задоволенню не підлягає.

Щодо стягнення з відповідача відсотків за договором про надання споживчого кредиту кредитним договором №04.11.2025-100002631 від 04.11.2025, суд враховує наступне.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Дана пільга поширюється та діє для військовослужбовців з початку (18.03.2014) і до закінчення особливого періоду, для резервістів та військовозобов`язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Банки під час дії особливого періоду не мають право нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати. Для реалізації вказаного права на пільгу, необхідно письмово повідомити банк про проходження військової служби та надати підтверджуючі документи (копію військового квитка з відповідною службовою відміткою, копію довідки про призов військовозобов`язаного на військову службу, копію витягу з наказу або довідки про зарахування до списків військової частини).

Національний Банк України у своєму листі від 02 вересня 2014 року №18-112/48620 надав роз`яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг з наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, а саме: довідки № 1578 від 28.04.2026 управління 1 корпусу "Азов" Національної гвардії України , про те що відповідач дійсно перебуває на військовій службі у Національній гвардії з 14.03.2026 по теперішній час; військового квитка серії НОМЕР_3 .

Таким чином, на відповідача, як на військовослужбовця, який проходить військову службу в особливий період, поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме - він звільнений від нарахування і сплати процентів за споживчим кредитом з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, а саме з 14.03.2026 року, а кредитні установи під час дії особливого періоду не мають права нараховувати відсотки, а у випадку нарахування - зобов`язані їх списати.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 14.05.2021 у справі №502/1438/18.

За наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором «суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).» Даний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 642/548/21.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за договором про надання споживчого кредиту №04.11.2025-100002631 від 04.11.2025 підлягають частковому задоволенню.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають проценти за кредитним договором у розмірі 26520,00 грн (24000 х 0,85%) х 130 днів.

З огляду на вищевикладене, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №04.11.2025-100002631 від 04.11.2025 у загальному розмірі 50520,00 гривень, з яких: 24000, гривень - заборгованість за тілом кредиту; 26520,00 гривень - заборгованість за процентами.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати пов"язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви в розмірі 123,78 грн.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1731,00 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,133,141,263-265,274,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором №04.11.2025-100002631 від 04.11.2025 в розмірі 50 520,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) судовий збір у розмірі 1731,00 грн. та витрати пов"язані з надсиланням стороні відповідача позовної заяви в розмірі 123,78 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 16 жовтня 2026 року

Суддя: Т.М.Вдовиченко