Ухвала суду № 140678539, 16.10.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/22024/26

Провадження № 1-кс/643/8005/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

заявника: ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 від розгляду справи № 643/22024/26 за заявою ОСОБА_3 про відвід слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

У провадження слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 надійшла справа № 643/22024/26 за заявою ОСОБА_3 про відвід слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Харкові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві ОСОБА_5 .

13.10.2026 ОСОБА_3 заявлено відвід слідчому судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 від розгляд справи № 643/22024/26.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.10.2026 для розгляду заяви про відвід визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .

Розгляд вищевказаної заяви призначено на 16.10.2026.

У судовому засіданні заявник підтримав подану заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_4 та наполягав на її задоволенні з підстав, викладених у заяві.

Інші учасники у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Розглянувши подану заяву про відвід слідчого судді ОСОБА_4 , суд зазначає таке.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Запровадження законодавцем інституту відводу, унормованого в положеннях статей 75-83 КПК України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) кримінального провадження, задекларованих у статті 7 КПК України, якими є: верховенство права; законність; рівність перед законом і судом; повага до людської гідності; забезпечення права на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла чи іншого володіння особи; таємниця спілкування; невтручання у приватне життя; недоторканність права власності; презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини; свобода від самовикриття та право не свідчити проти близьких родичів та членів сім`ї; заборона двічі притягувати до кримінальної відповідальності за одне і те саме правопорушення; забезпечення права на захист; доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень; змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; безпосередність дослідження показань, речей і документів; забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності; публічність; диспозитивність; гласність і відкритість судового провадження та його повне фіксування технічними засобами; розумність строків; мова, якою здійснюється кримінальне провадження, а також забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.

У зв`язку з цим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було унормовано, зокрема, у статтях 75, 76 КПК України.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини «Ветштайн проти Швейцарії»).

Європейський Суд з прав людини у п. 49 рішення у справі «Білуха проти України» зазначив, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Окрім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного.

Отже, при об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб`єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.

Положеннями частини 1 статті 21 КПК України визначено, що кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Згідно з приписами частин 1, 2 статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Стаття 75 КПК України визначає обставини, які виключають участь судді в кримінальному провадженні та підстави для його відводу.

Так, частиною першою статті 75 КПК України встановлено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

В обґрунтування заяви про відвід слідчого судді ОСОБА_4 заявник посилається на обставини, які, на його думку, викликають сумнів у неупередженості слідчого судді. Зокрема, заявник зазначає про подані ним звернення та скарги щодо можливих неправомірних дій працівників правоохоронних органів та органів прокуратури, власну участь у кримінальних провадженнях як свідка, а також можливі службові та родинні зв`язки судді з іншими особами, які, на переконання заявника, можуть впливати на розгляд справи. Крім того, заявник вказує на поведінку слідчого судді ОСОБА_4 під час судового засідання, зокрема на висловлювання та дії, пов`язані з його явкою до суду, які він розцінює як провокаційні, такі, що створюють психологічний тиск, формують негативне уявлення про нього як захисника та свідчать про упереджене ставлення. Також у заяві викладено припущення заявника щодо його системного переслідування, можливого фальсифікування матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій, корупційних дій окремих посадових осіб і ризику знищення документів, що можуть мати значення для відповідних кримінальних проваджень. Посилаючись на сукупність наведених обставин, заявник вважає, що вони породжують обґрунтовані сумніви в безсторонності слідчого судді ОСОБА_4 , у зв`язку з чим просить задовольнити заяву про його відвід.

Оцінивши наведені заявником доводи окремо та в сукупності, суд дійшов висновку, що більшість із них ґрунтується на суб`єктивному сприйнятті заявником подій, припущеннях щодо можливих зв`язків між різними особами та твердженнях, які самі по собі не підтверджують фактичної упередженості слідчого судді ОСОБА_4 . Подання скарг на працівників правоохоронних органів та органів прокуратури, участь у кримінальних провадженнях як свідка, припущення про родинні або службові зв`язки, а також незгода з окремими діями слідчого судді не можуть автоматично зумовлювати його відвід.

Водночас оцінка заяви не може обмежуватися формальним відхиленням усіх доводів лише з тієї причини, що вони не доводять фактичної упередженості судді. Важливим є також забезпечення об`єктивної довіри до процедури судового розгляду, зокрема з огляду на характер наведених заявником претензій, його сприйняття процесуальної взаємодії із судом та необхідність виключити подальші сумніви в безсторонності судового розгляду.

Відповідно до сформованої практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинного визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення по справі «Фей проти Австрії» від 24.02.1993, пп.27, 28 і 30, Series А, no.255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії», заява №33958/96, п.42, ECHR2000ХІІ).

Отже, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» від 10.06.1996, п.38).

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його неупередженості» (п.4 ч.1 ст. 75 КПК України), є оціночними, використання яких залежить від правосвідомості особи, яка їх застосовує та з`ясовує їх сутність, виходячи із свого внутрішнього переконання.

У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення по справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Зважаючи на те, що викладені у заяві про відвід аргументи свідчать про наявність у заявника впевненості в упередженості слідчого судді ОСОБА_4 , а судовий розгляд повинен відбуватися за умов дотримання балансу інтересів сторін, рівності учасників судового процесу, довіри учасників провадження до складу суду, який розглядає справу та за результатами розгляду ухвалює відповідне рішення, з метою дотримання норм кримінального процесуального законодавства в системному взаємозв`язку із засадами судочинства, забезпечення об`єктивності та неупередженості розгляду справи, для усунення будь-яких суб`єктивних сумнівів учасників справи, з урахуванням підстав, передбачених ст. 75 КПК України, суд дійшов висновку про задоволення заяви про відвід слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 від розгляду справи № 643/22024/26.

Керуючись ст. ст. 75, 80, 81, 372 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_4 від розгляду справи № 643/22024/26.

Матеріали справи № 643/22024/26 передати до канцелярії Салтівського районного суду міста Харкова для подальшого розподілу відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1