Рішення № 140675575, 16.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5213/26

РІШЕННЯ

іменем України

16 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Хмельницької обласної прокуратури щодо неподання клопотання до Хмельницької міської ради про виключення зі складу службових житлових приміщень квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 30,5 м.кв.; 2) зобов`язати Хмельницьку обласну прокуратуру подати клопотання до Хмельницької міської ради про виключення зі складу службових житлових приміщень квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 30,5 м.кв .

В обґрунтування позовних вимог вказує, що Хмельницька обласна прокуратура протиправно неподала клопотання до Хмельницької міської ради про виключення зі складу службових житлових приміщень квартиру АДРЕСА_1 житловою площею 30,5 м.кв.

Відповідно до ухвали від 16.04.2026, суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

До суду поступив відзив на позовну заяву, в якому відповідач у задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що питання про виключення жилого приміщення із числа службових є правом, а не обов`язком роботодавця. На квартирному обліку потребуючих поліпшення житлових умов Хмельницької обласної прокуратури перебуває 33 сім`ї працівників органів прокуратури Хмельницької області. З урахуванням зазначених обставин керівником Хмельницької обласної прокуратури клопотання до виконавчого комітету Хмельницької міської ради про виключення службової двокімнатної квартири, у якій проживає ОСОБА_1 з сім`єю, з числа службових не вносилось, про що йому надана відповідь із роз`ясненням причин.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій вказує, що відповідач не може розцінювати свої повноваження як дискреційні. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Зазначає, що тривала бездіяльність щодо зміни статусу житла (при стажі понад 19 років) фактично позбавляє особу права на остаточне вирішення її житлового питання.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

29 березня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву про прийняття на квартирний облік для одержання житлової площі.

22 червня 2017 року, засідання адміністрації і профспілкового комітету прокуратури Хмельницької області, постановили прийняти ОСОБА_1 на квартирний облік потребуючих поліпшення житлових умов у прокуратурі Хмельницької області для отримання житла на сім`ю.

27 липня 2017 року Хмельницька міська рада рішенням №517 вирішила затвердити спільне рішення адміністрації і профспілкового комітету прокуратури Хмельницької області про прийняття на квартирний облік за місцем роботи працівників прокуратури ОСОБА_1 , сім`я - 4 чол.

16 травня 2019 року ОСОБА_1 подав заяву про надання службового жилого приміщення у зв`язку з відсутністю належних умов для проживання та будь-якого власного житла в м. Хмельницькому.

27 червня 2019 року рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради №567 вирішено затвердити наказ прокурора прокуратури Хмельницької області та надати квартиру ОСОБА_1 , слідчому в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури Хмельницької області - службову двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 30,5 кв.м, сім`я - 4 чол.

12 липня 2019 року ОСОБА_1 отримав ордер на жиле приміщення за адресою АДРЕСА_2 , житловою площею 30,5 м.кв.

21 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся із Заявою про виключення службового жилого приміщення із числа службових до керівника Хмельницької обласної прокуратури (арк. спр. 72).

Відповідно до протоколу №1 засідання житлово-побутової комісії Хмельницької обласної прокуратури від 21 січня 2026 року, ухвалила рішення звернутись до керівника Хмельницької обласної прокуратури з пропозицією щодо внесення до виконавчого комітету Хмельницької міської ради клопотання про виключення службової двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 30,5 кв.м. у якій проживає ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (дружина), ОСОБА_3 (син), ОСОБА_4 (син), з числа службових, оскільки потреба в такому її використанні відпала (арк. спр. 35).

ОСОБА_1 отримав лист №25-40вих-26 від 13.02.2026, в якому керівник Хмельницької обласної прокуратури повідомив, що жиле приміщення виключається із числа службових, якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадку, коли в установленому порядку його виключено із числа жилих. Зазначено, що потреба у використанні зазначеного службового жилого приміщення на даний час не відпала (арк. спр. 39).

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями пункту 1.7. Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах прокуратури затвердженого Наказом Генерального прокурора 17 липня 2020 року № 323, Особа, яка належить до кола осіб, зазначених у пункті 4.2 цього Положення, має право звернутися до Генерального прокурора, керівника регіональної (обласної) прокуратури, спеціалізованої прокуратури на правах обласної із заявою про виключення службового жилого приміщення, в якому вона проживає спільно зі своєю сім`єю, із числа службових (додаток 2) за наявності документів, що підтверджують відсутність у неї та членів її сім`ї власного житла в населеному пункті, де розміщений відповідний орган прокуратури.

Пункт 4.2 Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах прокуратури затвердженого Наказом Генерального прокурора 17 липня 2020 року № 323, передбачає, що без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у пункті 4.1 цього Положення, не може бути виселено зокрема, осіб, які пропрацювали в органах прокуратури не менш як десять років.

Записами трудової книжки позивача стверджено, та не заперечується відповідачем, що позивач пропрацював в органах прокуратури не менш як десять років (арк. спр. 53-57).

Крім того, на дату подання позовної заяви ОСОБА_1 та члени його сім`ї не мають у власності власного житла.

Відповідно до статті 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основні механізми та особливості державної політики з надання працівникам органів прокуратури службових жилих приміщень визначає Положенням про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в органах прокуратури затвердженого Наказом Генерального прокурора 17 липня 2020 року № 323 та Житловим кодексом України, які встановлюють можливість отримання службових жилих приміщень працівниками органів прокуратури та членами їх сімей, та регулює відносини у цій галузі.

Частиною 1 статті 31 Житлового кодексу України громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.

За змістом статті 118 Житлового кодексу України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради.

На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення (ч. 1 ст. 122 Житлового кодексу).

Згідно з пунктом 2 статті 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Лише після вирішення питання про зняття з даного житла статусу службового, воно може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом.

Також, суд враховує, що листом від 18.03.2026 №34-3-26 Хмельницька обласна прокуратура повідомила, що в Хмельницькій обласній прокуратурі станом на 01.01.2026 за адресою АДРЕСА_3 перебувало 12 службових квартир. З 01.01.2026 керівником Хмельницької обласної прокуратури внесено до органів місцевого самоврядування 18 клопотань про виключення 18 службових жилих приміщень з числа службових (арк. спр. 14).

Тобто, вибіркове застосування відповідачем своїх повноважень, без єдиних критеріїв, ставить позивача у гірше становище порівняно з іншими особами у тотожній ситуації та вказує на нівелювання Хмельницькою обласною прокуратурою керівних принципів та позицій міжнародних інституцій.

Суд зазначає, що у листі-відмові керівника прокуратури не наведено жодного конкретного розрахунку чи обґрунтування, чому саме спірна квартира АДРЕСА_1 , житловою площею 30,5 кв.м, не може бути виключена із складу службової, а отже відмова має формальний характер.

Згідно правових позицій Верховного Суду, висловлених, зокрема, у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, від 12.04.2018 у справі №826/8803/15, дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто дискреційними є права суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».

У рішенні Європейського Суду з прав людини (рішення у справі «Олссон проти Швеції» від 24.03.1988), суд вказав, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

У рішенні Європейського Суду з прав людини, у справі «Волохи проти України» зазначено: "Таким чином, Суд доходить висновку, що це втручання не може розглядатися як таке, що було здійснене «згідно із законом», оскільки законодавство України не визначає з достатньою чіткістю межі та умови здійснення органами влади своїх дискреційних повноважень у сфері, про яку йдеться, та не передбачає достатніх гарантій захисту від свавілля при застосуванні таких заходів спостереження".

Отже, керівник Хмельницької обласної прокуратури самостійно, всупереч рішенню житлової комісії, дійшов висновку про необхідність відмови у виключенні службової квартири позивача №195 по вул. Старокостянтинівське шосе, 20/7 в м. Хмельницький, житловою площею 30,5 кв.м, із числа службових.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку відповідач не може розцінювати свої повноваження як дискреційні, оскільки відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

Враховуючи наведені вище обставини, а також те, що позивач підпадає під законодавчо визначені критерії осіб, які мають право на покращення житлових умов, суд вважає, що Хмельницькою обласною прокуратурою вчинено протиправну бездіяльність щодо неподання клопотання до Хмельницької міської ради про виключення зі складу службових житлових приміщень квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 30,5 кв.м.

З огляду на те, що в даному випадку в діях відповідача відсутня дискреція щодо його повноважень, а тому суд вважає, що для повного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Хмельницьку обласну прокуратуру подати клопотання до Хмельницької міської ради про виключення зі складу службових житлових приміщень квартиру АДРЕСА_1 , житловою площею 30,5 кв.м.

Згідно з ч. 1-2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень не довів, що діяв у межах закону, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 гривень, тому ці витрати слід присудити на його користь.

Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 5, 7 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації виключно стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

З матеріалів справи встановлено, що позивач подав підтверджуючі докази надання правової допомоги, зокрема: Договір про надання правничої допомоги №1 від 25.02.2026, Додаток №01/03/2026-1ДД до Договору про надання правничої допомоги №1 від 25.02.2026, Акт №05/03/2026-2А приймання-передачі виконаних робіт, Довідку №05032026-2ДВ про повну сплату винагороди.

Суд зазначає, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Вказана правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 15.03.2019 по справі № 826/7778/17, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Підсумовуючи викладене вище суд вважає, що позивачем не обґрунтовано та не доведено здійснення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн при розгляді даної справи, а тому наявні підстави для зменшення суми витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу до 8000,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Хмельницької обласної прокуратури щодо неподання клопотання до Хмельницької міської ради про виключення зі складу службових житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 30,5 м.кв.

Зобов`язати Хмельницьку обласну прокуратуру подати до Хмельницької міської ради клопотання про виключення зі складу службових житлових приміщень квартири АДРЕСА_1 , житловою площею 30,5 м.кв.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 9331,20 (дев`ять тисяч триста тридцять одна гривня двадцять копійок) гривень за рахунок асигнувань Хмельницької обласної прокуратури.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 16 жовтня 2026 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )Відповідач:Хмельницька обласна прокуратура (пров. Військоматський, 3,м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29001 , код ЄДРПОУ - 02911102)

Головуючий суддя А.І. Петричкович