Рішення № 140674756, 16.10.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року Справа № 480/8727/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/8727/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНС" до Сумської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євротранс» (вул. Ярослава Мудрого, 69, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 32727356) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці Державної митної служби України (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40024, код ЄДРПОУ 44017631), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.06.2024 №UA805020/2024/000014/2;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.06.2024 №UA805020/2024/000174, що стосуються митного оформлення ТОВ «Євротранс» напівпричепу марки «BERGER», VIN (номер рами) НОМЕР_1 , такого, що був у користуванні, календарний рік виготовлення 2011.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що під час митного оформлення позивачем було подано документи, які, на його переконання, у сукупності підтверджували заявлену митну вартість товару за основним методом - за ціною договору, у тому числі фактурну вартість товару, її фактичну сплату продавцю та витрати на транспортування до митної території України. Позивач вважає, що подані документи не містили розбіжностей, які впливали б на правильність визначення митної вартості, тоді як митний орган, посилаючись на спрацювання системи управління ризиками та наявність інформації про вищий рівень митної вартості іншого товару, не навів конкретних обставин, які унеможливлювали застосування основного методу визначення митної вартості, та безпідставно скоригував її до 4400,00 євро.

Ухвалою суду від 08.10.2024 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду від 16.10.2024 позивачу продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні.

В обґрунтування заперечень Сумська митниця зазначила, що 06.06.2024 декларантом позивача подано електронну митну декларацію №24UA805020004948U4 із визначенням митної вартості товару за основним методом - за ціною договору.

Відповідач указав, що за результатами автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками сформовано митну формальність 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» із зазначенням про можливе заниження митної вартості транспортного засобу, у зв`язку з чим декларанту запропоновано надати додаткові документи.

Оскільки, за твердженням відповідача, додаткових документів декларантом не надано, а заявлений рівень митної вартості був нижчим за рівень митної вартості подібних товарів, Сумською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості, визначивши її на рівні 4400,00 євро на підставі відомостей іншої митної декларації щодо митного оформлення подібного напівпричепу марки «BERGER» 2011 року виготовлення.

У відповіді на відзив представник позивача заперечив проти доводів Сумської митниці та зазначив, що банківський платіжний документ на підтвердження сплати 3000,00 євро вже був поданий при митному оформленні та зазначений у графі 44 митної декларації.

Також представник позивача наголосив, що спрацювання системи управління ризиками саме по собі не є безумовною підставою для коригування митної вартості, а в оскаржуваному рішенні не наведено належного порівняння характеристик оцінюваного товару з товаром, митну вартість якого використано митницею як джерело цінової інформації.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи та обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 29.03.2024 між OЬ «ScanBalt Trucks» як продавцем та ТОВ «Євротранс» як покупцем укладено договір купівлі-продажу №29/03/24-1, предметом якого є напівпричіп BERGER, VIN НОМЕР_1 , 2011 року виготовлення.

Відповідно до умов договору загальна вартість товару становить 3000,00 євро, поставка здійснюється на умовах EXW - Republic of Estonia, Kroodi 7, Maardu.

12.04.2024 продавцем виставлено рахунок-фактуру (інвойс) №11237 на суму 3000,00 євро.

Оплата вартості товару у сумі 3000,00 євро підтверджується банківським платіжним документом SWIFT (MUR) №190 від 12.04.2024.

06.06.2024 декларантом ТОВ «Суми Автомаксимум» подано до Сумської митниці митну декларацію №24UA805020004948U4, відповідно до якої до митного оформлення заявлено напівпричіп, тривісний, такий, що був у користуванні, марки BERGER, торгове найменування КТЗ - SAPL24LTCN, VIN НОМЕР_1 , 2011 року виготовлення.

У митній декларації зазначено дату першої реєстрації транспортного засобу - 16.05.2011, категорію КТЗ - O4, тип - DA (напівпричіп), максимально технічно допустиму повну масу - 39000 кг, країну походження - Австрія. Також зазначено про наявність ознак експлуатації, пошкоджень та слідів глибокої корозії елементів КТЗ і рами напівпричепу.

Фактурну вартість товару заявлено у сумі 3000,00 євро.

До митної вартості декларантом включено транспортні витрати у сумі 21860,55 грн, у зв`язку з чим заявлена митна вартість товару за митною декларацією становила 152685,45 грн.

На підтвердження транспортних витрат подано калькуляцію транспортних витрат від 31.05.2024 №8/2 на суму 21860,55 грн.

Разом із митною декларацією на підтвердження заявленої митної вартості подано, зокрема, рахунок-фактуру (інвойс) №11237 від 12.04.2024, автотранспортну накладну №15052023 від 23.05.2024, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №EE080390 від 24.05.2024, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 07.06.2023, банківський платіжний документ SWIFT (MUR) №190 від 12.04.2024, калькуляцію транспортних витрат від 31.05.2024 №8/2, зовнішньоекономічний договір від 29.03.2024 №29/03/24-1, договір про надання послуг митного брокера, сертифікат відповідності, документ про видачу транспортного засобу та зняття його з обліку, фотографії транспортного засобу та копію митної декларації країни відправлення MRN 24EE1210E0061613B3 від 23.05.2024.

За результатами автоматизованого контролю із застосуванням системи управління ризиками щодо заявленого товару сформовано митну формальність 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» із зазначенням про можливе заниження митної вартості транспортного засобу.

У зв`язку з цим декларанту запропоновано надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

06.06.2024 декларант листом №07/06-24 повідомив Сумську митницю, що на підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №24UA805020004948U4 митному органу надані всі наявні документи, які стосуються митної вартості товару та способу її визначення, додаткового часу для подання документів він не потребує, а інші документи відсутні.

При цьому банківський платіжний документ SWIFT (MUR) №190 від 12.04.2024 на суму 3000,00 євро був поданий митному органу разом із митною декларацією та зазначений серед документів, поданих на підтвердження заявленої митної вартості.

07.06.2024 Сумською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA805020/2024/000014/2, яким заявлену декларантом митну вартість не визнано та визначено митну вартість товару у сумі 4400,00 євро.

У графі 33 оскаржуваного рішення митний орган послався на спрацювання форми митного контролю 105-2, ненадання додаткових документів та наявність в інформаційних ресурсах митних органів відомостей про митне оформлення напівпричепу марки BERGER за митною декларацією №UA805020/2023/12765 від 26.10.2023 з рівнем митної вартості 4400,00 євро.

На підставі зазначеного рішення Сумською митницею 07.06.2024 оформлено картку відмови №UA805020/2024/000174.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначено перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема зовнішньоекономічний договір, рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи, якщо рахунок сплачено, транспортні документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України обов`язок подання додаткових документів виникає у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або вони не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Частиною п`ятою статті 53 МК України заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Згідно з частинами першою та другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль за основним методом здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених частиною першою статті 58 МК України.

За приписами частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості приймається митним органом у письмовій формі, якщо у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

При цьому частина друга статті 55 МК України вимагає, щоб рішення про коригування митної вартості містило обґрунтування причин, через які заявлену митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів; обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на таке коригування.

Стаття 57 МК України встановлює, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За змістом статті 60 МК України у разі застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу вартість операції з подібними товарами, проданими на експорт в Україну, при цьому повинні враховуватись характеристики товарів, їх якість, репутація на ринку, комерційний рівень та кількість, а за наявності відмінностей здійснюються відповідні коригування.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви повинні бути обґрунтовані конкретними обставинами, які стосуються числового значення заявленої митної вартості чи її розрахунку.

Витребувати необхідно саме ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для незастосування першого методу лише тоді, коли подані документи є недостатніми або у своїй сукупності не спростовують обґрунтований сумнів митного органу.

Як встановлено судом, для підтвердження вартості напівпричепу позивачем подано договір купівлі-продажу від 29.03.2024 №29/03/24-1 та інвойс №11237 від 12.04.2024, в яких ціна товару визначена однаково - 3000,00 євро.

Факт сплати цієї суми продавцю підтверджується банківським документом SWIFT (MUR) №190 від 12.04.2024 на суму 3000,00 євро. Отже, відомості про ціну, що була фактично сплачена за товар, узгоджуються між собою та документально підтверджені.

Умови поставки за договором - EXW Maardu, Estonia - передбачали необхідність включення до митної вартості витрат на транспортування товару до митної території України. Такі витрати у сумі 21860,55 грн підтверджені калькуляцією транспортних витрат від 31.05.2024 №8/2 та включені декларантом до заявленої митної вартості.

Таким чином, заявлена митна вартість 152685,45 грн складається з фактурної вартості товару 3000,00 євро, що за курсом, зазначеним у митній декларації, становить 130824,90 грн, та транспортних витрат 21860,55 грн. Указані числові значення підтверджуються поданими до митного оформлення документами та піддаються обчисленню.

Будь-яких конкретних розбіжностей між контрактом, інвойсом, банківським платіжним документом та документами щодо транспортних витрат, які б впливали на числове значення митної вартості, в оскаржуваному рішенні не наведено.

Суд звертає увагу і на те, що митний орган запропонував декларанту надати банківські платіжні документи, які стосуються оцінюваного товару, хоча банківський платіжний документ SWIFT (MUR) №190 від 12.04.2024 вже був поданий та зазначений у митній декларації. У рішенні не наведено пояснень, які саме додаткові відомості мав підтвердити інший банківський документ та чому вже наданий документ був недостатнім.

Щодо вимоги надати висновок про вартісні характеристики товару, суд зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичну ціну придбання товару та інші числові складові митної вартості, сама відсутність експертного висновку не свідчить про недостовірність ціни договору та не є самостійною підставою для відмови у застосуванні основного методу.

Посилання відповідача на спрацювання автоматизованої системи управління ризиками не може бути самостійною підставою для коригування митної вартості. Як зазначено Верховним Судом у постанові від 25.02.2021 у справі №810/3295/17, спрацювання АСАУР є підставою для більш детального аналізу умов зовнішньоекономічної операції, але не замінює обов`язку митного органу встановити та обґрунтувати передбачені законом обставини, які перешкоджають застосуванню заявленого декларантом методу.

У постанові від 21.04.2021 у справі №820/307/17 Верховний Суд звернув увагу, що митний орган повинен конкретизувати розбіжності або невідповідності у поданих документах та обставини, які впливають на правильність визначення митної вартості. Самого загального посилання на сумнів у вартості товару недостатньо.

Подібний правовий підхід викладений Верховним Судом у постанові від 04.11.2021 у справі №120/2634/19: рішення про коригування митної вартості має містити інформацію, яка стала підставою виникнення сумнівів, а також обґрунтування того, чому наданих декларантом документів недостатньо для визнання заявленої вартості.

Як убачається зі змісту рішення №UA805020/2024/000014/2, відповідач фактично обґрунтував необхідність коригування різницею між заявленою митною вартістю та ціновою інформацією про інше митне оформлення.

Разом з тим формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару порівняно з рівнем митної вартості іншого митного оформлення сам по собі не свідчить про заниження митної вартості та не є достатньою підставою для відмови від основного методу.

У постанові від 27.01.2022 у справі №200/6413/20-а Верховний Суд зазначив, що виявлення інформації про продаж тотожного або подібного товару за вищою ціною не є безумовною підставою для висновку про недостовірність заявленої декларантом митної вартості. Дані про інші митні оформлення повинні оцінюватися у комплексі з документами конкретної зовнішньоекономічної операції.

Аналогічний підхід щодо неможливості автоматичного коригування митної вартості лише через відмінність рівня цін викладений у постановах Верховного Суду від 12.11.2020 у справі №815/3956/16 та від 04.09.2018 у справі №814/2659/16.

Крім того, застосовуючи метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, митний орган повинен навести таке порівняння, яке дає можливість перевірити дотримання вимог статті 60 МК України.

Натомість у рішенні зазначено лише посилання на митну декларацію №UA805020/2023/12765 від 26.10.2023 та рівень митної вартості 4400,00 євро. Рішення не містить детального співставлення технічного стану, комплектації, ступеня зносу, умов поставки, комерційного рівня та інших характеристик товару, які могли вплинути на його вартість, а також не містить відомостей про здійснені коригування на такі відмінності.

Саме по собі посилання на номер іншої митної декларації та рівень митної вартості іншого товару не дає суду можливості перевірити правильність числового значення митної вартості 4400,00 євро, визначеного Сумською митницею.

Верховний Суд у постанові від 27.01.2022 у справі №804/6358/15 звернув увагу, що при співставленні товарів митний орган повинен деталізувати характеристики, якість, комерційний рівень, умови поставки та інші обставини, які дозволяють визнати товари подібними та обґрунтовують використання відповідної цінової інформації.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем Сумській митниці були надані документи, які у сукупності дозволяли визначити митну вартість товару за основним методом - за ціною договору. Ці документи підтверджували ціну товару, факт її сплати та транспортні витрати, а відповідачем не доведено наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей про числові значення складових митної вартості.

Відповідачем також не доведено наявності обставин, передбачених частиною другою статті 58 МК України, які виключали можливість застосування першого методу визначення митної вартості.

Отже, рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.06.2024 №UA805020/2024/000014/2 прийняте необґрунтовано, без належного урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, та не відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.06.2024 №UA805020/2024/000174 суд зазначає наступне.

Зі змісту картки відмови вбачається, що її оформлення безпосередньо пов`язане з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA805020/2024/000014/2 від 07.06.2024 та необхідністю подання нової митної декларації із врахуванням визначеної митним органом митної вартості.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність рішення про коригування митної вартості, картка відмови, яка є похідною від такого рішення, також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Оцінюючи в сукупності наведене, суд приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Сумською митницею належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваних рішення та картки відмови не доведено.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, а тому зазначені судові витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОТРАНС" до Сумської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 07.06.2024 №UA805020/2024/000014/2, що стосується митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Євротранс» напівпричепу марки «BERGER», VIN (номер рами) НОМЕР_1 , такого, що був у користуванні, календарний рік виготовлення 2011.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.06.2024 №UA805020/2024/000174.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 44017631, м. Суми, вул. Юрія Вєтрова, 24) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротранс» (код ЄДРПОУ 32727356, м. Суми, вул. Ярослава Мудрого, 69) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець