Рішення № 140674486, 16.10.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року м. Суми Справа №480/2578/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Суть спору, позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.

Як зазначає позивач, він звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідач неправильно застосував норму законодавства, яка стосується визначення віку, з якого позивач має право на пенсію на пільгових умовах. Тому відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.03.2026 № 184050010461 (5230/20-16) про відмову позивачу у призначенні пенсії; зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VІІІ, з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), з 16.03.2026.

Судом було відкрито провадження у справі 17.04.2026.

Відповідач про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином, правом подання відзиву на позовну заяву не скористався. Тому суд на підставі ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України вирішує справу за наявними матеріалами.

Обставини, які встановлені судом.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до органу пенсійного фонду із заявою від 16.03.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.

За результатами розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення від 24.03.2026 № 184050010461 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України ''Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування'' від 09.07.2003 № 1058-IV. Рішення мотивовано не досягненням позивачем необхідного віку 50 років. У рішенні зазначено: вік позивача на момент звернення - 46 років 6 місяців 25 днів; страховий стаж особи становить 25 р. 10 м. 14 дн., пільговий стаж за списком № 1 - 17 р. 4 м. 3 дн.

Спірним питанням у справі є правильність застосування першим відповідачем одного з двох законів, які визначають різні умови для призначення пільгової пенсії.

Висновки суду та їх мотиви.

По-перше, щодо умов для призначення пільгової пенсії.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Натомість згідно з пунктом "а" ст.13 Закону № 1788-XII в редакції від 09.12.2012, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Законом про внесення змін № 213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "а" ст.13 Закону № 1788-XII вік набуття жінками права на пенсію на пільгових умовах за списком № 1 з 45 років до 50 років.

Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнано неконституційними положення статті 13, частини другої статті 14 та пунктів «б»«г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII, та визначено, що зазначені норми підлягають застосуванню в редакції до внесення цих змін.

Отже, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 пункт «а» статті 13 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII, якою для жінок пенсійний вік на пільгових умовах за Списком № 1 визначено у 45 років.

Тому на час виникнення спірних правовідносин існувала колізія між пунктом «а» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції, що підлягає застосуванню відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV щодо віку, необхідного для призначення жінкам пенсії на пільгових умовах за Списком № 1.

Суд звертає увагу, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати найбільш сприятливий підхід для особи.

Отже, при визначенні права позивача на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 застосуванню підлягає пункт «а» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII як більш сприятливий для особи, а не положення пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у частині визначення пенсійного віку.

По-друге, щодо ефективного способу захисту права.

Відповідач, приймаючи спірне рішення, неправомірно застосував положення пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV замість пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Тому спірне рішення відповідача є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно не відповідає критеріям правомірності, встановленим нормою ч.2 ст.2 КАС України.

Позивач, окрім іншого, просить суд зобов`язати відповідача призначити позивачу пенсію на пільгових умовах відповідно до п. ''а'' ст.13 Закону ''Про пенсійне забезпечення'' від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (надалі - Закон № 1788-ХІІ), яка діяла до ухвалення Закону від 02.05.2015 № 213-VIII.

Згідно з абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкт владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідач ще не вирішував питання про призначення позивачу пенсії з урахуванням наведеної судом правової оцінки, вимога про зобов`язання призначити пенсію є передчасною. Тому, з урахуванням частини другої статті 9 та абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням правової оцінки суду щодо застосування пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII.

Судові витрати.

По-перше, щодо судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, проте даний спір виник внаслідок протиправної поведінки відповідача, то суд стягує такий збір з відповідача у повному обсязі, в сумі 1064,96 грн.

По-друге, щодо правничої допомоги.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 ст. 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, в тому числі: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Суд звертає увагу, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Водночас відсутність клопотання іншої сторони про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не позбавляє суд права під час їх розподілу за власною ініціативою перевірити такі витрати на відповідність критеріям, визначеним частиною дев`ятою статті 139 КАС України, зокрема щодо їх обґрунтованості та пропорційності предмету спору, та за результатами такої оцінки не присуджувати заявлені витрати повністю або присудити їх частково.

Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 16.06.2026 у справі № 520/32309/24.

У позовні заяві позивач просить суд стягнути з відповідача такі витрати у сумі 15000 грн. На підтвердження витрат позивачем надано копії наступних документів: договору про надання правничої допомоги від 07.04.2026 № 56/07/04/2026, укладеного між адвокатом Барськовою Лілією Петрівною та позивачем; додаткову угоду від 07.04.2026 № 1 до цього договору; квитанції до платіжної інструкції від 09.04.2026; ордеру на надання правничої допомоги від 14.04.2026 серії СВ № 1163488; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, яке видано Барськовій Лілії Петрівні.

Суд враховує, що ця справа є справою незначної складності, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а спірні правовідносини охоплюються сталою судовою практикою Верховного Суду. Обсяг наданої правничої допомоги полягав, зокрема, у підготовці та поданні позовної заяви. Справа не має значного впливу на репутацію позивача та не становить публічного інтересу.

З огляду на складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, характер виконаної роботи та значення справи для позивача, суд вважає обґрунтованим і пропорційним відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. У решті заявлених до відшкодування витрат суд відмовляє як необґрунтованих та непропорційних обсягу наданої правничої допомоги.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 24.03.2026 № 184050010461.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про призначення пенсії від 16.03.2026 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок бюджетних асигнувань 1064 (одну тисячу шістдесят чотири) грн 96 (дев`яносто шість) коп. витрат судового збору та 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн витрат на правничу допомогу.

6. Витрати на правничу допомогу у сумі 12500 грн покласти на позивача - ОСОБА_1 .

7. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

8. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

9. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.І. Сидорук