Рішення № 140674482, 16.10.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2026 року Справа № 480/8312/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, і просить суд:

- визнати протиправним скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.08.2025 №183450023616 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах визнати протиправним, скасувати.

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи до пільгового стажу відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення»: з 15.07.1998 по 30.12.1998 до пільгового стажу, як працівнику з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, затв. пост. Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 виробництв, робіт, професій, посад і показників затверджуваних КМУ і за результатами атестації робочих місць; з 31.12.1998 по 31.12.2008, з 01.01.2009 по 10.07.2018 до пільгового стажу, як працівнику зайнятому повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком № 2, затвердженого пост. КМУ від 16.01.2003 №36, від 24.06.2016 №461 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваних КМУ, і за результатами атестації робочих місць;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 виробництв робіт, професій, посад і показників, затверджуваних Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць, за Списком № 2, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України виробництв, робіт, професій, посад і показників, за результатами атестації робочих місць, починаючи з дати, за шість місяців, що передують даті звернення до суду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV). За принципом екстериторіальності заява позивача була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яким прийнято рішення від 19.08.2025 № 183450023616 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. При цьому до страхового стажу позивача зараховано всі періоди роботи відповідно до поданих документів, однак до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи з 31.12.1998 по 31.12.2008 та з 01.01.2009 по 10.07.2018. В оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до наказів про результати атестації робочих місць від 31.12.2003 № 254, від 20.02.2009 № 52 та від 28.12.2013 № 478 робочі місця атестовані за Списком № 2 за рахунок коштів підприємства, однак довідка про підтвердження стажу роботи для призначення пільгової пенсії за рахунок коштів підприємств, організацій за результатами атестації робочих місць за умовами праці та гарантійний лист, передбачені Порядком подання та оформлення документів для призначення пільгової пенсії та перерахування підприємствами та організаціями коштів на її виплату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 № 937, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-2, у редакції постанови від 03.02.2021 № 2-1, не надані. За результатами розгляду поданих документів страховий стаж позивачки визначено у розмірі 33 роки 09 місяців 02 дні, а пільговий стаж - 05 місяців 16 днів. Позивачка вважає відмову у призначенні пенсії протиправною та такою, що порушує її право на пенсійне забезпечення.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подав відзив на позовну заяву, у якому заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення відповідного віку та за наявності необхідного страхового і пільгового стажу. За результатами розгляду документів позивачки встановлено, що на момент звернення її вік становив 56 років 10 місяців 07 днів, страховий стаж - 33 роки 09 місяців 02 дні, пільговий стаж - 05 місяців 16 днів. Посилаючись на п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок № 383), відповідач зазначає, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, чинні у період роботи особи, а до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями за умови підтвердження відповідних умов праці документами, а після 21.08.1992 - також за результатами атестації робочих місць.

Також відповідач посилається на п. 10 Порядку № 383, відповідно до якого для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з належним чином оформленими записами про займану посаду та період роботи, виписку з наказу про проведення атестації відповідного робочого місця, а у разі відсутності у трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, - уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу. З огляду на викладене відповідач вважає правомірним не зарахування до пільгового стажу позивачки періодів роботи з 31.12.1998 по 31.12.2008 та з 01.01.2009 по 10.07.2018.

Не погоджуючись із доводами відзиву, представник позивача подав відповідь на відзив, у якій зазначає, що пенсійний орган, посилаючись на відсутність довідки про підтвердження стажу роботи для призначення пенсії за рахунок коштів підприємства та гарантійного листа, не вжив заходів для самостійного витребування таких документів у підприємства.

На думку позивача, нею вчинено всі залежні від неї дії для отримання документів, необхідних для призначення пенсії, натомість відповідач фактично поклав на неї обов`язок щодо витребування додаткових документів. При цьому доказів того, що позивачка не працювала на відповідній посаді у спірні періоди, відповідачем не надано.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області про розгляд справи повідомлене належним чином, однак правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не скористалося. На виконання ухвали суду від 03.11.2025 представником ГУ ПФУ в Сумській області надано витребувані судом документи.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, суд встановив такі обставини.

11.08.2025 позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. (а.с. 54)

За принципом екстериторіальності вказану заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке рішенням від 19.08.2025 № 183450023616 відмовило позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (а.с. 29).

У рішенні зазначено, що страховий стаж позивачки становить 33 роки 09 місяців 02 дні. Також відповідачем період 05 місяців 16 днів врахований до пільгового стажу за Списком №2.

Натомість згідно з розрахунком стажу страховий стаж позивачки становить 33 роки 09 місяців 02 дні. Період роботи з 15.07.1998 по 30.12.1998 тривалістю 05 місяців 16 днів врахований до її пільгового стажу за Списком № 1 (а.с. 30).

Зазначене свідчить, що відповідачем помилково у рішенні зазначено, що позивач має пільговий стаж за Списком №2 період роботи 5 міс. 16 днів.

Також зазначено, що до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано:

- період роботи з 31.12.1998 по 31.12.2008 згідно з довідкою від 02.11.2022 № 25-04-531/1, виданою АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", оскільки у довідці міститься посилання на Список № 2, тоді як зазначена у ній робота віднесена відповідачем до Списку № 1, розділу XI "Оброблення металу";

- період роботи з 01.01.2009 по 10.07.2018 згідно з довідкою від 02.11.2022 № 25-04-531/2, виданою АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", з аналогічних підстав.

Крім того, в оскаржуваному рішенні зазначено, що згідно з наказами про результати атестації робочих місць від 31.12.2003 № 254, від 20.02.2009 № 52 та від 28.12.2013 № 478 відповідні робочі місця атестовані за Списком № 2 за рахунок коштів підприємства, однак довідка про підтвердження стажу роботи для призначення пільгової пенсії за рахунок коштів підприємства та гарантійний лист, передбачені Порядком, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-2, не подані.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням від 22.01.2025 №184250011886, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 № 58 (далі - Інструкція № 58), заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19) зазначила, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Матеріалами справи, а саме записами у трудовій книжці, підтверджується, що позивач з 15..07.1998 до 10.07.2018 працювала нагрівальником металу (з 15.07.1998 3 розряду, з 03.02.2003 4 розряду, з 01.08.2017 п`ятого розряду) (а.с. 11).

Матеріалами справи підтверджується, що при розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах ГУ ПФУ в Донецькій області фактично не було враховано до пільгового стажу період роботи позивача з 31.12.1998 до 10.07.2018, оскільки як зазначає відповідач професія нагрівальника (зварника) металу відноситься до переліку пільгових професій за Списком № 1 розділу XI "Оброблення металу". Натомість у наданих довідках АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" від 02.11.2022 № 25-04-531/1 та № 25-04-531/2 в частині підтвердження пільгового стажу за Списком № 2, зазначено віднесено роботу позивача до Списку № 2.

Так, згідно довідки АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" від 02.11.2022 № 25-04-531/1 (а.с. 32,62) позивач з 31.12.1998 по 31.12.2008 працювала повний робочий день за професією нагрівальника (зварника) металу та виконувала роботи згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником та технологічними процесами: нагрів у камерних і методичних печах зливків вагою понад 15 до 50 т і заготовок 1500 кг зі сталі різних марок і кольорових сплавів для кування, штампування, пресування, вальцювання та інших видів гарячої обробки металів, забезпечення правильного процесу нагріву злитків і заготовок, їх кантовку під час нагрівання, вивантаження з печі.

У зазначеній довідці зазначено, що вказана робота віднесена до Списку № 2, розділу XI, підрозділу 3, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36. У додаткових відомостях довідки зазначено, що робоче місце атестоване за Списком № 2 згідно з наказом від 31.12.2003 № 254 та що робоче місце за Списком № 2 атестовано вперше.

Згідно довідки АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" від 02.11.2022 № 25-04-531/2 (а.с. 37) позивач з 01.01.2009 до 10.07.2018 працювала повний робочий день за професією нагрівальника (зварника) металу та виконувала роботи згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником та технологічними процесами: нагрів у камерних і методичних печах зливків вагою понад 15 до 50 т і заготовок 1500 кг зі сталі різних марок і кольорових сплавів для кування, штампування, пресування, вальцювання та інших видів гарячої обробки металів, забезпечення правильного процесу нагріву злитків і заготовок, їх кантовку під час нагрівання, вивантаження з печі.

У зазначеній довідці зазначено, що вказана робота віднесена до Списку № 2, розділу XI, підрозділу 3, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Разом із тим зміст наданої довідки АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" від 02.11.2022 № 25-04-531/2 про віднесення посади позивача до Списку №2 суперечить чинному законодавству, змісту наказу ВАТ «Сумське НВО ім..М.В.Фрунзе» №52 від 20.02.2009 (а.с.22).

Відповідно до наказу ВАТ «Сумське НВО ім..М.В.Фрунзе» №52 від 20.02.2009 затверджено Переліку робочих місць, яким підтверджено право на пільгове забезпечення за Списком № 1 та Списком №2 і зазначено посада «нагрівача металу» , віднесено до коду професії 7221.2, Розділ підрозділ Списку ХІ Металообробка п. 2 , п.п. 2 Позиція « 11.2а» (а.с. 23).

Професія нагрівальника (зварника) металу передбачена позицією 11.2а підрозділу 2а розділу XI Списку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36.

Суд зазначає, що діючим законодавством професія нагрівальника (зварника) металу не передбачена підрозділом 3 розділу XI Списку № 2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, оскільки посаду нагрівальника (зварника) металу віднесено до Списку № 1.

Таким чином зміст наданих довідок АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" від 02.11.2022 № 25-04-531/2, № 25-04-531/1 суперечить чинному законодавству, а також прийнятим наказам про атестацію робочих місць ВАТ «Сумське НВО ім..М.В.Фрунзе».

Крім того, з довідки АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" від 02.11.2022 № 25-04-531 (а.с. 43) вбачається, що позивач у період з 15.07.1998 до 30.12.1998 працювала повний робочий день за професією нагрівальника (зварника) металу та виконувала аналогічні роботи з нагріву в камерних і методичних печах зливків та заготовок, забезпечення правильного процесу їх нагріву, кантовки та вивантаження з печі.

У зазначеній довідці зазначено, що вказана робота віднесена до Списку № 1, розділу XI, підрозділу 2 (1110200а-14854), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що згідно записів трудової книжки, змісту наданих довідок АТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання", позивач з 15.07.1998 до 10.07.2018 працювала повний робочий день за професією нагрівальника (зварника) металу, яка віднесена до Списку №1 та виконувала роботи згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником та технологічними процесами: нагрів у камерних і методичних печах зливків вагою понад 15 до 50 т і заготовок 1500 кг зі сталі різних марок і кольорових сплавів для кування, штампування, пресування, вальцювання та інших видів гарячої обробки металів, забезпечення правильного процесу нагріву злитків і заготовок, їх кантовку під час нагрівання, вивантаження з печі.

В пенсійній справі міститься акт ГУ ПФУ в Сумській області від 26.06.2020 №1514/10.2-02 перевірки обґрунтованості видачі документів для оформлення пенсії в якому зазначено, що наказом ВАТ «Сумське НВО ім..М.В.Фрунзе» №272 від 27.12.1994 робочі місця нагрівальника (зварника) металу цеху №19 атестовані по Списку №1 (а.с.31).

Суд зазначає, що позивач з 15.07.1998 до 30.12.1998, і в подальшому з 31.12.1998 до 31.12.2008, з 01.01.2009 до 10.07.2018 працювала на підприємстві та виконувала роботу, яка діючим законодавством віднесене до тих, які мають показники шкідливості виробничого середовища, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.

Зазначене також не заперечується і відповідачем, про що зазначено у спірному рішенні.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що протягом спірних періодів позивач працювала за однією і тією ж професією нагрівальника (зварника) металу, характер виконуваної нею роботи не змінювався, а за результатами проведених підприємством атестацій робоче місце позивача було віднесено до робочих місць з показниками шкідливості виробничого середовища, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1.

При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1 робоче місце по якій підлягає атестації, не наділена жодними правами, повноваженнями чи обов`язками, які б могли вплинути на якість проведення атестації робочих місць за умовами праці та правильність застосування списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Суд зазначає, що згідно з частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інші відомості, передбачені законодавством для визначення права на пенсію.

Крім того, частини 1 статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що органи, які призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

При цьому відповідно до пунктів 6.8 та 6.9 Методичних рекомендацій перелік робочих місць, виробництв, робіт, професій і посад, працівникам яких підтверджено право на пільги і компенсації, зокрема на пільгове пенсійне забезпечення, передбачене законодавством, підписує голова комісії за погодженням з профспілковим комітетом. Він затверджується наказом по підприємству, організації та зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудових книжок працівників, професії і посади яких внесено до переліку.

Матеріали атестації робочих місць є документами суворої звітності і зберігаються на підприємстві протягом часу, обумовленого пунктом 6.8 Методичних рекомендацій.

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі та правильності застосування роботодавцем відповідного Списку самі по собі не можуть бути достатньою підставою для відмови у врахуванні таких документів при вирішенні питання про призначення пенсії.

Положеннями статті 62 Закону України №1788-XII встановлено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначена правова норма кореспондується з пунктом 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення від 29.07.1993 №58.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Як зазначено вище, згідно пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В даному випадку, записами у трудовій книжці позивача зазначено, що позивач працювала на посаді, робота на якій віднесено до робочих місць з показниками шкідливості виробничого середовища, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком № 1, що і повинно бути обчислено відповідачем при розгляді заяви про призначення пенсії на пільгових умовах.

За таких обставин суд вважає, що ГУ ПФУ в Донецькій області протиправно не зарахувало до пільгового стажу позивачки за Списком №1 періоди роботи з 31.12.1998 до 31.12.2008 та з 01.01.2009 до 10.07.2018. Також відповідачем безпідставно зазначено, що у позивача наявний за Списком №2 пільговий стаж 5 міс. 16 днів, оскільки період роботи позивача з 15.07.1998 до 30.12.1998 повинен обраховуватися як пільговий за Списком №1.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.08.2025 № 183450023616 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах прийнято без урахування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про призначення пенсії, а тому воно є протиправним та підлягає скасуванню, а період роботи позивача з 15.07.1998 до 10.07.2018 підлягає обчисленню за Списком №1.

Крім того, судом враховуються наступне.

На час звернення позивача із відповідною заявою до відповідача щодо призначення пенсії на пільгових умовах чинними є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і Закон України "Про пенсійне забезпечення", які регулюють одні і ті ж правовідносини

Згідно з пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до прийняття Закону від 02.03.2015 р. № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт,

професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;

Згідно з пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (у редакції Закону від 02.03.2015 р. № 213-VIII) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року; 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року; 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року; 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року; 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року; 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року; 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року; 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року; 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

Таким чином Законом України від 02.03.2015 №213-VIII раніше передбачений п.«а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" віковий ценз для жінок у 45 років було збільшено до 50 років. Закон України від 02.03.2015 №213-VIII набув чинності з 01.04.2015.

Згідно п.2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за Списком №1 регламентувались п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Такий стан правового регулювання існував до календарної дати набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII (11.10.2017р.), яким текст Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" був доповнений, зокрема, ст.114, згідно з ч.1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Між тим, Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII у новій редакції був викладений п. 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", де зазначалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно; 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року; 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.

У силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 №2148-VIII, наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017 року. Отже, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017р. №2148-VIII. Правила вказаних законів були повністю уніфікованими (ідентичними).

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Пунктом 1 резолютивної частини названого судового акту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII.

Відповідно до п.2 резолютивної частини названого судового акту стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно п.3 резолютивної частини названого судового акту застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б-„г статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам».

Отже, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №1, а саме: п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII та п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Відносно позивача правила зазначених вище Законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 45 років за ст.13 Закону України „Про пенсійне забезпечення від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення від 2 березня 2015 року № 213-VIII та 50 років за п.1 ч.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII.

Враховуючи ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.

В даному випадку є чинними одночасно два закони, які відносно позивача містять різні правила призначення пенсії за Списком №1 стосовно параметру вікового цензу. Відповідачем взагалі не досліджувалося право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» із врахуванням прийнятого Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20, зазначила наступне:

«<…>Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII. Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. <…>

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Суд не знаходить підстав для відступу від вищезазначених правових висновків у справі, що розглядається.

При розгляді даної справи, застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, про що також зазначено вище.

За приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що у ході розгляду справи відповідачем, яким прийнято спірне рішення, як суб`єктом владних повноважень не подано доказів відповідності закону (ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини") оскарженого рішення (діяння), а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично правильними та фактично обґрунтованими ті підстави, які покладені відповідачем в основу прийнятого рішення, не надано належних та допустимих доказів правомірності прийнятого рішення, а також висновків та підстав відмови позивачу у призначенні пенсії.

Щодо позовних вимог, заявлених до ГУ ПФУ в Сумській області, суд відмовляє в їх задоволенні, враховуючи наступне.

В даному випадку, заява позивача була розглянута взагалі іншим територіальним органом пенсійного фонду, а не ГУ ПФУ в Сумській області.

В даному випадку, вимоги позивача, заявлені в позові до ГУ ПФУ в Сумській області задоволенню не підлягають, оскільки, як зазначено вище та встановлено судом при розгляді справи, прийнято іншим органом, а саме ГУ ПФУ в Донецькій області.

Крім того, статтями 80-85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у процедурі забезпечення громадян пенсіями прямо передбачені такі механізми як призначення пенсії та виплата пенсії. Ці ж самі механізми згадані законодавцем і у приписах ст.ст.44-47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до ч.5 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Процедура подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" додатково деталізована нормами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі за текстом - Порядок №22-1).

Згідно з п.4.3 розділу IV Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Таким чином, суд доходить до висновку, що правова категорія «призначення пенсії» використовується законодавцем у розумінні прийняття територіальним органом Пенсійного фонду України письмового рішення (як індивідуального акту) з приводу визнання за особою суб`єктивного права на одержання грошових платежів у галузі соціального страхування із визначенням розміру регулярного платежу у межах календарного місяця. А тому виданий ПФУ індивідуальний акт з приводу призначення пенсії одночасно охоплює як владне управлінське волевиявлення стосовно правової підстави пенсії, так і владне управське волевиявлення стосовно грошового виміру пенсії.

Відповідно до ч.1 ст. 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду. Згідно з п.4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Саме органи пенсійного фонду визначають правильність та повноту наданих документів для призначення (перерахунку) пенсії.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення, перерахунку пенсій громадянам. Рішення про призначення пенсії приймається органом Пенсійного фонду і право на призначення пенсії є його виключними повноваженнями, втручання у яке не відповідатиме завданням адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня отримання їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Щодо дати призначення пенсії, суд зазначає, що дату призначення пенсії позивача в даному випадку визначено чинним законодавством.

Так, в відповідно до ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, ГУ ПФУ в Донецькій області при прийнятті рішення від 19.08.2025 № 183450023616 безпідставно не зарахувало до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоди роботи з 15.07.1998 до 10.07.2018.

Відтак, у спірному випадку обов`язок з повторного розгляду заяви позивачки від 11.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах та прийняття відповідного рішення із врахуванням пільгового стажу, має бути покладено саме на ГУ ПФУ в Донецькій області як територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, який розглядав заяву позивача та прийняв спірне рішення про відмову у призначенні пенсії.

Обираючи належний спосіб захисту права позивачки, суд, для повного захисту її прав, відповідно до ст. 9 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати ГУ ПФУ в Донецькій області зарахувати до пільгового стажу позивача за Списком № 1 періоди роботи з 15.07.1998 до 10.07.2018 на посаді нагрівальника (зварника) металу, а також у зв`язку із цим повторно розглянути заяву від 11.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) та у відповідності п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням наявного страхового стажу 33 роки 09 місяців 02 дні, а також пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 15.07.1998 до 10.07.2018 на посаді нагрівальника (зварника) металу та прийняти рішення за результатами розгляду заяви.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" позивач звільнена від сплати судового збору, тому питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.08.2025 № 183450023616 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, буд. 8, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за Списком №1 періоди роботи з 15.07.1998 до 10.07.2018 на посаді нагрівальника (зварника) металу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, буд. 8, м. Слов`янськ, Донецька область, 84121, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.08.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 по справі 1-5/2018 (746/15) та у відповідності п. «а» ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону України від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням наявного страхового стажу 33 роки 09 місяців 02 дні, а також пільгового стажу за Списком № 1 періодів роботи з 15.07.1998 до 10.07.2018 на посаді нагрівальника (зварника) металу та прийняти рішення за результатами розгляду заяви.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета