Рішення № 140674009, 15.10.2026, Великоолександрівський районний суд Херсонської області

Справа № 650/3647/26

Провадження № 2/650/3465/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2026 року селище Велика Олександрівка

Великоолександрівський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Сікори О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоолександрівської державної нотаріальної контори Херсонської області про скасування заборони на відчуження нерухомого майна (архівного запису),

встановив:

01 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить скасувати заборону (архівний запис) на відчуження належного їй житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , накладену Великоолександрівською державною нотаріальною конторою Херсонської області, реєстраційний номер обтяження 2504973, дата реєстрації 18 жовтня 2005 року.

Позов мотивовано тим, що позивачці на праві власності належить зазначений житловий будинок, проте під час наміру його відчужити їй стало відомо про наявність заборони. За твердженням позивачки, первісно заборону накладено за повідомленням Агропромбанку від 26 грудня 1990 року у зв`язку з отриманням позики, яку вона повернула. Позивачка вказує, що підтвердні документи за спливом значного часу втрачено, а банк, правонаступником якого був акціонерний комерційний агропромисловий банк «Україна», ліквідовано. Унаслідок цього нотаріальна контора не може отримати повідомлення кредитора про погашення позики та зняти заборону в нотаріальному порядку.

Позивачка зазначає також про перенесення архівних відомостей до електронних реєстрів, зокрема посилається на записи від 21 травня 2002 року та 18 жовтня 2005 року. На її переконання, подальше збереження заборони безпідставно обмежує право розпорядження належним їй будинком.

Ухвалою суду від 15 червня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи. 17 серпня 2026 року позивачка подала заяву про розгляд справи без її участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити. Від відповідача відзив на позовну заяву та інші заяви по суті справи не надходили.

Відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України справа розглядається за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи. За змістом частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши надані письмові докази, суд встановив такі обставини.

Свідоцтвом про право приватної власності на житловий будинок від 18 грудня 1990 року, виданим виконавчим комітетом Великоолександрівської селищної ради, підтверджується належність ОСОБА_1 житлового будинку на АДРЕСА_1 .

Згідно з довідкою комунального підприємства «Херсонське бюро технічної інвентаризації» Херсонської обласної ради від 08 серпня 2023 року № 127/5 право власності на домоволодіння за вказаною адресою за матеріалами інвентарної справи станом на 31 грудня 2012 року зареєстроване за ОСОБА_1 у цілому.

Із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06 вересня 2023 року № 345535860 вбачається, що право власності ОСОБА_1 на житловий будинок загальною площею 51,1 кв. м, житловою площею 34,3 кв. м, за зазначеною адресою зареєстроване 22 серпня 2023 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2792418565020, номер відомостей про речове право 51631232.

У наданій суду другій сторінці листа державного нотаріуса від 04 березня 2026 року № 129/01-16 роз`яснено порядок зняття заборони відчуження нерухомого майна та рекомендовано позивачці звернутися до суду, оскільки, за викладеними в листі відомостями, кредитора ліквідовано, а документи на підтвердження погашення позики відсутні.

За статтями 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, а право власності є непорушним. Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном. Водночас за статтями 15, 16 ЦК України судовому захисту підлягає порушене, невизнане або оспорюване цивільне право чи інтерес із застосуванням належного й ефективного способу захисту.

Згідно з частиною першою статті 13, частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою і шостою статті 81 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних у передбачених Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за внутрішнім переконанням на підставі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів.

Визначення відповідача, предмета та підстав позову є правом позивача, натомість перевірка належності відповідача й обґрунтованості вимог покладається на суд. Належним відповідачем у спорі про припинення обтяження є особа, у матеріальних правовідносинах з якою виникло відповідне обтяження, зокрема кредитор або інший правоволоділець, в інтересах якого його встановлено. Нотаріус, учиняючи нотаріальну дію, не стає стороною забезпеченого нею цивільного зобов`язання та не набуває матеріального права на об`єкт нерухомого майна.

Такий підхід узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц та від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, а також Верховного Суду в постанові від 19 січня 2021 року у справі № 227/5540/18, ухваленій у спорі про скасування заборони відчуження майна за позовом до державної нотаріальної контори. Верховний Суд зазначив, що нотаріус не є учасником цивільних правовідносин, з приводу яких виникло обтяження, а пред`явлення вимог до неналежного відповідача є підставою для відмови в позові за відсутності визначених процесуальним законом підстав для його заміни.

У постанові від 22 грудня 2025 року у справі № 398/4667/24 Верховний Суд також підтвердив, що вимоги про припинення забезпечувального обтяження, які не зводяться до перевірки правомірності нотаріальної дії, не можуть задовольнятися за рахунок нотаріуса як учасника спору щодо кредитного забезпечення; пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови.

У цій справі вимоги ОСОБА_1 не пов`язані з доведеною протиправністю конкретної нотаріальної дії або бездіяльності відповідача. Позивачка обґрунтовує необхідність скасування заборони поверненням позики та подальшою ліквідацією кредитора. Отже, підстави вимоги випливають із кредитних правовідносин, а не з наявності у державної нотаріальної контори матеріального обов`язку перед позивачкою щодо забезпеченого зобов`язання. Саме по собі здійснення нотаріальною конторою реєстрації заборони чи можливість учинення нею дій із її зняття не робить цю установу належним відповідачем за такими матеріально-правовими вимогами.

Разом із тим суд враховує правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 295/7291/20, від 13 червня 2024 року у справі № 333/8899/21 та від 13 листопада 2024 року у справі № 308/14160/21. У цих постановах Верховний Суд виходив із можливості ефективного судового захисту власника шляхом встановлення факту припинення іпотеки чи обтяження та скасування відповідного запису в ситуаціях, коли особу кредитора ліквідовано без правонаступника і належний відповідач об`єктивно відсутній. При цьому такий підхід не означає набуття нотаріусом статусу кредитора чи іншого учасника забезпечувального правовідношення.

Однак застосування зазначеного підходу передбачає належне встановлення обставин виникнення конкретного обтяження, його правового зв`язку з відповідним зобов`язанням та підстав припинення цього зобов`язання або забезпечення. У справах, у яких висновки Верховного Суду слугували підставою для захисту права власника, були встановлені, зокрема, підстава і зміст реєстрових записів, ліквідація конкретного кредитора та обставини, що дозволяли суду визнати забезпечення припиненим.

Натомість у справі, що розглядається, витяг із Державного реєстру речових прав від 06 вересня 2023 року підтверджує реєстрацію права власності, проте не містить відомостей про спірне обтяження № 2504973, його вид, підставу й дату первісного виникнення та особу, в інтересах якої воно встановлене. Окремих реєстрових відомостей про заборону з реквізитами відповідного запису та документа, на підставі якого її накладено, суду не надано. Зі змісту позову неможливо достовірно встановити й співвідношення згаданих позивачкою записів від 21 травня 2002 року та 18 жовтня 2005 року.

Крім того, позивачка не надала доказів погашення конкретної позики або належних документальних відомостей, які дозволяли б встановити, що права кредитора саме за цим зобов`язанням припинилися внаслідок ліквідації банку і не були передані іншій особі. Лист нотаріуса від 04 березня 2026 року підтверджує надання роз`яснень щодо порядку зняття заборони, проте не є доказом виконання кредитного зобов`язання, його припинення або відсутності іншого правоволодільця. Сам лише значний час існування зазначеної позивачкою заборони також не свідчить про автоматичне припинення забезпеченого зобов`язання.

При цьому суд не встановлює наявності непогашеної заборгованості позивачки та не виключає можливості припинення відповідного зобов`язання, зокрема за наявності передбачених статтею 609 ЦК України підстав. Однак у межах цього провадження такі обставини належними та достатніми доказами не підтверджені, тому відсутні фактичні передумови для застосування наведеного спеціального підходу Верховного Суду до захисту права власника за відсутності кредитора.

Отже, з урахуванням визначених позивачкою підстав та предмета позову, відсутності в державної нотаріальної контори статусу зобов`язаної особи в матеріальних правовідносинах щодо кредитного забезпечення, а також недоведеності необхідних підстав припинення конкретного обтяження, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати зі сплати судового збору у зв`язку з відмовою в задоволенні позову покладаються на позивачку.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 141, 247, 259, 263265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Великоолександрівської державної нотаріальної контори Херсонської області про скасування заборони на відчуження нерухомого майна (архівного запису) відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору залишити за позивачкою.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Херсонського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 15 жовтня 2026 року.

Суддя О.О. Сікора