Ухвала суду № 140673817, 13.10.2026, Гусятинський районний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2026 р. Справа № 596/1539/25

Провадження № 1-кп/596/112/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку, в залі суду в селищі Гусятин кримінальне провадження №22025210000000040 від 31 травня 2025 року про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого в. АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 , з середньою освітою, не одруженого, непрацюючого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28, ч.2 ст.194 Кримінального кодексу України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Гусятинського районного суду Тернопільської області перебувають матеріали кримінального провадження №22025210000000040 від 31 травня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28, ч.2 ст.194 Кримінального кодексу України.

12 жовтня 2026 року старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_6 подано до суду клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 на 60 днів без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України з 05 год. 30 хв., який в подальшому неодноразово продовжувався та діяв станом на 31.05.2025.

Також, 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України Президентом України видано Указ № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». Згідно з ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, ОСОБА_5 під час пошуку підробітку в «Telegram- каналах» використовуючи на власному мобільному телефоні iPhone з номером НОМЕР_1 профіль « ОСОБА_7 » (ім`я користувача « ОСОБА_8 »), ІНФОРМАЦІЯ_2 о 19 год. 07 хв., отримав повідомлення від невстановленої досудовим розслідуванням особи, яка використовує акаунт « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (електронне посилання - ОСОБА_9 ), з пропозицією підпалу транспортних засобів належних Збройним Силам України та іншим військовим формуванням, з метою перешкоджання їх діяльності за грошову винагороду в сумі 1500 доларів США, та підпалу адміністративних будівель органів влади, які мають відношення до Територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Після того, у ОСОБА_5 , якому було достовірно відомо про збройний напад російської федерації на Україну та введений воєнний стан в Україні, виник злочинний умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, шляхом здійснення підпалів транспортних засобів Збройних Сил України та інших військових формувань, про що останній, повідомив, надіславши текстове повідомлення, невстановлену досудовим розслідуванням особу, яка використовує акаунт « ІНФОРМАЦІЯ_3 », та отримав від вказаної особи, інструкції у вигляді текстовий повідомлень та відеофайлів з порядком вибору транспортних засобів, які можуть відноситись до Збройних Сил України та їх подальшого підпалу.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 розуміючи протиправність своїх дій та їх суспільну небезпечність, усвідомлюючи що його дії перешкодять законній діяльності Збройним Силам України та іншим військовим формуванням в особливий період, 30.05.2025 о 23 год. 45 хв., підшукав в дворі багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 автомобіль «Rover», ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , з номерними знаками на чорному фоні з написом «НОМЕР_4», який ззовні схожий на транспортний засіб Збройних Сил України, здійснив його відеофіксацію та із застосуванням мессенджеру «Telegram», з належного йому акаунта « ОСОБА_7 » (ім`я користувача « ОСОБА_8 »), надіслав відеофайл невстановленій досудовим розслідуванням особі, яка використовує акаунт « ІНФОРМАЦІЯ_3 », та отримав підтвердження про відповідність вказаного транспортного засобу необхідним критеріям, у зв`язку з його приналежністю до Збройних Сил України чи інших військових формувань.

Надалі, ОСОБА_5 , при особистій розмові зі своєю знайомою ОСОБА_10 , матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, за місцем її проживання в квартирі АДРЕСА_4 , з метою реалізації свого злочинного наміру запропонував їй спільно вчинити перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, підпаливши підшуканий ним військовий транспортний засіб «Rover», з номерними знаками на чорному фоні з написом «НОМЕР_4», за грошову винагороду, на що ОСОБА_10 , матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, погодилась.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_10 , матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , 31.05.2025, приблизно о 01 год. 00 хв., у приміщенні вказаної квартири виготовила дві тканинні маски для маскування під час підпалу транспортного засобу, а ОСОБА_5 віднайшов наявну у квартирі пластикову пляшку з розчинником «Уайт-Спірит» для виготовлення запальної суміші. Далі, того ж дня, близько 03 год. 15 хв. ОСОБА_10 , матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, у аптеці «Фармаксо», що по вул. Богдана Лепкого, 1 в селищі Гусятин Чортківського району Тернопільської області придбала дві медичні пляшки спирту, який неподалік приміщення вказаної аптеки, ОСОБА_5 вилив у пластикову пляшку з розчинником, виготовивши таким чином легкозаймисту запальну суміш.

Після того, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, пішли в двір будинку АДРЕСА_3 , де одягнувши на обличчя заздалегідь виготовлені маски, 31.05.2025 близько 03 год. 34 хв. підійшли до припаркованого поблизу вказаного будинку автомобіля «Rover», ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , з номерними знаками «НОМЕР_4», та будучи впевненими у використанні автомобіля представниками підрозділів Збройних Сил України, діючи відповідно до домовленості, ОСОБА_5 вилив заздалегідь підготовлену суміш спирту з розчинником на лобове скло та капот вказаного транспортного засобу, та за допомогою запальнички підпалив автомобіль «Rover», ідентифікаційний номер НОМЕР_2 з номерними знаками «НОМЕР_4», яким користувався військовослужбовець військової частини НОМЕР_3 Міністерства оборони України ОСОБА_11 .. У той же час, діючи відповідно до домовленості, ОСОБА_10 , матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, здійснила відеозйомку підпалу автомобіля на належний ОСОБА_5 мобільний телефон Iphone, який в подальшому ОСОБА_5 в якості підтвердження виконання завдання, з метою отримання грошових коштів, відправив із особистого акаунту «ОСОБА_7» у застосунку «Telegram» невстановленому користувачу акаунта « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Однак, вчинене ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_10 , матеріали щодо якої виділено в окреме провадження, перешкоджання законній діяльності Збройним Силам України та іншим військовим формуванням в особливий період не було доведено до кінця з причин, незалежних від їх волі, оскільки мешканці будинку АДРЕСА_3 , виявивши підпал транспортного засобу, разом з військовослужбовцем ОСОБА_11 , загасили палаючий автомобіль «Rover», ідентифікаційний номер транспортного засобу - НОМЕР_2 , з номерними знаками «НОМЕР_4», який використовувався останнім, запобігши його знищенню.

Крім того, внаслідок вищевказаних умисних дій ОСОБА_5 та ОСОБА_10 , пошкоджено автомобіль «Rover», чим заподіяно його власнику - благодійній організації «Благодійний фонд «Ангел Добра»» матеріальну шкоду в розмірі 90 883,38 грн..

Підставами продовження застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є те, що він обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні за попередньою змовою групою осіб кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1, ч.2 ст.28, ч.2 ст.194 Кримінального кодексу України, а також встановлені обставини, які виправдовують даний запобіжний захід і підтверджують наявністю зазначених ризиків.

Метою продовження застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, згідно статті 177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, а також запобігання спробам переховуватися від суду та незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.

Звертаючись до суду із клопотаннями про продовження строку дії запобіжного заходу - тримання під вартою ОСОБА_5 прокурор посилається на наявність ризиків, передбачених п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою, а саме:

- переховуватися від суду;

- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Обґрунтовуючи зазначені вище ризики, прокурор зазначив, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК України, який є тяжким злочином та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а також у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст.28, ч.2 ст.194 Кримінального кодексу України, який є також тяжким злочином та за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років. Тому, усвідомлюючи тяжкість вчинених злочинів та міру покарання, яка йому загрожує, він може переховуватись від суду як на території України так і поза її межами з метою уникнення від відповідальності.

Кримінальні правопорушення, в яких обвинувачується ОСОБА_5 мають високий ступінь суспільної небезпеки, вчинені громадянином України за попередньою змовою групою осіб проти основ національної безпеки України з метою перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та іншим військовим формуванням в особливий період.

У разі визнання ОСОБА_5 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, у яких він обвинувачується, і призначення навіть мінімального покарання, за умови доведеності його винуватості у вчиненні інкримінованих діянь, це може стати підставою та мотивом для його переховування від суду.

Також зазначив, що слід брати до уваги й те, що в умовах воєнного стану, при якому суттєво обмежені можливості виконання органами влади своїх повноважень на окремих територіях, існує певна ймовірність того, що ОСОБА_5 з метою уникнення покарання за вчинення інкримінованих йому злочинів, може вдатися до відповідних дій.

Також, на думку прокурора, ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може особисто або через третіх осіб може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою надання ними неправдивих чи неповних показань, відмови від раніше наданих показань, що може негативно вплинути на судовий розгляд.

При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу - тримання ОСОБА_5 під вартою, крім наявних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, прокурор просив врахувати тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_5 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, його вік, міцність соціальних зв`язків, зокрема те, що він не одружений, немає утриманців.

Також вказав, що також необхідно брати до уваги й те, що саме обвинувачений ОСОБА_5 контактував з невстановленою досудовим розслідуванням особою з акаунтом « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та на виконання завдання спрямованого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України за грошову винагороду, підшукав транспортний засіб, яким користувався військовослужбовець ЗСУ. З метою здійснення відеозйомки підпалу транспортного засобу, ОСОБА_5 залучив до спільного вчинення злочину ОСОБА_10 , та відповідно до домовленості, здійснив підпал військового транспортного засобу, що свідчить про його бажання вчиняти злочини, пов`язані з перешкоджанням законній діяльності Збройним Силам України та іншим військовим формуванням в особливий період та про ризик продовження чи повторення його протиправної поведінки.

Вважає, що на час розгляду клопотання відсутні відомості, які б вказували на неможливість утримування ОСОБА_5 під вартою.

На думку прокурора, з огляду на викладене, приймаючи до уваги особливу суспільну небезпеку, характер та тяжкість діянь, які інкримінуються обвинуваченому, інший менш суворий запобіжний захід не зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого. Крім того, немає беззастережних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою без визначення розміру застави, зможе належним чином усунути ризики, передбачені п.п. 1,3 ч.1 ст.177 КПК України.

Тому, посилаючись на вищенаведене, положення ч.6 ст.176 КПК України та ч.4 ст.183 КПК України, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим тяжких кримінальних правопорушень, ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, з метою забезпечення належної його поведінки та виконання ним процесуальних обов`язків, запобігання можливому переховуванню від суду, незаконного впливу на свідків, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, швидкого, повного та неупередженого судового розгляду, прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 без визначення розміру застави.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане клопотання, просив його задовольнити з підстав наведених у ньому. Додав, що ризики передбачені пунктами 1,3 ст.177 КПК України не зменшилися і продовжують існувати.

Представник потерпілого благодійної організації «Благодійний фонд «Ангел Добра» ОСОБА_12 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні вказав, що у зв"язку з тривалим триманням обвинуваченого під вартою, враховуючи молодий вік останнього, вважає за доцільне змінити запобіжний захід з тримання під вартою на більш м"який у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки саме такий запобіжний захід надасть можливість запобігти ризикам навіть якби вони існували. Зазначив, що рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Манчіні проти Італії", встановлено, що цілодобовий домашній арешт прирівнюється до позбавлення волі. Відповідно до національного законодавства України, три доби цілодобового арешту прирівнюється до однієї доби тримання під вартою в слідчому ізоляторі.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав свого захисника і просив також визначити розмір застави, посилаючись на те, що він "перебуваючи під заставою" нічого не порушував, не переховувався, не чинив тиску на свідків.

Розглянувши клопотання прокурора, захисника та обвинуваченого, заслухавши прокурора, обвинуваченого та його захисника з приводу заявлених клопотань, вивчивши матеріали кримінального провадження, які стосуються розгляду клопотань, суд дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, відмову в задоволенні: клопотання захисника обвинуваченого про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та цілодобовий домашній арешт; клопотання обвинуваченого про визначення розміру застави.

Відповідно до положень ч.ч. 1-3, 5 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Судом встановлено, що 31 травня 2025 року о 18 год.20 хв. затримано ОСОБА_5 в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення та цього ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України.

16 вересня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто у закінченому замаху на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, вчиненому за попередньою змовою групою осіб та ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 194 КК України, тобто в умисному пошкодженні чужого майна, вчинене шляхом підпалу, за попередньою змовою групою осіб.

02 червня 2025 року ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 23 год.59 хв. 28 липня 2025 року, з визначенням застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 19 червня 2025 року скасовано ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 червня 2025 року та постановлено нову ухвалу, якою до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави строком до 23 год. 59 хв. 28 липня 2025 року.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 продовжувався ухвалами слідчих суддів Тернопільського міськрайонного суду від 25 липня 2025 року та від 19 вересня 2025 року.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 листопада 2025 року, строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 без визначення розміру застави продовжено на 60 днів, а саме до 18.20 год. 12 січня 2026 року.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 11 грудня 2025 року ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 13 листопада 2025 року залишено без змін.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 без визначення розміру застави продовжено ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 09 січня 2026 року на 60 днів, а саме до 18.20 год. 10 березня 2026 року.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 05 лютого 2026 року ухвалу Гусятинського районного суду Тернопільської області від 09 січня 2026 року залишено без змін.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 без визначення розміру застави продовжено ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 09 березня 2026 року на 60 днів, а саме до 18.20 год. 08 травня 2026 року.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 08 травня 2026 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 без визначення розміру застави продовжено на 60 днів, а саме до 18.20 год. 07 липня 2026 року.

Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 без визначення розміру застави продовжено ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 02 липня 2026 року на 60 днів, а саме до 18.20 год. 31 серпня 2026 року.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 19 серпня 2026 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 без визначення розміру застави продовжено на 60 днів, а саме до 18.20 год. 18 жовтня 2026 року.

Висновок про доцільність продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд обґрунтовує тим, що з моменту взяття обвинуваченого ОСОБА_5 під варту по даний час, не змінилися обставини, які стали підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м`який запобіжний захід. З моменту затримання і по даний час, саме утримання обвинуваченого в ізоляції від суспільства, шляхом обмеження певних його прав та свобод, гарантує його належну поведінку. Застосування відносно особи останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою було зумовлено не виключно тяжкістю злочинів, у вчиненні якого він обвинувачується, а й сукупністю і інших даних, які, зокрема, стосувалися його особи.

Як вбачається із матеріалів клопотання, обвинувачений ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років та за ч.2 ст.28, ч.2 ст.194 Кримінального кодексу України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, що відповідає законодавчо передбаченим підставам (ч.6 ст.176, ст.183 КПК України) для розгляду клопотання про обрання (продовження) запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, а саме - судового розгляду (підготовча частина).

У свою чергу, метою судового розгляду відповідно до глави 28 КПК України є встановлення «поза розумним сумнівом» винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, що виключає можливість оцінки судом на час розгляду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обґрунтованості підозри у розумінні п.175 рішення Європейського суду з прав людини «Нечипорук і Йонкало проти України» та інших рішень Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» і «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також критерії, визначені у статті 178 КПК України, та ризики, передбачені пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України і які встановлені ухвалою слідчого судді при застосуванні запобіжного заходу.

Таким чином, вирішуючи питання щодо продовження строку тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

В ході розгляду клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що ризики, зокрема, передбачені п.1,3, ч.1 ст.177 КПК України, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшилися, продовжують існувати та в судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинувачених під вартою.

Так, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, яке інкриміноване обвинуваченому, а саме, вчинення кримінальних правопорушень, покарання за які передбачає, зокрема, за ч.2 ст.15, ч.2 ст.28, ч.1 ст.114-1 КК України - позбавлення волі на строк від 5 до 8 років; за ч.2 ст.28, ч.2 ст.194 КК України - позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, при цьому, вказані злочини відповідно до ст.12 КК України, класифікується як тяжкі, те, що обвинувачений ОСОБА_5 не одружений, не працює, офіційних джерел доходу не має, фактично проживає самостійно в АДРЕСА_2 , а не за місцем своєї реєстрації та реєстрації своїх батьків, не маючого на утриманні неповнолітніх осіб чи осіб похилого віку, що викликає природний сумнів у міцності його зв`язків за місцем його проживання, суд вважає, що ці обставини можуть спонукати обвинуваченого ОСОБА_5 до вчинення спроби ухилитися від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

У той же час, не може залишатися поза увагою суду те, що Указом Президента України №64/2022 на території України, починаючи з 24.02.2022 введено воєнний стан. Відповідно до п. 8 роз`яснень, наданих Верховним Судом у листі від 03.03.2022 №1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», зазначено, що оцінюючи ризики, які обґрунтовують доцільність застосування запобіжних заходів загалом та тримання під вартою зокрема, суд керується всіма наявними матеріалами клопотання про застосування (продовження) запобіжного заходу. Водночас як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію.

Враховуючи наведене, суд обґрунтовано приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, в тому числі покинути територію України. Крім того, доведеним є те, що на теперішній час, ризик переховування обвинуваченого від суду не зменшився, не втратив свою актуальність та продовжує існувати.

На переконання суду ризик впливу на свідків теж продовжує існувати, враховуючи, що згідно з передбаченою КПК України процедурою отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Водночас, суд враховує, що наразі кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду (підготовча частина), стороні захисту в порядку ст.290 КПК України відкриті матеріали кримінального провадження, у тому числі протоколи допиту свідків з наданими показаннями, тому існує ймовірність того, що обвинувачений може впливати на свідків, які на даний час ще не допитані в суді, з метою спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб він зміг уникнути кримінальної відповідальності або ж мінімізувати її.

Таким чином, є підстави вважати про обґрунтовану наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст.177 КПК України, тобто можливості обвинуваченого ОСОБА_5 незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, який жодним чином також не зменшився і вказане виправдовує тримання обвинувачених під вартою.

Обставин, які б вказували на зворотнє чи спростовували б такі, в ході підготовчої частини судового розгляду по суті встановлено не було, сторона захисту доказів цього, суду не надала та під час розгляду клопотань у судовому засіданні не здобуто.

Судом також враховано наявність обставин, які відповідно до вимог ст.178 КПК України повинні враховуватись при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу, а саме, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він обвинувачується, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його репутацію, міцність соціальних зв`язків за місцем його фактичного проживання, його сімейний стан, у тому числі наявність в нього родини й відсутність утриманців, майновий стан, який ніде не працює, розмір майнової шкоди, яка як вбачається з матеріалів справи на даний час не відшкодована.

Стороною захисту не надано належних доказів про незадовільний стан здоров`я обвинуваченого, який би унеможливлював його перебування у умовах тримання під вартою.

Відомостей, які б свідчили про неможливість утримування обвинуваченого під вартою в умовах місця утримання, у тому числі і за станом здоров`я, суду не надано та в судовому засіданні не здобуто.

Розглядаючи питання можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, або цілодобового домашнього арешту аніж тримання під вартою, суд зауважує, що з огляду на характер інкримінованих кримінальних правопорушень, які є умисними злочинами вчиненими в умовах воєнного стану, один з яких є злочином проти основ національної безпеки України, на переконання суду, інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, визначеним п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України. Тому суд вважає, що обставини, на які посилається сторона захисту в якості підстав для зміни запобіжного заходу, з урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості та обставин інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та нівелювати встановлені ризики.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 на вищевказані, оскільки застосований відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою під час досудового розслідування з урахуванням його тривалості та який в подальшому не одноразово продовжувався судом, відповідає особі обвинуваченого, характеру, тяжкості, мотивам та обставинам злочинів, що інкримінуються обвинуваченому та покаранню, що може бути йому призначене в разі визнання його винуватим.

Всупереч доводам сторони захисту, відповідно до ч.1 ст.178 КПК, суд враховує вагомість наявних доказів, тяжкість та невідворотність покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих йому злочинів та відомості про особу обвинуваченого ОСОБА_5 в їх сукупності, зокрема, його молодий вік та стан здоров`я, з врахуванням наявних медичних висновків, наданих стороною захисту, які не вказують на неможливість продовження строку тримання під вартою, сімейний та майновий стан ОСОБА_5 , який неодружений, утриманців немає, є особою молодого віку, який ніде не працював до взяття під варту, раніше не судимий, та дійшов висновку, що інші більш м`які запобіжні заходи, зокрема, у вигляді цілодобового домашнього арешту, альтернативного - застави, не забезпечать його належної процесуальної поведінки та не зможуть запобігти встановленим ризикам.

Також суд вважає, що посилання сторони захисту на тривале тримання під вартою ОСОБА_5 , його позитивну поведінку під час утримання у ДУ «Чортківська УВП №26", його належну поведінку після застосування слідчим суддею під час досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до нього альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, не можуть бути безумовними підставами для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`які, оскільки це не спростовує висновку суду про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні.

Крім того, суд під час прийняття рішення, приймає до уваги, прийняте колегією суддів Тернопільського апеляційного суду від 19 червня 2025 року у справі №607/11373/25 на стадії досудового розслідування під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді у даному кримінальному провадженні, якою до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави, нове рішення про недоцільність застосування до підозрюваного ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у виді застави.

Отже, встановлення ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які не зменшилися та відсутність інших, більш м`яких запобіжних заходів, які зможуть їм запобігти, виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому стосовно нього необхідним і обґрунтованим є продовження строку тримання під вартою, без визначення розміру застави.

На переконання суду, застосований відносно ОСОБА_5 запобіжний захід, з урахуванням його тривалості, не виходять за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, не надає можливості впливу на учасників кримінального провадження, ризики щодо цього є дійсними та триваючими, а більш м`який запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

З врахуванням вищенаведеного, норм чинного Кримінального процесуального кодексу України, зокрема ч.6 ст.176 КПК України, абз.8 ч.4 ст.183 КПК України, які регламентують порядок обрання, продовження, зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого, в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, або альтернативний - заставу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 181, 182, 183, 193, 197, 199, 201, 331, 350, 370-372, 376, 395, 532 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника - адвоката ОСОБА_4 про зміну обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або заставу - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22025210000000040 від 31 травня 2025 року - задовольнити.

Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_2 у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, а саме, до 18 години 20 хвилин 12 грудня 2026 року, без визначення розміру застави.

Тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 здійснювати в ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)».

Контроль за виконанням ухвали суду покласти на процесуального прокурора ОСОБА_3 ..

Копію ухвали суду вручити прокурору та обвинуваченому негайно після її оголошення та направити в ДУ «Чортківська установа виконання покарань №26» для виконання. Інші учасники судового провадження мають право отримати копії ухвали в суді.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Тернопільського апеляційного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Повна ухвала буде складена та проголошена о 15 год. 30 хв. 16 жовтня 2026 року.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_1